Лепбук за книгою Гальфдана В. Фрайгофа "Любий Габріелю"
 |
|
|
|
Народився 1959 року в Мехіко в родимі дипломата, проживав у Мексиці, Іспанії та Бельгії. |
|
Отримав диплом магістра в університеті Осло. |
|
Працював перекладачем, літературним критиком. |
|
1985 року разом з Андре Савіком та Ласеє Томте видав антологію «Слова для інших». |
|
1989 року він став головним редактором літературного часопису «Вікно». Згодом змінив ще кілька часописів. |
|
2004 року побачила світ книга «Любий Габріелю». |
|
2007 року він почав роботу над біографією кронпринцеси Норвегії Метте-Маріт, але проект зупинили. |
|
2009 року побачив світ його роман «Ти не маєш рації». |
Судоку: розшифруй послання
|
|
|
Moвa — це все. Moвa дає імена речам, якими ти відтак можем користуватися. Користуватися — не те саме, що володіти, скоріше опановувати, а, оскільки володіти всіма речами неможливо, то варто опанувати їх за допомогою мови.
Коли наша внутрішня пов'язаність слабне, нам потрібна стіна для опертя, тобі й мені. Іноді достатньо одного лиш доторку долоні, а іноді доводиться вибудовувати цілу споруду з розуміння та порозуміння, щоб не впасти, не потонути в немудрості, безпорадності й страху.
Бажаючи «на добраніч», ми чіпляємося лише одне за одного, а не за час – його ми вже втратили, він проминув. У такі миттєвості залишається лише осягання тіла й усвідомлення близькості – обіцянка, що все нам пробачено й що
вранці ми не будемо самотні
Слова, як трава й люди, повинні мати місце, яке належить тільки їм, бо інакше вони стають безпритульними, втрачають своє значення, а ми перестаємо їх розуміти.
Якщо людина носить окуляри, вона мусить їх зняти, щоб змогти описати... Ніхто не побачить і не збагне себе, не подивившись на себе збоку, з відстані.
Вітер не питає, чому влягається, мовби кланяючись, трава, він собі просто віє. Мові теж не цікаво знати, чому завдяки їй світ стає зрозумілим, вона просто дає тобі таку можливість.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку