Лекція ЕКОНОМІКА ДОМОГОСПОДАРСТВА

ЕКОНОМІКА ДОМОГОСПОДАРСТВА

 

План заняття.

1.                   Домогосподарство в економічній системі суспільства
2.                   Права споживачів
3.                   Бюджет домогосподарств

 

Ощадливість — коли нічого не витрачається даремно;

скупість — прагнення не витрачати зовсім нічого.

Мадлен де Пюїзьє

Домашнє господарство належить до сфери

науки про споживання.

Альфред Маршалл

Є кілька способів ділити бюджет сім'ї, і всі вони невдалі.

Роберт Бенчлі

Боже, вбережи мого сусіда від покупки речей,

які мені не по кишені.

Петро Капіца

 

1. Домогосподарство в економічній системі суспільства
    

У ринковій системі надзвичайно важливе місце посідає домашнє господарство. Воно є власником більшої частини ресурсів і відіграє помітну роль в організації всього суспільного виробництва. Це економічна одиниця, яка складається з однієї або більше осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отримані гроші для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби людини.

Домашнє господарство (домогосподарство) — економічний суб’єкт, у складі якого виділяють одного або більшу кількість індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і мають спільний бюджет.

Економічні ознаки домогосподарства:

• приватна власність на економічні ресурси (трудові, грошові й деякі види земельних ресурсів);

• здатність самостійно приймати рішення;

• прагнення максимального задоволення своїх потреб. Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і послуг, вироблених підприємствами.

Домогосподарство виконує такі функції:

• постачальника ресурсів;
• споживача ресурсів;
• заощадника доходів;
• інвестора доходів.

Домашні господарства можна диференціювати за такими ознаками:

• 1) рівнем багатства, яким вони володіють;
• 2) типом і характером населеного пункту, в якому проживає домогосподарство (велике місто, містечко, село);
• 3) кількістю членів домогосподарства.

Важливою функцією домогосподарств є споживання. На рівень споживання та процес прийняття рішення щодо споживчого вибору впливає поведінка споживача.

 

2. Права споживачів

 

Кожен споживач прагне отримати від споживання максимальну (найбільшу) корисність.

Корисність — це оцінка споживачем здатності речей та послуг задовольняти його потреби.

Споживач оцінює речі та послуги суб’єктивно.

У демократичному суспільстві визнають і поважають право кожної людини мати свою оцінку корисності. Наприклад, цілком природно, що одна людина віддає перевагу (тобто визнає вищу корисність) новому кінофільму, друга — заняттям у спортзалі. Так само природною є і зміна вподобань людей протягом життя. Важливо, щоб, задовольняючи власні потреби та досягаючи максимальної корисності для себе, людина не шкодила іншим, не обмежувала їхнє право на задоволення потреб.

Раціональним можна вважати лише того споживача, який здатний усвідомити власні потреби та визначити корисність речей і послуг, якими він ці потреби задовольняє; зорієнтований на досягнення найбільшої корисності від усіх споживаних речей та послуг.

Суттєвим обмеженням у задоволенні потреб є дохід споживача. Кожна спожита річ або послуга мають ціну. їхня сукупна вартість не може перевищувати доходу споживача. Тому раціональний споживач узгоджує власні потреби, оцінки корисності, переваги з наявними доходами.

Споживання товарів та послуг є неодмінною умовою задоволення потреб членів домогосподарств. Для того щоб ці потреби задовольнялися найбільш ефективно, необхідно знати, які права має людина як споживач. Так, у 1973 р. Консультативна Асамблея Євросоюзу прийняла Хартію захисту споживачів, у 1985 р. ООН було ухвалено, а в 1999 р. — розширено Керівні принципи ООН для захисту інтересів споживачів. Це такі права:

• право на основні (базові) товари й послуги, які забезпечують життєздатність людини: достатнє харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я, освіту, житлово-комунальні послуги, водопостачання та санітарію;

• право бути захищеним від товарів і послуг неналежної якості та технологій їх виробництва, шкідливих для здоров’я або життя;

• право на повну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари й послуги, щоб робити свідомий вибір та бути захищеним проти шахрайства та введення в оману через рекламу та маркування;

• право на вільний свідомий вибір товарів і послуг, керуючись оптимальним співвідношенням ціна—якість;

• право відстоювати свої споживчі інтереси та здійснювати вплив на урядову політику;

• право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісними або небезпечними товарами й послугами, намаганнями ввести в оману;

• право на здобуття знань і навичок, які дозволяють споживачу здійснювати компетентний вибір товарів і послуг, знати свої споживчі права та нести відповідальність за свої дії;

• право жити та працювати в здоровому фізичному оточенні, що не несе загрози добробуту теперішніх і майбутніх поколінь.

