Характеристика жанрово-тематичної специфіки літератури 60-90рр 20 століття
«Історія української літератури 20 століття-це справді складна і глибока драма. Характер цієї драми передусім у тому, що література прагнула розвиватися у руслі загальноєвропейського культурного процесу, але такий розвиток гальмували чинники позалітературного характеру. Хвилі відродження обривалися політичними репресіями, ідеологічним пресом, цензурними перепонами. Але кожне відносне «потепління» суспільної атмосфери породжувало нове літературне пожвавлення».
М.Ільницький
Сучасний літературний процес охоплює період з кінця 50 рр до нашого часу. Існують три класифікації сучасної літератури: «перша заснована на генераційному принципі, друга-географічному, третя-на принципі естетичної, стильової орієнтації, яка видається центральною».
За генераційним принципом, визначають покоління:
Провідні риси літератури цих епох:
У літературному процесі сьогодення активно працюють представники різних мистецьких напрямів, з-поміж яких вирізняються три основних стилі:
Характерною особливістю розвитку художнього процесу в Україні епохи постмодернізму стала поява нових літературних угрупувань та об,єднань, утворених на різноманітних естетичних платформах.
Притаманні жанри цієї епохи,це-роман у новелах, новела, жанрові форми-сонети,ронделі, тріолети, кіноповість (синтетичний жанр кінематографії).
Особливість творів цієї епохи-у центрі пошуків не колективний герой, а окрема людська особистість, її внутрішній світ.