Лекція 7 Особливості фізичної культури учнів за наявності серцево-судинній патології

Лекція 7  Особливості фізичної культури учнів за наявності серцево-судинній патології

План

1.                 Етіологія і клініко-фізіологічна характеристика серцево-судинної патології.
2.                 Основні симптоми захворювань серця.
3.                 Фізичні вправи як основний засіб формування компенсацій

кровообігу.

4.                 Основи методики фізичного виховання при серцево-судинній патології.

1. .  Етіологія і клініко-фізіологічна характеристика серцево-судинної патології

     Захворювання серцево-судинної системи відносяться до найбільш розповсюджених і важких. У сучасних школярів різко зростає кількість хронічних захворювань. Патологічні зміни у міокарді спостерігаються у 40-60% хворих школярів. З кожним роком частота і важкість захворювань неухильно збільшується, все частіше захворювання серця і судин зустрічаються у молодому віці. Людство після спасіння від інфекційних захворювань завдяки відкриттям мікробіології і вірусології зупинилось в кризі перед хворобою цивілізації — серцево-судинними захворюваннями, які стали більш загрозливими, ніж інфекційні. Вони ведуть до втрати генетичного фонду. Вихід з кризи - активізувати рухову активність школярів. Серед різних захворювань серцево-судинної системи у школярів найбільш характерними є: неревматична кардіопатія, дистрофія міокарда, інфекційно- алергічні міокардити, ревмокардити, вади серця, вегетативно-судинна дистонія, гіпертонічна і гіпотонічна хвороба.

Розповсюдженню захворювань сприяє ряд факторів зовнішнього і внутрішнього середовища (фактори ризику). У школярів головним фактором ризику є сидячий малорухливий спосіб життя і вікові особливості розвитку серця. У процесі росту і розвитку дитини функціональні показники серця, його адаптація до умов життя в значній мірі залежить від м'язової діяльності. Відомо, що саме серце є лише помпою, яка перекачує тільки ту кількість крові, яка до нього поступає. Кров до серця рухається тільки завдяки допоміжним факторам. При активних і пасивних скороченнях скелетних м'язів здавлюються вени і кров завдяки клапанів в них, рухається тільки до серця. Прикладом дії м'язової помпи є гравітаційний шок у бігунів під час раптової зупинки на фініші. Заняття лікувальної гімнастики при серцево- судинній патології обґрунтовуються на принципі максимально-можливого використання екстракардіальних механізмів компенсації кровообігу. Найбільш важливим ексіракардіальним фактором є скелетні м'язи. У 1970 році відкрито раніш невідомі мікронасосні можливості скелетних м'язів (периферичних сердець).                   Захворювання серця у школярів обумовлені вродженими дефектами

розвитку, інтоксикацією, запальними процесом, порушенням регуляції судин змінами обміну речовин. Часто вони бувають причиною розвитку серцевої недостачі. Незалежно від характеру захворювання, проявлень захворювання основні ускладнення і наслідки серцево-судинної хвороби у загальному між собою схожі.

   2.  Основні симптоми захворювань серця .

Основними симптомами захворювань серця є: аритмія, тахікардія, задишка, біль в ділянці серця, набряки, ціаноз, зниження працездатності.

Аритмія - відхилення в ритмі серця. Найбільш часта причина — ураження міокарда, провідної системи серця.

Синусова аритмія — пов’язана із коливанням активності синусного вузла. Прискорення ритму (синусна тахікардія) і його сповільнення (синусова брадикардія) можуть зустрічатись у здорових дітей.

Пароксизмальна тахікардія - різке прискорення серцевою ритму (200 і більше уд./хв.). Виникнення таких приступів часто пов’язане з вродженою аномалією.

Екстрасистолія - поява у серцевому м'язі додаткових імпульсів збудження, які викликають передчасне скорочення серця. Вона сприймається як перебої, відчуття замирання серця.

Причини захворювання міокарда (міокардит, дистрофія, інтоксикація, вроджені аномалії і відхилення у віковій еволюції серця при екстрасистолії, яка виникла в наслідок міокардиту призначають щадящий режим, а в наслідок порушення трофіки міокарда діти повинні вести звичайний спосіб життя і займатися фізкультурою.

Блокада серця - порушення проведення імпульсу від передсердя до шлуночків або всередині шлуночків. Виникає внаслідок міокардиту.

