Література рідного краю. Музейний урок. «Любить свій край – лиш для народу жити» за творами громадянської лірики В.М.Сосюри

Література рідного краю. Музейний урок. «Любить свій край – лиш для народу жити» за творами громадянської лірики В.М.Сосюри

Мета: поглибити знання учнів про життєтворчість поета В.М.Сосюри , розвивати пам'ять, культуру усного мовлення; удосконалювати вміння з виразного декламування віршів В.Сосюри; допомогти    усвідомити красу та ідейно – художню цінність його поезій; виховувати почуття патріотизму, любові до рідного  краю, прагнення до самореалізації.  

Обладнання: портрет В.М.Сосюри, збірки поезій ,виставка ілюстрацій та    творчих робіт учнів до творів поета – земляка, роздатковий матеріал, вірші з завданням «Ейдетика», анкети поета, квітка «Васильок», кросворд, мультимедійна презентація, відео сюжети до пісень.

ХІД   УРОКУ:

- У кожної людини є своя Батьківщина. Саме вона дарує нам перші слова мами, пісню бабусі, красу природи. І кожному, хто любить свою рідну землю, хочеться оспівати її красу в прекрасних віршах, як це робив наш земляк Володимир Сосюра.

Шахти, терикони, заводські вогні...

Місяць в травах тоне...І пісні,пісні...

Доля ти піснярська, доленька моя!

Сторона шахтарська, син твій, син твій я!

• Багата і прекрасна Донецька земля — саме наш регіон є українською скарбницею корисних копалин, тут сконцентрована майже вся промисловість. Проте не тільки вугілля та метал дає наш край Україні. Багатий він і своїми талантами, що, як перлини, як коштовні діаманти, прикрашають нашу запилену та задимлену шахтарську землю: Володимир Драгоманов, Анатолій Алексєєнко, Валентина Голубицька, Валерій Кіхтенко, Алла Проневич,  Борис Малишев, Валентина Лубенська- це лише деякі видатні особистості, якими пишається наше місто – земля наших батьків. Але ніхто так не сколихав серця лисичан, як задушевний лірик, «соловей Донбасу», Володимир Миколайович Сосюра.

- Володимир Сосюра жив у нашому місті довгий час. І в молоді роки, і в зрілому віці – ніколи не забував він про Третю Роту, про Лисичанськ.

                  Лисиче над Дінцем, де висне дим заводу,

                  Музика у садку та потяг в сім годин…

                  Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту…

                  Про вас мої пісні під сивий біг хвилин.

- Володимир Миколайович Сосюра ніколи не забував, хто він і звідки пішов, теплими словами згадував рідну землю. Він поетизує Донеччину, говорить про неї і у віршах, і в автобіографічному романі «Третя рота». Душа поета була відкритою і широкою, як донецькі степи, серед яких він отримував перші уроки життя, де спробував свої сили в поезії.

- Увага, звучить вірш «Такий я ніжний, такий тривожний» у виконанні Володимира Миколайовича Сосюри.

- Члени секції «Екскурсійна» Клубу «Білі акації» приготували оглядову екскурсію за життям та творчістю поета – земляка. Ваше завдання: протягом нашого уроку, слухаючи повідомлення учнів та працюючи в групах, заповнити біографічну анкету В.М.Сосюри.

1 екскурсовод:

- В. М. Сосюра народився 6 січня 1898р. на станції Дебальцеве  Донецької області. Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганського патронного заводу,  працювала в домашньому господарстві, З великою теплотою і гарячою любов´ю  говорить поет про свою матір в біографічних та художніх творах. Природа наділила її рідкісним даром краси. У романі «Третя Рота» поет писав : «Була вона чорна, немов циганка. Ну просто красуня. Її смагляві, тонкі риси, темно – карі очі, чорні, ніби розпростерті крила птахів, гарно загнуті брови. Маючи поетичну натуру, вона пристрасно любила співати пісні, сама була, як зоряна і пристрасна пісня».

Батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, креслярем, шахтарем, добре малював, грав на гітарі й  співав.

2 екскурсовод:

- Дитинство поета минає на Донбасі. Родина Сосюр оселяється в старій хаті - хворостянці над берегом Дінця на вулиці Червоній, в єдиній кімнаті якої туляться восьмеро дітей і батьки. Від одинадцяти років хлопець іде працювати — спершу до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурається випадкового заробітку. Початкову освіту здобуває під наглядом батька, зачитується пригодницькою літературою Жюля Верна, Ф. Купера. Від 1911р. в с. Третя Рота (нині м. Верхнє) навчається в міністерському двокласному училищі. Маючи блискучу пам'ять, легко виходить у кращі учні, захоплюється співом і художньою літературою, сам пробує писати вірші російською мовою. Продовжує навчання в Кам'янській сільськогосподарській школі, після смерті батька  йде працювати на шахту, потім знову повертається до школи.

