Тема: Література рідного краю. Олександр  Гунько -  видатна постать літератури Херсонщини. СЛАЙД 1.

 Мета: познайомити учнів із життєвим та творчим шляхом  майстра слова, вивчити і популяризувати спадщину Олександра Гунька з подальшим застосуванням на уроках літературного краєзнавства; проаналізувати деякі його твори; розширити   скарбницю ерудиції  учнів про творчу діяльність  поета  нашого краю;   сприяти  учням  до активного і логічного  мислення; розвивати пізнавальні можливості та самостійність мислення;  формувати засобами слова любов до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, до свого селища, до батьків; відкрити кращі надбання літератури рідного краю в контексті української класичної, сучасної, а також світової літератури.

Завдання: познайомитися з прекрасним світом літературної Херсонщини, дослідити та відкрити творчі постаті літературно-мистецького простору регіону, зокрема дослідити творчий доробок нашого земляка, збагатити власний творчий і духовний світ.

Тип уроку. Урок-зустріч.

СЛАЙД 2.                      Кожна епоха породжує свого героя.

Народне прислів’я

                                   Епіграф  уроку:

Краю мій, моя ти рідна Херсонщино!

                                                           Дала ти в світ плеяду золоту,

                                                                 Вона тебе прославила у віршах —

                                                           Тож їй складаєм шану і хвалу!

Перебіг уроку

I. Організаційний момент.

1. Учні вітають учителя і один одного. Один одному учні дивляться   в очі, передають тепло своїх сердець.

Метод «Релаксація» (виберіть смайлик, який відповідає вашому настрою на початку  уроку і покладіть його на зошит)

2. Слово вчителя. Подивіться на малюнок.  

Як ви вважаєте, що це? Які міркування і асоціації виникнули після того, як ви побачили цей малюнок? Поки Ви будете міркувати,   послухайте притчу.

Ціль

 Дрона  був найвправнішим майстром стрільби з лука, і в нього завжди було безліч учнів. (Дро́на   — «рождённый в сосуде»- город Дехрадун на півночі Індії)  или Дронача́рья   — герой давньоіндійского эпосу «Махабхарата»).  

Одного разу він повісив на дерево мішень і запитав кожного зі своїх учнів, що вони бачать.

Перший учень відповів:

- Учителю! Я бачу дерево і мішень на ньому.

Інший учень сказав:

- Я бачу стовбур дерева з мішенню, листя, сонце, птахів на небі…

Третій сказав:

 - Я бачу тебе, мій учитель, твоїх учнів і дерево, на якому висить мішень.

Інші відповідали приблизно те ж саме.

Потім Дрона підійшов до свого найкращого учня Арджуне і запитав:

- А ти що бачиш, Арджуно?

- Вибач, учителю. Напевно, у мене щось трапилося з очима. Як я не намагаюся, не бачу нічого, крім центру мішені, – прозвучала відповідь.

Дрона повернувся до інших учнів і сказав:

- Знайте: тільки така людина може попасти у Ціль, яка бачить ціль. 

СЛАЙД 3.

3. І так, що зображено на малюнку? Чого навчає дана притча?

1. Вступне слово вчителя.

Діти, сьогодні ми і будемо з вами вести мову про  цілеспрямованих людей, які знають, до чого йдуть у житті, що прагнуть зробити.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.       СЛАЙД 4.       

Література рідного краю. Життєвий та творчий шлях Олександра Гунька. На уроці ми познайомимось  із життєвим та творчим шляхом  майстра слова, будемо вивчити і популяризувати спадщину Олександра Гунька,   аналізувати деякі його твори;  будемо засобами слова формувати любов до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, до свого селища, до батьків; відкрити кращі надбання літератури рідного краю в контексті української класичної, сучасної, а також світової літератури.

СЛАЙД 5. Херсонщина — край, багатий на талановитих людей. Херсонщина стала колискою відомих державних діячів: князя Таврійського  Григорія Івановича Потьомкіна, князя Трубецького, члена Державної Ради Сергія Балтазаровича Скадовського,  Фрідріха Едуардовича Фальц – Фейна, революціонера і мецената Миколи Чернявського, колискою для славетних поетів Миколи Братана,   письменниці і поетеси Людмили Олексіївни Березіної (Дніпрової Чайки),   драматурга Миколи Гуровича Куліша, актора театру і кіно Сергія Леонідовича Гармаша. 

Згадаймо, що на Херсонщині бували Катерина ІІ,   М. Драгоманов, М. Коцюбинський,   П. Тичина, М. Рильський, А. Малишко, Л. Костенко.

