Лепбук за книгою Гальфдана В. Фрайгофа "Любий Габріелю"

Судоку: розшифруй послання

Moвa    —   це  все.      Moвa   дає імена речам,     якими  ти відтак можем користуватися. Користуватися — не те саме, що володіти, скоріше опановувати, а,     оскільки    володіти     всіма   речами неможливо, то варто опанувати їх за допомогою мови.

Коли наша внутрішня пов'язаність слабне, нам потрібна стіна для опертя, тобі й мені. Іноді достатньо одного лиш доторку     долоні, а    іноді      доводиться вибудовувати цілу споруду з розуміння та порозуміння, щоб не впасти, не потонути в немудрості, безпорадності й страху.

Бажаючи  «на добраніч»,      ми чіпляємося лише одне за одного, а не за час – його ми вже втратили, він проминув. У такі     миттєвості      залишається  лише осягання тіла й усвідомлення близькості – обіцянка, що все нам пробачено й що

вранці ми не будемо самотні

Слова, як трава й люди, повинні мати місце, яке належить тільки їм, бо інакше    вони   стають безпритульними,    втрачають  своє значення,   а   ми    перестаємо їх розуміти.

Якщо людина носить окуляри, вона мусить їх зняти, щоб змогти описати... Ніхто не побачить і не збагне себе, не подивившись на себе збоку, з відстані.

Вітер не питає, чому влягається, мовби кланяючись, трава, він собі просто віє. Мові теж не цікаво знати, чому завдяки їй світ стає зрозумілим, вона просто дає тобі таку можливість.