Ліна Костенко. Аналіз твору "Маруся Чурай"

Ліна Костенко. Аналіз твору “Маруся Чурай”

Життя — така велика ковзаниця. Кому вдалось, не падавши, пройти?

Історична основа твору та історія написання. Україні таланить на великих жінок. Три століття віддаляють Марусю Чурай від поетеси Ліни Костенко. Але скільки спільного мають ці незвичайні жінки, ці беззахисні і беззбройні пророки нашого багатостраждального народу, слово яких було «духовним мечем». І ось ожила легендарна дівчина на сторінках історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Василівни Костенко, який побачив світ у 1979 р.

Його шлях до читачів був нелегким. Рецензенти звинувачували поетесу в тому, що вона насмілилася у творі звеличити історичні постаті, які боролися за українську державність. Вихід роману був під загрозою, та все ж після спеціальної ухвали Президії правління Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році «Радянським письменником» восьмитисячним тиражем, а через три роки стотисячним – і розійшовся блискавично. У 1987 році поетесу було відзначено Шевченківською премією за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність».

В'ячеслав Степанович Брюховецький писав: «Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше, як літ на шість... Лише після спеціальної ухвали Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році «Радянським письменником».

«Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки в пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко,» — писав наприкінці 1980 року літературознавець Павло Охріменко.

В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю…». Більш як півтора століття розробляється цей сюжет в українській, польській та російській літературах (Б. Залєський, О. Шаховський, К. Тополя, О. Гроза, Г. Бораковський, А. Александров, П. Білецький-Носенко, І. Онопріенко-Шелковий, Л. Боровиковський, Є. Озерська-Нельговська, Г. Квітка-Основ’яненко, М. Старицький, В. Самійленко,С. Руданський, О. Кобилянська, І. Микитенко, І. Хоменко, Л. Забашта, В. Лучук …)

Про те, що Маруся Чурай не видумана, а реальна постать, свідчив знавець літератури й фольклору Владіміров, а О. Шкляревський написав і опублікував у 1 877 році в журналі "Пчела" в Петербурзі розвідку-нарис. Деякі легенди й свідчення дають можливість приблизно визначити роком народження Чураївни 1625. Вважають, що Маруся була дочкою козацького старшини — урядника полтавського добровільного козачого полку Гордія — і полтавської трудівниці Горпини. Під час сварки з шляхтичем, який довго і підло знущався над людьми, не минав нагоди довести українцям, що вони "бидло", батько Марусі вихопив шаблю, вбив напасника, а сам врятувався від несправедливого польського суду, який би навіть не став розбиратися, хто був винен, тим, що втік на Запорізьку Січ і пристав до нереєстрового козацтва. Під час козацько-селянського повстання у битві під Кумейками у 1637 році Гордій Чурай разом з гетьманом Павлюком потрапив у полон до польського гетьмана Потоцького і був страчений у Варшаві як один з лідерів визвольної боротьби.

Маруся мала чудовий голос і ліричну душу (дівчині приписують понад двадцять народних пісень). Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін. Вона ж була як голос України,Що клекотів у наших корогвах! Л. Костенко

Маруся спромоглася на велике кохання до козацького сина Гриця Бобренка. Деякий час Маруся і Гриць зустрічалися й щиро любилися. Проте заради багатства й за підказкою матері вдовин син посватав дочку осаули Вишняка Галю (Ганну). З розпачу й образи Маруся отруїла Гриця, а у своєму злочині під час похорону зізналася словами пісні "Ой не ходи, Грицю..." Безперечно, якщо таке відбулося дійсно, судова справа мусила бути зафіксована в архівних документах, але вони не збереглися через пожежу у Полтаві в 1658 році, коли місто згоріло дощенту. У радянські часи Іван Хоменко, розшукуючи матеріал для свого твору "Маруся Чурай", знайшов у бібліотеці АН УРСР цікавий документ — текст вироку полтавській піснетворці. У нарисі про Чураївну О. Шкляревський підкреслює, що коли у день страти Марусі на майдані зібрався великий натовп і два кати витягли на поміст майже непритомну дівчину, Іван Іскра на коні прорвався до місця страти і встиг вручити універсал Б. Хмельницького, яким гетьман відмінив вирок полтавського суду й дарував життя відомій співачці.

Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але, повернувшись до Полтави, невдовзі після амністії померла у віці 28 років. Та пам’ять народна зберегла легенду про просту дівчину – полтавчанку, яка належить до поетів козацької України.

