Лекція "Міжпредметна компетентність. Реалізація міжпредметної компетентності на уроках фізичної культури."

 

Міжпредметна компетентність.

Реалізація міжпредметної компетентності

на уроках фізичної культури.

 

Очікувані навчальні результати:

✔     розуміння важливості міжпредметної компетентності при організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку;

✔     застосування міжпредметної компетентності на уроках фізичної культури.

Мета: сформувати уявлення міжпредметної компетентності та її реалізації при організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку в контексті Концепції Нової української школи.

Завдання:

✔     надати педагогам сучасне поняття міжпредметної компетентності і її основних складових;

✔     визначити міжпредметні компетентності, які формуються на уроках фізичної культури;

✔     стимулювати слухачів до використання різноманітних засобів з метою реалізації міжпредметної компетентності на уроках фізичної культури;

Форми контролю: проведення самооцінки щодо поставленої проблеми.

 

Матеріал для обов’язкового вивчення.

Теоретичний матеріал лекції.

 

Сьогодні українські фахівці компетентнісний підхід в освіті, як правило,

ототожнюють з:

- переходом від накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок, до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики.

- спрямованістю освітнього процесу на формування в учнів ієрархічно

підпорядкованої системи ключових, міжпредметних та предметних компетентностей.

 

Міжпредметна компетентність трактується, як здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей, а предметна (галузева) – як набутий учнями в процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної зі засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань.

 

Отже, компетентнісний підхід до навчання учнів на уроках фізичної культури доцільно розглядати, як систематичну роботу педагога, спрямовану на розвиток у здобувачів освіти предметних, міжпредметних і ключових компетентностей, які у своїй єдності дозволяють учням ефективно вирішувати проблеми у галузі збереження, підтримання та відновлення здоров’я людини.

 

Ретроспективний аналіз свідчить, що міжпредметні зв’язки, а також інтеграція змісту навчання не є новим явищем у вітчизняній початковій школі, адже ще К. Д .Ушинським шляхом інтеграції процесів письма і читання було створено синтетичний метод навчання грамоти. Упродовж ХХ ст. спостерігалися як періоди захоплення науковців цими засобами, так і затухання інтересу. Піком теоретичного та практичного втілення міжпредметної інтеграції і міжпредметних зв’язків був період 20–30 рр. ХХ ст. коли впроваджувалися комплексні програми, що передбачали безпредметне навчання у початковій школі за трьома комплексами (Природа. Суспільство. Праця), між якими встановлювалися різні види зв’язків, особливо під час виконання проектів.

 

Яскравим прикладом втілення ідеї цілісного формування у 6–7-річних дітей знань про навколишній світ був досвід В. О. Сухомлинського, який проводив «уроки мислення в природі» у Павлиській школі у 60-х рр. ХХ століття. Інтеграція основних видів пізнавальної діяльності дітей цього віку (спостереження, мислення, мовлення) зметою їхнього навчання, виховання, розвитку і підготовки до школи у наш час широко застосовується у різних варіантах організації інтегрованих занять у дошкіллі та початковій освіті.

 

При цьому засобом формування міжпредметних компетенцій виступає інтеграція, як об'єднання в ціле розрізнених частин, глибоке взаємопроникнення, злиття в одному матеріалі узагальнених знань в тій чи іншій області. Інтегрований зміст навчання дає більше можливостей для формування інтелектуального, творчого мислення через створення проблемних ситуацій, вирішення міжпредметних проблем. Міжпредметна інтеграція дає можливість надати особисту значимість одним областям знань за рахунок задоволення інтересів учнів в інших областях знань.

 

Фізична культура в школі –  загальноосвітній предмет, і нарівні з іншими шкільними дисциплінами зміст навчального процесу складається з формування знань, умінь і навичок.

Загальна мета навчально-виховної діяльності вчителя фізичної культури і колективу школи полягає в підтримці фізичного, духовного, соціального, емоційного та інтелектуального здоров’я і розвитку, необхідних для створення передумов до того, щоб учні вміли справлятися з проблемами повсякденного життя і були здатними до навчання в школі. Визначальним у діяльності вчителя фізичної культури є зосередження на формуванні здорового способу життя, надання школярам достовірних знань, формування змін поведінки в потрібному напрямі, підтримка в збереженні позитивних змін у поведінці за допомогою використання позитивних власних прикладів. Найціннішим результатом НУШ в особистісному вимірі є здорова дитина, мотивована на успішне навчання з дослідницьким ставленням до життя. Вкрай важливими питаннями в сучасному навчально-виховному процесі постають: формування здорового випускника та здоров’язбереження учнів протягом усього освітнього процесу.

