Лекція "Біосфера та системи Землі" (11 клас, нова програма)

Лекція 8

Розділ ІІ. Загальні закономірності географічної оболонки Землі

Тема 6. Біосфера та системи Землі

Мета: сформувати уявлення про властивості біосфери; актуалізувати знання про складові біосфери, типи ґрунтів, ґрунтотворні чинники;  взаємодію біосфери з літосферою, атмосферою, гідросферою; закріпити знання читання карт  природних зон, ґрунтів, аналізувати та  оцінювати ресурсні властивості біосфери

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності студентів:

Знаннєвий компонент: називає складові біосфери, типи ґрунтів, ґрунтотворні чинники; наводить приклади взаємодії біосфери з літосферою, атмосферою, гідросферою.

Діяльнісний компонент: читає карти природних зон, ґрунтів;  розрізняє типи ґрунтів за основними характеристиками;   визначає природні зони за основними типами ґрунтів,  типовими рослинами і тваринами;   встановлює сукупність чинників, що формують ґрунти, рослинність і тваринний світ певної місцевості; характеризує типи ґрунтів, природні зони; обґрунтовує вплив ґрунтів на  спеціалізацію рослинництва;

Оцінно-ціннісний компонент: оцінює ресурсні властивості біосфери;  визначає рівень безпеки проживання в районах поширення отруйних рослин, окремих видів хижих та отруйних тварин; усвідомлює загрози зменшення біорізноманіття,  виснаження, забруднення ґрунтів пропонує способи збереження родючості ґрунтів, видового складу рослинності і тваринного світу

Обладнання:  фізична карта світу, атласи.

Тип заняття: комбінований

ХІД  ЗАНЯТТЯ:

І. Організаційний момент                                                                        3 хв.

ІІ. Перевірка  знань           15 хв.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності                            5 хв.

Вивчення нового матеріалу                                                                    40 хв.

IY. Закріплення нових знань, умінь та навичок          10 хв.

Y. Підсумок заняття                                                  5 хв.

YI.Домашнє завдання                                                   2 хв.

 ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 

Пригадайте з курсу природознавства, які бувають системи. Які ви знаєте природні зони? Назвіть природну зону, у якій ви живете.

Що таке біосфера? Головне, що відрізняє Землю від інших планет Сонячної системи, — це наявність життя. Біосфера (з грецьк. біос — життя, сфера — куля) — це область поширення життя на Землі, яка охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу й верхню частину літосфери. Біосфера — це загально планетна оболонка, склад, будова й енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів на Землі. Виникла близько 3,5 млрд. років тому. 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Біосфера та її складові. Закономірності  поширення живих організмів на суходолі і в океанах

Одним з основоположників учення про біосферу був видатний український учений Володимир Вернадський. Він довів, що біосфера — це єдина й суцільна оболонка, яка зв’язана кругообігом речовин і енергії, подібно до того, як води гідросфери поєднані кругообігом води.

Біосфера — це оболонка Землі, населена організмами, оболонка життя. Складовими частинами біосфери є нижня частина атмосфери, уся гідросфера й верхня частина літосфери.

Живі організми на Землі тісно пов’язані між собою та з навколишнім природним середовищем.

Поширення живих організмів на Землі має певні закономірності.

Живі організми поширені в біосфері нерівномірно. Найбільшою є їх концентрація на поверхні суходолу, поверхневих шарах Світового океану, на його дні у мілководних частинах. На суходолі від екватора до полюсів склад біосфери змінюється залежно від кліматичних умов. Рослинам необхідні тепло, світло, волога та поживні речовини. Найбагатшим є рослинний та тваринний світ приекваторіальних та помірних широт. Найбільш різноманітні на Землі породи дерев ростуть в області верхньої течії Амазонки в Перу, де вчені нарахували 300 видів на одному гектарі площі. Вважають, що перуанський ліс є також найбагатшим у світі на види птахів, метеликів та земноводних. На другому місці за різноманітністю видів — ліси Південно-Східної Азії. Тут росте близько 200 видів дерев на одному гектарі, а в лісах Центральної Африки — близько 120.

Природні чинники формування ареалів поширення рослин і тварин.

Заселення видами певних ареалів має закономірний характер, який обумовлюється комплексом географічних, геологічних, кліматичних, біологічних та інших факторів. Проявом цієї закономірності є те, що в розселенні рослин і тварин по поверхні планети мають місце чіткі закономірності, а  кожна клімато-географічна зона характеризується певною флорою та фауною.