Але наші земляки, ті,  хто народився на Херсонщині, десятиліттями примножують велич і славу нашого славного степового регіону.

Про одного із таких людей,  нашого земляка,  ми сьогодні   і поговоримо. Він прокидається о шостій ранку й передусім хутко налаштовується на позитив: на улюблену роботу та несподіванки, що їх ця днина може подарувати. Відтак сідає   в легковик і прямує до будівлі обласної спілки письменників. Саме там   він працює головою.  Поринає у пошук місцевих цікавинок, пише про них, інформує земляків, а ще готує статті для багатьох газет. 

Вчитель: Подивіться, будь ласка на це  фото. СЛАЙД 6. Як Ви думаєте,  людина якої професії тут зображена?

Так, ви маєте рацію, це український поет, журналіст та громадський діяч. Член Національної спілки письменників України з 2002, член Незалежної медіа-профспілки України з 2005. Член Національної спілки журналістів України з 2019 — Олекса́ндр Петро́вич Гунько́. Мій   однокурсник, хороший товариш і поетичний натхненник.

СЛАЙД 7. Готуючись до уроку,   група учнів – дослідників отримала випереджальне завдання дослідити та відкрити творчу постать літературно-мистецького простору нашого регіону  - О.П.Гунька.

Учні: СЛАЙДИ 8. Народився 29 серпня 1952 р. в с. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.

Закінчив Олександрійський індустріальний технікум, Херсонський державний педагогічний інститут та Міжрегіональну академію управління персоналом. Працював 9 років учителем.

СЛАЙДИ 9-10.

• 1973–1975 — слюсар на Херсонському заводі імені Петровського.
• 1975–1979 — студент Херсонського державного педагогічного інституту.
• 1977-1979 — депутат Суворівської районної ради м. Херсона.
• 1979–1987 — вчитель української мови і літератури.
• 1987–1990 — кореспондент газети «Нова Каховка».
• 1989-1991 —  голова Новокаховської міської організації Товариства української мови (попередника «Просвіти»).
• 1990 — відповідальний секретар обласної профспілкової газети "Трибуна".
• 1990–1996 — редактор газети «Народна трибуна».
• з 1996 — головний редактор регіонального тижневика «Ділові новини», директор ТОВ «Ділові новини».
• 2006-2012 — оглядач відділу «Коментарі» «Газета по-українськи» (Київ).
• з лютого 2017 до 1 березня 2018 року - головний редактор тижневика "Новини ділові", директор ТОВ "Новини ділові".
• голова Херсонської обласної організації Національної спілки письменників України, з травня 2017-го по листопад 2018 року.
• з жовтня 2017 року - головний редактор сайту NovaKahovka.City.

СЛАЙД 11. Друковані збірки поезій

• «Змова мовчання» (2000).
• Три лауреати. Бунін, Пастернак, Бродський. Переклади з російської Олександра Гунька. 2006. — 124 сторінки. Тираж 500 примірників. ISBN 966-96418-9-6
• Олександр Гунько. Зоряний канон. 2006. — 124 сторінки. Тираж 500 примірників. ISBN 966-96418-7-X
• «На вулиці генія» : збірка поезій / Олександр Гунько — Київ : Гамазин, 2012. — 96 сторінок. ISBN 978-966-1515-45-0
• «Брами Всесвіту». Книга поезій/ Олександр Гунько. - К., Український пріоритет. - 112 стор. ISBN 978-966-2669-47-3
• «Сталкери по крові» (2017) Олександр Гунько - К., Український пріоритет. - 120 стор. ISBN 978-617-7398-57-7

СЛАЙД 12. Публікації в Інтернеті

• Поетична сторінка Олександра Гунька на сайті «Клуб поезії»
• Блог Газети.ua Гунько Олександр
• Авторська сторінка http://maysterni.com/user.php?id=7716
• Публікація в "Українській літературній газеті"  http://litgazeta.com.ua/poetry/iz-knygy-ctalkery-po-krovi/

• Національна спілка письменників України. Письменницький довідник
• Хто є хто в українській журналістиці - Гунько Олександр Петрович

2. Один наш учень погодився сьогодні виконати   роль гостя нашого уроку. СЛАЙД 13. Тож в поетичній вітальні « Грані творчості та особистості Олександра Гунька» інтерв’ю з письменником. Запросимо нашого гостя до поетичної вітальні.

- Шановний Олександре Петровичу, дякуючи нашим дослідникам, ми дізналися про Вас як особистість, скажіть, будь ласка, яка видана Вами книга – найулюбленіша?

