Література рідного краю. Творчість Володимира Шинкарука

8 клас. Українська література

 

Тема уроку. Література рідного краю. Володимир Шинкарук. Відомий український поет і бард-виконавець

Мета: ознайомити школярів із життєвим і творчим шляхом українського поета, прозаїка, композитора, барда-виконавця, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка, почесного громадянина Житомира Володимира Шинкарука; дати характеристику його творчості, навчати визначати основні мотиви віршів, роль художніх засобів у них та символічність образів; розвивати вміння виразно й вдумливо читати поезії, висловлювати власну думку про порушені проблеми, усвідомлювати важливість відродження національної свідомості та вивчення оригінальної творчості в наш час; прищеплювати любов до поезій, розвивати естетичний смак, усвідомлювати важливість морально-етичних цінностей, виховувати повагу до українських майстрів слова та музики.

Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів (за програмою):

Знати - основні відомості про письменника та його твори.

Вміти - виразно і вдумливо читати поезії; визначати і коментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів.

Ключові компетентності: висловлює власні роздуми; визначає виражальні засоби поетичного й музичного творів; розуміє значення пісенної спадщини українських поетів, усвідомлює важливість відродження і вивчення оригінальної творчості в наш час (соціальна та громадянська компетентність).

Предметні компетентності (за програмою): знає основні відомості про поета та його твори; виразно і вдумливо читає поезії; визначає і коментує основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів.

Міжпредметні зв’язки (МЗ): музичне мистецтво.

Тип уроку:комбінований урок.

Обладнання: портрет Володимира Шинкарука, відеозаписи пісень, тексти поезій.

 

Епіграф до уроку:

                                                                   Замішую думки, як тісто,

                                                                   Щоб випікати з них хлібини віршів…

                                                                                                               В.Шинкарук

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Вступне слово вчителя.

- Дорогі діти! Сьогодні наш урок незвичайний, ми будемо не тільки читати, говорити, аналізувати, але й слухати пісні.

 

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Учитель.  Сьогодні ми з вами познайомимося з життєвим та творчим шляхом нашого земляка Володимира Федоровича Шинкарука. Запишіть у зошити тему уроку.

Методичний прийом «ЗХД». Учні у формі таблиці із трьох стовпчиків записують інформацію із даної теми: 1стовпчик – що їм відомо, 2 – мотивація навчальних досягнень (що очікують дізнатися), 3 – запис у кінці уроку узагальнень із даної теми.

Знаю	Хочу дізнатися	Дізнався (-лася)

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів (оголошення та обговорювання епіграфа до уроку).

Бесіда за питаннями:

• Що таке пісня? (Пісня — це словесно - музичний твір призначений для співу).
• На які два види поділяються пісні? (народні та літературні).
• Які ви знаєте відомі літературні пісні та їх авторів?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Пояснення вчителя 

У присвяченому Шинкаруку розділі книги «Мистецький олімп України», який називається «Мабуть, сьогодні в Україні немає універсальнішого артиста», наводиться цитата відомого українського психолога Олександра Музики:

«Ми підсвідомо тягнемось до таланту і потаємно заздримо йому. А він завжди здивований тим, що ми не можемо так яскраво переживати, так безоглядно радіти й так повноцінно жити. Його вражає, що ми не обов'язкові, що лінуємося вчитися, що ми не творчі, що у нас все — колись чи потім, що ми не живемо реальним життям, а плекаємо самозаспокійливі ілюзії. Він подивований, але все одно іде до нас, бо хоче, щоб і ми відчули незмірну радість творчості. Він знає, що радість творчості множиться від кількості людей, які живуть нею одночасно. …Він живе так, як ми хотіли б жити. У нас не виходить, бо ми — ліниві, бо ми — незібрані, бо ми — мрійники. А він — творець, тому повнокровно, повно і яскраво живе для нас!»

Мені здається, що ви  хочете більше дізнатися про цю видатну постать, і тому я надаю слово групі дослідників, які підготували цікаву інформацію про життєвий та творчий шлях Володимира Федоровича Шинкарука.

2. Виступи групи дослідників.

1-й

Володимир Шинкарук народився 19 серпня 1954 року в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. У період хрущовського «укрупнення районів» Шинкаруки переїхали в Хмельницьку область: у 1958–1962 роках вони мешкали в селищі міського типу Теофіополь, а 1962–1966 роках — у місті Красилів.

1967 року родина Шинкаруків повернулася в Житомирську область і оселилася в селищі Червоному Андрушівського району.

1971 року Володимир Шинкарук закінчив Червоненську середню школу і став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. У 1972–1976 роках навчався на філологічному факультеті Житомирського педагогічного інституту, після закінчення якого залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури. Служив у війську, навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені Максима Горького (науковий керівник професор Іван Крук).

Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка, а також в Київському національному університеті культури та мистецтв (2000–2002).

