Література рідного краю . Штурм та взяття турецької фортеці на острові Березань козаками Кущівського куреня під проводом Антона Головатого – історична основа пісні «Ой стояли на

Тема: Література рідного краю №1. Штурм та взяття турецької фортеці на острові Березань козаками Кущівського куреня під проводом Антона Головатого – історична основа пісні «Ой стояли на Тавані проти Яниколя», ( інтегрований урок — географія, історія)

          Мета (формувати компетентності):

• предметні:ознайомити учнів із історичною й географічною своєрідністю регіону в історичних піснях Миколаївщини. Географічні, історичні відомості про штурм та взяття турецької фортеці на острові Березань козаками Кущівського куреня під проводом Антона Головатого.  Пригадати історичні відомості про часи, змальовані в пісні;  створювати уявні словесні картини; визначати провідні мотиви пісень;
• комунікативні: розвивати вміння чітко і послідовно викладати думки, аргументувати власну точку зору, розвивати вміння виділяти головне, робити узагальнення і висновки;
• ключові: вдосконалювати навички самостійної дослідницької   роботи, спостережливість, логічне та образне мислення;
• інформаційні:  висловлювати власні судження про те, за що народ увіковічнив імена своїх героїв;
• загальнокультурні:  усвідомлення лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків, виховання і утвердження цих якостей у наш час.

Методи та прийоми:  «Мікрофон», «Асоціативний портрет», робота з таблицею «Різновиди пісень», бесіда,  обмін думками.

Випереджувальне завдання - підготувати географічну та історичну довідку про  особливості  розташування острова Березань, події  російсько-турецької війни, що передували звільненню острова, історичну постать Антіна Головатого

Тип уроку:  урок- екскурсія ( географічний, історичний простір)

Обладнання: текст пісні, довідковий матеріал,  мультимедіа

Епіграфи:

•      Народ, якого позбавляли багатьох можливостей, у кривавій боротьбі вилив свою душу, свій поетичний геній в єдине, в що міг, – у безсмертну українську народну пісню (Олександр  Довженко).
• “Острів Березань з його крутими скелями можна розглядати як форт, який збудувала сама природа”  (Ж-Б.Лешевалье).

Хід уроку

І. Мотиваційний етап

1.               З’ясування емоційної готовності до уроку
2.               Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань («Мікрофон»: «Усна народна творчість, на мою думку, - це...»)
3.               Слово вчителя
4.               Повідомлення учнів ( випереджувальне завдання)

 Повторення: Основні ознаки фольклору:     

Усність. Фольклорний твір побутує в усній, а не письмовій  формі — передається з уст в уста, від покоління до покоління. При цьому його текст набуває варіантів, колективно оброблюється, вдосконалюється. Звідси і постає термін  «усна народна творчість».

Імперсональність. Автор фольклорного твору — народ. Встановити, кому належить текст неможливо. Винятками є твори літературного походження      ( «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка, Окремі пісні («Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи», «Віють вітри») приписують Марусі Чурай.

Поліваріантність. Фольклорний текст у різних місцевостях, у виконанні різних людей, може мати відмінності (зміщення послідовності рядків, наявність нових строф або відсутність відомих, інший виклад сюжетних колізій тощо). Найстаріша українська дума «Козак Голота» має 10 варіантів, серед яких і ті, що зображують двобій козака і татарина з елементами фантастики.

II. Опрацювання навчального матеріалу

Слово вчителя

Літературне краєзнавство – це особлива царина , що вивчає літературний процес певного регіону, місцевості. Якщо говорити про  виникнення історичних пісень нашого краю, то, як ви  вже знаєте, вони були пов’язані з певними подіями в історії, одні пісні оспівували події та героїв, що ставали уособленням свого часу, а отже визнавалися вартими того, щоб їх пам’ятали, інші були складені настільки майстерно, що мали певний вплив на загальну оцінку подій, і це забезпечувало їм місце у пам’яті народу.

Сьогодні, ми вирушимо у добре знайоме нам усім місце, курортне селище Рибаківку,  з берега якої добре видно острів.... Навіть якби тут нічого не було: прекрасних морських краєвидів, руїн античного міста, залишків турецької фортеці, фортифікацій та казематів з численними підземними переходами – сюди все рівно хотілося б, адже це острів, а у романтичну людину від народження закладено тягу до островів.

