Лінгвістична казка може розкрити сутність найскладніших мовних понять, проаналізувати особливості лінгвістичного факту у системі інших, узагальнити спостереження учнів. Тому її застосування є можливим на будь-якому етапі заняття. Тексти лінгвістичних історій можуть бути прекрасним матеріалом для гурткової роботи, олімпіад, вікторин, театру лінгвістичних мініатюр. Лінгвістичні історії також можуть бути застосовані у самостійній роботі дітей з розвитку їх мовлення.
«Царство РЕЧЕННЯ»
У царстві Речення, де правили королева Підмет і король Присудок, були три Міністри – Означення, Додаток, Обставина. Кожен займався своєю справою: Означення доповідало королю і королеві чиї гості прибули до палацу, у якому вони вбрання, з яким настроєм, котрий з них прийшов за порадою, а котрий – з проханням; Додаток розказував гостям: кому у кого треба зупинитися, чим поцікавитися, що подивитися, на чому можна покататися або поплавати; Обставина пояснювала як, де, коли краще відпочити, скільки часу витрачати на екскурсії по палацу, як довго затриматися у парку біля озера, з якої причини не можна з’являтися в непотрібному місці у непотрібний час і з якою метою необхідно обов’язково відвідати королівський сад.
Усе було тихо, спокійно, поки один п’ятикласник Іван не переплутав усі члени речення у своєму домашньому завданні з української мови. У вправі треба було скласти речення за схемою.
Він не вивчив правило і склав речення абияк. Повстав народ королівства Речення проти ледачого учня і вийшов на серйозну розмову з хлопцем. Усі слова вишукувалися на сторінці зошита і почали свій протест. Іван злякався, побачивши, як слова зі сторінок ожили і почали виказувати своє невдоволення. Він вирішив, що краще вивчити правило і сумлінно виконати домашнє завдання. Прочитавши уважно підручник, Іван склав таке речення: «Я вивчу правила української мови старанно». Слова заспокоїлися і пішли кожне на своє місце. А Іванко з тих пір усе вчив і ніколи більше не засмучував ні вчителя, ні своїх друзів у зошиті.
Автор: В’юн Ю. О.