Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника.

Про матеріал

Розробка уроку для дистанційного навчання за темою: "Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника".

Перегляд файлу

Розробка уроку з української літератури

(дистанційні технології навчання)

Дата.

Тема уроку: Життя і творчість В. Шевчука. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Тематико-жанрова різноманітність творчості письменника.

Епіграф: Краще бути ніким, ніж рабом,

адже згодитися бути ніким – теж позиція.

В. Шевчук

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1.Проблемна ситуація

Сьогоднішній урок хочу почати зі слів сучасного українського письменника В. Шевчука, якого поряд із Ліною Костенко називають головним українцем-претендентом на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури: «Кожна людина має власну долю, кожна людина може й мусить вирішувати як їй велить власний, а не чийсь розум».

Валерий Шевчук

Наше обговорення хочу завершити словами того ж таки В. Шевчука: «Кожен із нас гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм».

ІІ. Оголошення теми й мети уроку, мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми уроку

Величний храм творчості Валерія Шевчука, який поєднав багато граней таланту: він і прозаїк, і поет, і сценарист, і вчений-літературознавець, і перекладач, і фольклорист, й інтерпретатор українського літературного бароко, залишається поки що таємничим, незвіданим, і кожен, потрапивши до нього, змушений буде мислити та пізнавати.

Народився Валерій Олександрович Шевчук 20 серпня 1939 року (точніше о 23.30 19 серпня, проте записаний був 20-м числом) у родині шевця (отже, був справжній Шевчук) у м. Житомир. Дід Іван працював на різних роботах (чорних) при Житомирському магістраті,

зокрема запалював ліхтарі на стовпах. Мав дочок Ганну, Ольгу, Марію, Варвару, Євдокію, Зінаїду і сина Олександра – батька Валерія Шевчука. Пізніше письменник спише з діда образ козопаса Івана в романі «Дім на горі». Батько письменника мав стихійну національну свідомість, але виявляв її вголос нечасто. Мати за паспортом була полькою, проте мала українську самосвідомість. Вона була жінко гонористою, розумною, вольовою.

У 1946 році В. Шевчук пішов до школи, проте читати навчився ще у п’ять років.

В автобіографічних замітках В. Шевчук згадував: «…до того в школі вчився на два роки старший за мене брат Анатолій (нас у родині було тільки двоє); отож біля нього я вивчив напам’ять у п’ятирічному віці букваря і потрясав сусідів, що вмію у п’ять років читати».

Через десять років В. Шевчук закінчив школу, в атестаті мав шість четвірок, одну трійку – з англійської, а решта – п’ятірки. Він хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником.

Уже тоді майбутнього письменника вабила українська філологія, власне, літературознавство. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода – український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за

висловом самого Шевчука, встановило основи його світогляду.

В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. Цілий рік Валерій готувався до вступу в університет. Він витримав конкурс із 12 чоловік на місце і вступив на історико-філософський факультет

Київського університету. Навчаючись, влився в життя літературної богеми Києва, налагодив стосунки з літературними студіями «Січ» (студія імені В.Чумака) і «Молодь», писав вірші, проте зрозумів, що в поезії йому було тісно.

У сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Тим часом у нього виникла ідея зробити для школи перекладну антологію давньої української поезії, тим більше, що, перекладаючи літопис С. Величка, він натрапив там на вельми цікаві тексти.

«Це й стало початком мого величезного захоплення, яким я горів упродовж усіх 70-х років, – відкрив цілий масив маловідомої або й невідомої нашої поезії, десь на сотню імен, поставивши постулат, що давня українська поезія була багатомовна й творилася по різних культурних осередках… Переді мною відкривалося щось таке велике, дивовижне – ціла загублена культура, в якій я просто закохався, якою я вражався, захоплювався. Ця культура певною мірою почала впливати на мою прозу, а стиль мій, як я жартував, почав бароковіти».

Коментар учителя

В індивідуальному стилі В. Шевчука переважають риси необароко, певного культурного світогляду, що є продовженням традиції українського бароко в нових умовах. Окрім використання поетики бароко, В. Шевчук трансформував теми, мотиви, ідеї бароко в сучасному вираженні довколишнього світу, людини в цьому світі, а також внутрішнього світу людини. Герой, як і людина бароко, часто загадковий, дивакуватий, ніби не від світу цього. Його оточує суперечливий світ, незрозумілий і несприйнятливий.

На сьогоднішній день В. Шевчук – викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

В. Шевчук – лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). Він є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.

Робота з виставкою книг

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити 3 основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці («Козацька держава», «Муза роксоланська. Українська література ХVІ-ХVІІІ століття. Ренесанс і Бароко», «Доля. Книга про Тараса Шевченка»).