•                   Кожна книга – це відтинок мого життя і частина мене (можливо, частина мене того, котрим я вже більше ніколи не буду). Визначати, де я був цікавішим-розумнішим-щирішим – справа читачів.
•                   Олександре Петровичу, у 2000 році у місті Нова Каховка вийшла Ваша перша книга поезій «Змова мовчання». Розкажіть про неї.
•                   Книга поезій «Змова мовчання» складається з шести циклів, перший з них «Обрій» в якому роздуми про призначення людини і складність життя: «ми йдемо по дорозі, на якій заборонено вуличний рух. Тут стоять лише знаки біди. Тут живуть лише  згорблені тіні. Тут пантрують на нас одноокі жалі» і я «весь вік веду свій діалог: сперечаюся сам із собою». Наступні цикли «Пожертва», «Чаша Цикути» продовжують розпочату тему «в люстерко днів ми бавимось охоче, бо помічаєм там тільки себе. Але якби нам всім розкрити очі, яким було б затьмарення небес?»  ( читає поезію «Вилити б душу у річку оцю», стор 21 збірки).   СЛАЙД 14.
•                   Один із циклів цієї поетичної збірки називається «Постаті». Розкажіть до яких літературних постатей ви звертаєтесь у своїй творчості?
•                   Мене завжди приваблювали і захоплювали вітчизняні і зарубіжні поети і письменники. Дуже люблю займатись перекладами, переосмислювати сказане іншими поетами та писати присвяти. У цій збірці я звернувся до творчості Миколи Хвильового, Анни Ахматової, Бориса Пастернака, Олександра Довженка, Євгена Плужника, Лесі Українки, Михайла Дудіна, Євгена Євтушенка, Максиміліана Волошина, пам’яті життєдайних ідей Джордано Бруно.
•                   Зараз одинадцятикласники вчать творчість Миколи Фітільова відомого в літературі як Микола Хвильовий. Я думаю їм цікаво буде послухати Вашу посвяту цьому поету.
•                   Микола Хвильовий – це особлива постать в українській літературі. Він намагався бути почутим і зрозумілим його сучасникам. Але я думаю, що нехай мій вірш про нього  прочитає хтось із учнів. Ось, наприклад, цей  юнак.

                (Панарін Артем читає поезію «Микола Хвильовий», стор 33 збірки)

СЛАЙД 15. Учениця:Олександре Петровичу, а чи пишете Ви про кохання?

•                   Звісно, так! Немає поетів, які б не писали про кохання. І в цьому немає нічого дивного, кожен поет по-своєму оспівує це невимовне почуття, бо саме воно наповнює наші душі. Кохання окрилює людину, робить її кращою, шляхетнішою, навіть тоді, коли приносить страждання.

 Ось так і досі богиня любов живе посеред нас, окрилює та оберігає закоханих.  Не просто стати щасливим. Не просто знайти в цьому житі ту одну єдину – свою пару.  Наступний цикл  моєї збірки   називається «Єдина» і особливо мені подобаються рядки: «Випий до дна – тільки мене. Все, що мина, хай промине. Чара для двох – зілля ночей з інших епох струмом тече. І спалахне пам’яті вир. Випий мене порухом зір»; «Ти знаєш всі мої  слова – і ненароджені, й померлі. І над тобою ожива тепло нічної акварелі… Ти знаєш всі мої чуття – і непристойні і прекрасні. Але до вічності життя мене покличеш в іншім часі».

Учениця:Розкажіть, будь ласка, про свою найцікавішу на Ваш погляд книгу? 

Автор: сьогодні хочу представити вам одну із своїх збірок книгу поезії «Брами Всесвіту» в якій я намагався довести, що  нелегко відстоювати свій шлях до зоряного світу. Бо кожному в житті доводиться перш за все долати не зовнішні перепони – негаразди життя,а найважча боротьба – це боротьба з собою і за себе. І це, думаю,  відчутно в моїй поезії. Не можливо змінити світ, не змінюючи себе. Не мудро   ставити світу  вимоги, не піднімаючись над своєю особистою буденністю в почуттях, думках, світогляді. Треба робити вибір. Я вірю у надзвичайність, тому намагаюсь «мчати у зоряні світи» і раджу  всім,    кого пригнічує сумління,  зробити свій вибір – жити, повіривши у висоту і цінності цього світу. А чи відкриються нам Брами Всесвіту?  Це питання я залишаю своєму читачеві… СЛАЙД 16. …(читає поезію «Маgistral» тор. 109 збірки).

- Шановний Олександре Петровичу! На відомо також, що Микола Сулима, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка, аналізуючи вашу збірку «Брами Всесвіту» СЛАЙД 17.