 

Учителям фізичної культури сучасні науковці радять спрямовувати свої

уроки не тільки на фізичну підготовленість, а й на розвиток особистості, на індивідуальне сприймання навчального матеріалу, відходу від жорсткої регламентації занять, підвищення їхньої емоційної насиченості, максимальної різноманітності форм, методів і засобів фізичного виховання, широкого використання інноваційних здоров’язбережувальних технологій.

 

Завдання вчителя - розкрити учням справжній зміст фізичної культури як засобу гармонійного розвитку людини, організації здорового способу життя, зміцнення здоров'я, підготовки до трудової діяльності.

В даний час діяльність вчителя фізичної культури заснована на вирішенні наступних завдань:

• формування системи знань про фізичну культуру і життєво важливих рухових умінь і навичок;

• розвиток індивідуальних рухових здібностей і підвищення рівня фізичної підготовленості учнів;

• виховання ціннісних орієнтацій на фізичне вдосконалення особистості;

• формування потреби в регулярних заняттях фізичними вправами і обраним видом спорту;

• виховання моральних і вольових якостей;

• розвиток досвіду міжособистісного спілкування тощо.

 

На уроках фізичної культури формується велика кількість міжпредметних компетенцій, зокрема: соціальна, пізнавальна, особистісна, інформаційна, комунікативна, самоосвітня, компетентне ставлення до власного здоров'я.

 

Соціальна компетенція проявляється в:

- співпраці, роботі в команді, комунікативних навичках;

- здатності приймати власні рішення, прагнути до усвідомлення власних потреб і цілей;

- вміння визначити особистісну роль в соціумі;

- розвитку особистісних якостей, зокрема емоційного саморегулювання та стресостійкості.

 

У грі фізичні, емоційні, розумові якості учнів включаються в творчий процес, при якому учні вступають в соціальну взаємодію, а значить, формують і розвивають соціальну компетенцію.

 

Основними критеріями сформованості соціальної компетенції учнів виступають:

• уміння співпрацювати з дорослими і однолітками;

• готовність (тобто володіння колом відповідних умінь) дотримуватися правил гри;

• готовність (тобто володіння колом відповідних умінь) систематично здобувати нові знання та вміння і ділитися ними з іншими;

• уміння адекватно реагувати на думки, слова і дії інших членів команди;

• уміння розуміти інших гравців як представників інтересів колективу;

• уміння цілеспрямовано взаємодіяти з командою під час гри;

• уміння користуватися невербальними, специфічними для даної гри, символами і знаками;

• уміння використовувати своєрідність функцій, закріплених за гравцем.

 

Пізнавальна компетенція проявляється в:

- навчальних досягненнях;

- вмінні виконувати інтелектуальні завдання;

- вмінні вчитися і оперувати знаннями.

 

Особистісна компетенція:

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів;

- знання своїх сильних і слабких сторін;

- здатність до рефлексії;

- динамічність знань.

 

Інформаційна компетенція - вміння самостійно шукати, аналізувати і відбирати достовірну інформацію, організовувати, переструктуровувати і передавати її. Ця компетенція забезпечує навички діяльності учня з інформацією, що міститься в навчальних предметах і освітніх областях, а також в навколишньому світі.

 

Комунікативна компетенція включає вміння ефективно взаємодіяти з людьми, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі, вміння конструктивно вирішувати конфлікти.

 

Самоосвітня компетенція:

- здатність до самоосвіти, організації власних прийомів самонавчання;

- гнучкість застосування знань, умінь і навичок в умовах швидких змін;

- постійний самоаналіз, контроль своєї діяльності.

 

Компетенція усвідомленого ставлення до власного здоров’я:

- розуміння особливостей індивідуального здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості; можливості їх позитивної корекції за допомогою занять фізичними вправами;

- знання особливостей організації індивідуальних форм занять фізичними вправами, їх функціональну спрямованість і планування;

- вміння виконувати індивідуальні комплекси вправ коригуючої спрямованості (в залежності від фізичного розвитку) та лікувальної фізичної культури (в залежності від показань здоров'я).