2 –й

Його наукові інтереси лежали у сфері історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Він — автор бібліографічного довідника «Літературна Житомирщина» (1993), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України «Давня література. Практикум» (2003, у співавторстві з П.Білоусом), «Українська література. ХІ — XVIII ст. Практикум» (2006, у співавторстві з П.Білоусом), більш як шістьох десятків наукових статей. Постійно поєднував науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Як автор і виконавець був переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми «Дім для душі» (Coll. 1, 1998), «Дім для душі» (Coll. 2, 2001); компакт-диски «Дім для душі» (2002) та «Колір тиші» (2007), «Перекоти-НЕБО» (2009), «Шестиструнний дощ» (2010), "Прислухаюсь до серця" (2013), "Дороже крови" (2013).

3 –й

Шинкарук також був членом Національної спілки письменників України. Він автор збірок поезій та пісень: «Moderato синіх сутінків» (1994), «На відстані ночі» (1996), «Перелітні дощі» (1999), «Перехрестя розлук» (2004), «Колискова для осені» (2009), "У затінку сонця" (2012), збірок прози «Оповідання» (2003), «Нестандартний підхід» (2006), книжки поезії та прози «На два життя одразу» (2010), роману «Тренер» (2011). Переклав українською мовою поетичну п’єсу Карло Гоцци «Король-олень» (поставлена в Житомирському академічному музично-драматичному театрі імені І.Кочерги в 2011 році режисером П.Авраменком), п’єсу Біла Маноффа «Сич і кішечка», (поставлена у народному театрі Житомирського музичного училища ім. В.Косенка режисером Г.Артеменком у 2011 році), трагікомедію Г.Горіна "Чума на ваші дві родини".

Виховав цілу плеяду відомих науковців, журналістів та митців, серед яких Юрій Кот, Сергій Кудімов, Наталія Мосейчук, Ірина Антонович, заслужена артистка України Ірина Шинкарук.

 

4 –й

Для Володимира Шинкарука літературна і музична творчість давно стала потребою, важливою складовою життя, він займався б нею, навіть якби вона не приносила ніякого зиску. Його вірші і проза народжуються із душевної схвильованості, сердечної небайдужості. Має бути "щось", що стимулює душевну та інтелектуальну роботу – слово, зустріч, епізод... Нічого не пише в стані абсолютного спокою або щастя (а насолоджується цими короткими миттєвостями)... Простіше з малими формами, тому що вірші легко запам'ятовуються. А народжуються вони по дорозі на роботу (любить ходити пішки), в метро, під час телетрансляції футбольного матчу, навіть під час застілля. З прозою важче. Проза "вимагає письмового столу" і часу. Прозу не напишеш за кермом авто, а Володимир півжиття – в дорозі... Намагався дотримуватись певних принципів: не любив силабо-тонічну систему віршування; віддав перевагу тонічній; любив афористичність і лаконізм. В основі його прози завжди – реальний факт. Рухає розповідь не опис, а діалог. Завершує твір неочікуваний фінал. Також намагався уникати літературних "красивостей". Володимир Шинкарук писав для себе і для своєї дочки – заслуженої артистки України Ірини Шинкарук. Але його пісні також виконують заслужені артисти України - Павло Мрежук, Юрій Градовський, Зеновій Гучок, дует "Світязь", Софія Ротару ("Вино разлук").

 

5-й

В. Шинкарук — постійний ведучий найбільших культурномасових заходів не лише в Житомирській області, а й в Україні загалом. Він був режисером і ведучим великого гастрольного турне лауреатів Всеукраїнського фестивалю «Червона рута» по містах Німеччини, Польщі, Словаччини, Угорщини, Франції, вів концерти учасників культурно-мистецької акції «Лишається надія», яка проходила в дев’яти обласних центрах України. Його також залучали до ведення таких великих масових заходів на Майдані Незалежності в Києві, як День Незалежності України, День Києва, Свято козацького мистецтва, Всеукраїнський фестиваль сатири і гумору «Вишневі усмішки» тощо. Мистецьким кредом Володимира Шинкарука є переконання, що талант повинен бути відкритим до людей. Тому від перших днів аварії на Чорнобильській АЕС він прагнув своєю творчістю допомогти ліквідаторам і потерпілим, підтримати і надихнути. Драматичне обдарування В. Шинкарука найяскравіше проявилось у створених ним музично-драматичних композиціях «Вічний спогад про війну» (1995), «Слово про рідну матір» (1999), «Дім для душі» (2002), моно спектаклі «Історія однієї любові» (2006) та публіцистичній виставі «Голодомор» (2008). Поява цих драматичних творів і їх оригінальне сценічне втілення, на думку фахівців, стало справжньою подією не тільки в культурно-мистецькому житті Житомирщини, а й України в цілому.

 

6-й

Володимир Шинкарук - почесний громадянин міста Житомира (2011). Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1986), Всеукраїнської премії імені І.Огієнка (2008), володар І премії Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Пісенні тексти про кохання» (2010).

Педагогічна діяльність Володимира Шинкарука ще раз підтверджує, що талант і щастя вчителя — у його учнях.