сказав, що всього два роки відділяє цю збірку від попередньої книги «На вулиці генія», а у ній уже помітні разючі зміни у Ваших поезіях. Чим Ви можете це пояснити?

 - зрозуміло, що  на поличці своєї особистої бібліотеки маю не одну-дві, а сімнадцять авторських книг, проте «Брами Всесвіту…» є з-поміж них знаковою.  Я зрозумів, що з роками моя поезія стала малослівнішою, економнішою. А вислови – суворішими. Твори у цій збірці сповнюють слова, що пройшли через сито думки й почуття. Глибока філософська думка у них водночас поєднується із розсипами омонімів, омофонів, що є демонстрацію багатства поетичного стилю кожного автора. Мої вірші стали по-філософському споглядацькі, я звернувся до хайку й уперше у цій збірці опублікував вінок сонетів «Зоряний канон». 

  СЛАЙД 18.

Вчитель: Читаючи, вірші О. Гунька, я не раз задумувалася яка сильна, вольова ця людина. Справжній символ волі нашого народу, нескорений і незломлений долею, з щирою душею та гарним усміхненим обличчям – справжній український патріот.    

- О.П.,  Ви,  напевно, маєте багато творчих планів, розкажіть, будь ласка, про свою наступну збірку «Сталкери по крові». Що надихнуло Вас написати її? Чи з першої спроби подолали цю вершину?  СЛАЙД 19.

- Книга поезій « Сталкери по крові» була видана у Київському виданні «Український пріоритет» у  2017 році,  версифікаційні спроби віршів книги неодноразово з’являлися в «Літературній Україні» під назвами  «Таймер твоєї свободи Стукає сталлю степів», «Душу, небом вповиту, Я ношу, наче стяг». СЛАЙД 20.
Сталкери – це провідники у ризикованих і незвичайних умовах.

 Я присвятив книгу героям Майдану, воїнам АТО, волонтерам, а також усім, хто робить у житті щось неймовірне і незвичайне. У збірці 90 віршів і цикл-поема «Праарія», що складається з 18 поезій. Це книга філософської, громадянської, пейзажної та інтимної лірики.

Вчитель: Наші дослідники працювали над аналізом складу творів, що ввійшли до збірки, тож надамо слово їм.

Дослідники: СЛАЙД 21.

1. Езотерична поема «Праарія» – це спроба осмислити історію і сучасність України. Арії – стародавні народи індоєвропейської мовної сім'ї. Грушевський та інші вітчизняні історики називають землі України прабатьківщиною аріїв. У сучасному значенні арій – це воїн світла, людина, чия мета в житті – духовна досконалість.   І тут є чимало підстав для розмислів. Скажімо, у вірші «Іловайськ» читаємо: «Крізь поразки і зради сталлю серця свого наливайсь, територія правди і сумління твого – Іловайськ». Болісні слова про війну на східних рубежах нашої держави. Але висвітлення теми в даному випадку пройшло  через призму   власного сприйняття, що є дуже важливим.
  Потрібною у даному випадку є і розмова про культурологічні аспекти. Та не тільки тому, що на це вказує цикл «Постаті». У ньому, до речі, знаходимо присвяти Євгенову Плужнику, Миколі Хвильовому, Лесеві Курбасу, Володимирові Свідзинському та іншим. Названо  в книзі 16 імен. Всі вони – промовисті, як і думки з віршів: «О як, о як тебе, Вкраїно, Знайти навпомацки між ватр?», «Надламаний місяць мовчання для плеканців долі…», «На барикадах «Березоля» Лунають оплески дощу», «І на привидах болю постануть пожежі». Важливі культурологічні аспекти прозирають і з епіграфів до віршів. Окремі посилання на рядки з текстів Павла Тичини, Миколи Біденка та Анатолія Бахути говорять самі собою.   Має твір культурницьку основу! І це – право автора. Лише його! А вже читачі визначатимуть, цікаве воно чи вторинне і не варте уваги.
2 СЛАЙД 22. Зрештою, культурологічні акценти намагаюсь забезпечити  ще і  різноформ’ям. Скажімо, твір «Лорка» написаний у формі сонета. Щось схоже є у диптисі «Олександр Довженко». А «Пабло Пікассо» – верлібр. Існують у книзі й інші подібні приклади. Отже,  у «Сталкерах по крові» є і верлібровий цикл, і поема-цикл. Щодо останньої, то тут маємо поєднання верлібристики та білого та римованого вірша. («А в заповіднім степу прокидаються завтрашні мева і замішують нас у ночвах галактик»).   

СЛАЙД 23.