3 екскурсовод:

- У червні 1917 року Володимир Сосюра стає дружинником содового заводу і бере участь у боротьбі з калединцями. Пізніше, як багато інших молодих людей, бере участь у боротьбі з петлюрівцями, білополяками, махновцями., восени 1919р. опиняється в полоні денікінців. Його розстрілювали денікінці, він стояв перед трибуналом, але мудрість голови трибуналу врятувала йому життя, бо йому сподобалися вірші Володимира.

Війна застає В. Сосюру в Кисловодську. Він повертається до Києва і за рішенням урядових інстанцій разом з іншими письменниками старшого віку виїздить до Уфи. Тут пише поему «Син України» (1942), видає поетичні збірки «В годину гніву» і «Під гул кривавий».У грудні 1942 року Володимир Сосюра виїжджає в діючу армію, працює військовим кореспондентом газети «За честь Батьківщини». Володимир Миколайович Сосюра як воїн і поет брав участь у розгромі ненависних фашистів. Уряд і командування високо оцінили його труд і воєнну доблесть, нагородивши орденом Бойового Червоного Прапора.

4 екскурсовод:

- 1921p. виходить у світ перша збірка В. Сосюри «Поезії». 1921 р. також виходить у світ поема «Червона зима». Протягом десятиріччя  поет побував у багатьох літературних організаціях, наприклад, у «Плузі», «Гарті», ВАПЛІТЕ та інших.

Навчався в Харківського інституті народної освіти .В 30-х роках поет багато працює в галузі художнього перекладу поезій О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, О. Блока. Збірка поезій «Щоб сади шуміли», відзначена в 1948p. Державною премією І ступеня. За збірки поезії «Ластівки на сонці» і «Щастя сім'ї трудової» В. Сосюра 1963р. удостоюється звання лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.Лірика В. Сосюри сповнена гармонії людини і природи , наприклад. Численні вірші збірок «Солов'їні далі» і «Біля шахти старої»  присвячує В. Сосюра рідному краю.

Розгадування кросворду «Васильки»:

Одна з поезій В.М.Сосюри написана про вічну красу життя під впливом відомої однойменної народної пісні. ЇЇ назва символізує одну з улюблених квіток Володимира Миколайовича. У цьому  творі автор пише про те, що треба цінувати кожну його мить, бачити прекрасне навкруги.

                            В Е Р Х Н Є

                       Ш А Х И

                           С Л Ю С А Р

                        Л И С И Ч Е

                    Г О Л У Б И Й

                  К І Н Ь

                            К О З Е Р І Г

                         К И Ї В

1) Назва частина міста Лисичанська , де проживала родина Сосюр

2) Назва виду спорту, яким дуже захоплювався В.Сосюра

3) Як у перекладі з угорської звучить дівоче прізвище матері Локотош А.Д.

4) Яким ласкавим словом називав В.Сосюра наше місто?

5) Улюблений колір поета

6) Яка тварина в одному з творів показана у незвичному червоному кольорі?

7) Хто за гороскопом В.М.Сосюра?

8) У якому місті України останнім часом мешкала родина Володимира Миколайовича?

- Цікаво знати, що ВАСИЛЬКИ або ВОЛОШКИ — символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності й святості, душевної чистоти, скромності й привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле й залоскотали — і він перетворився на квітку, звідси її назва.

Вважається, що васильки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей — витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають у домівці. Особливу силу мають васильки для молодих: пучком васильків кроплять наречених на весіллі; настоєм з васильків окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються — і їх краса стає недоступною злим чарам.

• Давайте послухаємо поезію «Васильки» у виконанні _____________________

Васильки  у  полі,  васильки  у  полі, 

і  у  тебе,  мила,  васильки  з-під  вій, 

і  гаї  синіють  ген  на  видноколі, 

і  синіє  щасті  у  душі  моїй. 

Одсіяють  роки,  мов  хмарки  над  нами, 

і  ось  так  же  в  полі  будуть  двоє  йти, 

але  нас  не  буде.  Може,  ми  квітками, 

може,  васильками  станем  —  я  і  ти. 

Так  же  буде  поле,  як  тепер,  синіти, 

і  хмарки  летіти  в  невідомий  час, 

і  другий,  далекий,  сповнений  привіту, 

з  рідними  очима  порівняє  нас.