Миготлива аритмія - асинхронне скорочення волокон серця (фібриляція) спостерігається при вадах серця.

Тахікардія — у стані спокою виникає в наслідок переповнення кров’ю

порожнистих вен, яке здійснює рефлекторний вплив на роботу серця а також зміни хімічного складу крові (рефлекс з рецепторів дуги аорти і каротидного синусу).

Задишка - часте, затруджене дихання при легких фізичних навантаженнях. Вона є найбільш раннім симптомом серцевої недостатності. Задишка виникає в наслідок подразнення дихального центру змінами газового і хімічного складу крові (гіпоксія, ацидоз).

Серцева недостатність обумовлена послабленням роботи серця, як помпи. Вона буває при вадах серця, гіпертонії, міокардитах та інших захворюваннях серця.

 Причини: перевтома міокарда викликана робочим перевантаженням, безпосереднє ушкодження міокарда (інтоксикація, гіпоксія), порушення коронарного кровообігу. Недостатність кровообігу - такий стан, коли апарат кровообігу не забезпечує організм адекватним його метаболічним потребам кількості кисню і енергетичних речовин. Вона може бути гострою і хронічною, компенсованою і декомпенсованою. Компенсована форма не виявляється у стані спокою, її можна виявити при функціональних пробах. Клінічно це з’являється при задишці і тахікардії.

Декомпенсована форма - задишка і тахікардія виникає у стані спокою, спостерігається посиніння шкіри і слизових оболонок (ціаноз) серцева недостатність. Як правило, при серцевій недостатності кровообігу виникають застійні явища і набряки. При ослабленні роботи лівого шлуночка виникає застій крові у малому колі кровообігу. Ослаблення правого шлуночка супроводжується застійними явищами у великому колі кровообігу, перш за все в печінці, нирках; шлунково-кишковому тракті, головному мозку. При послабленні роботи правого шлуночка набряки виникають перш за все на ногах. При ослабленні лівого — розвивається набряк легень.

   У більшості хворих, які страждають серцевою недостатністю спостерігається хронічна форма. Хронічна недостатність може мати різну ступінь важкості'.

•  появлення ознак недостатності при виконанні помірних, звичайних навантажень. При ходьбі, підйомі по сходах виникає задишка, тахікардія, спостерігається швидка втома, зниження працездатності;
• задишка, тахікардія при незначних навантаженнях, застійні явища;

• важка стадія - хворий задихається у стані спокою, спостерігаються постійні набряки, застійні явища у внутрішніх органах.

     Хронічна судинна недостатність виникає внаслідок порушень регуляції функцій судин і зниження артеріального і венозного тиску, пов’язана з порушенням тонусу судин, і фізично-механічних властивостей їх стінок (при гіпотонічній хворобі). Розвитку цього стану сприяють конституційні особливості організму, недостатнє харчування, фізична і психічна перевтома, інфекційні хвороби і вогнища хронічних інфекцій. Механізми компенсації порушених функцій.

     Компенсація це тимчасове або постійне заміщення порушених функцій за рахунок перебудови або функцій інших органів і систем. Наприклад, при фізичних навантаженнях розвиток гіпертрофії міокарда для збільшення систолічного об'єму, при порушеннях кровообігу, виникнення задишки і тахікардії, які зменшують гіпоксію. Для того, щоб адаптуватись до нових умов (недостатність кровообігу) в організмі виникає ряд захисно-пристосувальних реакцій, які мають компенсаторний характер. Формування компенсацій - біологічна властивість живих організмів, одне з найяскравіших проявів механізму здоров'я в умовах хвороби.

3. Фізичні вправи як основний засіб формування компенсацій кровообігу

       Використання фізичних вправ для компенсації і відновлення втрачених функцій є дуже перспективним при багатьох захворюваннях, у зв'язку з тим, що вони посилюють компенсаторний ефект. При вадах серця, у результаті наполегливого тренування втрачені життєві функції покращуються на стільки, що хворий відносно добре адаптується до побутової і трудової діяльності, хоча саме захворювання не виліковується. При важких змінах формуються постійні компенсації, і нерідко зберігають дитині життя.