За збірку Олександр Петрович отримав Міжнародну літературну премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», яка заснована 2005 року громадською організацією «Чернігівський інтелектуальний центр» та Волинським товариством «Світязь».

СЛАЙД 24.

З 2014 року співзасновником премії є Міжнародна літературно-мистецька академія України. До неї входять українські та зарубіжні науковці, літератори, мистецтвознавці з 53 країн світу.

У минулі роки лауреатами премії ставали академіки Іван Дзюба, Микола Жулинський, письменники Юрій Мушкетик (Україна), Кшиштоф Зануссі (Польща), Анна Багряна (Македонія), Рауль Чілачава (Грузія), Димитр Христов (Болгарія), Віра Вовк (Бразилія), Інга Крукаускене (Литва), Галина Феліксон (Ізраїль) тощо.

Вчитель: - Що Ви відчуваєте, коли отримуєте чергову премію або видаєте чергову книгу?

- Природне задоволення від результату проробленої роботи і… моральний стимул працювати далі та йти далі.

СЛАЙД 25. Вчитель: наш гість - Лауреат обласних літературних премій імені О.Кручоних (1992), М.Куліша (2014) та А.Бахути (2015). Дипломант всеукраїнського конкурсу малої прози «Євроформат-2008», Лауреат Першої премії Обласного творчого конкурсу журналістів Херсонщини (2018). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди (2018), Його вірші перекладалися російською мовою.

- Олександре Петровичу, наскільки важливими у наш час є літературні конкурси? На Вашу думку, чи дійсно це допоможе молодому письменнику впевнено заявити про себе?

- Єдиного рецепта тут немає і бути не може. Хтось прокидається зіркою вже пісня першої перемоги, а хтось, як до прикладу, я, впродовж років цілеспрямовано просто йде своєю дорогою. Якщо на цій дорозі трапляються творчі змагання – ніколи від них не відмовлюся. Перемога у конкурсі важлива у будь-якому випадку, адже додає впевненості у власних силах, вказує, на що потрібно звернути увагу.

Вчитель: Давайте проаналізуємо вірш, який дав назву збірці «Сталкери по крові» в аспекті особистої авторської термінології, що особливо було відзначене поважною  конкурсною комісією з присудження премій.

СЛАЙД 26.

Учитель читає вірш. У творі багато авторських термінів, понять, які використано для підсилення тексту, зв’язку   минулого із сьогоденням.

 СЛАЙД 27. СЛАЙД 28.

 -О.П., а яка видана Вами книга – найулюбленіша?

- Кожна книга – це частина  мого життя і частина мене (можливо, частина мене того, котрим я вже більше ніколи не буду). Визначати, де я був цікавішим-розумнішим-щирішим – справа читачів.

- Якою отриманою нагородою Ви пишаєтеся найбільше?

- Кожною. Перемога у конкурсі, чи вручення іменної премії – визнання мого професійного рівня з боку фахівців, більш професійних і більш знаних, ніж я. Звісно, на особливому місці у цій шкалі пріоритетів знаходиться Міжнародна відзнака.

- Як Ви оцінюєте ситуацію, яка склалася в сучасній літературі, журналістиці та видавничій справі?

- Попри всі неоптимістичні прогнози – література в Україні є! І книговидання є! Інше питання – чи в достатній кількості та якості? Сучасна література твориться переважно силами приватних видавництв і, якщо потужні видавництва цінують свою репутацію і не беруться за низькопробні тексти, то більшість дрібних готові видавати все, за що їм заплатять. А журналістика – така галузь, котра просто приречена знаходити своє місце під сонцем і бути затребуваною в суспільстві у будь-який час.

- Як Ви прийшли в журналістику? Що спонукало обрати саме цю професію?

- Напевне, це журналістика обрала мене. Якось так сталося, що я ще зі школи став дописувачем районної газети, а згодом – навіть не уявляв для себе іншої професії. Якийсь нетривалий час стояла дилема: вчитель чи журналіст, проте вона вирішилася сама по собі без надзусиль з мого боку – просто після 9 років викладання у школі почав працювати в редакції.

 - Що найчастіше надихає Вас на творчість?

- Важко відповісти… Дуже багато емоційних складових, котрі, часом зовсім несподівано, торкаються душі і… починаєш творити. Просто тому, що інакше не можна, бо так повинно бути…

 - Як на Вашу творчість впливає спілкування з оточуючим світом?

