Лікувальна фізична культура у профілактиці порушень постави учнів молодших класів з тяжкими порушеннями мовлення.

Лікувальна фізична культура у профілактиці порушень постави учнів молодших класів.

 Лікувальна фізична культура доя дітей з особливими освітніми потребами  – це корекція та компенсація вад фізичного розвитку дитини. Лікувальна фізкультура з її спеціальними вправами та методами тренування сприяє посиленню захисної функції організму, підвищує його опір несприятливим чинникам зовнішнього середовища.

 Лікувальна фізкультура — це не просто набір вправ, а фундаментальний метод корекції, який діє на причину порушень, а не лише на симптоми. Для дітей з особливими освітніми потребами роль ЛФК є критичною, адже вона допомагає тілу стати «надійним домом» для душі.

Роль ЛФК у профілактиці порушень постави

1. Створення «м’язового корсета»

Головне завдання ЛФК — зміцнити м’язи спини, преса та плечового пояса. Саме ці м’язи тримають хребет у правильному положенні. Без регулярного навантаження м’язи слабшають, і хребет починає піддаватися силі тяжіння, що призводить до сутулості.

2. Формування стереотипу правильної постави

ЛФК привчає мозок і тіло до правильного положення. Через багаторазове повторення вправ дитина на підсвідомому рівні починає «тримати спину» рівно навіть під час сидіння за партою чи ходьби.

3. Покращення обміну речовин та дихання

Порушення постави часто призводять до здавлювання грудної клітки. Вправи ЛФК:

Збільшують об'єм легень.

Покращують кровообіг у хребті.

Сприяють правильній роботі внутрішніх органів.

4. Корекція м’язового дисбалансу

Часто порушення постави виникають через те, що одні м’язи занадто напружені (гіпертонус), а інші — занадто розслаблені. ЛФК допомагає розтягнути затиснуті зони та активувати «сплячі» м’язи, відновлюючи симетрію тіла.

 «Лікувальна фізкультура — це інвестиція у здоров'я дитини, яка починається з рівної спини та впевненої ходи. Ми не просто виконуємо вправи, ми вчимо тіло бути сильним, гнучким та гармонійним. Рівна постава — це не лише краса, це вільне дихання та енергія для життя.»

 Для дітей з ООП ЛФК виконує роль адаптативної терапії. Вона допомагає краще відчувати власне тіло в просторі (розвиває пропріоцепцію), що безпосередньо впливає на координацію та загальний психоемоційний стан.

 Характерною особливістю учнів з ООП є різноманітні порушення їхнього психічного та фізичного розвитку, зумовлені органічним ураженням центральної нервової системи різної етології. Спостерігається слабкість міокарда, аритмія, дихання з порушеними частотою,  

 Мета лікувальної фізичної культури в НРЦ – це корекція та компенсація вад фізичного розвитку дитини. Лікувальна фізкультура, що передбачає виконання вправ і тренування, сприяє посиленню захисної функції організму, підвищує його опір несприятливим чинникам зовнішнього середовища. Одночасно стимулювальний вплив фізичних вправ сприяє формуванню тимчасових або постійних компенсацій, більш досконалому функціонуванню організму й поліпшенню здоров’я.

 Уроки ЛФК ґрунтуються на принципах спільної творчості педагога та дитини, мотивації навчання, стимулювання дитини до досягнення мети та самовдосконалення.

 Робота педагога спрямована на те, щоб діти самі прагнули подолати свої недоліки, допомагали одне одному підтримували у колективі дух терпимості співчуття, взаємоповаги та прагнення до успіху.

 Удосконалення рухової діяльності передбачає наявність основних рухових умінь та навичок, які слід постійно ускладнювати з урахуванням віку та стану здоров’я. Такій діяльності властиве прикладне значення, вона є фундаментом для розвитку моральних та фізичних якостей людини.

 Суть лікувальної фізкультури полягає в тому, що вона має біологічну природу та є адекватною для дитини. Використовувані фізичні вправи мають широкий спектр дій, оскільки вони впливають на всі ланки нервової системи, починаючи від клітин кори головного мозку, і завершуючи периферійним рецептором, а також ендокринними і гуморальними механізмами.

 Рухи лише тоді будуть лікувальним та профілактичним чинником, коли вони організовані у формі фізичних вправ та використовуються відповідно до терапевтичних завдань у дозованій формі з урахуванням загального стану дитини, особливостей захворювань та порушення функції ураженої системи або органів.