А яким чином пов’язаний цей острів з такими історичними  подіями, як російсько-турецька війна? Як українські  козаки  на чолі з  Антіном Головатим  прославили свої імена, і чому народ склав про це пісню «Ой стояли на Тавані проти Яниколя”?  То ж пропоную здійснити  географічну-історичну мандрівку нашим краєм, та дослідити події, що передували створенню цієї пісні.

Повідомлення I учня (географічна довідка — місце події)

       Острів Березань розташований на прибережній відмілині, яка простяглася від мису Аджияск і західного берега Березанського лиману. Від Очакова сюди 13 км, а від мису – 4,1 км. Із населених пунктів сюди найближче від села Рибаківка. Площа острова – 10 гектарів, довжина – 850 метрів, ширина коливається від 350, до 200 метрів. В деяких місцях тут трапляються чагарники, у проломах казематів є дерева, але відсотків 95 від площі – це трави, переважно колючі і цупкі ксерофіти.

Нині остів є філією Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», який направляє сюди воєнізовану охорону – єдиних постійних мешканців острова. Влітку тут ще живуть археологи (переважно із Києва).

Археологи розкопують античне місто Борисфеніда, яке заснували мілетські греки у 7 столітті до н.е. й назвали на честь великої ріки Борисфен (Дніпро), яка саме тут впадає у Чорне море. В ті часи це був півострів (греки не будували б місто на невеликому острові, практично безводному). Ріка і була головним джерелом питної води, хоча, не виключено, що греки мали колодязь. Пізніше, невідомо коли точно, рівень води в морі піднявся на 6-8 метрів, море затопило долину річки і смугу суходолу, який з’єднував острів із материком. Тоді острів і став островом, а греки, звичайно, його залишили (не виключено, що зробили вони це, значно раніше)

Повідомлення ІІ учня

Історична довідка ( за яких обставин відбулося)

 У турецький період острів набув стратегічного значення й замикав фортифікаційний трикутник виходу із Дніпровського лиману – Ачи-Кале (Очаків), Килин-бурун (Кінбурн), Бирюзень-Ада. Турки збудували південніше центру острова форт, залишки (земляний насип) та рови головного бастіону якого і нині гарно помітні, а у північній частині звели муровані бастіони берегової батареї, яка повинна була прикривати кораблі гребної флотилії Ачи-Кале.

Під час російсько-турецької війни у листопаді 1787 року турецькі фортифікації Березані були захоплені чорноморськими (колишніми запорізькими) козаками під проводом Антона Головатого. 800 козаків, на маломірних судах (чайках та дубах), озброєних дрібними гарматами, штурмом взяли берегову батарею, а потім і фортецю. Саме захоплення Березані розв’язало руки Потьомкіну, і його загарбницька армія пішла на генеральний штурм Ачи-Кале.

Після окупації краю Потьомкін наказав скасувати фортецю на Березані, яку, його військові інженери вважали застарілою і тісною для гармат. Із острова вивезли артилерію й забрали гарнізон.

До 1820 року на Березані звели двоповерхову кам’яну казарму, офіцерський будинок та колодязь – гарнізон без автономного забезпечення водою – легка здобич для ворога. Але у 1825 році фортецю скасували а гарнізон і казенне майно перевели у Очаків.

На початку 20 століття на Березань знову повернувся військовий гарнізон – це військове відомство вирішило створити експериментальну фортецю для випробовування далекобійної морської артилерії. Але спочатку звели каземати для солдатів – тут у 1906 році розстріляли бунтівного лейтенанта Петра Шмідта  – напівбожевільного романтика-антимонархіста, який підняв бунт у Севастополі й очолив недобудований, неманеврений і майже неозброєний крейсер «Очаків».

У 1907 році на Березані почали зводити надпотужні укріплення, які мали витримувати удари морської артилерії. Залізобетонні фортифікації, колись засекречені, із слідами численних руйнувань від експериментальних обстрілів, нині є головною атракцією острова. Туристи із захопленням блукають лабіринтами підземних казематів, щоправда лише влітку – в інші сезони крім охорони тут нікого немає.