- З одного боку – безпосередньо, бо, як частина соціуму, я не можу не відгукуватися на те, що відбувається в навколишньому світі і творити виключно в ілюзорній площині. З іншого – ніяк. У тому плані, що принциповою позицією, як автора, є чітке відмежування якоїсь внутрішньої емоційної каламуті від того, що в результаті «оселиться» на папері.

- Чого, на Вашу думку, більше у нашому світі? Світла чи темряви?

- Залежно від того, крізь яке скельце дивитися: сонячне чи кіптяве.

Вчитель: О.П., Ви кілька років поспіль очолювали  Херсонський обласний осередок Національної спілки письменників України. Як це сталося? Розкажіть нам про спілку.

 - Поет та викладач Василь Загороднюк склав свої повноваження, отож розпочався конкурс. Свої кандидатури висували:  поет і керівник організації "Просвіта" Олег Олексюк,  сонетяр та журналіст Валерій Кулик,  і я - педагог, журналіст і громадський діяч.  У конкурсі я отримав перемогу і очолював спілку з березня 2017 року по листопад 2018 року. В даний час я головний редактор сайту NovaKahovka.city. Запрошую всіх Вас до співпраці. 

18 лютого 2019 року виповнилося 60 років з часу організації   Херсонського відділення Спілки письменників України. Херсонська обласна організація НСПУ заснована 1959 року. На обліку перебувають 25 членів НСПУ. Видається альманах «Степ». Існує Херсонська обласна літературна премія ім. Миколи Куліша, яка складає 27 тисяч гривень.

Вчитель: Одинадцятикласники знайшли матеріал про   Херсонську обласну організацію Національної спілки письменників України та її членів на сайті спілки і можуть нам цей матеріал презентувати СЛАЙДИ 29-33.
1. Кичинський Анатолій Іванович з 16.03.1977, Кулик Валерій Павлович з 14.05.1996, Тютюнник Алла Миколаївна з 16.03.1977, Щерба Таїсія Миколаївна з 29.05.2006, Музика Наталія Василівна з 2.09.2003, Олексюк Олег Васильович з 28.02.2005, Жураківський Василь Іванович з 5.02.1993, Андреєв Віктор Миколайович з 24.09.2009, Бондарчук Леонід Васильович з 21.02.1984, Бутузов Олександр Глібович з 27.04.2004, Василенко Микола Олександрович з 25.02.1992, Гунько Олександр Петрович з 9.12.2002, Гурепко Микола Михайлович з 26.12.2003,Загороднюк Василь Степанович з 25.01.2001, Каляка Микола Михайлович з 17.10.2002, Марченко Леонід Володимирович з 12.11.1998,

СЛАЙД 34 - 37. 2. Марущак Анатолій Петрович з 07.02.2011, Мелещенко Василь Михайлович з 11.02.1976, Питалєв Петро Іванович з 29.05.1987, Серебряков Леонід Борисович з 27.04. 2004, Федоровська Лада Костянтинівна з 15.03.1976. Члени спілки проводять різноманітні конкурси, фестивалі, літературні вечори та беруть активну участь у розвитку культурного життя Херсонщини.

- Із ким Ви найчастіше співпрацюєте і які результати?

- Я легко «ведуся» на усілякі творчі проекти, тому й різноманітні співпраці трапляються доволі часто. Результат – переважно задовільний, адже, беручись за справу, ніколи не роблю її абияк. Відповідно й співпрацюю з людьми, котрі також серйозно налаштовані на результат.

- На Вашу думку, що найважливішим є для чоловіка: родина чи робота? Чи можна ці речі поєднати і як?

- Хтось приходить у цей світ, щоб стати найніжнішим татусем і найкращим чоловіком. Комусь до смаку кар’єрні перипетії й утвердження в суспільстві. Я належу до категорії тих представників сильної статі, котрі прагнуть бути успішними у всьому, що люблять. А любов, як відомо, різнолика й торкається всіх сфер людського буття. Чи можна поєднати? Можна, якщо нічим не жертвувати, а намагатися знаходити золоту середину.

- Що для Вас, як письменника, чоловіка, людини, є кохання і родина?

- Як на мене, ці одвічні цінності однаково необхідні в житті, незалежно – письменник ти, чи ні, жінка чи чоловік. Людина – істота, котра потребує відчуття внутрішнього тепла і захищеності. А його можна отримати, лише взаємно кохаючи і маючи єдність у родині. Для мене – це кохана дружина Тамара.

Вчитель: Хтось долі підкоряється, хтось іде їй навперекіс, а хтось бере її в спільниці і творить… Творить з нею життя,   вимощує терном власну дорогу, вкраплює в незайману болем щиру радість, а потім – вони ідуть разом і   творять.