Прийняття ООН цих принципів сприяло остаточному вдосконаленню визначення прав споживачів і зміцненню їхніх позицій та авторитету у світовій спільноті як для країн із розвиненою економікою, так і для країн, що розвиваються. Також ці принципи втілені в Конституції України та Законі України «Про захист прав споживачів».

 

ПРАВА СПОЖИВАЧІВ

 

 

Крім того, кожен споживач має сам докласти зусиль до того, щоб отримати якісний товар або послугу. Для цього спеціалістами було розроблено спеціальні пам’ятки споживачів, де вміщено поради, які необхідно знати кожному.

Так, у кожному магазині обов’язково мають бути:

• «Куточок споживача», де містяться пам’ятка про права й обов’язки продавця та покупця, відомості про продавця (адреса, телефон, ПІБ директора), адреса і телефони контролюючих органів;
• Закон України «Про захист прав споживачів», відповідні правила торгівлі тощо;
• «Книга відгуків і пропозицій» у доступному місці.
• Продавці й касири мусять мати значки (бейджики), на яких зазначені їхні посади й імена.

Перш ніж оплачувати обраний товар або послугу, перевірте:

• відповідність названої продавцем ціни до тієї, що зазначена в ціннику чи прейскуранті;

• якщо товар штучний — чи не пошкоджена упаковка і чи справді в ній той товар, за який ви сплачуєте гроші; комплектність товару; наявність супроводжувальної документації. При цьому попросіть продавця продемонструвати, як працює товар і як ним користуватися;

• якщо товар ваговий — чи правильно працюють ваги;

• наявність необхідної інформації на упаковці та в супроводжувальній документації. Слід детально ознайомитися із цією інформацією, перш за все звернути увагу на термін придатності, гарантійні зобов’язання виробника тощо.

Під час купівлі товару (оплати послуги, роботи) простежте:

• щоб вам видали касовий чек (якщо товар тривалого зберігання, попросіть також виписати товарний чек) і щоб на чеку було відображено сплачену суму;

• щоб у паспорті виробу було точно вказано дату покупки й назву магазину-продавця.

 

3. Бюджет домогосподарств

 

Фінансовою основою домогосподарства є бюджет, який відображає обсяг і структуру всіх його доходів і видатків за певний період часу, формує стиль споживання і життя. Можливості споживання безпосередньо залежать від бюджету домогосподарства.

Бюджет (від фр. Budget — шкіряний гаманець) — грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків за певний період часу.

Бюджет домогосподарства може бути дефіцитним, профіцитним і
збалансованим.

Переважання витрат над доходами сім’ї означає, що він є дефіцитним, а
коли доходи більші за витрати — профіцитним.
Профіцит бюджету дає змогу робити заощадження, великі покупки або
вкладати кошти у власну справу. Звичайно, у багатьох випадках поняття бюджету в домогосподарстві розглядають неофіційно. Загалом це рідкість, коли хтось із родини береться складати реальний, відбитий в окремому документі план доходів і витрат. Хоча коли це справді потрібно, зручно застосовувати спеціалізовані програми або мобільні додатки.

Доходи можуть бути номінальними та реальними.

Номінальний дохід домогосподарства — сума коштів, отриманих із різних джерел за певний період часу.

Реальний дохід сім’ї — це кількість товарів та послуг, які сім’я може купити за номінальний дохід.

Бюджет наповнюється з доходів членів домогосподарства, які можуть належати до трьох груп:

• трудові доходи — заробітна плата (зокрема, в натуральному вигляді); доходи від індивідуальної трудової підприємницької діяльності; доходи від особистого підсобного господарства, виплати трудових пенсій;
• майнові доходи — доходи, отримані від власності: рента (орендна плата), відсотки від вкладів у банку, володіння цінними паперами та інші;
• отримані трансферти — соціальні пенсії та допомоги, виплати по безробіттю, виплати на утримання дітей, стипендії, а також можливість отримання безкоштовних медичних послуг і освіти для населення. Третя група доходів сім’ї в соціальній економіці формується із суспільних фондів споживання, тобто у вигляді грошових виплат та безкоштовних послуг, що їх надає держава.

В Україні купівельна спроможність доходів населення є низькою, адже рівень цін та інфляція зростають швидшими темпами, ніж номінальні доходи населення. Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто вартість (грошової оцінки) набору товарів та послуг, розраховану на основі наукових нормативів споживання і забезпечення населення першочерговими життєвими засобами.