Повідомлення ІII учня( історичний персонаж)

                                           Антін Головатий

Народився в містечку Нові Санжари, на Полтавщині, близько 1732 року (за іншими джерелами — 1744 року). Походив з родини заможної козацької старшини, що дозволило йому навчатися в Київській духовній академії (за іншими даними — у бурсі) [1].У неповних 13 років був записаний до Кущівського куреня Підпільненської Січі, де з 1757 року навчався в січовій старшинській школі. Виявив неабиякі здібності в військовій справі та в інших науках. Мав літературний хист, писав вірші й пісні, співав і добре грав на бандурі. В неповні 20 років був обраний на курінного отамана, а в двадцять — на військового писаря коша з рангом полкового старшини. Змолоду добре вивчив морську справу та досвід морських походів.Його авторитет як бойового морського командира почав надзвичайно швидко зростати.

   Як відомо, справжній козак не міг здобути собі пошану лише своєю кмітливістю та адміністраторськими здібностями, якщо ті кмітливість та здібності не підкріплені військовою славою. Так ось, уперше Антон Головатий по-справжньому заявив про себе як про воїна в 1764 році, коли, очоливши загін із трьох тисяч козаків, повів його під Бердянськ і розгромив досить велику орду кримського хана, не дозволивши їй здійснити черговий грабіжницький напад на козацький край.

          Слово вчителя

  У квітні 1775 року Катерина II видала указ, яким... вимагала роззброїти українське козацтво, позбавити його всіх земель, а саму Січ назавжди ліквідувати. А вже у червні війська генерала П.А. Текелії оточили Січ і заарештували кошового отамана Петра Калнишевського разом із старшиною; багато запорозьких полковників були віддані під суд і позбавлені майна. Про ліквідацію Січі сповістив делегацію Григорій Потьомкін.

  Російський уряд згадав про козаків, коли в 1783 році повстали кримські татари й виникла загроза нової війни з Туреччиною. Потьомкін прикликав до збору в Херсоні колишніх козаків для формування нового підрозділу.

      Військовий хист Антона Головатого яскраво розкрився під час російсько-турецької війни 1787—1791 років. Коли російський генерал Суворов намагався штурмувати добре укріплений острів Березань і щоразу зазнавав поразки, йому і сяйнула думка: чого це ми маємо мучитися і втрачати російських солдатів, як є на світі українські козаки? Так Антон Головатий і дістав наказ здобути Березань штурмом. Відсторонивши іноземного принца від посади командира флотилії, Потьомкін викликав Головатого й доручив йому розібратися з непокірним островом. Для виконання завдання Головатий організував розвідку за островом і в скорому часі виявив, що османський гарнізон час від часу вирушає за провіантом з острова до Очакова.

7 листопада 1788 року, вистеживши, що частина гарнізону з острова Березань відбула до Очакова за провіантом, Антін Головатий на чайках з 800 козаками серед білого дня направився до острова з боку його високих, скелястих берегів. Османська батарея відкрила вогонь, але козаки досить швидко увійшли під прикриття скель і, знявши з чайок фальконети, атакували батарею. В окопах знаходилася лише артилерійська обслуга, тож козаки, вибивши її з позицій, захопили батарею. Частина османського гарнізону, відступивши, закрилася в фортеці посеред острова. Антін Головатий швидко розвернув османську батарею й почав руйнувати нею фортечні стіни. Османський комендант острова паша Осман, побачивши, що до острова підходять ще і скампавеї з козацьким десантом на борту, здав острів Головатому.

На Березані козаки Головатого захопили 11 османських знамен, 21 гармату, багато зброї та боєприпасів, а також звільнили з полону 25 своїх побратимів, серед яких був полковий старшина та кілька отаманів, захоплених османами під час бою в лимані.

Залишивши на Березані козацький гарнізон, Антін Головатий з полоненим пашою та ключами від острова відплив до берега з доповіддю головнокомандувачу про здобуту перемогу. За виявлені мужність і героїзм при взятті острова фельдмаршал Григорій Потьомкін особисто нагородив Антона Головатого своїм власним орденом Святого Георгія!

Після падіння Очакова 6 грудня 1788 року Антін Головатий перебазував козацький кіш  з Васильківського урочища в гирло нинішньої річки Березанки, що в Миколаївській області. Таким чином фельдмаршал намагався закріпити за собою щойно відбиті в османів українські землі.

28 липня 1789 Де Рібас нагородив Антона Головатого за наказом Григорія Потьомкіна, позолоченою срібною «палицею судейською війська вірних козаків Чорноморських».

Вся слава того бою припала запорожцям, про цей бій і згадує народна пісня:

Ой, ставали на Тавані проти Яниколя;

Ой, там була хуртовина із Чорного моря.

Ой, в неділю пораненьку, як стало світати,

Ой, став наш Головатий на хлопців гукати:

«Піднімайте, добрі хлопці, паруси всі вгору:

Ой, б’є турок з Очакова з пушок на тривогу».

Піднімали добрі хлопці всі паруси вгору,

Пішли Дніпром проти води кораблі на воду,

Пішли наші добрі хлопці Дніпром проти води,

Набралися, сердешнії, превеликої біди.

Ой, поглянув Головатий в прозорую трубу —

«Ой, тепер же вражих турків боятись не буду

*Тавань — переправа через річку Дніпро відома з часів, коли ці землі входили до        Золотої орди

     Потьомкін дуже радів тому, що добув Березань: почепив Головатому на груди Георгіївського хреста і дякував усій козацькій старшині й козакам. Поки Головатий добував Березань, Чепіга підкрався з частиною своїх запорожців до Хаджибея(Одеса) і попалив у самому городі гамазеї з борошном та іншим військовим припасом.

  Скоро після штурму Березані, а саме 6 грудня, російське військо разом із запорожцями штурмувало й добуло Очаків. Під час того штурму задунайські запорожці, підпливши до Березані, почали палити у неї з байдачних гармат, а далі, приставши до берега, хотіли штурмувати острів, але, роздивившись, що на острові свої ж брати, посідали на байдаки і попливли у море. Все-таки під час гарматної пальби з обох боків було по кілька вбитих та поранених козаків.

  Участь запорожців у подіях під Очаковом згадується у народній пісні, у котрій разом чогось іде розмова про козацьку одіж. Треба гадати, що до того часу запорожці так обідралися, що в російських генералів встало питання, чи не видати їм солдатську одежу.

Хвалилися запорожці Очаків дістати,

Щоб із мурованих колодязів коней напувати.

Очаків дістали, і сам хан нам здався,

Вже на наших запорожців весь москаль

піднявся.

Зібралися генерали ситку ситкувати:

— Яку будем запорожцям одежу давати:

Чи козацьку, чи гусарську, чи третю —

солдатську? —

«Хоч ми будем, братці, канави копати,

А не будем солдацької одежі приймати,

Бо солдацька одежа куца ще й погана,

Нехай наша не загине запорозька слава!»

За послуги запорожців у війні 1788 року на Чорному морі і побіля нього Потьомкін, велів Війську вірних козаків зватись надалі Військом вірних чорноморських козаків. Проте, як тільки на зиму припинилась війна, про чорноморців зараз же й забули.

    Зважаючи на свою тяжку рану, Чепіга викликав з Березані Головатого і передав йому клейноди, Потьомкін же звелів всю чорноморську кінноту перевести на річку Березань, щоб Головатому зручніше було керувати всім військом.

    Вийшло так, що ще перед смертю Потьомкін додав до виділеної Чорноморському війську землі «округу Єнікольську з Таманом», тобто околиці сучасної Керчі і Таманський півострів. За цей дар і вхопився Головатий, розуміючи, що тільки переселення з Придністров’я врятує чорноморців від розформовування. Він знав, що просив. Кубанські землі були добре знайомі запорозькому козацтву за часів останньої Січі. Запорожці рибалили там «без виходу», попри те, що ця земля належала Кримському ханству. На річці Єї вони будували курені і заводили рибні заводи. Від кубанських ногайців до них втікали невільники — грузини й вірмени. Розлючені цим ханські намісники і курені їхні палили, і в Петербург скаржилися, але марно. Кількість запорожців на правобережжі Кубані не зменшувалася. Деякі з них благополучно пережили там і руйнування Січі, і дві російсько-турецькі війни. От чому, перебуваючи у Петербурзі і вільно орієнтуючись у географії Кубані, Головатий вибив цю землю для поселення чорноморців.

Отже, хоч і важкі часи в історії війська запорізького відображено в цих піснях, але основним провідним мотивом  пісень лишаються мужність і героїзм, незламність і гідність українських воїнів. Тут не можна не помітити ознак світлого оптимізму, властивого народній творчості, навіть у тих рядках, де описуються сумні й трагічні події. Саме завдяки історичним пісням цілі покоління українців дізнавалися про своїх славних предків, усвідомлювали себе народом великим, багатожильним, спроможним вибороти свою свободу і незалежність.

V. Підсумок уроку

Рефлексія «Незакінчене речення»

На сьогоднішньому уроці для мене найбільшим відкриттям було…

Інформація, отримана на уроці, дозволяє зробити висновок …

     Слово вчителя.

Нашу мандрівку на  сьогодні завершено. Гадаю, ви дізналися багато нового. Отримали мотивацію до вивчення історичних пісень, історії козацтва та історії нашої країни. 

Завершити урок я хотіла б словами О. Довженка: “Народ, якого позбавляли багатьох можливостей, у кривавій боротьбі вилив свою душу, свій поетичний геній в єдине, в що міг, – у безсмертну українську народну пісню.  Честь і слава українському народові, що створив ці пісенні скарби, якими можемо з гордістю ділитися з людством, викликаючи в нього подив і захоплення.”  

        VI. Оцінювання

Дякую вам за плідну й сумлінну роботу.

(Виставлення оцінок учням)

VII. Домашнє завдання:Написати листа козакам із сьогодення.

Література :

* Кащенко А.Ф. Оповідання про славне військо запорозьке: роман. Київ : Видавничий дім «Кондор», 564 с.

* Живлюща сила Ємигії  : літературна антологія Миколаївщини /За ред. В. І. Шуляра. – Миколаїв : Іліон, 2015. – С.7–16.

* Ковальова О. Ф. Та йде чумак дорогою. Чумацтво на Миколаївщині : історико-етнографічний нарис  / О. Ф. Ковальова. – Миколаїв: Іліон, 2016. – 95 с.

* Козацькі поселення на Миколаївщині. Історія та легенди : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів культури та мистецтв. /Авторський колектив під керівництвом В. Я. Дрізо. – Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2001. – 56 с.

* Марцінковський І. Б. Чумакування /І. Б. Марцінковський // Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини. – Миколаїв: НУК, 2014. – С. 519–521.

* Місто моє сонячне [Ноти] : [нотна збірка пісень про Миколаїв, ілюстрована роботами миколаївських художників] / ред. : В. Д. Чайка, Р. П. Вдовиченко, С. Н. Гладун. – Видання, присвячене 220-й річниці міста Миколаєва. – Миколаїв : Видавництво Ірини Гудим, 2009. – 96 с. : іл., ноти.  

Презентація

           Інтернет-ресурси

           https://uk.wikipedia.org

           http://studopedia.org

           http://www.panoramio.com

Презентація до уроку

Слайд 1. Географічна довідка

Береза́нь — невеликий острів на Чорному моріпри вході у Дніпровсько-

Бузький лиман. Розташований за 2 км від  села Рибаківка Миколаївської області і за 12,8 км на південний захід від Очакова. Довжина острова близько

800 м, ширина —200—400 м, площа стародавні греки — 23,6 га. Існує дві версії походження назви острова: за першою називали нинішню Березань, яка була тоді ще півостровом Борисфеном, як і Дніпро. Тюрки, захопивши його, назвали співзвучним словом Бюрюзень-Ада — «острів вовчої річки», можливо, тому що в долині сусідньої річки жили цілі зграї вовків. Однак більш вірогідним є друге пояснення: назву острову дали скіфи, вона походить від іранського березант, що означає «високий». Пізніше українці переосмислили  вимову  назви як більш зрозуміле слово, похідне від кореня береза. Острів дав назву лиману і річці, що впадає в нього, а також, напевно,  та смт Березанка. Висловлювалася думка, що Березанка — це видозмінене (спотворене) турецьке Едізань (так здавна звалися ці місця)

