Лінгвістична казка для 5-6 класів

«Королівство МОРФОЛОГІЯ»

    Одного осіннього дня поверталася Оленка зі школи. Сумна та посуплена йшла вона стежкою, ніщо не привертало її уваги: ні багряне листя, що тихо падало на землю і шурхотіло під ногами, ні блискуче павутиння, що пролітало у повітрі. Вона дивилася униз і підбивала черевиком камінці на дорозі. А все почалося з уроку української мови, на якому Оленка не змогла відповісти на запитання вчительки. Їй було соромно і ніяково, адже вчилася вона добре. Тільки минулого вечора не встигла вивчити правило через те, що батько приніс додому маленьке пухнасте кошеня. І вона весь вечір з ним гралася. Та сьогодні Олена пообіцяла собі, що обов’язково все вивчить, щоб наступного уроку не червоніти.

Прийшовши додому, Олена навіть не обідала, одразу сіла підручники. Дуже довго гортала вона сторінки книги, поки очі не заплющилися, і м’який, мов лапки кошеняти, сон не оволодів нею.

 Їй наснився фантастичний сон, ніби вона потрапила до чарівного королівства під назвою «Морфологія». Тут усе було незвичайне і дивне. Усі будівлі, огорожі, навіть сади були зроблені з літер різних розмірів і чудернацьких форм. Вона уважно роздивлялася усе навкруги, як раптом почула жалісний голос свого кошеняти, який просив про допомогу людською мовою: «Оленко, врятуй мене будь ласка, я зачинений у високій вежі, щоб мене визволити, тобі необхідно подолати непрості випробування».

   Оленка була готова на все заради свого нового пухнастого друга і вирушила на допомогу. Спершу перед нею з’явилися шість золотих брам, на кожній з яких були таблички з назвами самостійних частин мови:

1.Займенник

2.Числівник

3.Дієслово

4.Прикметник

5. Іменник

6.Прислівник.

А на папірцях були написані наступні слова: браму, відкриєш, одна, власноруч, ти, золоту.

Олена уважно прочитала слова але змісту в них не знаходила. Тоді вона вирішила спробувати розкласти їх до кошиків на брамах відповідно до того, якою частиною мови було слово. І ось що з цього вийшло: «Ти одна відкриєш золоту браму власноруч». І брами відчинилися перед нею. Далі перед очима Оленки з’явився чарівний сад з химерними рослинами. На одному з чудернацьких дерев сиділа маленька білочка і гірко плакала. Олена спитала в неї, що трапилося, і білочка відповіла, що їй потрібно потрапити до родичів у інший куточок саду, у неї навіть мапа є, але деякі слова випали з тексту, і тепер не зрозуміло, як туди потрапити. Оленка взяла мапу і почала читати: «Спочатку йди прямо …..високої вишні, потім поверни ліворуч …. двома кущами агрусу, далі рушай … смарагдовий гай, там … полуничній стежці перейди … кришталевий місток, ….столітним дубом і буде наш дім.» а нижче були розкидані такі слова: через, у, по, до, під, між. Загублені слова виявилися прийменниками, службовою частиною мови, що виступає разом з іменниками, числівниками, займенниками, пов’язує слова у тексті між собою, вносить просторові, часові, причинові смислові відтінки. Дівчинка подумала і розставила на місця слова. Вийшов такий текст: «Спочатку йди прямо до високої вишні, потім поверни ліворуч між двома кущами агрусу, далі рушай у смарагдовий гай, там  полуничній стежці перейди через кришталевий місток, під столітним дубом і буде наш дім.»

Білочка подякувала Оленці і побігла до родичів. Далі дівчинці зустрілася маленька мишка, що щось шукала у заростях подорожника. Олна вирішила і їй допомогти. Виявилось, що мишка розгубила намистинки-частки, з яких збиралася зібрати гарне намисто для своєї матусі. Та вони перемішалися з різним насінням, і маленька не могла їх відшукати. Олена згадала, що частка – це також службова частина мови, що об’єднує слова і надає їм додаткових емоційних, змістових і модально-вольових відтінків, і почала шукати. Скоро у неї був повний кошик часток-намистинок: ось, не, ані, ні, би, хай. Мишка подякувала своїй помічниці і побігла готувати подарунок. Далі перед Оленою з’явилася смарагдова річка і місток, в якому не вистачало декілька дощок. Щоб потрапити на інший берег, треба було відшукати потрібні дошки із сполучниками, адже вони – службові слова, які поєднують однорідні члени речення, і прості речення між собою.  Місток складався з такого речення: «Ти потрапиш на інший бік, ….знаєш, …. таке сполучник …  ….як він служить мові».

Олена уважно прочитала речення і без труднощів розклала потрібні дошки із сполучниками. Вийшло: «Ти потрапиш на інший бік, якщо знаєш, що таке сполучник і як він служить мові».

На шляху до вежі залишилося останнє завдання. На подвір’ї бігали маленькі слова і щось голосно кричали. Це були вигуки. Вони усі перемішалися і не могли зрозуміти один одного. Оленка вирішила допомогти малюкам-вигукам потрапити до своїх хатинок і почала їх групувати: тих, хто постійно дивувався, обурювався, радісно кричав і зойкав (ой, ай, ей, геть, гайда, о), вона   об’єднала у будинок емоційних вигуків, де вони виражали свої почуття, а тих, хто відтворював звуки різних тварин і предметів, повела до будинку звуконаслідувальних слів (м’яв, гав, му, тік-так, бац). І перед очима Оленки з’явилася висока вежа із зламаною драбиною, дощечки-літери були розкидані поряд. Дівчинка почала складати драбину-слово. І в неї вийшла назва цього чарівного королівства «Морфологія». Вона піднялася по цій драбині на вежу і врятувала свого улюбленця.

І раптом прокинулася від того, що її пухнастий друг ніжно терся об її руку. Оленка зрозуміла, що її дивовижні пригоди були лише сном, проте яким яскравим!

Автор: В’юн Ю. О.