Література рідного краю. Екскурсія по рідному місту.

 

Тема уроку. Література рідного краю.

                       Екскурсія по рідному місту.

Мета уроку. Познайомити учнів із творчістю поетів Кагарличчини, показати красу і багатство їх поетичних творів;

розвивати в школярів інтерес до культури та літератури рідного краю, навички виразного читання;

виховувати патріотичні почуття до рідного міста, любов і повагу до літературної спадщини рідного краю, до надбань літературної скарбниці Кагарличчини.

Тип уроку. Урок- екскурсія.

Обладнання. Збірки творів О.Салія «Дмитро Трощинський- козак знатний»,К.2000; «Жар- птиця Кагарлицького парку», К.1993;

виставка творів поетів Кагарличчини;

фотографії краєвидів міста;

слайди із видами визначних місць Кагарлика.

 

                                 Хід уроку

I.Актуалізація опорних знань учнів.

   1.Організаційний момент.

       -Чи готові до уроку?

       -Чи всі забезпечені текстами творів?

   2. Бесіда.

       -Кого з поетів Кагарличчини ви знаєте?

 

II.Мотивація навчання школярів.

1. Вступне слово вчителя про необхідність і потребу вивчення літератури рідного краю.

Кагарличчина багата талантами. Але, на жаль, вивчаючи українську літературу в школі, ми прагнемо засвоїти програму і мало звертаємо увагу на те, що кожен край має свою літературну історію. Має і Кагарличчина своїх самобутніх і неперевершених письменників, у чиїх творах відображені мрії, сподівання людей рідного краю.

 

2.Оголошення теми, мети і завдань уроку.

  - Наш урок ми присвятимо знайомству з поезіями поетів Кагарличчини.

 

III.Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

      (Стук у двері. Вбігає учень.)

Учень. Добридень. Вибачте, такий цікавий сон приснився, що я у школу

            запізнився.

Вчитель. Розкажи ж і нам.

Учень. Слухайте.

              Мені знову дивний сон приснився,

               Що Дмитро Трощинський славний

               В місті в нас з’явився.

Вчитель.Оскільки ти згадав про Трощинського, то давайте, діти,знайдемо  

                 у своїй пам’яті відомості про цю історичну постать.

 Учень. Це визначний громадський діяч. Народився і зростав у селі Яреськах

               на Полтавщині у сім’ї представника козацької старшини. Освіту

               здобув у Києво – Могилянській академії . Пройшов шлях від

               полкового писаря до головного директора поштового управління,

               міністра юстиції, члена Державної ради. Служив при дворі

               Російської імперії, але турбувався долею України.Його високо

                цінували як мецената, на кошти якого навчалися діти козацьких

                родин, засновника домашнього театру. Свою філософську

                концепцію прекрасного, життя людини у злагоді з природою

                втілив у створенні палацо-паркового ансамблю у Кагарлику.

Учень.    (Чіпляє уси).

(Трощинський)

                             То ж сказав козак:- Є у мене

                             Гривень так із двісті.

                             Прогуляюсь, подивлюся,

                             Що робиться в місті.

                             Подивлюсь, як Кагарлик

                             Наший поживає,

                             Чим людей своїх годує,

                              Чим їх напуває.

                               За моїх часів це місто

                               Славно поживало.

                               Ой цікаво ж мені дуже,

                               Що тут нове стало?

Вчитель.               Прогулявся славний лицар

                               Над зеленим схилом.

                               Любувався- дивувався

                               Ставком своїм милим.

                                Перед оком пролітали

                                Кораблі крилаті.

                                   Радів славний наш Трощинський,

                                   Як на світлім святі.

Трощинський.        Рай, та й годі!- говорив він,-

                                   Як тут гарно всюди!

                                   А чого ж то на тім боці

                                   Валяються люди?

                                   Чому вони почорніли,

                                    Неначе від сажі?

Вчитель.                   Йому кажуть:

                                   -Та то учні гріються на пляжі.

                                    Запитав одного з учнів:

Трощинський.         Що за дивне місце?

                                   У мій час це називалось

                                   Ставочком Пасківським.

      (Учень читає вірш М.Близнюка «На Пасківському ставку»).

Трощинський.           Хто ж написав ці гарні рядки?

Учитель.     Микола Гаврилович Близнюк. Хто із вас, діти, готував       

                     повідомлення про цю людину?

Учень.         Микола Гаврилович Близнюк народився у 1913 році у селі

                     Шарках Рокитнянського району Київської області. У 1940 році

                     закінчив агрономічний факультет Київського   сільськогоспо-

                     дарського інституту. Учасник Великої Вітчизняної війни.

                     Нагороди- ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни першого

                      ступеня та медалі «За бойові заслуги», «За оборону Ленін-

                      града» і  «За взяття Берліна»- говорять багато про що. Нині

                      покійний.

                         Писати вірші почав у дитинстві. Друкувався у республіканській,

                        районній періодиці.

Учитель. Гарно про цей куточок Кагарлика сказала поетичними рядками

                Надія Вегера- Предченко. Хто скаже кілька слів про цього

               чудового митця слова?

Учень.    Народилася у 1960 році на мальовничому хуторі Дубровка

                 Кагарлицького району, який визнали неперспективним. Людей

                 переселили до Великих Пріцьок. Тут і навчалася у школі, а

                 потім- у Києві. Та міське життя не приваблювало поетичну

                  душу. Своє покликання Надія Миколаївна знайшла у рідних

                 вже Великих Пріцьках у материнстві, у роботі директора

                 сільського Будинку культури. А ще – у поезії. Почала писати

                 ще за шкільною партою. Громадська, інтимна, пейзажна лірика,

                 філософські роздуми,материнські турботи за майбутнє своїх

                 дітей, любов до села, до рідного краю- основні теми поетичної

                 палітри.

                        (Учень читає поезію Н.Вегери-Предченко «Над ставком»).

Учитель.               Іде далі козак містом.

                                Іде, бадьоритися.

                                 -Яке ж тепер,- каже,-

                                 Гарне й пишне наше місто.

                                 Зайшов він у Дім культури,

                                 В ясні павільйони,

                                  Скидав шапку, відважував

                                  Глибокі поклони.

Трощинський.        Поклоняюсь золотим людським рукам.

                                   Це ж у вас не Дім культури,

                                   А, їй –богу, храм.

• А що ж  це за біла скеля

У самому центрі?

Учитель.                       А це наш адмінбудинок,

                                       Світлий і веселий.

Трощинський.            Що б про вас не говорили,

                                       Що б там не казали,

                                       А по кількості начальства

                                       Всіх ми перегнали.

                                        Через це у мене думка

                                         Треться в голові:

                                          -Чому ж ніхто з начальства

                                           Не тікає в рядові?

                                         -Ну а це що за будинок?

Учитель.                         Це бібліотека.

                                          У ній книг зібралось

                                          Тисячі чотири.

                                          Якщо хочте, перегляньте-

                                          Всю бібліотеку.

                                          Покажуть вам і Спінозу,

                                          Покажуть Сенеку.

                                          Ось поїхав наш Трощинський до ЖД вокзалу.

                                          Погукав він там до себе чергових дівчаток.

                                          -Скажіть мені, голубоньки, чи пекло тут близько?

                                          -Яке пекло?-засміялись веселі дівчиська.-

                                          Нема пекла ніякого і чортів немає.

                                           -А хто ж тоді у вагонах двері зачиняє?

                                            -А хто ж тоді вам вагони тягне у тунелі?

                                            -А хто ж тоді причепив тут полум’я до стелі?

                                           Регочуться щебетухи:

                                            -Веселі ви, діду!-

                                           Схопив славний наш Трощинський голову у руки:

                                             -Яке ж чудо ви зробили. Молодці, онуки!

Учитель.   Подобається це чудо техніки і місцевому поету Олексію Шульзі.

                  (Читає вірш О.Шульги «Поїзди»).

                   Розкажіть про Олексія Шульгу.

Учень.      Цікава поетична збірка  О.Шульги «Ринг». Назва була досить

                 символічна:на ринзі життя поет зустрів і оспівав «Бродячого кота»,

                 «Крота», «Зозулю», «Цвяха», «Старі черевички», «Росток на

                  асфальті» ,їхнє буття і боротьбу за своє утвердження на цій землі.

