Презетація Олександр Довженко "Зачарована Десна" .Історія написання.

Олександр Довженко «Зачарована Десна». Історія написання, автобіографічна основа

З історії написання твору  О. Довженко працював над кіноповістю «Зачарована Десна» з 1942 по 1955 рік, повертаючись до роботи над нею впродовж 14 років. Сам митець називав жанр свого твору «автобіографічним оповіданням». Перша згадка у «Щоденнику» про задум написання «Зачарованої Десни» датується 5 квітня 1942 року. «А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і доброго було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь – усюди, куди тільки не гляне моє душевно око…».

30 березня 1948 р. письменник уже чітко заявляє про свій намір написати докладно й абсолютно одверто, як працю цілого фактичного життя, з великими екскурсами в біографію, у дитин­ство, у родину, у природу, пригадати всі чинники, які створю­вали й визначали смак, тонкість сприймання.Довженко знав духовний світ селянина, народний побут, звичаї, його психологію. Можна сказати, що «Зачарована Десна» — своєрідна енциклопедія сільського життя України кінця XIX і початку XX століть.Проте «Зачарована Десна» була завершена лише в 1955 р., за рік до його смерті.  Вперше твір був опублікований в журналі «Дніпро» в березні 1956 р., окремим виданням вийшов після смерті автора, в 1957 р.

Жанр : кіноповість («автобіографічне кінооповідання») Тема : спогади письменника про своє дитинство, про кровний зв’язок з народом і рідною землею. Ідея : з’ясування основних факторів формування людської особистості, духовного джерела справжнього таланту, ролі праці в житті людини, оспівування краси природи, рідного краю, людей праці.

Автобіографічна кіноповість. Автобіографічний твір - літературний жанр: опис власного життєвого шляху на основі спогадів Кіноповість – сценарій, перероблений для читання; жанр художнього твору,що поєднує ознаки кіно (фрагментарність і динамізм оповіді, багатство асоціативних моментів і зорових вражень,монументальність образів) і повісті (епічність і психологізм, метафоричність і потяг до гіперболи, широкі пейзажні картини та авторські відступи).

Композиція:  твір умовно можна поділити на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи» плюс ліричні та публіцистичні відступи.

Сюжет “Зачарована Десна” Твір не має чіткого сюжету з послідовним розвитком подій — сюжет двоплановий: основна сюжетна лінія — це ніби окремі новели (ди­тинство Сашка, його враження, сцени захоплення навколишнім світом), другий план — ліричні відступи зрілого майстра слова (філософське ос­мислення художньої творчості, краси людської праці, природи й людини).

Проблематика : сенсу людського буття; гармонії людини і природи; формування особистості; освіти; любові до рідної землі; поваги до батьків; любові до людей.

У кіноповісті О. Довженко поетично формулює творче кредо митця: «Митці покликані народом для того, щоб показувати світові насамперед, що життя прекрасне… Бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах». «Зачарована Десна» є лебединою піснею автора.

Твір завершується палким зверненням до рідної Десни: «Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим… Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Максим Рильський назвав «Зачаровану Десну» задушевною ліричною оповіддю, по вінця напоєною любов'ю до рідного краю, до трудового народу, до України з її великим, але скорботним минулим і з її «великим і радісним майбутнім».