Він – не став рабом волі, як переважна когорта інших. Він гідно іде життям.

СЛАЙД 38. Слово для нього, як ліки, як життєдайна вода з цілющого джерела. А поезія – це він сам, точніше його душа. Викохана росами Херсонських ранків, викупана Божою благодаттю, виколисана найдобрішими материнськими руками, Олександр  Гунько віддячує рідному краю своєю поезією. На сторінках своїх збірок він оповідає найбільш сокровенне і розсилає – до останньої жменьки – свою душу людям.

СЛАЙД 39. Олександра Гунька   представляти і легко, і водночас складно. Легко почати: син звичайних сільських трудівників, поет, письменник, автор семи книг, лауреат кількох літературних премій.  Складніше – передати почуття та неймовірну енергію, яка величезними порціями лине від нього. Він щодня ставить перед собою цілі, гідно долає творчі еверести і показує іншим, що дорога до них не така вже й нездоланна. 

  Рідний край для нього починається від батьківського порогу, стежини біля воріт, барвінку, який ніжно стелиться в садочку, маминої вишні.

Посеред древньої української землі – краплиною на карті – чудова та неповторна Чаплинка таврійської Херсонщини.

            Доля подарувала йому іскристий талант поета, і на знак вдячності він усю свою долю заримувала у поетичні строфи. Його лірика є цілковитим відбитком його характеру – такого променистого, такого неспокійного і разом з тим, такого ліричного, ніжного. З рядків поезії Олександра струменить любов до рідної матері, мови, України, бо без любові до рідної землі немає поезії.

 Любов до рідного краю  завжди у серці поета. І в якому б куточку цієї землі не побувала Олександр, всюди він летів думками до тієї  землі, де народився, де серед шумовиння берізок, добрих і щирих людей зростав, де дав паростки його поетичний талант.

 Поезія поета – це життя, це чарівна Херсонська земля, без якої неможливо уявити своє життя, це його древній хліборобський рід, це його діти.

 СЛАЙД 40. Тож не забуваймо, що ми – українці. Бережімо рідну землю, українську мову, національну гідність. Бо немає кращої землі, ніж наша Україна. Вона на світі одна, і їй наша найсвятіша, дитинна любов. Є одна Україна!

             І несе річка хвилі блакитні

В ті місця, де колись ще пройдеш,

Та на світі великім і вічнім

Місця кращого ти не знайдеш.

СЛАЙД 41.    Метод «Релаксація» (виберіть смайл, який відповідає вашому настрою зараз, усміхніться один   одному і нашим гостям)

ІІI. Підбиття підсумків уроку

Гра «Мікрофон» СЛАЙД 42.

. Чи ви  досягли  того, що запланували?

. Чи змінювались  емоції на уроці?

. Що вас   вразило  на  сьогоднішньому уроці?

VII. Домашнє завдання. СЛАЙД 43.

1 група– Прочитати виразно  поезії поета  ( за уподобанням).

2  група–  Напишіть есе «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». (Л.Костенко).

 "Мелодія душі Віктора Погрібного" (Урок - знайомство)

Опис документу:

Конспект уроку літератури рідного краю "Мелодія душі Віктора Погрібного" (Урок - знайомство) стане у пригоді учителя української літератури при проведенні уроків української літератури та позакласних заходів. Може бути використаний у 9 - 11 класах.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Тип уроку. урок-зустріч.

Обладнання. виставка збірок, портрети поетів, журнал “Тернопіль“, епіграф, магнітофонні записи пісень на слова В. Вихруща, Б. Демківа.

Рекомендації щодо проведення уроку.

1. На цей урок доцільно буде запросити поетів — членів обласної спілки письменників: Б. Бастюка, В. Барну, Г. Безкоровайного, О. Германа, Є. Зозуляка, О. Корнієнка, Г. Костів-Гуску, М. Левицького, Г. Петрука-Попика, П. Сороку, П. Тимочка, Б. Щавурського.

2. Обов'язково вшанувати хвилиною мовчання пам'ять В. Вихруща, Б. Демківа, Л. Крупи. На уроці прозвучать поезії та записи пісень на слова В. Вихруща, Б. Демківа.

3. Заслухати поезії присутніх авторів, їхні розповіді, спогади.

Хід уроку

I.Організаційна частина.

II.Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

Епіграфом уроку хай будуть слова:

Краю мій, моя ти рідна Херсонщино!

Дала ти в світ плеяду золоту,

Вона тебе прославила у віршах —

Ми вам складаєм шану і хвалу!

III.Проведення уроку-зустрічі.

Вступне слово вчителя.

