Урок. Леся Українка. Розповідь про життя і творчість. "Колискова"

Навчальний предмет.

Українська література. 7 клас

Розділ. Українська література XIX – початку XX століття

Тема. Леся Українка. Розповідь про життя і творчість. «Колискова»

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань і розвиток на їх основі вмінь і навичок

Мета: поглибити знання учнів про життєвий шлях Лесі Українки , ввести учнів у чарівний світ колискової пісні, її виникнення, історію; формувати у дітей здатність відчувати настрій ліричного вірша; розвивати навички виразного читання та аналізу літературного твору, зв’язне мовлення, логічне, асоціативне мислення, пам'ять, творчу уяву, спостережливість, самостійність, творчі здібності, виховувати в учнів почуття прекрасного, повагу до матері, любов до українського поетичного слова; коригувати правильну і чітку звуковимову.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменниці, збірки народних колискових пісень, аудіозаписи колискових, ілюстрації до твору.

Теорія літератури: колискові пісні, ліричний вірш та його ознаки; пестливі слова.

                                               Хід уроку

І. Нервово – психологічна підготовка здобувачів освіти  до уроку

II. Повідомлення теми й мети уроку

III. Розповідь учителя

 Серед чудової волинської природи в родині Олени Петрівни та Петра Антоновича Косачів народилася майбутня зірка українського письменства – Леся Українка.

    Мати, відома письменниця Олена Пчілка, виховувала дітей і вела активну культурно-громадську діяльність. Батько, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою.

     Мати вважала своїм головним завданням – виховання дітей. У сім’ї їх було шестеро. Леся жодного разу не була у школі, не сиділа за партою. Вона навчалась і виховувалась вдома.

     У родині панувала любов до української мови, яка прищеплювалася дітям з раннього дитинства, повага до звичаїв до української культури.

     Ще з дитинства Леся полюбила український одяг, невід’ємним елементом якого є вінок. І це ми можемо побачити на фото.

     - Я запрошую вас до «портретної галереї», де зібрані фото Лесі Українки від дитячих років аж до зрілого віку. Вона була горда тим, що є українкою і саме тому так себе і називала – Лесею Українкою.

       Тут ви можете побачити Лесю Українку  в українському одязі – це вишита сорочка і віночок зі стрічками.

     - Діти, чи знаєте ви, що символізує віночок зі стрічками?

(Він є оберегом для кожної молодої дівчини.)

     - Скільки квіток має бути в українському вінку?

(12 і кожна з них є своєрідним символом і оберегом)

     - Коли і у яких випадках плетуть вінок?

(Вінки на Україні виплітають від ранньої весни до пізньої осені: на свято Івана Купала, на Спаса, у знак любові і шани, на ювілеї.)

      Готуючись до уроку, ми  сплели вінок у знак щирої любові і шани до великої дочки українського народу – Лесі Українки, а на уроці прикрасимо його кольоровими стрічками, кожна з яких має свій символ. Щоб пов’язати стрічку, треба виконати завдання.

       Ви мали випереджувальне завдання: підготувати повідомлення про життя і творчість Лесі Українки, використовуючи додаткову літературу.

IV. Повідомлення здобувачів освіти (заздалегідь підготовлені)

1 учень.  Леся Українка народилася 25 лютого на чарівній Волині у дворянській сім’ї у місті Звягелі. Вона була другою дитиною в сім’ї. У дитинстві вона була жвавою і допитливою. У 4 роки добре читала, а в 5 уже написала досить змістовного листа своєму дядькові Михайлу Драгоманову.

2 учень.  Коли Лесі Українці виповнилося 5 років батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. Леся знала понад десять іноземних мов, а також виявляла інтерес до малювання. Любила господарчу роботу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленькою – в 6 років навчилася шити і вишивати.

3 учень.  Та, скоро з Лесею сталося велике горе.  Коли Лесі виповнилося 10 років в Луцьку на свято Водохреща вона пішла, щоб подивитися як святять воду. Вона намочила ноги, бо понад годину простояла в холодній воді. Після цього у неї почала боліти права нога, згодом рука. Леся Українка захворіла на туберкульоз кісток. Згодом хвороба поширилась на легені та нирки. Ця хвороба мучила Лесю Українку все життя.

