Тести від «На Урок»: Організація дистанційної роботи під час карантину

Лекція "З родини йде життя людини".

Про матеріал
Сім`я – одна з найдавніших форм спільності людей. Вона виникла набагато раніше, ніж класи, нації, держава. Сім`я – це об`єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, які пов`язані між собою спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Українська назва сім`ї – родина розкриває, звідки походять її витоки. Адже вона зародилася і формувалася в надрах роду.
Перегляд файлу

    Сім`я завжди була основою суспільства, тому тип і форма її залежать від національних особливостей народу, соціальних та економічних відносин і змінюються разом із ними. Рід – це велика родина, яка проживала у своєму дворищі, мала спільне майно (земельні володіння, худобу), вела спільне господарство. Згодом він розпався на малі, самостійні родини, які мали свій дім, але ліси, пасовиська були власністю цілого роду, пізніше – громади. Потім почали утворюватися сім`ї як великі, так і малі. Це ж характерне і для сучасного життя. Подружні відносини проявлялися і в самих поняттях «чоловік» та «дружина». Чоловік – це пан, володар, повелитель, а дружина – друг, товариш. Саме дружні, товариські вжаємини лежали в основі українського подружжя. Проте в давнину вони будувалися на цілковитому підкоренні дружини чоловікові. Сучасна етнографія виділяє 6 функцій сім`ї, які забезпечують її повноцінне існування. Це економічна, виховна, етнічного відтворення, природного відтворення, сексуально-емоційну та експресивно-рекреаційну.

    Економічна функція забезпечує матеріальні засади існування сім`ї, організацію виробничої діяльності.     Виховна функція служить для передачі дітям батьківського досвіду, культурної спадщини і сприяє формуванню ціннісних орієнтацій у житті. 

    Функція етнічного відтворення забезпечує формування у кожного члена родини національної свідомості і сприяє нагромадженню та передачі національно-культурних цінностей.

   Функція природного відтворення підтримує неперервність людського роду, емоційні потреби подружжя у батьківстві та материнстві. 

   Сексуально-емоційна функція   сприяє  задоволенню потреб подружжя в спільному інтимному житті. Ця і попередня функції тісно пов`язані між собою.

    Експресивно-рекреаційна функція забезпечує емоційно-психологічний мікроклімат у сім`ї, сприяє гармонії сімейних стосунків.  

   Українська етнопедагогіка виросла з виховних традицій слов`янського світу, її генетичну основу становить  народна педагогіка Київської Русі. Мирне хліборобське життя наших предків виховувало пошану до землі та до сил природи, що оточувала їх, виробляло в них творчий дух краси і гармонії.  Творити лад і в сім`ї, і в усьому, що їх оточує, намагалися наші предки в усі часи. Цю ж народну мораль, її норми і принципи тісно пов`язуємо і ми з християнською мораллю. Сім`я для українців – це щось святе, високе, космічне.

    Українська етнопедагогіка подає цілісну систему виховання особистості. І найважливіше місце у цій системі відводиться вихованню людини-трудівника та людини з високими моральними якостями. І це,  перш за все, формується в сім`ї. Правильний стиль життя, нормальні взаємовідносини між батьками – це та основа, яка формує особистість. Це забезпечує гарне виховання. Батьки і діти – це вічна проблема сім`ї, а особливо на сучасному етапі життя.

                      Батьки і діти! Діти і батьки!

                      Нерозділиме і довічне коло.

                      Ми засіваємо житейське поле

                      І не на день минущий – на віки!

