Леонід Глібов - визначний український байкар, поет. Байка "Щука"

Леонід Глібов – визначний український байкар, поет. Байка «Щука»Підготувала: вчитель української мови та літератури Новозапорізької гімназії «СМАРТ» Бабашкіна О. А.

Леонід Глібов народився 5 березня 1827 р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на ПолтавщиніБудинок, в якому народився Леонід Глібов

Леонід Іванович Глібов – автор віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для дітей. Ці твори друкувалися під псевдонімом Дідусь Кенир.

Але прославився Глібов, в першу чергу, як байкар. У творчому доробку Леоніда Івановича Глібова 107 влучних байок.«Здається, байка тільки бреше,А справді – ясну правду чеше. Нікого в світі не мине…»Л. Глібов

Пригадаймо!БАЙКА — це невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту. У байках автор ніколи не висловлює ідеї прямолінійно, він вдається до алегорії. АЛЕГОРІЯ – зображення рис характеру людини за допомогою образів тварин, рослин, вищ природи тощо. Наприклад: лисиця – хитрість, підступність; осел – обмеженість, впертість; вовк – хижість; бджола – працьовитість. ГУМОР – відображення смішного в характерах людей або в іхньому житті. У гумористичному творі автор загалом доброзичливо ставиться до людини, але вказує на певні її недоліки, щоб їх усунути. Натомість САТИРА – нищівне висміювання вад окремої людини або всього суспільства. Автор повністю заперечує недолік, який викриває, і сатирою ніби знищує його.

Будова байки. ОПОВІДЬ,у якій розповідається певна подія. МОРАЛЬ – повчання, стислий виклад головної думки, яку автор хоче донести до читача

Які риси характеру людини можна передати через образ щуки?

Щука – це риба-хижак, яка живиться іншими меншими рибами, жабами і навіть пташенятами. Вона досягає 1,5 метра у довжину та може важити до 35 кг. Дуже швидко плаває.

ЩУКАНа Щуку хтось бомагу в суд подав,Що буцім би вона такеє виробляла,Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодціТа в шаплиціГуртом до суду притаскали,Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були. Якіїсь два Осли,Одна нікчемна Шкапа. Та два стареньких Цапа,-Усе народ, як бачите, такий. Добрячий та плохий. За стряпчого, як завсігди годиться,Була приставлена Лисиця... А чутка у гаю була така,Що ніби Щука та частенько,Як тільки зробиться темненько,Лисиці й шле — то щупачка,То сотеньку карасиків живеньких. Або линів гарненьких... Чи справді так було, чи, може, хто збрехав(Хто ворогів не мав!),-А все-таки катюзі,Як кажуть, буде по заслузі. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли, і як воно, і що їй присудити?Як не мудруй, а правди ніде діти. Кінців не можна поховать...

Не довго думали — рішили —І Щуку на вербі повісити звеліли.— Дозвольте і мені, панове, річ держать,-Тут обізвалася Лисиця.-Розбійницю таку не так судить годиться: Щоб більше жаху їй завдатьІ щоб усяк боявся так робити, —У річці вражу Щуку утопити!— Розумна річ! — всі зачали гукать. Послухали ЛисичкуІ Щуку кинули — у річку.

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ1. За які провини на Щуку подали до суду?2. Які стосунки були між Щукою і Лисицею? Прочитайте у творі відповідний епізод.3. Якщо Лисиця брала подарунки від Щуки, чи могла вона в суді її захищати?4. Чи можна сподіватись, що суд у такому складі буде справедлимим?5. Чи здогадалися судді, що їх безсоромно обмануто?6. Яка мораль цієї байки?7. На вашу думку, цей твір має гумористичне чи сатиричне спрямування?8. Проаналізуйте будову байки. Чи всі компоненти в ній наявні?