- Коли згадуєш ім’я Володимира Миколайовича Сосюри, відразу постає в уяві білопінне цвітіння садів, «солодкий дух акацій», «золоті поля», «васильки у полі», дроти, що линуть у степову далину, заграви домен, димарі у небі, - і вся, вся наша запашна, вишнева, сонячно усміхнена Україна. Її безмежно любив, голубив і ніжив у своїх піснях незабутній поет.

Як не любить той край, де вперше ти побачив

Солодкий дивний світ, що ми звемо життям,

Де вперше став ходить і квіткою неначе

В його теплі зростав і усміхавсь квіткам!

- Ліричний герой віршів Сосюри - полум’яний патріот, людина з глибокими почуттями. Він заповідав нам любити свою Батьківщину.

                   Про все ти писав нам: про сльози і сміх,

                   Про молодість, битвами грізну…

                   Та що буде вічно у співах твоїх? –

                   Любов до своєї Вітчизни.

Асоціативне гроно «Патріотизм»

• А що для вас означає бути справжнім патріотом?
• Поняття патріотизму включає в себе:
  1) почуття прихильності до тих місць, де людина народилася і виросла;
  2) шанобливе ставлення до мови свого народу;
  3) турботу про інтереси Батьківщини;
  4) усвідомлення обов'язку перед Батьківщиною, відстоювання її честі і гідності, свободи і незалежності (захист Вітчизни);
  прояв громадянських почуттів і збереження вірності Батьківщині;
  5) гордість за соціальні та культурні досягнення своєї країни;
  гордість за свою Вітчизну, за символи держави, за свій народ;
  6) шанобливе ставлення до історичного минулого Батьківщини, свого народу, його звичаїв і традицій;
  7) відповідальність за долю Батьківщини і свого народу, їх майбутнє, виражене в прагненні присвячувати свою працю, здібності зміцненню могутності і розквіту Батьківщини;
  8) гуманізм, милосердя, загальнолюдські цінності.

- Життєлюбом був наш поет. Він душею був завжди молодим і ніжно оспівував молодість, заповідав нам жити на цій прекрасній землі.

Звучить пісня «Солов’їні далі» у виконанні вокальної групи 8 класу, членів секції «Солов’їна пісня» Клубу «Білі акації»

-  Володимир Миколайович Сосюра проніс любов і повагу до рідної землі, до своєї маленької батьківщини крізь усе життя. Він пишався своїм походженням, тим, що вийшов з краю працелюбних і загартованих людей. І я гадаю, що така відданість Донеччині повинна бути прикладом для кожного з нас, бо не можна любити велику країну без любові до рідного дому.

Метод «Ейдетики» - вставити пропущені слова в поезію , відгадавши зміст картинки:

Як не любити до нестями  Вітчизни зоряну красу!

Я в даль, заплетену дротами, як всі, судьбу свою несу.

Люблю, як сонцем пахнуть квіти, коли в цвітінні сад буя...

Любові, що в серцях розлита,  малюсінька частинка я.

Частинка та, що знала горе,  коли мій край палав од ран...

Але в мені - любові море, неначе в краплі - океан.

Робота в групах:

1 група – треба визначити тему, ідею,вид римування,

Тема(мотив): зображення поетичного образу України, її краси і величі.

Ідея: возвеличення палкої любові українців до рідного краю, Батьків щини.

Основна думка: любов до України є однією з невід'ємних частин духо­вності людини.

Жанр: громадянська лірика.

Римування: перехресне

2 група – треба визначити художні засоби в поезії

Повторення відомостей з теорії  літератури:

Епітет – художнє означення

Порівняння

Метафора – слово вжите в непрямому значенні

Як не любити до нестями  Вітчизни зоряну красу!

Я в даль, заплетену дротами, як всі, судьбу свою несу.

Люблю, як сонцем пахнуть квіти, коли в цвітінні сад буя...

Любові, що в серцях розлита,  малюсінька частинка я.

Частинка та, що знала горе,  коли мій край палав од ран...

Але в мені - любові море, неначе в краплі - океан.

«Знаю я, моє не згасне ім’я…», - так сказав наш видатний поет – земляк. І дійсно, ми ніколи не забудемо його чудові поезії, яким притаманні глибокий ліризм, філософська спрямованість, ясність і простота думок. Звучить поезія Алли Олександрівни Проневич «Ні, не забув Сосюру рідний край!» у виконанні учениці _________________________________________________

ПІДВЕДЕННЯ  ПІДСУМКУ:

Метод незакінчених речень -  РЕФЛЕКСІЯ.

---- Продовжити речення.

« Я зрозумів на уроці, що…»

 « Я вражений тим, що…»

« Я думаю, що в ліриці В.Сосюри …»

« Вірші  Володимира Сосюри приваблюють мене тим, що ….»

«Я переконаний, що кожен з нас ….»