     Сім`я – це святиня людства, благородних людських почуттів: кохання, любові, вірності, піклування. Сім`я – це вічне хранилище звичаїв і традицій наших предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні. Тому серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає сім`я, родина. Крилатими стали вислови: «Від родини йде життя  людини» і «Без сім`ї немає щастя на землі». Тільки там, де панують добропорядність, взаємоповага між батьками, спільне хвилювання і спільна турбота про дітей, де духовна єдність всієї сім`ї, будуть панувати мир і злагода, добробут і благополуччя, радість і щастя. Безумовно, як  у дітей, так і в батьків повинно бути прагнення до духовного удосконалення, мати спільні інтереси, захоплення, улюблені заняття. А основне в тому, що захоплення духовно збагачує особистість, створює в сім`ї атмосферу зайнятості, справи, праці, якихось чисто сімейних традицій. Саме така атмосфера формує одну з найважливіших сторін особистості – поважне, добре й чуйне ставлення до оточуючих.  Тому першочергове завдання  школи при знайомстві з родинами виявляти інтереси, захоплення і вподобання кожної сім`ї, щоб у перспективі успішно використовувати їх в організації навчально-виховної роботи з дітьми, виховувати у школярів любов до батьків, свого роду та бажання примножувати родинні традиції, а цим самим сприяти створенню дружної класної родини. Я вважаю, що кожна порядна сім`я – це своєрідне цілюще джерельце сімейної педагогіки. І якщо вчителю й батькам удасться ці джерельця злити в єдиний потужний струмок, то створиться родина однодумців, які зможуть домогтися єдності педагогічних впливів на дітей.

   У такій співпраці і виник задум створити у нашій школі народознавчий музей «Берегиня», на базі якого з 2001 року працює клуб «Берегиня», де під керівництвом учителя діти і батьки проводять пошукову роботу, організовують фестивалі, зустрічі з цікавими людьми, виставки. Ця робота є актуальною, щоб на сучасному етапі життя врятувати  світ від зла і байдужості, морального спустошення, історичного безпам`ятства і бездуховності; вона допомагає зближенню школи із життям, громадськістю, батьками і просто з людьми. Які живуть поруч; робить душі дітей чистішими і щирішими, а отже, справжніми людьми.  Як бачимо, школа і сім`я мають спільні інтереси: не тільки давати знання дитині, а й виховувати і розвивати особистість, тим самим оздоровляти суспільство.

 Отже, народна педагогіка – це той бальзам, який сьогодні так необхідно прикладати до ран духовних. У сім`ї, у школі основою виховання є праця чи то розумова, чи то фізична. Тому залучаємо дітей вивчати минуле і сьогодення свого краю, вести цілеспрямовану дослідницьку, пошукову роботу, створювати книги, стенди, альманахи, музеї, вести шефську роботу над ветеранами війни, людьми похилого віку тощо.

  Результатом співпраці сім`ї і школи створено другий музей Учителя, третій літературний «Слобожанська муза», книги «Видатні жінки селища Коротич», «Видатні чоловіки селища Коротич», Книгу пам`яті селища Коротич, «Село моє, для мене ти єдине…». Берегиня – це те, що надбали наші предки, зберегли і передали у спадок наступним поколінням. У нашій «Берегині» є сімейні реліквії як наших коротичан, так і 8 регіонів нашої України. Це рушники, жіночі та чоловічі сорочки, корсетки, спідниці, вишиті килими, картини, посуд, скриня (більше 130 років) та багато іншого.

  Підсумовуючи, треба сказати, що прикладом для дітей в усьому є батьки, родина. А родина до родини – то вже буде народ. Як струмочки зливаються в могутню ріку, так і родини зливаються в могутній народ. Тому треба берегти родовідне коріння і дбати, щоб у сім`ї панував мир та лад. А це може бути тільки там, де заснований рід на любові, на глибоких і міцних моральних принципах. Ці підвалини народної моралі нехай живлять кожну сім`ю, виховують ті риси характеру, які властиві справжній людині. Тож давайте частіше повертатися до тих животворчих джерел, черпати з них все краще для того, щоб виховувати людину-творця, людину, яка здатна нести добро і світло.

 

 

 

doc
Додано
9 серпня 2019
Переглядів
568
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку