Очікувані результати: учень / учениця виразно, вдумливо читає та коментує поезії; пояснює умовність ситуацій, зображених у них; характеризує образи в поезіях, пояснює їх метафоричний підтекст; розуміє різницю між матеріальним і духовним; визначає й пояснює головну думку. Компетентності: володіння державною мовою, уміння навчатися впродовж життя, соціальна і громадянська компетентності, загальнокультурна грамотність.
Мальви. Над урвищами мальви багряніютьнад ними електрички стукотять. Вони летять, летять, летять, летять... Десь інші мальви - за парканом дніють.І можна б на одну із «вічних тем»поміркувать: про «вільних» і «новолю»та якось серця не торкає те, бо ж квіти! Красні і в садку, і в полі, (Я люблю їх усі - і рожеві, і білі, й багряні, і оті, що в садках їм, у тиші палать і згасать,і оцих, відчаяк,що втекли від своїх споконвічних екранів -білих стін - осюди, де лиш кручі самі й небеса). Про інше я. Отак і є воно:там селища, там дворища, оселі. Тут стріч, розлук перонні каруселі,станційна будочка з вузьким вікном.І мимо все. В чіткому ритмі шпали. Коза в яру. Мозаїка життя.І раптом мальви! Мальви промигтять!І наче свято - їх миттєвий спалах!
МовіПринижувана, цькована і гнана,Ти з вуст вишневих отрясала страх,І вся була немов відкрита рана,І вся – неначе прапор на вітрах. Вже сказано давно: вишнева і Дніпрова,Але благоговійно повторю: О так, вишнева і дніпрова мова. Яка тримає над чолом зорю.І в тих, які відкинулись від тебе. Поласилися на престижний шмат,Над головою – стеля, а не небо,хоча вони своїх не бачать втрат. А ти… ти боса по стерні ходила,ти крізь криваву й темну ніч брелаі неповторну пісню спородила,в степах козацьку думу сповила. О, вишептати, видихнути з болем. Твоє ім’я. Що ти жива, жива!І над безмежним українським полем. Твої пророчі сіються слова.І правда встане. Встане і повстане.І віковії пута розітне.І над безмежжям тихим і світанням. Ще зійде сонце мови осяйне.
Шукаймо у собі Шевченка(хоч іскру — праведності й віри) —він мусить бути там, в глибинах,інакше нас би не трималаоця земля, калини матір. Ми мусимо. Ми конче мусимзнайти в собі його кровину — інакше з темряви не вийти. Усім життям, всім током крові — народжуймо в собі Шевченка,хоч іскру — кожен. Іскру — кожен. Всі разом — буде Україна.