Прожитковий мінімум встановлюється на одну особу щороку, його розміри відповідно до певних категорій населення зазначені в Законі України «Про Державний бюджет України». У розвинутій ринковій економіці доходи домогосподарства використовуються за схемою: певна частка доходів надходить державі у вигляді особистих податків, решта розподіляються між видатками на особисте споживання та особисте заощадження. Отримані доходи домогосподарства витрачають на задоволення власних потреб. Основними напрямами використання доходів сім’ї є такі:

• харчування;
• придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і довгострокового користування (меблі, холодильники, телевізор, комп’ютери, автомобілі);
• оплата соціально-культурних заходів; оплата житлово-комунальних послуг;
• сплата різних податків і обов’язкових платежів;
• заощадження та нагромадження;
• інші непередбачені витрати.

Всі витрати можна об’єднати в групи:

• витрати на товари;
• витрати на оплату послуг;
• виплачені трансферти;
• заощадження.

 З отриманих доходів виплачуються різні податки, збори та штрафи.
Вони є витратами і називаються виплаченими трансфертами.
Видатки на особисте споживання становлять понад 80% сукупного доходу домогосподарств.

Видатки споживачів класифікують на:

 видатки на товари тривалого користування;

 видатки на предмети щоденного вжитку;

 видатки на послуги.

Якщо очікуваний термін використання товару три роки і більше, його називають товаром тривалого використання; якщо менше, ніж три роки, — предметом щоденного вжитку.

Структура споживання родин може свідчити і про рівень заможності. Німецький економіст Ернст Енгель відстежував статистичну залежність між рівнем споживання продуктів харчування і рівнем доходів домогосподарств, яка отримала в економічній науці назву Закон Енгеля.

Закон Енгеля: чим бідніша сім’я, тим більшу частку всіх витрат вона має виділити для придбання продуктів харчування. У міру зростання доходів сім’ї питома вага витрат на харчування скорочується, частка витрат на житло, світло, одяг, паливо майже не змінюється, а питома вага всіх інших витрат збільшується.

Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти в разі непередбачених обставин: хвороби, нещасного випадку або втрати роботи, виходу на пенсію, а також на майбутні витрати на освіту дітей, для фінансової захищеності тощо.

Заощадження – це та частина доходу, яка не витрачена на сплату податків або купівлю споживчих благ, а надійшла на банківські рахунки чи використана для придбання страхових полісів, облігацій, акцій та інших фінансових активів. Заощадження можуть зберігатися в банку або вдома. Однак просто необхідності до заощадження недостатньо. Вона має супроводжуватися можливістю заощаджувати, що залежить від розміру доходу.

Якщо дохід сім’ї дуже низький, то вона може мати від’ємні заощадження, тобто сім’я споживає більше, ніж складає її дохід. Це відбувається тоді, коли беруть позику або використовують заощадження, зроблені в роки з вищими доходами. Ідея раціонального споживання передбачає, що доходи домогосподарства не можуть бути меншими за його витрати.

І нарешті, деякі люди заощаджену частину доходу використовують для здійснення ділових операцій, наприклад, інвестують його в цінні папери, валюту, коштовності, нерухомість тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК.

Домогосподарства є важливою частиною функціонування економіки країни. В економічних відносинах вони виступають одразу і власником благ, і їх споживачем. Фактично рівень купівельної спроможності домогосподарств є показником рівня заможності країни. Раціональне ведення бюджету домогосподарства дозволяє уникнути зайвих витрат, заощадити і в такий спосіб отримати ресурси для важливих покупок.

 

ЗАПИТАННЯ

1. Що таке домогосподарство? Якими є економічні функції домогосподарства?

2. Як рівень споживання домогосподарств впливає на економіку?

3. Із чого складається бюджет домогосподарства?

4. Якою є функція заощаджень у бюджеті домогосподарства?

5. Як ви розумієте ідею раціонального споживання?

 

ЗАВДАННЯ

1. Що ви знаєте про права споживачів? Спробуйте скласти власний перелік порад обачного споживача.
2. Поясніть, як ви розумієте епіграфи до теми. Чи погоджуєтеся ви з ними? Чому?

3. За допомогою пошукових систем знайдіть в Інтернеті інформацію про бюджети домогосподарств в Україні та країнах різного рівня розвитку. Порівняйте їх. Результати подайте у вигляді повідомлення або презентації.

4. Структура витрат українських домогосподарств свідчить про те, що Україна — незаможна країна, у якій середньостатистична сім'я витрачає майже половину своїх доходів на продукти харчування. У середньому в Україні частка грошових витрат домогосподарств на продукти харчування у 2016 р. становила 47,8 % (49 % у міській місцевості, 45 % — у сільській). Для порівняння: у Японії вона дорівнює 25 %. На другому місці після витрат на продукти харчування — витрати на житло, електроенергію, газ та інші види палива. Найбідніші категорії витрачають зовсім мало на відпочинок, освіту, розваги, часто значно менше, ніж на алкогольні напої та тютюнові вироби.

Про що свідчить аналіз структури витрат домогосподарств України?

5. Напишіть есе на тему «Яким має бути бюджет домогосподарства».