- вміння використовувати набуті знання і вміння в практичній діяльності та повсякденному житті.

 

У числі провідних тенденцій сучасного уроку фізичної культури, можна відзначити посилення його освітньої спрямованості. Це виражається в збільшенні кількості спеціальних знань і їх поглибленні, причому використовуються знання як з теорії та методики фізичної культури, так і з суміжних з нею областей. Широко застосовуються міжпредметні зв'язки, що дозволяють учням більш повно і глибоко осмислити досліджуваний програмний матеріал. У зв’язку з цим, кожен навчальний предмет стає в сучасній школі все більш комплексним, міжпредметним в своїй основі.

 

Науковцями визначено і охарактеризовано три типи міжпредметних завдань на уроках фізичної культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Типи міжпредметних завдань на уроках фізичної культури

 

Знаннєвий тип міжпредметних завдань. За цим типом метою завдань є актуалізація, порівняння, доповнення знань, які учні мають засвоїти на уроках фізичної культури новими фактами, відомостями зі змісту інших предметів.

 

Діяльнісний тип міжпредметних завдань. Діяльнісний складник є ядром кожної компетентності, адже він найбільшою мірою забезпечує формування здатності учня діяти. Його операційним механізмом є дії, операції, уміння, навички. Між ними існує тісний зв’язок, який необхідно враховувати у процесі розроблення міжпредметних завдань і методики формування в учнів діяльнісного складника компетентності.

 

Міжпредметні завдання ціннісного типу. Категорія цінність належить до ключових понять сучасних людинознавчих наук. В узагальненому тлумаченні цінності характеризують соціальні та особистісно значущі смисли життя людини, це її духовні орієнтири. У програмі з фізичної культури до головних завдань курсу належить виховання в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю, утвердження ціннісного ставлення до життя школярів та інших людей.

 

Фізична культура є самостійним, специфічним видом діяльності. Однак вона не існує в ізольованому просторі, а проникає в багато сфер. Наприклад, на уроках літературного читання діти через художні твори (вірші, оповідання) знайомляться з різними явищами навколишнього життя, вчинками людей, їх спортивними досягненнями з деякими особливостями жанру казки (елементи чудесного, фантастичного), що допомагає їм повніше, глибше сприймати аналогічні явища, відображені в повсякденному житті і спорті.

Вивченню спортивних умінь і навичок допомагають навички рахунку, сформовані під час уроків математики, а також отримані на уроках образотворчого мистецтва елементарні просторові уявлення.

Введення в урок музичних творів передбачає використання умінь і навичок, сформованих на уроках музики.

В процесі ознайомлення учнів з культурою народів ближнього і далекого зарубіжжя (гри народів світу) рекомендується використовувати знання, придбані школярами на уроках «Я досліджую світ».

Виконання комплексу спортивних вправ, з їх подальшим розбором передбачає використання знань і умінь, отриманих учнями на уроках біології. Це поняття про цілісність організму людини і його частини. На уроках фізичної культури вдосконалюються вміння самостійно використовувати ці знання на практиці.

 

Міжпредметні зв’язки працюють в двох напрямках: з одного боку знання, вміння, навички та ціннісні установки, засвоєні на інших предметах, допомагають більш повному та якісному засвоєнню знань, формуванню умінь та навичок фізичної культури. А з іншого боку знання та уміння, засвоєні на уроках фізичної культури інтегруються з іншими предметами та допомагають формувати міжпредметну компетентність.

 

Урок фізичної культури передбачає інтеграцію не тільки на рівні змісту, а й на рівні організації здібностей до певних типів діяльності, спрямованих на здобування знань самостійним шляхом. Результатом такого процесу є оволодіння певною здатністю, яка застосовується в різних областях знання і життєдіяльності. Наприклад, організовуючи на уроці роботу з підручником, ми вчимо дітей знаходити головне в тексті, складати розповіді за картинами, відповідати на питання, складати план відповіді.

 

Завдання дослідницького характеру також слугують досягненню міжпредметних результатів: пошук інформації в різних додаткових джерелах, оформлення та подання її, публічний виступ з повідомленнями.

 

Групові та колективні творчі завдання на уроках фізичної культури служать формуванню комунікативної компетенції учнів.

 

В такому освітньому процесі вчитель стає організатором продуктивно-творчої діяльності учнів, режисером їх взаємодії як з навчальним матеріалом, так і один з одним.