                  Учасник Великої Вітчизняної війни.

                   Працював у редакції.

                   У нього бачення світу особливе. Щастя та нещастя, любов, доброта,

                    проникнення в душу людини через алегоричні образи,  філо-

                   софське тлумачення на перший погляд непомітних явищ.

Учитель.     Продовжує подорожувати по Кагарлику Трощинський.

Трощинський. Зайшов я оце сьогодні на базар, у магазин.

                                   Там нові тепер порядки, покупцеві- рай:

                                     Все розклали по полицях, мацай, вибирай.

                                    Там не почуєш, що чогось нема.

                                    Всюди просять, закликають, тягнуть обома.

Учитель. Цю ж думку стверджує знайомий нам уже Микола Близнюк

                  у поезії «На торги».

                   (Учень читає поезію).

Учитель.Продовжує наш Трощинський свою екскурсію центральною

                 вулицею міста- вулицею Парковою. Чує  розмову двох людей.

                 (Учень читає вірш Н.Вегери-Предченко «Розмова з лікарем»).

Учитель.-Як ви думаєте,де зупинився Трощинський?

                 Так, біля лікарні.

                                     В ній лікують лікарі нелегкі хвороби,

                                     Від яких кістки тріщать і болять суглоби.

                                     А якщо в вас в кінці спини то смика, то штрика,

                                      У Кагарлицькій лікарні враз вилікують-біда невелика.

Трощинський. А хто ж той чудо-лікар?

 Діти.    Віктор Заїка.

Трощинський. Розкажіть мені про нього.

Віктор Васильович Заїка народився у 1951 році в селі Куковці Могилів-

                 Подільського району Вінницької області. Закінчив середню

                 Школу , Київське медучилище №2, Київський медінститут.

                 Працював за фахом у Києві, Фастові. З 1979 року-в Кагарлику

                 На посаді заступника головного лікаря району. Друкувався

                  в районній та обласній газетах. Член Спілки журналістів України.

Учитель. А ось його поезія.

                   (Учень читає поезію Віктора Заїки «Пісня про Кагарлик»).

 Учитель. Зайшов наш Трощинський у Центр дитячої  творчості.Ось який

                  висновок зробив для  себе:

Трощинський.   Іду я, іду, і думку гадаю:

                              «Чому не співак я? Чому не співаю?

                               Чому мені голосу, Боже, не дав?

                                Я вивчив би пісню і довго співав»

          (Звучить  «Пісня про ЦДТ»).

Трощинський.      Так тепер у нас ведеться,

                                  Що як ти з талантом,

                                   Можеш стати, ким захочеш,

                                    Навіть музикантом.

Учитель.                   Співак на диво має голос гарний,

                                    Тому в народі дуже популярний.

                                  -Як ви думаєте, хто це?

Учні.  Борис Миколайович Родина.

               (Звучить пісня «Кагарличчина», муз. Б. Родини).

Трощинський. Розкажіть мені про співака, що учить діток так гарно грати і

                            співати.

Учень.  Композитор- аматор, який своєю діяльністю виховує у підростаючого

                 покоління любов до землі, краю, Вітчизни. Маючи глибокий

                 музично-образний зміст, в основі якого лежать почуття, настрої

                 композитора, що виражає любов до Кагарлицького краю, пісні

                  сприймаються легко і доступні для виконання школярами.

Учитель.  Простує наш гість з минулого далі вулицею Парковою. Що це?

                   О чудо! Серце шаленіє в грудях. Та це ж- витвір моїх рук- мій парк!

                                    Стоїть старий мій парк.

                                     У літню спеку холодком

                                     Приваблює усіх.

                                                         А особливо восени

                                                         Народ валив туди,

                                                         Коли жовтіли на гілках

                                                         Гарні його листки.

                 (Учень читає поезію Т.Бурої «Перлина міста»).

                 (Учень читає поезію Л. Шинкарюк «Кагарлицький наш парк»).

Учитель.  А написала цю поезію Людмила Іванівна Шинкарюк. Народилася

                 11  грудня 1941 року   в м. Києві .Закінчила Кагарлицьку середню

                 школу №1, Київський технологічний інститут легкої промисловості.

