Ліплення народної глиняної іграшки – пташки. Найпростіші ліпні форми.

УРОК

Тема: Ліплення народної глиняної іграшки – пташки. Найпростіші ліпні форми.

Мета: Навчити дітей сприймати художній образ в об’ємно-пластичних формах.

 Ознайомити дітей з особливостями ліплення народних іграшок  у  вигляді пташки з глини.

 Розвивати зорову пам’ять, фантазію, відчуття пластичності форм, просторову уяву, моторику рук, образне мислення.

 Виховувати інтерес до ліплення, охайність під час роботи, вміння планувати свою діяльність і доводити її до кінця, формувати естетичний смак, стимулювати творчу активність учнів.

 Виховувати у дітей дбайливе ставлення до національних традицій.

 Обладнання та матеріали: глина (пластилін), стеки, дошка для ліплення, фотографії готових робіт (Додаток В), фігурки малої пластики, схема порядку виконання ліпних форм (Додаток Б, Г, Д), глиняні іграшки різних регіонів України.

Обладнання:  слайд-шоу «Види  й  жанри скульптури», уривок із мультфільму «Пластилінова ворона», глиняні іграшки, глина (або пластилін), картон, стеки, дидактичний матеріал для  індивідуальної роботи учнів

Тип уроку: засвоєння й закріплення нового матеріалу

Методи:  бесіда, розповідь, метод емоційного впливу, порівняння

Терміни: скульптура, статика, динаміка, рельєф, дрібна пластика, художник-мультипликатор

Структура уроку

І. Організаційний момент       1хв

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності  4хв

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу 11хв

ІV. Практична робота      23хв

V. Рефлексія         5хв

VІ. Домашнє завдання       1хв

     Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

 Бесіда за питаннями.

–        Які матеріали і інструменти використовуються під час роботи з глиною?

–        Як треба працювати зі стеками?

III. Мотивація навчальної діяльності.

 Сприйняття творів мистецтва.

 Демонстрація фотографій готових робіт.

–        Опишіть, що зображено на фотографіях.

–        Які особливості глиняних іграшок ви помітили?

–        З якою метою виготовляли веселих баранчиків, коників, птахів?

 (для дитячої гри, прикрашення оселі).

–        З якого матеріалу зроблені іграшки? (з глини).

 Надати можливість дітям доторкнутися до них, розглянути.

–        Кого зображають ці іграшки?

IV. Оголошення теми заняття.

V.  Вивчення нового матеріалу.

 1).Робота над словником термінів.

 Керамічна іграшка –  рід керамічних виробів, які відзначаються як забавки               для дітей (торохтілки, свищики, посуд і фігурки).

 Кераміка –  (від грецького keramike – гончарне мистецтво, keramos  –  глина) вироби з випаленої глини.

 Стилізація – (від грецького phantasia – уява) мрія, вигадка, те, чого не існує               у реальності.

 2).Слово керівника гуртка.

 Історія народної іграшки починається ще з давнини.  Колись невеликі предмети з кераміки використовувалися купцями для розрахунку.  Їх давали як здачу, тому вони мали назву «монетка».

 Монетки сподобалися дітлахам, і майстри почали виробляти іграшки, якими бавилися діти усього світу.

 Протягом століть народні вироби вбирали у себе кращі національні традиції. В Україні найбільш поширеними були глиняні іграшки. Особливе місце серед них займають вироби гончарів Полтавської, Одеської, Чернігівської, Івано-Франківської областей.

 Демонстрування репродукцій, оригінальних робіт, фотографій. Під час роботи бажано використовувати схеми з основними етапами ліплення іграшки. (Додатки Б, В, Г, Д)

 У кожному іграшково-виробничому осередку склалися свої традиції ліплення форми і розпису улюблених образів.  Познайомимося докладніше з керамічною іграшкою майстрів Полтавської області, зокрема села Опішні.

 Опішнянські забавки: коник, баранчик, кізонька, півник, зозуля, соловейко – різняться переважно формою голови.

 Після  того як іграшка виліплена з глини, майстер просушує виріб на повітрі, обпалює у спеціальних печах, розфарбовує та покриває прозорою емаллю. Ліплення опішнянської іграшки потребує значних здібностей та вправності, вміння виявити, поєднати в одне ціле окремі частини – тулуб, шию, ноги та надати образу властивих йому рис.

 Пластичні можливості глини визначили округлені, м’якоокреслені форми іграшок. У кожній іграшці вгадується певна тварина  або птах. Однак форма дуже спрощена порівняно з реальними істотами. Таке спрощення називають декоративною переробкою (трактуванням) або стилізацією.

 Стилізовані також і рослинні мотиви, якими прикрашені іграшки. Квіти, колоски, листя винограду та інші елементи зображуються нескладною

технікою: мазками, крапками, кільцями, лініями та, найчастіше, обводяться лінією, що підсилює декоративність розпису. Ці візерунки нанесені спеціальними рідкими кольоровими глинами – ангобом. Тому візерунок виходить рельєфним.

 У кольоровій палітрі опішнянських майстрів переважають зелений, сірий, блакитно-синій, коричнево-червоний, вохристі кольори.

 3).Виконання ескізу.