 

Психолого-педагогічними умовами організації такої діяльності є доброзичлива позиція вчителя, прийняття та підтримка учня.

 

 Також ефективними формами реалізації міжпредметної компетентності на уроках фізичної культури є рухливі ігри і естафети з дидактичним та сюжетним змістом.

Спеціально підібрані рухливі ігри і естафети збагачують дітей новими враженнями, формують певні знання, вміння і навички, розвивають у них особистісні риси, зокрема самостійність, креативність, спостережливість, вміння працювати в команді, а також розвивають міжпредметні компетентності, описані вище.

 

Рухливі ігри і естафети з дидактичним та сюжетним змістом повинні бути простими і доступними, цікавими і обов'язково вимагати від дітей прояву фізичних зусиль і кмітливості. В цьому випадку вони викличуть у дітей бажання рухатися, грати, думати.

 

Нижче наведемо приклади ігор, які допомагають реалізувати міжпредметну компетентність.

Місцем проведення ігор можуть бути фізкультурний зал, спортивний майданчик, просторий коридор, шкільна рекреація.

 

Живий ланцюг.

Учитель будує дітей в колону по одному і, весь час змінюючи напрямок, водить її за собою, імітуючи рухи тварин і птахів. Наприклад, «йдемо, як гусенята» (ходьба на зігнутих ногах), «стрибаємо, як кенгуру» (стрибки на двох ногах), «йдемо, як ведмеді» (ведмежа хода), «полетіли, як журавлі» (махи руками) і ін.

 

Бажано гру проводити під музику. Пізніше можна ускладнити завдання: за характером музики діти повинні будуть не тільки визначити, хто йде, а й зобразити рухи незграбних гусенят, які повільно крокуютть, кенгуру, які швидко стрибають, ведмежат, які смішно переступають і т.д.

 

 

Вода, земля, повітря.

Майданчик розділяється лініями на три частини: вода, земля, повітря.

Гравці розташовуються в середині майданчика, що означає «землю». На одній стороні майданчика, за лінією, позначається «вода», на іншій - «повітря» (для наочності можна використовувати заздалегідь намальовані знаки). Учитель називає одну з живих істот, що мешкає у воді, на землі або в повітрі. Почувши назву істоти, діти визначають, де живе ця істота і швидко переходять в потрібне місце. Наприклад, при слові «Горобець» діти біжать в ту частину майданчика, яке позначено знаком «повітря», «Кит» - прямують до «води», «Вовк» - всі гравці повертаються «на землю». Якщо названо тварину, яка відповідає в даний момент місцю знаходження гравців, все присідають і чекають наступного сигналу.

 

Намалюй сонечко.

Гравці розподіляються на 2-3 команди і шикуються в колони по одному. У стартовій лінії поруч з колонами лежать гімнастичні палиці (за кількістю гравців). Попереду за 8-10 м перед кожною командою кладуть обруч. Завдання гравців усіх команд - по черзі, за стартовим сигналом вибігаючи з палицями, розкласти їх променями навколо свого обруча - «намалювати сонечко». Перемагає команда, яка швидше і краще впорається із завданням.

 

Не плутай сигнали.

Діти шикуються в одну шеренгу. Учитель стоїть перед строєм, в руках у нього три картонних знака різного кольору - червоний, зелений, жовтий, які він по черзі показує граючим. На зелений колір діти починають марширувати на місці, на жовтий - перестають марширувати і дружно плескають у долоні, на червоний - швидко присідають і замовкають. Відзначаються гравці, які рідше плутали сигнали.

 

 

Скульптури.

Гравці стоять у шерензі. За сигналом вчителя діти розбігаються врозтіч, продовжуючи ходити і бігати по майданчику. Учитель подає команду: «Увага!». Діти зупиняються. Потім учитель вимовляє: «Покажемо лижника!» (футболіста, плавця, боксера і ін.). Гравці приймають відповідну позу. Знову подається команда, і гра триває.

 

 

Листоноші.