 Питання: 1.Назвіть природні зони нашої  планети та приклади розселення флори та фауни. 2. На яких територіях Землі  є ендемічні види рослин і тварин та чим це пояснюється?

Біологічні ресурси.

Згадайте, які ресурси відносяться до біологічних?

Біологічні ресурси - усі живі організми, що є джерелом необхідних для людини матеріальних благ (їжі, сировини для промисловості, матеріалу для селекції культурних рослин, сільськогосподарських тварин і мікроорганізмів) і які використовують для рекреації. У біосфері загалом переважає рослинна маса (фіто-маса), яка становить 97-99 %, і лише 1-3 % припадає на тварин (зоомасу), серед яких переважна більшість - безхребетні організми (90-95 %). Завдяки здатності організмів розмножуватися всі біологічні ресурси відносять до відновлювальних. Утім людина має підтримувати умови, за яких це відновлення буде здійснюватися, адже за сучасного використання біологічних ресурсів значній їхній частині загрожує знищення.

Роль живих організмів у формуванні ґрунтів.

Як ви думаєте,  з чого утворюються  ґрунти?

На думку В.І.Вернадського, організми – найбільш могутній фактор ґрунтоутворення. У ґрунті живуть представники всіх царств природи: рослини, тварини, гриби та мікроорганізми. Бактерії, гриби, лишайники, водорості готують субстрат для вищих рослин, який є провідним у процесі ґрунтоутворення. 

Ґрунт – «дзеркало» ландшафту.

Ґрунт – це верхній пухкий шар гірських порід, перероблений спільними діями компонентів неживої та живої природи (сонячне тепло, повітря, вода, рослини, тварини, бактерії). Гірські породи (пісок, глина, лес) відіграють визначальну роль у формуванні ґрунту тому їх називають материнськими породами.

Ґрунт є основою організації біосфери - таке образне визначення дає академік В.І.Вернадський. Географи називають ґрунт дзеркалом, фокусом ландшафту. У ґрунті стикаються всі компоненти біосфери, поєднуються там, формуючи складну, полігенетичну систему. Без ґрунту неможливе життя рослин і тварин на суші.

Це пов’язано з тим, що будь-яка біокосна система (створена динамічними взаємозв’язками організмів і навколишнього середовища) в результаті свого функціонування формує чотири типи продуктів: органічна речовина, гази, розчини, тверді сполуки. Це стосується і ґрунту. У цій системі всі продукти, крім твердих, швидко оновлюються з досить високою інтенсивністю. І тільки тверді продукти функціонування здатні до тривалої акумуляції, що сприяє збереженню інформації про зовнішні умови їх формування в кожному ґрунтовому профілі, в кожній однорідній ділянці ґрунтового покриву, що дозволяє говорити про грунт як дзеркало, чи точніше, як пам'ять ландшафту.

Таким чином, ґрунт як компонент ландшафту є важливою озна­кою цілісності цієї природної системи, елементом, без якого іс­нування ландшафту неможливе. Ґрунт визначає тип рослинності і одночасно залежить від неї, а взаємодія цих елементів і зумов­лює характерні риси даного ландшафту.

Ґрунтовий покрив може суттєво змінюватись під впливом людської діяльності. Відомо багато прикладів, коли завдяки безвідповідальній діяльності людини на місці колишніх родючих земель виникали кар'єри, терикони, смітники тощо. Запобігти цьому покликана рекультивація земель (відновлення порушених земель) та комплексний підхід, що має максимально враховувати всі наслідки для навколишнього середовища, які може спричинити господарська діяльність людини.

Типи ґрунтів . Природні зони.

Проаналізуйте карту ґрунтів та таблицю їх поширення. Зробіть висновок, які ґрунти  найбільш родючі та в яких природних зонах поширені.

Таблиця. Поширення ґрунтів

Закон природної зональності — закон, відкритий А. Гумбольдтом (1808),  зазначив закономірний розподіл рослин і тварин на земній поверхні в залежності від температури. Остаточне формулювання Закону природної зональності належить В. В. Докучаєву (1899), який в роботі «Вчення про зони природи» узагальнив вплив широтної і вертикальної зональності на весь природний комплекс, що включає кліматичні фактори, ґрунт, рослини і тварини.

Вплив ґрунтів на спеціалізацію господарства регіону, країни. 

