Лемківська конкретика як джерело образних асоціацій

Б.-І. Антонич. Проти розуму вірю, що місяць, який світить над моїм рідним селом, є інший від місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви… Вірю в землю батьківську і в її поезію. Богдан-Ігор Антонич.

Львів, половина 30 х. При письмовому столі сидить юнак, а з його пера на папір скапують слова, натхнені спогадом неначе вчорашнього дитинства: Мов свічка, куриться черемха в побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, до хат задумано йдучі. Моя країно верховинна, — ні, не забуть твоїх черемх,коли над ними місяць лине вівсяним калачем!

З вітром століть приходимо до поета й беремо його у вітер століть. Мине небагато часу, і в мисль про українську поезію ввійде ім’я закоханого в життя прочанина, творчість якого буде засвоєна його Батьківщиною, тією «вічною землею, куди ведуть усі стежки і всі дороги». Д. Павличко

Мої пісні – над рікою часу калиновий міст. Я – закоханий в життя прочанин. Б.-І. Антонич

Девіз життя Богдана – Ігоря Антонича:«ВСЕ МОЄ ЖИТТЯ – ОДНЕ ЗМАГАННЯ,ЗА ГАРМОНІЮ ЛЮДИНИ Й БОГА…»

Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиці на Лемківщині (тепер територія Польщі). Його батько — греко-католицький священик Василь Кіт, що змінив прізвище незадовго перед народженням єдиного сина. Родина Антоничів покинула рідне село, бо воно було розміщене на шляхах, де проводилися воєнні операції.

Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. Упродовж 1920—1928 навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сянку.

Протягом 1928—1933 Антонич — студент Львівського університету Яна Казимира, де навчався на філософському факультеті. Гурток студентів-україністів у Львові, червень 1931р. 2 ряд знизу, перший зліва— Б. І. Антонич.

Антонич був різнобічно розвиненою особистістю: окрім поетичної творчості, він займався переклада­цькою справою, писав рецензії під псевдонімом Зоїл, вів літературну хроніку, пробував себе як прозаїк і драматург, мріяв стати композитором, звідси й схожість окремих його поезій з Тичининими.

Творча спадщина митця:  1931 р.- перша збірка " Привітання життя ".1934 р.- збірка " Три перстені ". 1936 р.- збірка " Книга Лева ". 1938 р.- посмертні книги "Зелена Євангелія " і " Ротації. Прозові твори:"На другому березі "(незакінчений роман ) . "Політик" ( сатиричний гротеск ). "Три мандоліни" (новела) Літературно - критичні статті: «Національне мистецтво», «Між змістом і формою», «Становище поета», «Як розуміти поезію», «Сто червінців божевілля».

перемога добра над злом;утвердження духовної краси;гармонія фізичного й духовного в людині;відданість Вітчизні;гармонія між людиною та природою. Основні проблеми, порушені в творах митця:

Повідомлення про Лемківщину, лемків, їх традиції: Лемківщина, також Лемковина - українська етнічна територія, на якій здавна проживала етнографічна група українців – лемки. Розташована в Карпатах (по обох схилах Бескидів) між річками Сяном і Попрадом (у межах сучасної Польщі) та на північний захід від річки Уж (у Закарпатті) до річки Попрад у Словаччині. Загальна площа бл. 3,500 км2.

Інформація, що «схована» в QR-коді (спогади про поета).

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}123894765

Теорія літератури: Асоціативність – (від латин. associatio – поєднання, сполучення) – це зв’язок уявлень чи відчуттів, коли одне з них зроджує у свідомості низку інших. Асоціювання відбувається на підставі подібності («поле – як море»), контрасту (радість – сум), суміжності в часі (весна – цвітіння) або в просторі (небо – птахи). Коли в групу поєднуються три й більше уявлень чи відчуттів, тоді виникає асоціативний ряд. Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури.