Цілющі джерела рідного краю будили не одне покоління українців до національного відродження, творення соборної незалежної держави. Віще слово письменників допомагало вистояти під багатовіковим чужоземним пануванням, зберегти історичну пам'ять, не давало забути народові, що він є спадкоємцем могутньої держави — Київської Русі, слави Запорізької Січі, козацького війська, січового стрілецтва, незборимого духу кращих його синів, які принесли своє життя на вівтар державної самостійності  України. Ми горді, що поетичне слово наших поетів-земляків стало цільним ваговитим зерном на ниві духовності нашого народу.

1.  Знайомство із запрошеними поетами.

2.  Заслуховування доповідей учнів про життєвий і творчий шлях сучасних поетів Херсонщини.

3.  Читання учнями поезій, слухання пісень.

4.  Виступи гостей.

IV.Підсумки уроку. Слово вчителя.

Ніщо в людському Вавилоні не породжує такої причетності до безсмертя, як любов і творчість. Сьогодні ми припали до цілющого поетичного джерела сучасників, наші душі просвітлились і запалились іскоркою вдячності і гордості за поетів рідного краю, які своєю творчістю доводять, що тільки з любові до рідної землі, матері, людей народжуються поет і поезія.

V. Домашнє завдання.

Написати твір “Поетична скарбничка рідного краю“.

Більшістю голосів на найближчі роки довірили керувати Херсонською обласною письменницькою організацією Олександрові Петровичу Гуньку.

Щоправда, період йому випав непростий: зараз іде реформування Національной спілки, тому й на місцях відчуваються зміни. Крім того, змінюється і законодавство щодо творчих організацій. Отож допомога від колишнього голови, а нині секретаря спілки Василя Степановича Загороднюка буде корисною, та й підтримка загалу є.

Довідка: 

Олександр Петрович Гунько народився 29 серпня 1952 р. у Чаплинці. 

До вступу в педінститут встиг попрацювати слюсарем, а після завершення Херсонського педінституту майже 10 років вчителював, викладав українську мову та літературу.

З 1987 р працював кореспондентом газети «Нова Каховка», у 1990 очолив редакцію газети «Народна трибуна» і в той саме час головував у міській організації Товариства української мови.

З 1996 був головним редактором регіонального тижневика «Ділові новини», а з 2006 є оглядачем відділу «Коментарі» видання  «Газета по-українськи» (Київ).

В активі Олександра Гунька - літературна премія ім. Олексія Кручоних (1992), премія ім. Миколи Куліша (2014) та ще одна - Анатолія Бахути (2015).
Найбільш знані такі його книги як "Змова мовчання" (2000), "Зоряний канон" (2006), "Брами всесвіту" .

Гунько Олександр Петрович

Гунько Олександр Петрович

Гунько Олександр Петрович народився 29 серпня 1952 року в Чаплинці Чаплинського району Херсонської області. Закінчив Херсонський державний педінститут (1979) та Міжрегіональну академію управління персоналом (2005). Працював учителем української мови та літератури у школі (1978-1987), кореспондентом і редактором у різних виданнях Херсона та Нової Каховки (1987-2006), оглядачем «Газети по-українськи» в Києві (2006-2012). 
Поет, прозаїк, перекладач. Член НСПУ (2002). Член НСЖУ (2019).

Автор поетичних збірок «Змова мовчання» (2000), «Зоряний канон» (2006), «На вулиці генія» (2012), «Брами Всесвіту» (2014), «Сталкери по крові» (2017), книги перекладів «Три лауреати. Бунін, Пастернак, Бродський» (2006). Перекладав сонети Вільяма Шекспіра, вірші Ф. Гарсія Лорки, Михайля Емінеску, Любомира Левчева, російський поетів срібного віку. Редактор та упорядник колективних збірників «Передчуття» (1994), «Красуне вічність» (2002), книг Анатолія Бахути «Дань» (2004) та «Сталеві бризки» (2014). Новели й оповідання друкувалися у літературних часописах і колективних збірниках. Очолював Херсонську обласну організацію Національної спілки письменників України з березня 2017 року по листопад 2018 року.

Вірш, який дав назву книзі:

До Декарта й після Хіггса – площина,

Де бозони, як бізони в нетрях.

І шукає свої сутінки шпана,

Й  не розпізнає синдроми тетріс.

Хейтнапалм у спину – отака війна

В сутності гібридів підкилимній.

Опус Деї краще, ніж Плачу стіна

У небесному Єрусалимі.

Це не суїцид – це твій самозабан!

Свічка у печалі вечоровій…

І в космічній посмішці Альдебаран

Для усіх, хто сталкери по крові.