Одним з основних природних факторів розміщення і спеціалізації сільського господарства є якість ґрунтів. Більшою мірою природні фактори впливають на розміщення галузей рослинництва. З галузей тваринництва найбільш залежним від природно-кліматичних умов є пасовищне тваринництво.

Головною складовою ґрунту є гумус (перегній), що визначає родючість ґрунту – чим потужніший вміст гумусу, тим родючіший ґрунт.

Деякі культури краще ростуть у певному ґрунті. Так, пшениця віддає перевагу родючому глинистому ґрунту, ячмінь краще вирощувати в більш легкому, піщаному, а оптимальним варіантом для картоплі є потужний шар вапняного ґрунту з більшим змістом органіки. Є культури, що добре ростуть у різних ґрунтах, і фермери можуть змінювати ґрунтовий склад, додаючи вапно, хімічні й органічні добрива

Кращі землі - рівнини з товстим шаром родючого ґрунту в регіонах зі сприятливими кліматичними умовами. У густонаселених районах, де мало орних угідь, під посів повинні використовуватися й похилі ділянки землі. Для цього застосовують традиційний метод - на схилах роблять щаблі, або тераси. Терасування сповільнює ерозію ґрунту, але обходиться дуже дорого.

Для посівів приділяється земля вищої якості, тому що рослинництво приносить фермерам найвищі доходи. Чим гірше якість землі, тем вище ризик, пов'язаний з можливим неврожаєм або ерозією ґрунту. Там, де землеробство стає невигідним, земля повинна використовуватися або для випасу, або для лісонасаджень

Порівняння карт ґрунтів і природних зон світу та України.

У межах рівнинної частини України виділяють три зони: мішаних хвойно-широколистих лісів; лісостепу; степу. Їх природні умови значно змінено господарською діяльністю людини. Межі зон можна визначити за поширенням ґрунтів та рослинного покриву. Вузька смужка Південного берега Криму належить до середземноморських субтропіків.

IY .Закріплення нових знань, умінь та навичок

Дайте відповіді на питання: 1. Дайте визначення поняттю «біосфера». Назвіть складові біосфери. Хто вперше вжив це поняття? 2.  Які закономірності поширення живих організмів на Землі? 3. Доведіть, що кожна клімато-географічна зона характеризується певною флорою та фауною. 4. Наведіть приклади використання людиною біологічних ресурсів. 5.Як ви розумієте вислів «Ґрунт - дзеркало ландшафту»? 6.Як впливають ґрунти на спеціалізацію сільського господарства? Наведіть приклади використання ґрунтів в сільському господарстві України.

Y. Підсумок заняття

Біосфера — це оболонка Землі, населена організмами, оболонка життя. Складовими частинами біосфери є нижня частина атмосфери, уся гідросфера й верхня частина літосфери.

Живі організми поширені в біосфері нерівномірно. Найбільшою є їх концентрація на поверхні суходолу, поверхневих шарах Світового океану, на його дні у мілководних частинах. На суходолі від екватора до полюсів склад біосфери змінюється залежно від кліматичних умов.

Заселення видами певних ареалів має закономірний характер, кожна клімато-географічна зона характеризується певною флорою та фауною.

Біологічні ресурси - усі живі організми, що є джерелом необхідних для людини матеріальних благ (їжі, сировини для промисловості, матеріалу для селекції культурних рослин, сільськогосподарських тварин і мікроорганізмів) і які використовують для рекреації.

Ґрунт як компонент ландшафту є важливою озна­кою цілісності цієї природної системи, елементом, без якого іс­нування ландшафту неможливе. Ґрунт визначає тип рослинності і одночасно залежить від неї, а взаємодія цих елементів і зумов­лює характерні риси даного ландшафту.

В. В. Докучаєв в роботі «Вчення про зони природи» узагальнив вплив широтної і вертикальної зональності на весь природний комплекс, що включає кліматичні фактори, ґрунт, рослини і тварини.

Одним з основних природних факторів розміщення і спеціалізації сільського господарства є якість ґрунтів.

У межах рівнинної частини України виділяють три зони: мішаних хвойно-широколистих лісів; лісостепу; степу. Їх природні умови значно змінено господарською діяльністю людини.

 YI.Домашнє завдання:

1.Опрацювати конспект лекції №8 (інформація  в Googl клас).

Дослідження:

1. Деградовані ґрунти: причини і перспективи використання. 2. Чинники порушення широтної зональності на материках та території України