«Майстерня художника»Євгеній Безніско. Людмила і Володимир СтецьковичіЮрій Кох

Народився бог на саняхв лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисаняхі принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завіїкрутиться довкола стріх. У долоні у Маріїмісяць — золотий горіх. Поезія «Різдво»

Словникова робота: Лемки – жителі Лемківщини;крисані – капелюхи з крисами (полями);завія – заметіль, метелиця;стріха – дах;Марія – Божа Матір.

«Різдво»Тема: розповідь біблійної легенди про народження Христа з власною інтерпретацією цієї події; перемежування християнського таїнства народження Спасителя з язичницькими мотивами. Ідея: уславлення Сина Божого , який взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього; наближення Спасителя до людей, єдність із ними. Композиція: складається із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказують про волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на долоня (притуляє до лона) сина («золотий горіх»)

Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Віршовий розмір: хорей. Римування: перехресне (абаб)Художні засоби виразності: епітет, метафора

Художні засоби виразності: Епітети: місяць круглий, снігова завія, золотий горіх;Метафори: прийшли лемки і принесли місяць; народився Бог на санях; ніч крутиться довкола стріх; у долоні у Марії місяць – золотий горіх.

Народився бог на саняхв лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисаняхі принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завіїкрутиться довкола стріх. У долоні у Маріїмісяць — золотий горіх. Поезія «Різдво»

Поезія «Коляда»Тешуть теслі з срібла сани,стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану. Дитя боже повезуть. Тешуть теслі з срібла сани,сняться веснянії сни. На тих санях Ясна Пані,очі наче у сарни. Ходить сонце у крисані,спить слов'янськеє Дитя.Їдуть сани, плаче Пані,снігом стелиться життя.

Словникова робота: Коляда – різдвяна величальна пісня;Ясна Пані – Богоматір;Сарна – гірська коза.

Поезія «Зелена Євангелія»Весна — неначе карусель,на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель,і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на століслов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі,землі стобарвній, наче сон цей!

Словникова робота: Мареля (морель – діал.) – сорт абрикоси з дрібними плодами або сорт вишні. Дзбан – глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу.

«Антонич був хрущем і жив на вишнях тих, що їх колись оспівував Шевченко...»ЦЕРКВА В СЕЛИЩІ НОВИЦІ, НА БАТЬКІВЩИНІ ПОЕТА

Символ поезіїСформулюйте усно тему й основну думку твору. Поміркуйте, що можна зобразити як символ цього твору. Уявіть його. Продумайте кольори вашого майбутнього символу. Намалюйте цей символ. Прокоментуйте свою роботу: що зображено на вашій ілюстрації? Якими кольорами?Одним із рядків поезії підпишіть роботу. Вибір цитати обґрунтуйте.

Виконуємо тест-увідповіднення.«Привітання життя» А. книга природи«Три перстені» Б. книга міста і цивілізації«Книга Лева» В. книга молодості, краси«Зелена Євангелія» Г. книга нескінченності, таємничості«Ротації» Д. книга міфів

Приклад Художній засіб. Ходить сонце у крисані… А. алітерація. Весна – неначе карусель… Б. оксиморон. Тешуть теслі з срібла сани, В. порівняння. Стелиться сніжиста путь Г. персоніфікація

АфоризмиІ день і вік однаково минають. («Привітання життя»)Від зір залежить наша доля. («Дует»)Хто без зорі йде в світ – вже без зорі назавжди. («Чаргород, або як народжуються міти»)Дарма при зорях пальці гріти. («Дзвінкова пані»)Велика простота – найвища досконалість. (Свята простота»)Хто падає, за ним не тужать… («Сірий гімн»)Я є рушниця, радістю набита, якою вистрілю на честь життя. («Щастя»)Ступенем до перемоги стає нам кожний, хто невдалий, зрив. («Прелюдія»)

«Будинок Антонича»: Любов – до всього сущого;Віра – у потойбіччя, у невмируще;Надія – на добро;Сила – у безсмерті душі;Ненависть – до?

«Щоб жити краще, ширше, вище! О, більше світла! Більше сонця! Бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою йти, щоб краще жити».