Лемури - дивовижні тварини

ДИВОВИЖНІ МЕШКАНЦІ МАДАГАСКАРУ,

ЯКИМ ЗАГРОЖУЄ ЗНИКНЕННЯ…

Кравченко Людмила Володимирівна

        Лемури  - це надзвичайно рухливі та допитливі тварини. Поширені вони на території Мадагаскару та Комодських островів.

        У перекладі з латинської мови «лемур» означає «привид ночі». У тварин даного виду великі круглі очі.

        Лемури – дивовижної краси тварини. У них довгий, розкішний та пухнастий хвіст. Нерідко його довжина перевищує довжину самого тулуба тварини. Хвіст у лемурів виконує чимало життєвоважливих функцій, а саме:  допомагає триматися за гілля дерев, балансувати під час стрибків, слугує сигналом для інших лемурів. Шерсть у лемурів густа, сіро-бурого кольору.

        У природі існує понад 60 видів лемурів. Найпоширенішими видами лемурів є витончений, коричневий, сірий, Індрі, товстохвостий, мангустовий, чорний, котячий, комірний лемур.

       З настанням темряви на острові Мадагаскар можна побачити карликових лемурів. Ці тварини легко поміщаються на долоні. Карликові лемури  мають найрізноманітніший раціон живлення. До нього входять і пилок рослин, і смола, і нектар, і личинки та імаго дрібних комах.

       Основним кормом лемурів є фініки. Не дивлячись на те, що тварини можуть живитись бананами, вони охоче поїдають листя, квітки, насіння та плоди фініків.  Майже половина їх річного раціону складають саме фініки!

       Тварини даного виду можуть поїдати комах (жуків, богомолів, цвіркунів, метеликів, тарганів) і павуків. Вид лемур сірий живиться виключно жабами, ящірками та хамелеонами. У разі нестачі корму лемури можуть поїдати гнилу кору дерев. Інколи вони можуть поласувати навіть кактусами.

       Варто зазначити, що лемури невибагливі до їжі. Тому в умовах неволі вони швидко звикають до нового раціону.

       Харчуючись, лемури спочатку беруть корм лапками і кладуть до рота.

       Інколи за нестачі корму лемури уповільнюють метаболізм та впадають в сплячку (стан заціпеніння) прямо на гілках. У цей період їх організм витрачає заздалегідь відкладені запаси. Хвіст у лемурів – це місце запасання жиру. При цьому температура їхнього тіла стає такою ж як і температура навколишнього середовища. Лемури – це пойкілотермні (холоднокровні) тварини.

       Тривалість життя цих тварин у природі досягає 20-27 років. Існують відомості про те, що тривалість життя котячого лемура складає 35-37 років.

        Зуби на верхній щелепі (різці) розташовані дуже широко по відношенню один до одного, а на  нижній щелепі – сильно зближені, під нахилом вперед.

        У деяких видів лемурів довжина хвоста значно перевищує довжину тіла. Проте у короткохвостого Індрі довжина хвоста не перевищує 3-5 см. Під час стрибків з гілки на гілку хвіст допомагає лемурам утримувати рівновагу. За допомогою свого хвоста ці дивовижні тварини можуть спрямовувати запахи у потрібну їм сторону. Хвіст – це  спосіб комунікації між тваринами даного виду. Окрім цього для спілкування один із одним лемури використовують 12 звуків.

        Варто зазначити, що за допомогою звуків лемури сповіщають інших тварин даного виду про небезпеку, вітаються один із одним. Крик лемура – це сигнал про його місцезнаходження. Лемури здатні видавати «хрюкаючі», «муркотливі» та «крикливі» звуки. У тварин даного виду дуже пронизливий голос. За допомогою цього вони сповіщають іншим тваринам про свої права на володіння територією. Їх ранковий спів добре чутно на відстані до 2 км, особливо Індрі. Цей вид лемурів не може жити в неволі.

        Ці тварини живуть великими сім’ями (від 3 до 30 особин у кожній). Лемури дотримуються суворої ієрархії. Кожна родина тварин даного виду позначає свою територію (від 6 до 80 га землі). До того ж у їхніх сім’ях переважає матріархат (домінуючу роль відіграють самки).  Ватажком є найсильніша самка. Вона самостійно обирає собі самця у шлюбний період. Слід зазначити, що в родині лемурів кількість самок та самців майже однакова. Інколи самці покидають свою групу і переходять до іншої.