      Фізичні вправи посилюють ефект компенсації. Наприклад, задишка при серцевій недостачі не тільки посилює вентиляцію, вона збільшує витрати кисню на дихальні м'язи, зменшує альвеолярну вентиляцію, все це знижує компенсаторний

ефект задишки. Спеціальні засоби ЛФК (масаж, гімнастичні вправив полегшених

вихідних положеннях, дихальні вправи) сприяють збільшенню глибини і сповільненню дихання. Або, полегшення роботи серця при порушеннях кровообігу досягається за рахунок периферичних сердець. Під час вдиху підвищується внутрішньо-грудний тиск і кров виштовхується з серця, під час видиху полегшується проходження венозної крові з нижніх кінцівок, черевний тиск при ньому збільшується. Ефективне застосування фізичних вправ з метою формування компенсації утрачених функцій вимагає від вчителя чіткого уявлення про порушену функцію і про характер компенсаторних реакцій, які розвиваються при даному захворюванні.

    4. Основи методики фізичного виховання при серцево-судинній патології

    Відомо, що під впливом фізичних вправ помітно зростає толерантність до фізичних навантажень. Покращується функціональний стан і скорочувальна функція міокарду; пришвидшується коронарний резерв і економічність серцевої діяльності; покращується колатеральний кровообіг; зменшується вміст ліпідів, холестерину в крові; покращується периферичний кровообіг. У зв’язку з цим оздоровча фізкультура — головний засіб первинної профілактики захворювань серця у школярів зовнішньо-оздоровчих, без об’єктивних і суб’єктних ознак, які мають ті чи інші фактори ризику. У хворих дітей фізичні вправи •-*- головний засіб попередження прогресування і ускладнень захворювань серця (вторинна профілактика). Регулярне застосування вправ покращує трофічні процеси у міокарді, тренує міокард, периферичні серця; удосконалюють компенсацію, забезпечують поступове пристосування організму дитини і його систем до зростаючих фізичних навантажень, а в стадії виздоровлення - до звичних умов існування, тобто його реабілітацію. Рухові режими у залежності від характеру, стадії захворювання і особливо стану кровообігу застосовують два режими рухової активності: тренуючий і щадящче-тренуючий. При важких проявах захворювання, вираженої недостатності серця, застосовують щадящий режим. Фізичні вправи спрямовані на компенсацію послабленої функції серця, покращенню периферичного кровообігу. Для цього використовують вправи для мобілізації допоміжних факторів серця: повільна ходьба, дихальні вправи, вправи для дистальних сегментів кінцівок (пальців, стопи, кисті), на дрібні м'язові групи. Інтенсивність вправ - при ЧСС 120-140 уд./хв. вправи на розслаблення. Такі вправи сповільнюють пульс і знижують артеріальний тиск. Протипоказані всі навантаження тренуючого характеру. При легких формах захворювання, при гострих захворюваннях у стадії выздоровления і компенсованих хронічних захворюваннях (неактивна фаза ревматизму, компенсовані вади серця, функціональні зміни міокарда) застосовують щадяче-тренуючий режим - "тренінг міокарда". Фізичні вправи сприяють підвищенню функціональних особливостей серцево-судинної системи. Застосовують вправи для середніх і крупних м'язових груп, поступово підвищують навантаження. Такі вправи прискорюють пульс і збільшують кровообіг. Перш за все це ходьба, дозований біг від 30с з поступовим збільшенням до 2,5-3 хв., загальнорозвиваючі вправи на всі м'язові групи, дозована ходьба на лижах, їзда на велосипеді, оздоровче плавання, оздоровчі види гімнастики, елементи легкої атлетики, спортивних ігор. Протипоказані вправи з натужуванням, складно-технічні, великої інтенсивності, вправи з різкими змінами положень тулуба, змагального характеру. Особливо протипоказані вправи у яких приймає участь велика група м'язів і виконуються з великою інтенсивністю. Під час їх виконання утворюється значний кисневий борг. Недопустимі ознаки перенапруження серця (погіршення загального стану, зниження працездатності, у стані спокою пришвидшення пульсу; падіння або підвищення артеріального тиску. Виникнення аритмії - несприятлива реакція на фізичні навантаження під час занять (суб'єктивні скарги на самопочуття, біль, задишка, поблідніння). У таких випадках слід припинити заняття або знизити навантаження.