Фольклорист О. Шкляревський описав портрет Марусі Чурай, який висів на стіні у діда відомого українського письменника Г. Квітки-Основ'яненка і нібито був змальований з натури: "Маруся була справжня красуня …: дрібненька (тобто, невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена), струнка, як струна, з маленьким, але рельєфно окресленим під тонкою білою вишитою сорочкою бюстиком, з маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум'янець, з карими очима та густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губками... Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбинкою ніс". 

На основі цього опису свою картину намалював художник Ф. Самусєв.

Пам'ятник Марусі Чурай у Полтаві

Часи були непевні, лиховісні. Як хмари в небі, купчилась війна.

Історичні події, зображені у романі: Зародження козацтва на теренах України;Повстання Северина Наливайка, гетьмана Павлюка;Пожежа в Полтаві 1658 року;Національно – визвольна війна 1648-1657рр. під проводом Б. Хмельницького.

Історичні особи, що зображені в романі: Байда Вишневецький Богдан Хмельницький. Ярема (Єремія) Вишневецький Януш Радзивілл Мартин Пушкар Северин Наливайко

Жанр: історико-філософський, соціально-психологічний роман у віршах

Роман у віршах - одна з найскладніших літературних форм, суть якої полягає в тому, що у великому художньому полотні епічний спосіб зображення життя через систему подій і розгорнутий сюжет, через змалювання сформованих характерів поєднується з глибоким ліризмом - віршованою, емоційно забарвленою мовою, з безпосереднім вираженням внутрішнього стану і почуттів автора.

Роман у віршах — різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, у якому поєднані особливості і ліричного, і епічного зображень, що веде до багатоплановості художнього світу. Межує з драматичною поемою, віршованою повістю. Поширення набув у XIX—XX ст. Зразки роману у віршах: «Дон Жуан» Дж. Байрона, «Марина» М. Рильського…

Роман у віршах – це велика форма ліро-епічного жанру, для якого характерні: наявність розгорнутого сюжету (кількох сюжетних ліній);використання ліричних та епічних засобів у відтворенні дійсності;розкриття внутрішнього стану героїв;багатогранне окреслення характерів;написання віршовою мовою.

Тема: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.; зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної поетеси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України 17ст.; усенародна участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького

Ідея: незнищенність українського народу, глибока віра в його духовну силу і могутність. Возвеличення Марусі Чурай – хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки; в образі втілено найкращі риси українського жіноцтва – багату духовність, співучість, ліризм, романтичну вдачу, незалежність натури, що засвідчують незнищенність національного духу, глибока віра в духовну силу й могутність нашого народу.

Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко).

Сюжет і композиція: Дві сюжетні лінії, які переплітаються:особиста (Маруся-Грицько) історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти)Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи. Роман складається з дев’яти різних за обсягом розділів.

Композиція Кульмінація 1 – суд і вирок. Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем. Розвиток дії – Маруся йде на прощу. Кульмінація 2– облога Полтави. Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.

Твір починається фактично із розв’язки, причому несподіваної і страшної, а розташування частин композиції у нехронологічному порядку тільки збільшує напругу й загострює цікавість. I розділ «Якби знайшлась неопалима книга». ІІ розділ «Полтавський полк виходить на зорі». ІІІ розділ «Сповідь». ІV розділ «Гінець до гетьмана». V розділ «Страта». VI розділ «Проща». VII розділ «Дідова балка». VIII розділ «Облога Полтави». IX розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння».

Проблематикатаїна, сила й незбагненна, часто безжальна логіка любові;фатальне зіткнення духовного й матеріального, піднесеного й приземленого в людському житті;доля як наслідок вибору між цими цінностями;шляхетність і вірність як шлях порятунку, пристосування й зрада як шлях до загибелі;творець і суспільство, нелегка, але висока місія митця в історії свого народу;славна й трагічна боротьба народу за свою державність

«Маруся Чурай» Ліни Костенко, — зауважував Михайло Слабошпицький, — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це — історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це партитура вічних мотивів духовного буття народу... Якщо в національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить, воно не безнадійне, і не безнадійна доля того слова — воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу».

Використані джерелаhttps://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kostenko-lina/2580-istorichna-osnova-tvoru-ta-istoriya-napisannya-marusya-churaj Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.uahttps://www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=12030https://svitppt.com.ua/download.html?id=33981https://naurok.com.ua/urok-v-11-klasi-lina-kostenko-marusya-churay-aforizmi-168889.htmlhttps://naurok.com.ua/metodichna-rozrobka-uroku-lina-kostenko-marusya-churay-2-god-11442.html