Ліна Костнко. "Крила", "Чайка на крижині"

Ліна Костенко "КРИЛА"

А й правда,

крилатим ґрунту не треба.

Землі немає,

То буде небо.

 Немає поля,

То буде воля.

Немає пари,

То будуть хмари.

В цьому, напевно,

правда пташина...

А як же людина?

А що ж людина?

Живе на землі.

Сама не літає.

А крила має.

А крила має!

Вони, ті крила,

не з пуху-пір'я,

а з правди,

чесноти і довір'я.

У кого — з вірності

у коханні.

У кого — з вічного

поривання.

У кого — з щирості

до роботи.

У кого — з щедрості

на турботи.

У кого — з пісні,

або з надії,

або з поезії,

або з мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має,

А крила має!

Жанр: поезія

Тема: розповідь про духовно багату людину.

Головна думка: "Людина нібито не літає...а крила має"

Ідея: уславлення духовних поривань людини.

Художні засоби.

Епітети: "вічного поривання".

Риторичні запитання: "А як же людина?", "А що ж людина?".

Риторичні оклики: "А крила має!"

Рефрен: А крила має.

        А крила має!

Анафора: "То буде ...", "У кого...", "або з ..." 

Порівняння: "крила, не з пуху-пір'я,а з правди, чесноти і довір'я"

Антитеза: "Землі немає, то буде небо".

Заперечувальне порівняння: "Немає поля, то буде воля", "Немає пари, то  будуть хмари".

По-справжньому крилата особистість не ганяюється за матеріальними благами ("землі нема, ... немає поля ... немає пари"). У неї багатий духовний світ ("крила з правди, чесноти і довір'я").

«Чайка на крижині»

В цьому році зима

Не вдягала білої свити.

Часом вже й приміряла,

Та хтось її зразу крав.

Пошукала, поплакала...

Що ж робити? —

Бідувала в старій

Із тодішніх зів'ялих трав.

Як коли лютувала,

Стелила рядно ожеледиць.

Сперечалася з морем,

Несла сум'яття вітрів.

Все збиралась на силі,

Та не встигла огледіться,

Як проснулись дерева

І на Одрі лід потемнів.

Крига буйно ломилась

У відкриті двері протоки.

Лід кришився, б'ючись

об каміння берегове...

І нарешті по Одрі —

темній, широкій —

на останній крижині

самотня чайка пливе.

- Ти куди ж розігналась?

Чи бува не до самого моря?

Чайки держаться гурту,

А ти відпливеш одна.

А крижина тонка.

А крижина майже прозора...

Ну, а що, як її

Підмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй та

удержать тебе несила?

Затріщить і відломиться...

Піде вода кругами...

— Дивна людино!

Я ж маю крила.

Нащо крилатим ґрунт під ногами?

          [березень 1958 року, Щецин (Польща)]

Жанр: поезія

Тема твору: розповідь про чайку, яка незважаючи на небезпеку, пливе окремо.

Основна думка: "Нащо крилатим ґрунт під ногами?"

Ідея твору: заклик бути мужнім і мати свою думку.

Художні засоби.

Епітети: "білої свити", "бідувала у старій", "тодішніх зів'ялих трав", "буйно ломилась", "У відкриті двері", "по Одрі темній, широкій", "на останній крижині", "самотня чайка", "крижина тонка", "крижина майже прозора", "вода весняна".

Персоніфікація: "зима Не вдягала білої свити", "зима ...Часом вже й приміряла...Пошукала, поплакала...лютувала...стелила рядно ожеледиць... сперечалася з морем...несла... не встигла огледітись", "проснулись дерева", 

Метафора: "Все збиралась на силі", "зима...несла сум'яття вітрів", "Лід кришився, б'ючись об каміння берегове".

Риторичні запитання: Що ж робити? Чи бува не до самого моря?, Ну, а що, як її Підмиє вода весняна?, Нащо крилатим ґрунт під ногами?

Риторичні оклики: "Дивна людино!"

Гіпербола: "Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки"

Алітерація: "Пошукала, поплакала..."

Інверсія: "по Одрі — темній, широкій","крижина тонка", "крижина майже прозора", "підмиє вода весняна", "Піде вода".

Матеріал записуємо в зошити – надсилаємо мені фото-скріни!

Один із віршів вчимо напам’ять!

Важливо!

Об 11:50 у групу я надішлю посилання на тестування!

Воно буде активним 3 хвилини!

Увага! Воно відкриється тим, хто зареєстрований на сайті!

Плануйте свій час правильно! Оцінюйте реально свої можливості!

Гарного дня!