        Ознаки покращення стану серцево-судинної системи: покращення самопочуття, настрою, підвищення загальної і фізичної працездатності, зниження реакції серцево-судинної системи на фізичні навантаження. При значному покращенні стану серцево-судинної системи можливо перевести учня у підготовчу групу.

Переведення в основну групу при захворюваннях серцево-судинної системи частіше всього неможливе. Відмінності методики застосування фізичних вправ при захворюваннях серцево-судинної системи з пошкодженням серцевого м’яза і захворювань, які супроводжуються порушенням регуляції судинного тонусу.

     При захворюваннях із ушкодженням міокарду, який на довгий час після хвороби залишається "слабкою ділянкою" серцево-судинної системи і всього організму, необхідно використовувати засоби і методи фізичної культури таким чином, щоб не знижуючи величину навантаження на незахоплені ділянки системи кровообігу, забезпечити на перших етапах процесу фізичного виховання відносне ослабленій ступеня функціонального напруження, яке падає на серце. По мірі відновлення функціональних резервів серцевого м’язу необхідність у спеціальному оберіганні його відпадає, навантаження на серце збільшується на весь руховий режим. Така тактика використання фізичних вправ застосовується при захворюваннях серця неревматичної етіології (вторинні симптоматичні кардіопатії, інфекційно-алергічні міокардити) і, особливо, при ревматичних ураженнях міокарда, що вимагає максимальної обережності при дозуванні навантаження на серце.

      Захворювання і стани, які супроводжуються порушенням регуляції судинного тонусу (вегетативно-судинна дистонія, гіпертонічна хвороба та інші) вимагають принципово іншої методики занять. Порушення такого характеру викликають необхідність у регулярних застосуваннях фізичних вправ, які можуть забезпечити цілеспрямоване зниження гіперактивності зрушень систолічно-артеріального тиску (гіпертонічний тип реакції на фізичні навантаження). Вирішальне значення для таких дій мають спеціальні вправи з депресорною дією (депресорні ефекти м’язової діяльності). У найбільшій мірі депресорна фаза виражена у вправах, які при відносно невисокій потужності і тривалості роботи включають значний компонент подразнення нервових апаратів м’язів. Перш за все — це потягування різного характеру, вправи з елементами пружності (присідання, нахили, повороти тулуба).

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика серцево-судинної патології у сучасних школярів.
2. Причини серцево-судинних захворювань у школярів.
3. Клініко-фізіологічна характеристика і основні симптоми серцево- судинних захворювань.
4. Поняття про компенсацію і декомпенсацію.
5. Режими рухової активності при серцево-судинній патології.
6. Особливості методики застосування фізичних вправ при щадячому режимі.

Література:

1. Богатирьова Р.В., Горбань Є.М., Гойда Н.Г. та ін. Стан і перспективи ринку пріоритетного наукового напрямку «Охорона здоров’я дітей шкільного віку та підлітків» // Лікарьська справа. - 2000. - № 1. - С. 3-6.
2. Бесєдіна О.А., Кошакова Т.М., Даниленко Г.М. // Актуальні проблеми і основні напрямки розвитку профілактичної науки і практики: зб. - Харків; 1997.-С. 51-55.
3. Квашніна Л.В. Нові підходи до оцінки стану здоров’я і діагностики ранніх його порушень у дітей шкільного віку: Автореф. дис... д.м.н. — К., 2000. — 36с.
4. Кухарська А.В. Особливості фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку з вегетативними дисфункціями // Педіатрія, акушерство та гінекологія. -№ 3.-2009. - С. 27-30.
5. Яцула М.С., Няньковський С.Л. Синдром шкільної дизадаптації: актуальність проблеми в першокласників // Педіатрія, акушество та гінекологія. -2008. -№ 1(425). - С. 17-19.
6. Мойсеєнко P.O. Здоров’я дітей шкільного віку та першочергові заходи з

метою його поліпшення // Охорона здоров’я України. - 2002. 3-4. - С. 7-11.

7. Опанасенко Г.Л., Казакевич В.К. Оценка физического здоровья детей и подростков // Мед. всесвіт. — 2004. — Т. 4, № 1. — С. 94-106.
8. Опанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровья человека // Петрополис: сб. - 1992. - 123 с.
9. Моисеенко Р.А. Государственная политики относительно охраны здоровья матери и ребенка на этапе реформирования отрасли // Современная педиатрия. - 2005. - № 2(7). С. 25-27.