 Спробуйте намалювати схематичний малюнок своєї іграшки.

VI. Практична робота.

 Перед виконанням практичної роботи слід показати учням прийоми роботи з глиною. При цьому можна використати демонстраційні таблиці, схеми (Додатки Б, Г, Д).

 Під час виготовлення пташки шматок глини треба поділити на три частини: одну велику – тулуб і дві менші – голова й підставка (однакові за розміром). Голову приєднати до тулуба, потім приєднати підставку, витягнути шию і хвіст.

 Народні майстри створюючи декоративні зображення птахів, відзначали основні особливості справжніх пташок: крило, хвостик, чубчик на голові, красиво виділене пір’я грудки. За допомогою ліпного або гравірованого візерунка спробуйте підкреслити ці особливості.

 Творча робота вихованців полягає в створені характерного образу (птах, півник або дивовижний птах (Додаток Б)) на основі однієї форми. Можлива робота у тематичних групах (майстернях), в одній групі ліплять птахів з чубчиком, а у іншій зі стилізованим хвостиком.

Етапи виконання роботи (Додаток Г, Д).

- Підготуйте глину для роботи.

- Розділіть шматок глини на  три частини.

- Сформуйте з трьох шматків глини фігурку пташки.

- Витягніть шию, доліпіть чубчик, сформуйте стилізований хвіст.

 У процесі роботи вчитель  нагадує дітям, що суцільну масу не обов’язково розчленювати на шматки, щоб виліпити окремі частини тіла, або окремі стилізовані деталі. Надає індивідуальну допомогу, акцентує увагу учнів на найбільш вдалих роботах.

 Після завершення процесу ліплення фігурки пташок поєднуються у композицію.

VІІ . Підсумок уроку.

 Підведення підсумків уроку  демонстрація робіт учнів. Завдання на наступне заняття : спостерігати за пташками, та їх зображенням у різних творах декоративно-ужиткового мистецтва; підготувати глину, стеки, дощечку для ліплення.

Учні повинні знати:

 Історію виникнення і поширення керамічної іграшки в Україні. Особливості виготовлення іграшок з глини.

Учні  повинні вміти:

 Виготовити з глини найпростішу іграшку – пташку.

Додаток Б

Схематичне зображення іграшки

Продовження додатку Б

СХЕМА ЕТАПІВ ЛІПЛЕННЯ ПТАШКИ
НАЙПРОСТІШОЇ ФОРМИ

   Закінчення  додатку  Б

     Схематичне зображення іграшки

Додаток В

ЗАВЕРШЕНІ  ДИТЯЧІ  РОБОТИ

Продовження додатку В

ЗАВЕРШЕНІ  ДИТЯЧІ  РОБОТИ

Закінчення  додатку  В

ЗАВЕРШЕНІ  ДИТЯЧІ  РОБОТИ

Додаток Г

Півник. Курочка.

Півник (мал. 1). Ліпимо комбінованим способом. Глину ділимо на 3 основних частини. В основі ліплення тулуба – овоїд. Розкочуємо глину прямими рухами рук і утворюємо подовжений стовпчик, кінці якого загинаємо. Далі пальцями рук виділяємо голову, заокруглюємо її (в основі ліплення голови лежить куля) і відтягуємо дзьоб. З другого кінця відтягуємо хвіст і проробляємо його пальцями до потрібної форми.

З другого шматка глини робимо підставку. В основі ліплення – конусоподібна форма або розплющена куля. З наступного шматка робимо гребінець і борідку. З’єднуємо їх з голівкою півника. Фігурку півника установлюємо на підставці, стекою виділяємо очі, крила, лапи, пір’я та ін.. Готовий та висушений виріб розфарбовуємо.

Курочка (мал. 2). Ліпимо пластичним способом. Глину ділимо на 2 частини. З першої частини робимо тулуб, а з другої – підставку. В основі тулуба – овоїд. Відтягуємо глину і утворюємо шию, голову, дзьоб. На голівці відтягуємо гребінь, борідку. З іншого кінця форми відтягуємо глину і пальцями утворюємо хвіст. В основі ліпки підставки – конусоподібна форма. Розміщуємо курочку на підставці. стекою виділяємо дрібні деталі: очі, крила, лапи, пір’я та ін.. Коли курочка висохне, її можна розфарбувати.

Закінчення  додатку  Г

Додаток Д

Пташка.

  Ліпимо конструктивним способом. Ділимо глину на 3 частини. В основі ліплення - кулеподібна форма. З першої частини коловими рухами рук утворюємо велику кулю. Це буде тулуб пташки. Далі витягуємо від загальної частини хвостик. З другої частини утворюємо маленьку кулю – це буде голівка, відтягуємо з неї дзьоб. З останньої частини утворюємо підставку, спочатку робимо кулю, а потім її сплющуємо (мал. 1, 2). Усі деталі з’єднуємо (мал. 3). Діти ліплять пташку з більш характерними ознаками: ліплять крила, стекою виділяють дрібні деталі – очі, пір’я, лапки та ін.. Діти старшого віку ліплять пташку більш складним прийомом. Можна змінити позу пташки легким поворотом або нахилом голови, дзьоба, тулуба:

Закінчення  додатку  Д