У грі беруть участь 2-3 команди по 9-12 чоловік. Гравці стоять в колонах по одному або сидять на лавках. Перед кожною командою на відстані 8-10 м на підлозі лежить товстий аркуш паперу, розділений на клітини, в яких написані закінчення назви імен (-РЯ, -НЯ і т.д.). Інший лист паперу з першою половиною назви імен заздалегідь розрізається на частини у вигляді листівок, які складають в «поштову» сумку. Сумки надягають на плече перші номери команд. За сигналом вчителя вони поспішають до «адресату». Прибігши до паперового аркуша, виймають з сумки листівку з назвою першої половини імені і приставляють її до потрібного закінчення на паперовому аркуші, наприклад: БО-РЯ. Потім повертаються назад і передають сумку другим номерам, які проробляють ту ж операцію, і т.д. Перемагає команда, яка швидше рознесе «пошту».

 

 

Гра «Паровозик» (на визначення ударних голосних).

Учні діляться на дві команди, встають в колони, взявшись руками за лікті, і виконують ходьбу на місці, зображуючи «паровозик». Учитель голосно вимовляє слова так, щоб кожен склад припадав на крок. Гравці уважно слухають вчителя і на склад у слові, на який падає наголос, виконують більш тверду постановку ноги.

 

Математична естафета.

На стіні кріпляться клейкою стрічкою обручі, всередині яких кріпляться аркуші з набором цифр. Учні, за сигналом добігаючи до обручів, закреслюють парні або непарні цифри і т.д. (по одній). Завдання ускладнюються від естафети до естафети.

 

Отже, на основі викладеного матеріалу і пригладів ігор і естафет, ми можемо узагальнити, що шляхом реалізації міжпредметної компетентності на уроках фізичної культури ми не тільки розвиваємо індивідуальні здібності особистості, через які формуються індивідуальні знання та вміння, які переростають в функціональні знання і вміння, соціальні та мотиваційні компетентності, а й інтегруємо знання, отримані учнями з різних предметів, що забезпечує цілісніть та ефективність навчально-виховного процесу.

 

Ключові поняття:

●       Міжпредметні зв’язки

●       Міжпредметна інтеграція;

●       Міжпредметна компетентність.

Питання для обговорення:

1. Що включає в себе поняття міжпредметної інтеграції?
2. Якими шляхами відбувається реалізація міжпредметної компетентності на уроках фізичної культури?

Питання для самоконтролю:

1. Які міжпредметні компетенції формуються на уроках фізичної культури?
2. Назвіть засоби, за допомогою яких відбувається формування міжпредметної компетентності.

 

Рекомендовані джерела:

1. Аксьонова О. П., Кириленко Л. В. Школа компетентностей на уроках з фізичної культури в початкових класах. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2018. Випуск 3 (97). С. 25–32.

2. Гузарь В. М. Інформація та інформаційне забезпечення фізичної культури і спорту. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: збірник наукових праць. 2000. № 16. С. 3–7.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. Київ: К.І.С., 2004. 112 с.

4. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання: у 2 т. Київ: Олімпійська література, 2012. Т. 1. 392 с.

5. Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессиональноприкладных форм физической культуры): учеб. для интовфиз. культуры. Москва: Физкультура и спорт, 1991. 543 с.

6. Моїсеєв С. О. Сучасні підходи до проведення уроків фізичної культури у загальноосвітній школі. Педагогічний альманах: збірник наукових праць / редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2017. Випуск 34. С. 296-303.

7. Моїсеєв С. О. Розвиток педагогічної майстерності вчителя фізичної культури у вимірах фахових конкурсів: навчально-методичний посібник. Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2018. 222 с.

8. Москаленко Н. В. Теоретико-методичні засади інноваційних технологій в системі фізичного виховання молодших школярів: автореф. дис. … д-ра наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02 / Національний університет фізичного виховання і спорту України. Київ, 2009. 42 с.

9. Середа І. О. Розвиток творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку у процесі фізичного виховання: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.07 / Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2011. 18 с.

10. Шалар О. Г., Кісіленко К. В., Маляренко І. В. «Школа м’яча» − програмне забезпечення 3-го уроку фізичної культури (1–4 класи). Теорія та методика фізичного виховання. 2006. № 5. С. 19–32.

11. Шалар О. Г., Маляренко І. В., Городинська І. В., Кісіленко К. О. Фізична культура у 1–4 класах: модульно блочне навчання (програмно-методичне забезпечення уроків фізичної культури в початковій школі): методичний посібник. Миколаїв: МОІППО, 2007. 112 с.

12. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: у 2 частинах. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. Ч. 1. 272 с.

13. Huzar V. M. Management of physical culture and sports by officials. Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports. 2000. № 15. С. 3–8.