Лінійка: " А сотню вже сустріли небеса".

А сотню вже зустріли небеса…

Лінійка до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні

 

Ведучий: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведуча : Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

Ведучий:  Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Ведуча : Героям Майдану, полеглим  за світле майбутнє України, присвячується…

 

Читець  1:     А сотню вже зустріли небеса…

                       Летіли легко, хоч майдан ридав.

                        І з кров’ю перемішана сльоза

                        А батько сина ще не відпускав!

 

   Читець 2 :  Й заплакав Бог, побачивши загін:

                                Спереду – сотник, молодий, вродливий

                                І юний хлопчик в касці голубій,

                                І вчитель літній – сивий-сивий.

 

  Читець 3  :  І рани їхні вже не їм болять.

                                 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

                                 Як крила ангела, злітаючи назад,

                                 Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

Ведуча : Кожен із Небесної сотні мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Ведучий:  Десятки молодих хлопців, як колись герої Крут, не вагаючись свідомо вирішили йти до кінця, лиш би бути вільними, лиш би самим мати змогу розпоряджатися своїм майбутнім, лиш би захистити Україну…

 

 

 

 

 

 

 

Виходять Син та мати

 

• Мамо, чи це вже весна, що квітами

 встелена площа?

Мамо, чом пташка сумна?

А ще вчора співала в віконце.

• Синку, це ще не весна.

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло—

В холодну могилу.

• Мамо, а може, це сон, і, може,

Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

У твої обійми полину?

• Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

• Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

• Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

• Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Не вмер я, все бачу! Не варті

У сотні небесній стою!

 

 

 

Ведучий: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 Ведучий: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

 Ведучий: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.

Ведучий (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали.  Щоб ми жили.

 

Учень.. Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде “Слава Україні!”  над ланами.

Ведуча:   Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Учень. Та ми знаємо: зможете все

Не даремно ви – наші ГЕРОЇ!

Це за нас ви під градами там стоїте,

Побратимів втрачаючи своїх.

.

 Учень. Ми молилися всі і молився наш клас

За життя і за мир в Україні…

Бережіть же себе, ми чекаємо вас

Бачим зустріч щасливу вже нині.

 

Учень. Буде радісний день. Буде спокій і мир.

Вас зустрінуть сини і дружина.

І як воїн, як батько – землі богатир,

Ви обіймете доньку любиму.

Учень. Повертайтесь живі, ми зустрінемо вас!

Хай не спинить вас куля в дорозі!

Вас чекає Вкраїна, єдина у нас!

Наш народ у борні переможе!

 

Ведуча: Із покоління в покоління будуть передавати спогади про тих, хто залишив земне життя у 2014 році.

 

   Ведучий:  Пам’ять про Героїв повинна бути не тільки в жалобах і монументах, а викликати бажання творити і змінювати себе і країну.

Учень.  Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!

Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.

Спасибі вам, що ви стояли міцно,
Стояли, бо не знали вороття…
Спасибі раненим й загиблим,
Бо не ховали ви від куль свої життя!

Спасибі всім, хто був тут на Майдані
Й хто руки свої досі не зложив
Спасибі й тим, хто думкою за нами
Хто плакав гірко, вірив і молив…

Спасибі серцем і душею,
Я щиро це і палко говорю!
Як крикнуть: «Слава Україні!»
«Навіки слава!» – я завжди скажу!

Ведуча:   Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Присутні запалюють свічки.

Ведучий:  Хай палають  свічки пам’яті загиблих героїв « Небесної Сотні» у наших серцях. Вщануймо їх хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Ведуча:   Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню - частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті вічно!

Ведучий:  Вони навічно у нашій пам’яті! Слава Україні! Героям Слава!

 

ВчительА знаєте, війна колись закінчиться

 І з часом відбудуються міста,

 Але ніколи більше не повернуться

 Всі ті, кого забрали небеса.

 

 Їх вже немає, безліч їх загинуло,

 Але за що? Чому така ціна?

 Вони на небі мабуть, поруч з ангелами,

 Їм там спокійніше, бо на землі війна.

 

 Це все так боляче, що серце розривається,

Де правда і в чиїх руках життя?

Чому війна лише простих людей торкається?

А для політиків здається просто гра…

 

Знову до неба я з молитвою звертаюся,

 Благаю Боже, спокою пошли,

Щоб моя рідна серцю Україна

Не знала більше пострілів війни.

 

 А знаєте, війна колись закінчиться

І тільки спогади залишаться в серцях,

Благаю Боже, збережи мою країну

 Молюсь до Тебе, збережи усім життя…

Виконується пісня «Господи, помилуй нас».