                 Працювала у службі побуту Кагарлицького районного побуткомбіна-

                 ту

                 на посаді начальника планово- економічного відділу. Зараз-на

                 пенсії. Вільний час віддає роботі над поетичними творами.

                 Тематика віршів: земля і люди на землі, рідна природа, фольклорні

                 мотиви, любов і віра у життя.

Вчитель.  То ж Трощинський у парку трохи відпочивши,

                   Йде до школи номер два.

                    І, пройшовши повз гурт учнів,

                    Чує ось такі слова:

Учень.        Є у нас в Кагарлику

                     Дашенківська школа,

                     Де поглиблено вивчають

                     Іноземні мови.

                                         Школа друга

                                         У районі відрізняється усім:

                                         Має вона ім’я власне,

                                         Має і свій гімн.

                (Звучить Гімн школи).

Трощинський. Зайду ж бо я подивлюся

                            На шкільну світлицю,

                            Що від доброти людської

                            Вся вона іскриться.

                  (Роздивляється власне приміщення).

                  Приємно бачити, що ви, окрім того, що навчаєтеся і розважаєтеся, 

                  ще й шануєте народні звичаї, збираєте атрибути давньої

                   української культури, не забуваєте свою історію. Бо народ, що не

                   знає свого минулого, не матиме майбутнього.

                   (Учень читає поезію Г. Ясюк «Рушник»).

Учитель. Ці слова належать нашій землячці, поетесі Г. Ясюк.

                Галина Дем’янівна Ясюк народилася  у  1933 році у селі Лебедин

               Шполянського району на Черкащині. Закінчила  Київський індустрі-

               альний технікум. Понад чверть віку живе у селі Стайках. Працювала

               бухгалтером, вихователем дитячого садка. Нині – на пенсії. Вірші

               поетеси друкувалися на сторінках районної газети, в «Сільських

               вістях». Вірш «Не летіть, роки» покладено на музику багатьма

               композиторами.

Трощинський. Яку цікаву розмову почув я у світлиці.

             (Учень читає гумореску В. Дідківського «Злочинна одиниця»).

Учитель. Написав  гумореску наш земляк із Білої Церкви Володимир Дідків-

              ський, вчитель, член Національної спілки письменників України,

              автор поетичних збірок сатири та гумору «Всім по шматочку», 

              «Ярмо», «Дзвін».

                Мова зайшла про вчителя. Донька вчителів з Івано-Франківщини,

              Людмила Іванівна Добровольська, багато своїх творів присвятила

              людям цієї професії. Після закінчення Київського технологічного

             інституту харчової промисловості працювала начальником лаборато-

              рії, інженером, економістом, була громадським кореспондентом.

              Бажання працювати над словом професійно привело на роботу в

              редакцію газети, потім на телебачення. Нині є головним редактором

              телерадіокомпанії «ТБ Кагарлик».

                 Послухайте чудову поезію, яку авторка присвятила своїй мамі.

              (Учень читає поезію Л.І.Добровольської «Моя вчителько»).

 

IV. Підсумок уроку.

           Учитель. Як бачите, на шляху своєї подорожі Дмитро Трощинський

                            зустрів хороших людей.

Трощинський. Екскурсія по Кагарлику у ХХI ст. мені дуже сподобалася.

                            Приємно відмітити, що все змінилося на краще.

 

Учитель.                              Люди прекрасні. Земля- мов казка.

                                              Кращого сонця ніде нема.

                                              Загрузла по серце у землю в’язко.

                                              Вона мене міцно трима.

                                               І хочеться бути дужим.

                                               І хочеться так любить,

                                               Щоб навіть каміння байдуже

                                               Захотіло ожити і жить.

                                               Воскресайте, камінні душі,

                                               Розчиняйте серця, чоло,

                                               Щоб не сказали про вас грядущі:

                                               -Їх на землі не було.

Трощинський. Як мені у вас подобається, мої дорогі нащадки. Але, на жаль,

                           хід історії  неможливо спинити. Я змушений повернутися у

                           ХIХ ст.

                          (Виходить із класу).

 

V.Домашнє завдання.

    Написати твір-мініатюру «Наш край у творчості місцевих поетів».

Можливо, під впливом почутого на уроці хтось із вас напише поетичні

рядки про наше місто.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.