Література рідного краю. О.Сизоненко.

Автор: Коваленко О.Б., вчитель української мови та літератури Романовобалківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Предмет: Українська література.

Клас: 10.

Тема: «Освідчення в любові рідній стороні» у романі «Білі хмари» О. Сизоненка.

Мета:

•    ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом О. Сизоненка; ввести їх у світ героїв роману «Білі хмари», розкрити зміст, проблематику твору;
•    розвивати інтерес до творчого доробку письменника; мовлення учнів, вміння аналізувати твір;
•    сприяти виховуванню  шани, любові до своїх батьків; поваги до літературної спадщини рідного краю; до надбань літературної скарбниці Миколаївщини.

Очікувані результати:

Після проведення уроку

учні знають:

- зміст роману;

учні вміють:

- виділяти ключові епізоди;

- висловлювати особисте ставлення до проблем, що порушуються у творі, аргументуючи свою думку прикладами і цитатами з тексту.

Змістові лінії літературної освіти:

літературознавча лінія: ознайомитись із творчістю О.Сизоненка на прикладі вивчення роману "Білі хмари"; розглянути образи роману;

емоційно-ціннісна лінія: формувати світогляд учнів, моральних цінностей;  відданості рідній землі, рис справедливості, щирості, вірності почуттю й обов’язку;

культурологічна лінія: навчити розрізняти історичну і художню правду у творі; визначати основний конфлікт у ньому;              розкривати образи й символи, пояснювати              особливості оповіді, засобів розкриття  образів, історичний колорит; робити порівняльну характеристику героїв.

 

Формування ключових компетентностей:

• уміння вчитися впродовж життя – визначати мету і цілі власної діяльності й розвитку, плану й організовувати їх; користуватися різними джерелами інформації; працювати в групах; знаходити, аналізувати, систематизувати одержану інформацію;
• соціальна та громадянська компетентності – утвердження права кожного на власну думку; поцінування людської гідності; здатність співчувати, довіряти й викликати довіру.

Тип уроку: вивчення художнього твору.

Методи і прийоми: слово вчителя, бесіда, учнівські повідомлення, робота в групах, буктрейлер, інормаційне гроно.

Обладнання та матеріали: текст роману «Білі хмари» (Сизоненко О. О. Вибрані твори в 2-х томах. Том перший: Романи / К.: Дніпро, 1983, с.21—199); буктрейлер за романом О. Сизоненка «Білі хмари», аудіозапис «Смерекова хата», фото письменника різних років, виставка його творів, учнівські ілюстрації до тексту, учнівське повідомлення на тему  «О. Сизоненко. Пошуки. Знахідки. Відкриття».

Випереджувальні завдання:

Групові: прочитати роман О. Сизоненка «Білі хмари»; виписати «поради» О.Сизоненка з роману; дібрати цитати до характеристики образів твору.

Індивідуальні: підготувати повідомлення про життєвий шлях О. Сизоненка; створити учнівські ілюстрації до твору.

Оформлення дошки:

По центру: запис теми уроку.

Зліва: портрет О. Сизоненка, фото різних років письменника.

Справа: епіграф уроку «Де починались твої дороги, там спочиває твоя душа».

 

                                                                                                 Олександр Сизоненко

 

 

Перебіг уроку

І. Мотиваційний етап.

1. Створення емоційно-позитивної атмосфери уроку.

Притча «Зерна кави»

Одного разу до батька прийшла дочка і скаржиться:

- Батьку, я втомилася долати труднощі та розв’язувати проблеми, я весь час пливу проти течії. Я виснажена, у мене більше нема сил. Що мені робити?

Батько ж  замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою.

В одну вкинув моркву, в другу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку кави.

- Що змінилося? – запитав він свою дочку.

- Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді, - відповіла вона.

- Ні, доню моя, це лише на перший погляд так… Подивися – тверда морква в окропі стала м’якою та вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однаково несприятливих умов. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють.

- А кава?

- Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні та змінили його – перетворили окріп в чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються через обставини – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації…

Бажаю Вам, шановні учні, ніколи не підлаштовуватися під обставини, а перетворювати їх на щось нове та прекрасне.

2. Робота з епіграфом.

 - Поясніть, як ви розумієте епіграф уроку.

ІІ. Етап цілевизначення і планування діяльності.

1.     Представлення концепту теми.

Слово вчителя.

У найбільших столицях Європи чи в Америці, де побував О. Сизоненко, він завжди згадував отчий край і не зраджував його ні подумки, ні в намірах. У романі «Білі хмари», який ми обговорюватимемо сьогодні, митець укотре освідчується в любові рідній стороні: «Моя багатостраждальна Новоолександрівка, голубко моя степова, непоказна і мила. Я тебе люблю великою синівською любов’ю, і почуття цього вистачить мені на весь вік. І скільки я любитиму тебе, стільки й буду людиною. А інші хай як собі хочуть, хоч ніколи не вартий поваги той, хто забуває землю, яка його народила…».

Романом «Білі хмари» майстер слова успішно подолав свою творчу переправу, діставшись того берега, що іменується справжньою літературою, де відкривається «мудрий світ вивірених відчувань і мелодій, необхідних людям».

На думку Олександра Олександровича, роки як кілометри: прожив їх, неначе проїхав. Так, життя швидкоплинне, але й прекрасне, якщо коріння твоє залишається в народі і літературі. Запрошую вас здійснити уявну подорож до витоків, які живили серце й душу митця більше 90 років. Дорога наша буде непростою – довжиною з…життя! Чийого? Розповідача роману, його батька, автора твору і, можливо, вашого.

2.     Ознайомлення учнів з темою і метою уроку.

Проблемне питання: Які життєві цінності, відображені в романі О. Сизоненка, ви візьмете для себе?

3.     Вибір особистісно значущих цілей.
4.     Узгодження  плану  роботи.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1.     Прослуховування аудіозапису «Смерекова хата».
2. Розповідь учителя «Символічність назви роману».

Найзворушливіший роман О. Сизоненка не випадково названий «Білі хмари». Батько митця  говорив: «Дощі в нас ідуть тільки з білих і круглих хмар. Дощ в степу –  то втіха і щастя хлібороба, то –  хліб, а значить, - життя».

«Білі хмари» –  річ найбільш сизонівська. Як на мене, це роман щирий, відвертий, до сліз зворушливий. Роман-розповідь, роман-роздум, роман оголених нервів. Роман тихого ясного суму «Дорога буде далека –  через усю Україну. І сумна: в батькову смерть».  Такий початок –  своєрідний камертон, який задає тональність усьому творові.

А яким був  наш земляк у житті? Послухайте повідомлення свого однокласника і запишіть основні відомості про життєвий шлях письменника у формі інформаційного грона.

3.     Повідомлення учня-біографа «Життєва і творча доля О. Сизоненка».
4.     Перегляд буктрейлера за романом «Білі хмари».

https://www.youtube.com/watch?v=N4wLoFyeQHY

5.     Бесіда.

- Яке враження справив на вас роман О. Сизоненка «Білі хмари»?

- Яка фабула роману «Білі хмари»? (Поїздка машиною з Києва в далеку степову Баштанку, зустрічі в дорозі з різними людьми, години, проведені біля помираючого батька, спогади про нього та своє життя.)

- О. Сизоненко використовує оригінальний сюжетний прийом – своєрідну «машину часу». У яких двох взаємопов’язаних часових вимірах йде розповідь? (Поїздка в Баштанку переростає в свого роду подорож у життя батьків і власну юність, у революцію, колективізацію, Велику Вітчизняну війну і в сучасність. Отже, в 2-х планах: нинішнє і занурення в минуле.)

- Що автор досягає таким чином? (Сучасник «передумує шлях» народу, осмислює епоху, визначає місце в ній батьків, себе самого, розкриває духовний досвід поколінь.)

- Який вид експозиції використовує автор: пряму, зворотну, затриману чи розсіяну?

- Які позатекстові й текстові позасюжетні елементи використовує письменник?

6. Робота в групах.

І група: виписати з твору поради Олександра Сизоненка читачам.

