Лінгвістичні казки на уроках української мови. Синоніми і Антоніми.

                          Синоніми та антоніми

    Жило на світі Слово. Було воно дуже одиноке. Надокучило йому самотність і вирішило воно піти по світу, шукати собі друзів. Довго йшло і зайшло в одне містечко, в якому ходили, крокували, пленталися, шкандибали активні, рішучі,  енергійні мешканці . Над містом в цей час кружляла завірюха, метелиця, хуга, завія,заметіль. Здивувалося Слово, і вирішило запитати  в жителів міста хто вони такі. На що одержало відповідь: «Ми сини одних батьків, і місто називається…..СИНОНІМИ. Ми позначаємо одне значення , але пишемося по-різному. Всі  ми маємо дружні, приятельські, товариські   відносини».

Слово захотіло мати таких друзів. Погостювало в них і пішло далі.

      Іде та йде, аж бачить перед собою дивне місто: на одній стороні день, а на другій – ніч, одні жителі плачуть, а  інші – сміються, на одній частині міста зима, а на другій – літо. Не могло зрозуміти Слово, що відбувається. Тоді до нього підійшли Старий і Молодий , і пояснили, що це місто називається Антоніми, в якому  завжди існує протилежність. Сподобалось Слову і це місто, і воно подружилося з його жителями.

     Так Слово знайшло собі  друзів. І з тих пір воно з  ними не розлучається!