Слайд 2.  Історична довідка:

За час свого існування острів мав такі назви:Дольський – в період середньовіччя від слова «дол», тобто низ;

Борисфен – довньогрецька назва;

Острів святого Ерефія – таку назву дали візантійці;

Озібек – коли належав Кримському ханству;

Острів лейтенанта Шмідта – тут був розстріляний

лейтенант Шмідт через повстання на кораблі «Очаків»;

Березань – за одними відомостями ця назва походить від

іранського слова «березант» (високий), за іншими – від

назви річки Бірюзень (вовча річка).

На островів VII столітті до нашої ери розташовувалася стародавня грецька колонія. Протягом I-III

століття до нашої ери на Березані було маленьким селищем, адже центром активного життя стародавніх греків стала Ольвія.

Слайд 1.Потім він став перевалочним пунктом для русичів, які пливли до Візантії (шлях «з варяг у греки»). У XV-XVI століттях островом володіли: Литовське князівство, Польське королівство та Кримське ханство.

Особливого стратегічного значення Березань не мав, однак він використовувався як стоянка для суден, що проходять. Використовувався як територія для відбиття атак з моря.

У XVII столітті турки спорудили на території острівця фортецю, але вона була зруйнована через 14 років у ході російсько-турецької війни.

Слайд 1.Штурм 7 листопада 1788 року, здійснений військовим козацьким формуванням, був успішним і турки здали фортецю. Однак козаки зрозуміли, що ніякої користі це фортифікаційна споруда більше не принесе і зруйнували його.

Деякий час територія ще використовувалася як рибне угіддя, але після переселення козаків на Кубань острів остаточно став безлюдним.

Слайд 1.Зараз на Березані є форт. На початку ХХ століття острів використовувався для навчання військових. Тут побудували фортецю, яка була мішенню для морської далекобійної артилерії. Ця будівля з заплутаною системою польових укриттів від снарядів дійшло до наших днів у хорошому стані.

Слайд 1.Під час російсько-турецької війни у листопаді 1787 року турецькі фортифікації Березані були захоплені чорноморськими (колишніми запорізькими) козаками під проводом Антона Головатого. 800 козаків, на маломірних судах (чайках та дубах), озброєних дрібними гарматами, штурмом взяли берегову батарею, а потім і фортецю. Незважаючи на вбивчий вогонь ворожих гармат, вони все ж таки підпливли до острова на відстань пострілу і зробили залп з гармат і рушниць, а потім кинулись у воду й рвучко рушили

до неприступного берега, зім'яли передові турецькі частини і захопили берегову батарею. Повернувши проти фортеці захоплені гармати й встановивши свої, зняті з човнів, чорноморці почали громити Березанську фортецю. Турки

були змушені здати фортецю.

Слайд 1. Історична основа пісні

Антін Головатий — козацький кошовий отаман, полковник Самарської паланки, командувач Чорноморської козацької флотилії.

Пам'ятник Головатому вОдесі

Слайд 1.На честь звитяги козацького війська народ склав пісню про героїзм

українських козаків

Ой стояли на Тавані проти Яниколя,

Ой там була хуртовина із Чорного моря.

Ой в неділю пораненьку, як стало світати,

Ой став наш Головатий на хлогщів

гукати.

“Підіймайте, добрі хлопці, всі паруса

вгору, Ой б’є, турок із Кінбуру з пушок на тривогу!”

Підняли добрі хлопці всі паруси вгору,

Пішли Дніпром проти води кораблі на воду.

Пішли наші добрі хлопці Дніпром проти

води, Набралися сердечні превеликія біди.

Ой поглянув наш Головатий в прозорную

трубу, “Ой тепер вражих турків боятися не буду”

«Ой стояли на Тавані проти Яниколя»

*Тавань — переправа через річку Дніпро відома з часів, коли ціземлі входили до Золотої орди

  Слайд 1. Список використаних джерел:

Живлюща сила Ємигії : літературна антологія Миколаївщини /За ред. В. І.

Шуляра.– Миколаїв : Іліон, 2015. – С.7–16. * Ковальова О. Ф. Та йде чумак