Помер у Житомирі 6 грудня 2014 р.

 

 

3. Робота над творами В.Шинкарука

Вчитель. Наступною буде працювати група літературознавців, яка підготувала поезію «Небесна сотня».

 

Виразне читання поезії  "НЕБЕСНА СОТНЯ"

Їх  нелюд-снайпер відіслав  на  небо…
Всі,  як  один, вони  тепер  у  Бога.
Ні  почестей,  ні  слави  їм  не  треба,
Вони  життя  поклали  не  для  цього.

Їх  очі  дивляться  на  нас  з  пітьми  безодні,
Що  там  попереду  –  чи  щастя,  чи  руїна?..
Найкращий  пам’ятник  Небесній  сотні  –  
Єдина  і  щаслива  Україна!

Вчитель. Діти, давайте з’ясуємо, до якого виду лірики належить цей вірш (філософська, пейзажна, грамадянська чи інтимна)? А які художні засоби використовує митець? Давайте їх знайдемо та назвемо. Для чого автор їх використав?

 

 

Виразне читання тексту поезії «МОЯ СВІЧА»

Аніж  проклинати  темряву,  краще  запалити  одну  маленьку  свічку…

Туманний  вечір  ближче,  ближче…
Та  я  його  у  серце  не  впущу!
Відправлю  сонце  спати  на  горище,
Тихенько  встану  й  запалю  свічу

І  на  своє  поставлю  підвіконня,
Щоб  осявала  радісно  вікно…
А  вітер  тихо  бубонить  спросоння
Про  те,  що  не  збулось,  чи  вже  збулось  давно.

Весняним  громом  північ  відгуркоче,
І  місяць  клюне  зорі,  як  курча…
Хай  знають  люди  –  десь  посеред  ночі  
Горить  свіча…  Для  них  горить   моя  свіча!

Вчитель. А зараз попрацюємо в малих групах. Складання міні-паспорта вірша.

Автор: Володимир Шинкарук

Назва: «Моя свіча»

Жанр: філософська поезія

Тема: роздуми над сенсом життя

Ідея: для людини найголовніше бути корисним суспільству

Основна думка: людина живе для того, щоб залишити після себе певний слід

Художні засоби: епітети, метафори, порівняння та ін..

Слово вчителя. Музична освіта Володимира обмежується двома класами музичної школи, у цій сфері він – "самоук", музичної грамоти, а також гри на кількох інструментах навчався самотужки, постійно слухав музику – естрадну, класичну народну... Його кумирами були "Бітлз", "Дорз", Енріко Масіас, "Червоні гітари", Чеслав Неман, "Омега", "Песняри"... В авторській пісні його учителями були Юрій Візбор, Булат Окуджава, Володимир Висоцький... Як автор і виконавець є переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми "Дім для душі" (Сoll. 1, 1998 р.), "Дім для душі" (Сoll. 2, 2001 р.); компакт-диски "Дім для душі" (2002 р.) та "Колір тиші" (2007 р.), "Перекоти-НЕБО" (2009 р.).

Слово вчителя. А зараз давайте послухаємо пісні у виконанні автора та його дочки, заслуженої артистки України Ірини Шинкарук, «Мої пісні», «Жарт про кохання».

4. «Пошукова робота»

А тепер давайте знайдемо та випишемо із кожного твору образи-символи (небесна сотня, свіча, сонце, вітер, грім, місяць, ніч і т.д.).

 

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО

1.Слово вчителя.

Протягом уроку ви записували у зошит основні відомості з біографії Володимира Шинкарука, факти, що пов’язані з його творчістю, прослухали виступи груп учнів, які підготували повідомлення. А зараз за допомогою наступного завдання спробуємо пригадати, що  ви запам’ятали  про українського барда Володимира Шинкарука (на кожній парті квітка, на пелюстці якої записано числа, слова або дати, діти повинні сказати, з яким автобіографічним фактом із життя письменника пов’язане те чи інше слово).

2. Робота з таблицею «ЗХД».

Учитель. Заповніть останню колонку таблиці, узагальнивши отриману інформацію на уроці.

Після повідомлення учнів про те, що вони нового дізналися на уроці, вчитель з’ясовує, на які питання, вони не отримали відповіді, або скеровує учнів до джерел інформації, або сам відповідає на запитання.

VI. Заключне слово вчителя.

Події та люди, що зустрічалися на життєвому шляху Володимира Шинкарука, безумовно сприяли, інколи й заважали (і цим також сприяли) розвитку його талантів. Але допомагати – це  виконувати не більше половини роботи. Все інше людина має зробити сама. Думається, що поетичний девіз академіка Валентина Моляко «Твори себе!» повною мірою реалізував у своєму житті та творчості Володимир Шинкарук.

VII.  Оцінювання роботи учнів

VIIІ. Домашнє завдання

1)  Створити ілюстрації до пісень В.Івасюка.

2)  Вивчити 1 поезію напам’ять (на вибір).