Лінійка відкриття тижня біології

Про матеріал

Лінійка відкриття тижня біології

1"Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього", – писав відомий український поет Максим Рильський. І це справді так. Кожний народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, рослин, птахів, тварин.

2Упродовж багатьох віків з покоління в покоління люди зберігали і примножували традиції українського народу, його довічні символи, серед яких одне з почесних місць займають рослини. Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки... Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Барвінок

Недавно ще гула метелиця,
Кругом лежав біленький сніг.
А вже барвінку листя стелеться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло.
І перше стрілося з відлигою,
Зустріло сонечко й тепло.
Як з перемогою та славою
Весна з'являється на світ,
То квітне радістю ласкавою
Барвіночку синенький цвіт.

Мальви

Понад дорогою одна, а то і дві,

Де купками, а де – коли рядками.

Ростуть і квітнуть мальви – вартові,

Пейзажі творять різнокольорами.

На зріст нівроку і стрункіш дівчат,

Заквітчані неначе наречені.

Милують око сотнями карат,

Неначе їх створив чарівний геній.

Так з року в рік, на протязі віків,

Вони в квіту лишаються без зміни.

Чарують розмаїттям кольорів,

Красуні мальви, квіти України.

Вербові котики

У долині, біля річки,

Прямо в зарослях порічки

І красиве й непросте

Дивне дерево росте.

Доторкаюся до гілки,

А на ній - пухнасті бджілки.

Та вони не ранять зовсім,

Лиш проміння сонця просять.

Ніжні котики вербові –

Із весни і із любові.

поспішають розцвітати

На чудове наше свято.

ДУБ

Ріс у зеленому лісі

дуб велетенський високий;
Віти розкинувши пишно

рясно-густі і широкі,
Гордо стояв між усіми,

стиха шепочучи листом;
Кращий за всіх він здавався

силою дужою й хистом;

Червона рута

Десь в горах там, на полонині,

Де небеса торкають сині,

Червона рута в оксамиті,

У міжповітряному ситі

Відкрила сонцю ніжні скроні

У травах, наче на долоні,

Свої пелюсточки тендітні,

Такі яскраві ще й привітні

В подяку сонцю, що ласкало,

На ніч стелило покривало,

Щоб захистити свою квітку,

Що розцвіла йому улітку,

Даруючи щасливі миті,

У росах радістю омиті.

Шептало сонечко їй оду

Від свого сходу до заходу.

Бо тільки тим, хто так кохає,

Чарівна квітка розцвітає.

Мамині чорнобривці

Чорнобривці цвітуть біля хати,

Ароматом п'янять білий світ,

Їх моя насіяла мати,

Гріє мамину душу їх цвіт.

А душа у матусі як сонце,

Випромінює море тепла,

Бо вона – як у Всесвіт віконце,

Бо вона як планета мала.

І у кожнім дворі чорнобривці,

Квіти ніжні, як Сонця гінці,

Квіти й діти у мами щасливці,

Бо плекали їх руки оці.

Наша Україна — край мальовничий. Дивовижна природа рідного краю знайшла відображення в народних обрядах, традиціях, у нашій історії і творчості.

Кожен школяр може посадити дерево і нагодувати птахів. Ми повинні обережно поводити себе на лісових галявинах та берегах річок, не залишаючи після себе сміття. Якщо так робитиме хоча б кожен школяр, то й це буде вагомий внесок у дорослу справу збереження природи.

Пісня збережем цей світ

Перегляд файлу

"Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього", – писав відомий український поет Максим Рильський. І це справді так. Кожний народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, рослин, птахів, тварин.

Упродовж багатьох віків з покоління в покоління люди зберігали і примножували традиції українського народу, його довічні символи, серед яких одне з почесних місць займають рослини. Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки... Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.