Література рідного краю Степан Шевряков

Мотиви громадянської лірики у творах Степана Шеврякова. Роботу виконала: Ковбасюк Єлизавета Едуардівнаучениця 9 класу. Межирічківської філіїГолованівського ліцею імені Т. Г. Шевченка Науковий керівник: Сокорчук Лариса В’ячеславівна Вчитель української мови та літератури. Межирічківської філіїГолованівського ліцею ім. Т. Г. Шевченка

Об’єкт дослідження: Збірка Степана Шеврякова «Заповітне»Актуальність дослідження полягає в тому, що на сьогоднішній день пам’ять про багатьох талановитих письменників-земляків залишається поза увагою, а їх творчість взагалі маловідома і недосконало досліджена.

Мета роботи: Простежити основні віхи життя та громадянську позицію Степана Шеврякова. З’ясувати жанрове розмаїття поезій, які входять до збірки «Заповітне»Визначити тематику та основні мотиви громадянської лірики поета. Проаналізувати багатство мовної палітри творів

Дорога у великий світ починається з батьківської стежини, а пізнання великої української літератури бере пізнання з літератури рідного краю. Тут все мені знайоме, рідне, миле:І хатка ця, маленька і стара,І цей садок, де юність легкокрила. Мені сказала лагідно: «Пора!»І ось тепер я знов сюди вертаю. Й доземно уклоняюся тобі,О мій єдиний, незрівнянний краю, -Зі мною буду у радощі й журбіСтепан Шевряков

Літературна карта Голованівщини багата письменницькими талантами. Гідне місце в цьому списку займає маловідомий недооцінений свого часу поет – лірик Степан Васильович Шевряков

Рідна Голованівщина зримо чи незримо була присутня в його поезіях, стала основою і фундаментом його творів. Творчий спадок поета невеликий – дві збірки, «Ватерлінія серця» та «Заповітне», які побачили світ після смерті поета. Ідеєю збірки є голос правди і болю, віра в справедливість та процвітання рідного краю.

Шевряков філософськи осмислював зміст життєвих проблем, тому випробував себе в різних літературних жанрах. Сонети – окраса збірки «Заповітне. У цьому жанрі поет – і лірик, і публіцист, і пейзажист, і мораліст. Назва сонетів несе ідейне навантаження: «Сонет поезії», «Сонет рідної мови», Сонет матері», «Сонет до моєї вчительки» та інші.

Тематика творів дуже багата й різноманітна. Роздуми про сенс людського життя. Тривога за майбутнє України. Безмежна любов до рідного краю та родини Зображення простих людей, які прагнуть жити краще

Основні мотиви творів – громадянський та патріотичний. Поезіям властива пристрасність, внутрішня енергія, поривання до правди і справедливості, до боротьби зі злом. Віншуймо справу, а не славу. Шануймо честь, а не хвалу. Несімо на вівтар держави. Й свою краплиночку малу.

Поет переймався долею молодого покоління, чітко усвідомлюючи, що майбутнє України великою мірою залежить від молоді, закликав їх до нових звершень на благо Вітчизни: Вперед, молоде покоління!Вперед, моя юнь синьоока!Я чую твій вічний неспокій,Твій клекіт нестримний в труді.

Вмотивовано вказує про призначення людини на землі і наголошує, що лише спільними зусиллями можна збудувати щасливе майбутнєСьогодні в нас на черзі дня – Знайти в житті свою дорогу,І йти з усім народом в ногу,А не блукати навмання Ці слова актуальні і до тепер, для сучасного та майбутнього покоління.

Поет ще з дитинства відчував смак праці на землі. Він з гордістю спостерігав за важкою працею колгоспників і захоплювався чарівною красою родючих ланів Пишайся, матінко-земля,Невтомними робочими руками.1, с. 241Саме на «оновлених полях», «ниві злоторунній» міг опинитися автор і відпочивав душею та тілом.

Людина своєю суттю розкривається через відношення до матері. У Степана Шеврякова це ставлення проявляється особливо гостро. Їй він присвятив цілий цикл віршів «О присмерк спогадів згасаючих». Матусю, мамо, матінко єдина!В очах твоїх – зелена Україна,І весен цвіт, і золото дібров. О, як мою хвилює досі кров. Твоя чарівна пісня солов’їна. З любові до матері, виростає любов до Батьківщини!

Поезії Шеврякова навівають спогади про красу людських стосунків, про сімейний затишок в гармонії з розкішною природою. Картини природи передають його захоплення рідною українською землею. Особливо любив зображати мальовничі околиці Голованівщини, береги річок Кайнари та Циганки. Я ніжність, красою зігріту, Мов сонячний злиток, несу. Чи ж варто далеко ходити, Щоб світу побачить красу?1, с. 215

Багато художніх засобів та прийомів використовує поет, щоб донести до читачів свої думки, мрії та поривання. Це уособлення, метафори, порівняння,основні кольори, котрі використані в поезії, анафора, градація та інші.

Акцентуючи увагу читача на красі, величі Батьківщини, автор переконливо доводить, що любов до України є і має бути завжди виявом найвищих духовних цінностей громадянина. Поет переконаний, що в усі часи слово поета має додавати сили і оптимізму тим, хто втомився, знесилився, зневірився.