Орієнтовні відповіді:

• Шукайте скрізь, від початку до кінця правду.
• Не живіть аби день до вечора, а повноцінно.
• Не зраджуйте книгу, бо це – найзаглибленіша робота над душею.
• Не шукайте легких стежок та легких успіхів: вони заведуть на манівці. Готуйтеся долати труднощі з честю й достоїнством…у цьому справжнє, а не ефемерне щастя.
• «Якщо є щось святе на землі, то це, перш за все, мама і батько. І батьківська хата. І мамине слово».
• «Добрих людей на світі багато. Більше, ніж злих».
• «Твоє найбільше щастя й багатство, твоя гордість і радість – рідна земля».

ІІ група: дібрати цитати до характеристики образу Батька.

Орієнтовні відповіді:

•     «Він не був ні державним, ні політичним діячем. Не був ні делегатом, ні героєм. Орденів він не мав і слави не нажив. І все ж він не був гіршим за тих, про кого пишуть у газетах і передають по радіо. Він прожив якось скромно, і це зараз здається неабияким благом».
•     «Батько –  це був характер чистий, характер чесний, характер героїчний. Він один з тих, що стоять біля самих основ життя: вирощують хліб і сади, виховують дітей, ніколи не йдуть на компроміс з власною совістю, люблять оточуючих».

Презентація групами результатів своєї роботи

 

7. Слово вчителя.

«Білі хмари» - це роман не лише про рідного батька, а про батьків у широкому розумінні слова, про ціле покоління. Хотілося авторові написати про батьків так, щоб усі розпізнали у них своїх батьків.

Як хочеться, щоб ця сизоненівська віра, повага, любов до батьків дійшли до нашого молодого покоління.

Хочеться закінчити урок словами О. Сизоненка, в яких він бачиться сам: «Де живуть наші батьки і матері, там живуть і вітри, які нас обдували в дитинстві... Живуть там, за маминою і батьковою хатою і птахи, і сонце, і земля твоя, і твій рід, і твої перші кроки. Більшість людей носить це в серці повік. І якщо є щось святе на землі, то це, перш за все, - мама і батько...».

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1.     Вправа «Мікрофон»

Сьогодні на уроці я…

•         отримав/ла уроки життя від…
•         я відчув/ла…
•         усвідомив/ла…
•         вдячний/на…

2.     Інструктаж домашнього завдання.

Обов’язкове: Скласти сенкан до образу Батька за романом О.Сизоненка.

За бажанням: Написати твір-роздум на тему «Батько в моєму житті».

 

 

Використана література

1. Островна С. Дорога, довжиною з життя. Урок літератури рідного краю за романом «Білі хмари» Олександра Сизоненка, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка. 11 клас / С. Островна // Українська література в загальноосвітній школі. - 2013. - № 10. - С. 14-18. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ulvzsh_2013_10_6

2. Сизоненко О.  Вибрані твори в 2-х томах. Том перший: Романи / К.: Дніпро, 1983, с.21—199.

3. Український лірик: 95 років від дня народження Олександра Сизоненка // Шкільна бібліотека. - 2018. - N 8(серпень). - С. 73-75. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

Життєва і творча  доля О. Сизоненка

Ще зовсім малим, накрившись із головою рядниною, Сашко потайки слухав до півночі, як батько й мати по черзі читали одне одному. Спочатку це був «Кобзар», який справив на нього величезне враження, бо мати читала його плачучи. По «Кобзарю» і читати навчився на 5-му році життя.

О. Сизоненко – випускник Баштанської школи. Закінчив він її 22 червня 1941 р.

«Світанок того незабутнього дня ми зустрічали в полі. Стояли пшениці, як море. Тихо, ясно, погожо так було і славно. Благословлялося на щасливе життя, на майбуття, яке нам здавалося тоді просто неосяжним. І щастя на всіх нас чекало, а впала на голови війна». А хлопців у їхньому класі було 12, мов апостолів у Ісуса. Майже всі (крім 4-х) загинули.

Із щемом згадує письменник своє «входження» в літературу. Сонячно й тихо було того дня в Баштанці. Його запросили з останнього уроку в редакцію газети «Під прапором Леніна» геть несподівано. Відповідальний секретар редакції Михайло Карбівничий поклав перед юнаком свіжу, вологу шпальту, на якій було набрано газетним шрифтом прізвище майбутнього письменника, а під ним – «Весна. Новела». Цей твір про рідне село та перше кохання – Галю Драгуновську – сколихнув серце дівчини. Вона відповіла взаємністю, згодом стала дружиною. Через тиждень-два в районці з’явилося ще одне оповідання – «Зустріч», тож у свої неповні 18 літ Сизоненко відчув себе письменником.

Воєнна доля складалася непросто: не встиг відмобілізуватися після закінчення школи, як гітлерівці прорвалися на Миколаївщину. Було відрізано дороги для евакуації. Юнак повернувся в рідне село, приєднався до підпільного руху опору окупантам. Після визволення території вступив у ряди Червоної Армії, став командиром мінометної обслуги 101-го Гвардійського полку. Брав участь у визволенні Європи. У боях за Берлін 28.04.1945р. за кілька кроків від Рейхстагу був тяжко поранений.

За своє життя О. Сизоненко умирав двічі: крім згаданого випадку, ще в 1944-му його мало не зламав тиф, що й лікарі не мали надії. Попри все, залишився відкритим для світу: коли напередодні чергового ювілею Кобзаря учні Баштанської школи написали листи лауреатам Шевченківської премії, Олександр Олександрович відгукнувся найпершим.

Наш земляк – автор сценаріїв до фільмів «Кайдашева сім’я» та «Білі хмари». Останній знімали у с. Краснофедорівка, що поблизу Мар’янівки, на повороті до Христофорівки. Села нині практично немає. Краснофедорівців у далекому 1968-му залучали до масовок.

Олександр Олександрович ніколи не афішував факт, що без його самовідданої стійкості світ не побачив би фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків». Сизоненко – автор цього проекту та редактор картини. За час зйомок у Карпатах класичної стрічки, захищаючи знімальну групу від гніву київських бюрократів та заздрісників, він посів «почесне» ІІ місце за кількістю доган (7 – у режисера, 5 – у начальника сценарного відділу).

Наші земляки після відвідин письменника захоплююче розповідають про його гостинність, інтелект, простоту, елегантність, феноменальну пам’ять (цитує Шевченка, Хемінгуея, Ніцше, прозу Бондарєва, поезії Лермонтова, особливо твори друзів: Олеся Гончара, П. Загребельного, Б. Олійника), глибоке політичне мислення.

За словами П. Загребельного, «проза Сизоненка має особливу тональність. Сизоненко любить писати з натури. Всі його герої – це майже не вигадані люди. Залюбленість у рідні місця, рідних людей створює особливий стиль, сповідницький характер його розповідей. Сизоненко стоїть на шляху до великого таємничого процесу, коли художній твір зливається з дійсністю».

А через 35 р., вітаючи свого друга з 85-річчям, Павло Архипович, зазвичай скупий на похвалу, у вітальній листівці з аплікацією на кшталт тієї, що поряд із улюбленими квітами сім’ї Сизоненків (показ подібної на столі вчителя), написав:

«Дожив ти до великої дати, достойно дожив всупереч безжальним законам природи і темній злобі людській, славно дожив – на радість і щастя людям високого духу. Завдяки неповторному своєму дару в світовій музиці сфер забриніла сумна струна українського слова – пишайся і величайся цим і в дні торжествувань своїх, о брате наш, востаннє спом’янім, як золотились ми!»

14 вересня 2018 року на столичному Байковому кладовищі поховали Олександра Сизоненка. Тиждень не дожив до 95-річчя. Мешкав сам на дачі в Кончі-Озерній під Києвом. Дружину поховав 2003-го, син і двоє доньок жили в столиці.

«Пішов із життя чи не найстаріший український прозаїк, відомий публіцист, кінематографіст, учасник Другої світової війни, лауреат Шевченківської премії, почесний громадянин міста Миколаєва Олександр Сизоненко. 20 вересня йому мало виповнитися 95 років. Вічна пам`ять видатному миколаївцю», - написав у Facebook письменник, народний депутат Тарас Кремінь.