Леся Українка. Поезія "Слово, чому ти не твердая криця?.."

Леся Українка. Поезія “Слово, чому ти не твердая криця…”Підготувала: вчитель української мови та літератури Новозапорізької гімназії «СМАРТ» Бабашкіна О. А.

Максим Рильський писав, що якби треба було б окреслити творчість Лесі Українки одним словом, то цим словом стала б «боротьба». При тому зброєю було б слово, а тримати її мали б поети.

У літературних колах на межі ХІХ-ХХ ст. точилася дискусія. У чому ж призначення мистецтва?

Деякі митці проголошували ідею «чистого мистецтва» та пропагували відхід від реалій життя

Леся Українка найвищим призначенням мистецтва вважала служіння суспільному прогресу та визвольним прагненням народу. На її думку, мистецтво повинно будити «віру в можливість краси життя», а не «бавити погляд і слух ситих, спокійних і загоджених людей»

Про роль митця в житті суспільства в контексті творчості Лесі Українки ви вже знайомилися. Пригадайте поему «Давня казка», яку вивчали у 8 класі.

Поема порушує проблему ролі митця й мистецтва в житті, адже Слово здатне зворушити серця і душі людей.

Поговорімо сьогодні про ще один текст, у якому авторка утверджує силу мистецтва й високого призначення поета. Вірш, який вважають поетичним кредо Лесі Українки

“Слово, чому ти не твердая криця…”

Написала цей вірш Леся Українка 25 листопада 1896 року. Він увійшов до збірки «Думи і мрії», цикл «Невільничі пісні».

Саме в цей період вийшли додатки до Емського указу, які ще більше заборонили все українське. Текст став реакцією на події та втілив провідні мотиви боротьби та служіння високій меті.

Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не гострий, безжалісний меч,Той, що здійма вражі голови з плеч?У першій строфі письменниця звертається до слова, яке повинне підіймати народ на боротьбу, а отже, «здіймати вражі голови з плеч».

Авторка порівнює слово з крицею, з якої виготовляли зброю – мечі, шаблі тощо. Криця, губчасте залізо — шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, пори й пустоти якого заповнені шлаком. Є продуктом виплавки заліза безпосередньо з руди.

У другій строфі риторичні запитання трансформуються у стверджувальні інтонаціїТи, моя щира, гартована мова,Я тебе видобуть з піхви готова,Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,Вражого ж серця клинком не проб'єш...

Третя строфа – впевненість у доцільності своєї письменницької праці, адже її слова приносять людям утіху. Вигострю, виточу зброю іскристу,Скільки достане снаги мені й хисту,Потім її почеплю при стініІншим на втіху, на смуток мені.

У наступній строфі – думка, що її слово може стати «кращим мечем на катів». Слово, моя ти єдиная зброє,Ми не повинні загинуть обоє!Може, в руках невідомих братів. Станеш ти кращим мечем на катів.

Дві останні строфи сповнені переконання: художнє слово стає міцною зброєю лише тоді, коли його візьмуть дужі месники, задля яких вона й гартує цю свою зброю. Брязне клинок об залізо кайданів,Піде луна по твердинях тиранів,Стрінеться з брязкотом інших мечей,З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю,Кинуться з нею одважно до бою... Зброє моя, послужи воякам. Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Паспорт поезіїВид лірики – громадянська. Тема — звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини.Ідея — уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Лірична героїня звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості. Лірична героїня прагне удосконалити його й передати «месникам дужим». Провідний мотив – мотив боротьби узгоджується з мотивом творчості. Головна думка: Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів.

Художні засоби:епітети: твердая(криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки);метафори: слово — «зброя іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова».порівняння: слово… гострий, безжалісний меч.уособлення: піде луна по твердинях тиранів…риторичні питання:  Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться?риторичний оклик:  Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!риторичне звертання: слово, зброє мояантитеза: іншим на втіху, на смуток мені.синекдоха: вражого ж серця клинком не проб’єш…

Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою: «Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!». Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її.