Перед нами – видання творів Валерія Шевчука, що промовляють до нас «Голосом трави». Пізніше цей голос повідав про «Дім на горі». Творчість В. Шевчука приходить до читача то «Барвами осіннього саду», то «Маленьким вечірнім інтермеццо», то «Птахами з невидимого острова». Філософію української душі митець розкриває «Трьома листками за вікном». Книга «На полі смиренному» загострює увагу на важливих питаннях: чи можемо ми до кінця збагнути цей світ; чи можемо ми в цьому світі щось збудувати; що є вічного й постійного в цьому світі… і що лишиться від нас навіки. Творчість Валерія Шевчука – це чистий Дім добра й світла, збудований високо на горі за законами гармонії. Туди потрапити нелегко, бо, за висловом В. Шевчука, «світ, засіяний світлом, повний гармонії, але сплетений у надзвичайно складний вузол».

ІV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал життя і творчість В. Шевчука. Прочитати роман «Дім на горі», повторити з теорії літератури відомості про поняття «балада», «роман» (для всіх);
Зробити хронологічну таблицю життя і творчість письменника (творчий рівень).

Урок 2

Тема уроку: Філософсько-міфологічна основа роману-балади «Дім на горі» В. Шевчука (повість-преамбула та збірка новел «Голос трави»). Особливості композиції. Використання традицій європейської балади (сюжет кохання жінки й демонічної сили, трагізм).

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1. Робота з опорною схемою

З метою кращого і глибшого розуміння тих мотивів, якими керується автор і в житті, і в письменницькій діяльності, пригадаємо біографічні відомості про В. Шевчука. Бо через авторське бачення ми розуміємо ідейно-тематичний зміст твору, сприймаємо його героїв. Своєрідною допомогою у виділенні ключового вам стане опорна схема-конспект.

2. Словничок теоретико-літературних понять

В. Шевчук своєму творові «Дім на горі» дав підзаголовок «роман-балада»? Пригадайте, який жанр називаємо літературною баладою. (Балада – це ліро-епічний твір фантастичної, історико-героїчної чи соціально-побутової тематики з драматично напруженим сюжетом, що має фольклорну основу.)

Які ознаки балади як жанру ви можете назвати? (Фантастичний напружений сюжет; зображення однієї події з життя головного героя; фольклорна основа; висока емоційність; нетривалий час подій; невелика кількість дійових осіб; стислість, малий обсяг; драматична, часто несподівана розв’язка; присутність оповідача; віршована форма.)

II. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності

Коментар учителя

Ми продовжимо роботу над творчою спадщиною Валерія Шевчука, зокрема проаналізуємо жанрові особливості роману-балади «Дім на горі» та визначимо специфіку композиції цього твору. З’ясуємо, з якою метою автор вдається до використання традицій європейської балади та чому так оригінально подає композицію твору.

III. Літературознавче дослідження

Слово вчителя

Розвиток сучасної української прози характеризується використанням умовних форм відображення дійсності. Саме це спричинило звернення письменників до «химерної» прози. Уже не раз робилися спроби визначити домінантні атрибути цього різновиду прози. Дослідники вважали характерною для неї творчу орієнтацію письменників на фольклорні традиції, трансформацію в нових художніх формах народних легенд і казок. Саме тому в «химерних» творах знаходимо фантастичні елементи, які майстри вдало поєднують із реальністю. Валерій Шевчук у творі «Дім на горі» поєднав жанрові ознаки роману й балади, визначивши його жанр як «роман-балада». Саме цей твір, на думку багатьох дослідників, вважається показовим для цілої творчості Валерія Шевчука, «апогеєм мітологічної прози» письменника.

5. Коментар учителя

Своєрідність побудови твору проявляється ще й у тому, що в романі переплетені два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить. Йдучи цією дорогою, людина все одно приходить додому. Піднімаючись до будинку, що височіє на горі, недавній фронтовик, директор школи Володимир, навіть не підозрює, що у тому домі він знайде спокій і душевну гармонію. Хлопець, син Галини Іванівни, повертається додому через сімнадцять років, що нагадує біблійний сюжет про блудного сина. Цей дім є надійною основою, фортецею, де зберігається духовність. Із мотивом дороги пов’язана й різниця між втіленнями жіночого та чоловічого начала. Жіноча доля – чекати й терпіти, чоловіча – шукати свою дорогу та повертатися.

ІV. Підведення підсумків уроку.

1. Формулювання висновків.

Видатний митець сучасності філософськи осмислив людину і її участь у боротьбі добра зі злом, любов і щастя, що становить гармонію й відповідність. Герой Шевчука любить земне й звичайне, а водночас спрагло тягнеться до чогось небесного, вічного.