       Варто зазначити, що межі (кордони) своєї території лемури позначають спеціальним секретом або ж сечею. Це сповіщає лемуру-чужаку про те, що дана територія вже зайнята. Слід відзначити, що самки  лемурів поводять себе більш агресивно у ході захисту території, ніж самці. Бійки між тваринами даного виду виникають вкрай рідко. Свою симпатію (знаки уваги) тварини демонструють, перебираючи шерсть іншій тварині.

       Варто зазначити, що існують види лемурів, які ведуть потайний поодинокий нічний спосіб життя. Однак, є й такі види, які живуть невеликими групами особин і досить активні вдень.

        Більшу частину свого життя лемури проводять на деревах.  На землі ці тварини рухаються стрибками (передні лапки при цьому підіймають). Варто зазначити, що стрибки деяких видів лемурів досягають 9-10 метрів.

        Протягом дня тварини даного виду знаходяться у своїх лігвах, а з настанням сутінків вони виходять на пошуки корму. Сплять лемури прямо на гіллі дерев, міцно обхопивши гілля лапками.

        Мокрий ніс забезпечує їм гострий нюх.

        Тіло лемурів подовжене, щільне. Голова округла, дещо сплющена. Морда у лемурів витягнута та гостра, є вусики (вібриси) (орган дотику).  Очі великі, жовтого або оранжевого кольору. Варто зазначити, що в чорного лемура Склатера очі блакитного кольору.

        У лемурів, що мешкають у кронах високих дерев, передні кінцівки значно довші за задні. Це пов’язано із здатністю виснути, чіплятися за гілочки.

         На всіх чотирьох кінцівках у них є по п’ять пальців. До того ж великий палець дещо протиставлений іншим. Варто зазначити, що на вказівному пальці у лемурів є подовжений кіготь. Саме за допомогою нього тварини чистять свою шерсть. Шкіра на долонях позбавлена шерсті та дуже чутлива.

       Досить цікаво відбувається перебіг шлюбних ігор у цих тварин.  Щоб привабити самку, самці закликають її гучними криками. Тварини труться один об одного, намагаючись помітити одне одного своїм специфічним запахом. У шлюбний період самці лемурів наносять собі на хвіст секрет із спеціальних залоз, що розташовані в ділянці зап’ястя. Саме за допомогою хвоста вони через голову кидають «пахучі бомби» у свого противника.

       Розмноження цих тварин має свої особливості. Лемури народжують не частіше, ніж один раз на рік.

        Вагітність самки триває 222 дні. Маленькі лемури з’являються на світ у період із серпня по вересень місяці. Лемури народжують одне, рідше двоє дитинчат.

        Новонароджені лемури дуже слабкі та безпорадні. Їх вага становить всього 3-5 г. На жаль, майже половина їх помирає протягом першого року життя. Перші місяці життя самка лемурів переносить своїх дитинчат у ротовій порожнині. На 2-5 дні життя ці малята відкривають очі та починають чути звуки. Оскільки в них добре розвинені хапальні рефлекси, то вони чіпляються і виснуть на шерсті матері. Дещо пізніше (через 1,5-2 місяці після народження) лемури стають більш самостійними. У віці 6 місяців вони вже не потребують опіки дорослих лемурів.

        Варто зазначити, що лемури – тварини соціальні, тому  опікою малят займаються спільно.

         Ці дивовижні тварини швидко адаптуються та розмножуються в неволі. Лемури – доброзичливі та спокійні тварини.

        На жаль, практично всі види лемурів нині знаходяться під загрозою зникнення. Стрімке зменшення їх чисельності відбувається через масове вирубування лісів, полювання на лемурів. Останнім часом  полювання на лемурів заради їжі, для торгівлі тваринами стали важливими загрозами для існування даного виду.

        Природніми ворогами тварин даного виду є змії, яструби, сови, собаки. Щороку до 25% лемурів стає їх жертвами… Велику загрозу для лемурів становлять мадагаскарська вухата сова, сипуха та яструби. Не менший ризик – напад мадагаскарського деревного удава. Недивлячись на те, що лемури дуже жваві тварини вони часто стають здобиччю для хижаків (вузьконосого мано, мангустів, собак).

      На сьогодні на Мадагаскарі лемури мають охоронний статус. Проте, інтенсивне вирубування мадагаскарських тропічних лісів приводить до знищення місць існування цих тварин.