4учень. Літературну діяльність Леся почала рано. У 9 років написала перший вірш «Надія», коли дівчині було 13 років, з’явився перший друкований вірш «Конвалія».  Вірші до друку відсилала її мати – Олена Пчілка. Вона підписував їх «Леся Українка». («Леся, бо дівчина була ще малою, а «Українка» означало «Дівчина з України).

5 учень. Леся Українка часто їздила на лікування в Крим, на Кавказ. Перша подорож до Одеси відбулася, коли  їй виповнилося 17 років. Саме тоді, милуючись з вікна поїзда милувалася красою рідного краю, написала вірш «Красо України, Подолля!».  Прожила Леся Українка всього лише 42 роки і 33 з них плідно працювала на літературній ниві. Останні роки свого життя прожила Грузії. Похована вона на Байковому кладовищі в Києві.

Гра «так – ні».

За допомогою сигнальних карток вам треба дати відповіді на питання. «Так – зелена картка, «Ні» - червона. Для цього об’єднаємо клас у дві групи. Право пов’язати першу стрічку у вінок отримає представник тієї групи, яка більше дасть правильних відповідей.

1. Матір’ю поетеси була письменниця Олена Пчілка.

2. Леся Українка прекрасно грала на фортепіано.

3. Свій перший вірш Леся Українка написала у 13 років.

4. Леся Українка не знала жодної іноземної мови.

5. Протягом усього життя Леся боролася з важкою недугою.

6. Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач.

7. Псевдонім «Лесі Українки» вибрала її мати Олена Пчілка.

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

У Тараса Григоровича Шевченка є такі слова:

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

І це дійсно так. Немає нічого сильнішого над материнську любов. А діти — це найдорожче, найпрекрасніше, що є у батьків, це майбутнє кожної нації й людства взагалі.

Безмежні материнська ласка й турбота. Матері щоденно й щохвилинно турбуються про діток, дбають, щоб виросли вони здоровими, щасливими, добрими й розумними, щоб уміли переборювати труднощі, які трапляться на їхньому життєвому шляху. Недаремно на іконах Богородиця, Мадонна найчастіше зображується з дитям на руках.

Матері доводиться проводити безсонну ніч над ліжечком дитини, якщо та хворіє чи чомусь не спить. Матуся приколисує дитину, співає їй пісні, що називаються колисковими, і в них передає свою любов до дитяти й ніжність.

Колискова — вірш, пісня народного чи літературного походження, призначена для присипляння дитини та її виховання. (Запис до літературознавчого словничка).

Ви, напевне, знаєте такі колискові, як «Ой люлі, люлі», «Ой ти коте-коточок». Існує ще багато й інших народних колискових пісень.

2. Виразне читання народних колискових пісень.

3. Обмін враженнями від колискових.

4. Бесіда.

— Які особливості народних колискових пісень ви помітили? (Звертання до дитини, вживання багатьох пестливих слів, змалювання казкових персонажів — сонки - дрімки; персоніфікація — котики розмовляють, радяться, приспівують дитинці, обдаровують її.)

5. Слово вчителя.

Окрім народних колискових пісень, є ще й літературні, написані талановитими поетами. Серед них — «Колискова» Лесі Українки.

Леся любила своїх молодших братика і сестричок, охоче забавляла їх, тому в пам’ять про це, мабуть, і написала свій вірш.

6. Виразне читання вірша «Колискова» вчителем, учнями; прослуховування аудіозаписів («Місяць ясненький», музика Я. Степового; та інших творів.)

7. Словникова робота.

Хутко — швидко;

леле — вигук, синонім до ой;

хилитися — підкорятися.

8. Обмін враженнями від твору.

Що запам’яталося, вразило; чим схожий на народні колискові й чим відрізняється від них.

9. Слово вчителя.

У звертаннях до дитини, у народних та літературних колискових часто вживаються як художній засіб слова — зменшено-ласкаві назви із суфіксами -есеньк-, -еньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк- та ін.

Пестливі слова — це зменшено-ласкаві слова й вислои в художньому творі із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -еньк-, -оньк- та ін., які використовуються як художні засоби для передачі ніжності, любові, замилування.

VI. Закріплення знань, умінь і навичок

VІI. Домашнє завдання

I відділення -  вивчити напам’ять вірш «Колискова»

II відділення - підготувати розповідь «Колискова моєї мами, бабусі»