Література рідного краю. Ознайомлення з видатними майстрами поетичного слова Житомирщини. Висловлення суджень про доробок письменників.

Розробка уроку з української літератури

(дистанційні технології навчання)

Дата

Тема. Література рідного краю. Ознайомлення з видатними  майстрами поетичного слова Житомирщини. Висловлення суджень про доробок письменників.

Таке падіння славлю і приємлю,                                                                                             Таке падіння варте висоти:                                                                                                      Якщо вже падать –                                                                                                                     То зерном у землю,                                                                                                                         Щоб навесні до сонця                                                                                                          Прорости!

М.Пасічник

Зміст уроку

Житомирщина дала світові багатьох видатних майстрів поетичного слова. В місті Новоград-Волинському народилася безсмертна Леся Українка, село Романівка Попільнянського району стало духовною колискою Максима Рильського, Житомир є батьківщиною видатного українського поета-патріота Олега Ольжича.

1. Михайло Семенович Сич народився 26 січня 1941 року в селі Троковичах Черняхівського району. Закінчив Житомирський державний педагогічний інститут імені І.Франка (1963), працював учителем середньої школи у селі Старий Солотвин Бердичівського району. Після закінчення строкової військової служби викладав українську мову та літературу в одній із віддалених шкіл Диканьського району  Потавської області.

 Згодом був обраний на посаду секретаря Диканьського райкому комсомолу. Знову був мобілізований до армії, проходив офіцерську службу у військовому підрозділі міста Новгорода. З 1972 року живе в Житомирі. Працював журналістом обласної газети “Радянська Житомирщина”, уповноваженим республіканського відділення Всесоюзного агенства авторських прав, редактором газети “Життя профспілок”.

М.Сич – автор семи поетичних збірок: “Березовий вир” (1968), “Вербове полум’я” (1971), “Весняні багаття” (1975), “Яблунева дорога” (1979), “Житнє сонце” (1983), “Крило Ікара” (1988), “Годинник на долоні” (1990). Його вірші не раз друкувались в багатьох українських та закордонних часописах.

Твори М.Сича мають великий емоційний вплив. Поет прагне відродити в душах втрачені ідеали добра, справедливості, любові до ближнього. Сердечна схвильованість і постійна напруженість авторської думки надають віршам М.Сича особливої  філософічності, а його ліричний герой, озброєний багатим життєвим досвідом, просвітлений любов’ю і вірою в кінечне торжество розуму, допомогає швидко долати дистанцію між читачами і автором, робить їхні стосунки більш відвертими і щирими.

Врятувати цивілізацію від знищення, а людство від духовної смерті, на думку поета, може лише гармонійне єднання з природою. Природа у його творах наділена людськими якостями і рисами. Але якщо у перших поетичних збірках М.Сич часто звертався до утвердження гармонічної єдності людини і створеної нею світу, то в останніх – автор змальовує вороже ставлення сил природи до багатьох починань людей:

2. Михайло Павлович Пасічник народився 4 квітня 1953 року у селі Половецькому Бердичівського району. Після закінчення філологічного факультету Житомирського державного педагогічного інституту (1974) працював учителем української мови та літератури у селі Діброва Олевського району. З 1976 року жив і працював у Житомирі, очолював молодіжне літературне об’єднання імені Бориса Тена. Нині працює у районній газеті “Земля бердичівська”.

Уже перша поетична книга М.Пасічника “Робота”, яка побачила світ у 1975 році у видавництві “Молодь” і мала надзвичайно широкий позитивний розголос, одразу  дозволила молодому автору стати членом Спілки письменників України.

М.Пасічник є автором  чотирьох книг поезій: “Право на дорогу” (1981), “Робочий день бджоли” (1983), “Хлібні заповіти” (1988), “Корабельний ліс” (1993). Він лауреат обласної премії імені Миколи Шпака (1985). Ще однїєю характерною особливістю творчої манери поета є те, що його вірші, глибоко метафоричні, часом іронічні, відтворюють цілий спектр людських почуттів – радісних, тривожних, драматичних – і доповнюють їх змалюванням яскравих пейзажних картин і деталей. Твори М.Пасічника примушують читачів включатися у процес співмислення і співпереживання, хвилюють уяву, спонукають до активної дії.

3.  Володимир Федорович Шинкарук народився 19 серпня 1954 року в селі Вчорайше Ружинського району. Після навчання у Червоненській середній школі Андрушівського району працював завідувачем клубом Червоненського цукрокомбінату.

Закінчив Житомирський державний педінститут (1976) та аспірантуру Київського державного педуніверситету імені М.Драгоманова (1985). Заслужений працівник культури України (1991), лауреат обласної премії імені Миколи Шпака (1986). Автор поетичних книг “Moderato синіх сутінків” (1994), “На відстані ночі” (1996), “Перелітні дощі”, “Перехрестя чотирьох розлук” (2000), біобібліографічного довідника “Літературна Житомирщина” (1993), авторського магнітного альбому “Дім для душі” (1997). Творчості В.Шинкарука завжди була притаманна світоглядна самобутність, неповторний стиль. Вірші і пісні відомого українського барда висвітлюють три головні особливості його творчої манери – граничну відвертість, глибокий, проникливий ліризм та яскраву іронічність.

Самостійне опрацювання матеріалу:

• Підготувати презентацію «Письменники Житомирщини».

Розробила викладачка: Рекша І.О.