Література рідного краю. Творчість Івана Житника
Література рідного краю
Урок за творчістю Івана Житника
Тема: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…»
Л. Костенко
Мета: познайомити учнів із творчістю І. Житника, розкрити жанрово-тематичне багатство поезії; розвивати творчі здібності учнів, удосконалювати навички виразного читання поетичних творів, виховувати любов, повагу до народу, рідного краю, викликати у дітей захоплення чудовим неповторним словом письменника
Обладнання: виставка збірок І. Житника, виставка поезій дітей, презентації.
Хід уроку
І. Організаційна частина (Слайди 1 - 4)
Звучить мелодія пісні «Моя стежина» Платона Майбороди
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. (Слайд 5)
Учитель: …Буринщина. Древня і вічно молода земля, овіяна легендами і славою. З глибокої давнини тут розвивалися писемність, література, фольклор.
Буринщина багата на Золоті імена, викарбовані в дивовижній історії рідного краю, і доки не згасне світло краси і любові, не перерветься зв'язок між поколіннями, доти такі люди житимуть серед нас.
(Звучить пісня «Ода Бурині»)
(Слайди 6 – 10)
Простори Сейму сині І небо голубе. Як добре, що в Бурині З тобою ми живем. Це місто невелике (Не Київ, не Москва), Та в душу западає, Хто раз тут побував. Панує в місті спокій Затишок там і тут. Ошатні магазини До себе так і звуть. В Бурині славні люди. Не сумнівайтесь ви. Ріднішого на світі Нам міста не знайти.
Сьогодні на уроці присутня людина, ім'я якої по праву можна віднести до Золотих імен Буринщини – це Іван Олександрович Житник. (Слайд 11)
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку
І не випадково темою нашого уроку є слова Л. Костенко «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…» (Слайд 12)
Адже Іван Олександрович вибрав саме собі цю долю – поезію.
Епіграфом до уроку я обрала слова М. Рильського (Слайд 13)
Любити можна поезію в добу ракет.
Бо дивна річ: людина кожна
Якоюсь мірою – поет.
Живе поезія у мові,
Якої мати вчила нас.
У гніві, в усмішці, в любові,
В красі звичайній, без прикрас.
Вона - не тільки мрії срібні,
А й праця, й радощі зусиль.
Вона потрібна, як потрібні
Вода й повітря, хліб і сіль.
А тепер давайте заглянемо до чарівної скриньки й визначимо задачі уроку:
Учні:
1. Збагатити знання учнів про творчість Івана Житника. (Слайд 14)
2. Повторити роди та види поезії.
3. Працювати над виразним читанням віршів.
4. Розкрити жанрово-тематичне багатство поезій.
Учитель: Отже, можна зробити висновок, що ми з вами будемо працювати в одному напрямку, плисти одним руслом, гойдатися на хвилях поезії, прози та пісні.
1. Теоретичний практикум (Слайд 11)
Рольова гра
Кореспондент шкільної газети «Рідне слово» й бере інтерв'ю у письменника:
Кореспондент:
1. Який перший вірш ви написали й коли?
2. Чи всі ваші твори взяті із життя, чи вигадані?
3. Чи були в вашому роду письменники? Від кого передався талант?
Учитель: Мабуть, не тільки у кореспондента, а й у інших учнів є запитання до вас, Іване Олександровичу. Будь ласка, діти.
(Учні ставлять запитання І.Житнику)
Робота в групах
- А зараз настав час попрацювати в групах і довести, що й ви теж чогось варті.
Літературознавці
(Звучить Мелодія П.Моріа)
1. Літературознавці повинні зробити ідейно-художній аналіз поезії Івана Житника «Моє село»
Село - моя печаль...
У знічені хатини
переселився жаль
І тихий смуток нині.
Це ж знано де таке,
щоб хати порожніли,
щоб листя золоте
нікому не шуміло?
Бо ж вимерло село,
розтав і сміх дитячий.
Людей - мов не було,
і плаче пес бродячий.
Немов після татар
волає пустка дика.
Покинув хлібодар
свій край уже навіки.
Лишивши борозну,
землі пахучі скиби.
Злетів удалину,
там ... не потрібно хліба.
За це село молюсь,
мов на хресті розп'яте.
О Боже! Дай комусь
до нього повертати.
ІV. Актуалізація опорних знань
Римачі
- Ваше завдання - повернути на місце загублені рими.
Пригадайте слова Лесі Українки з поеми «Давня казка»:
«Не біда, поет відмовив,-
Як ти й сам з дороги звернеш,
Бо як рими повтікають,
Ти мені їх не завернеш»
Знову в барвисті...
Осінь дерева....
Вигнала пастись...
А повернути...
Небом пливуть...,
Вдалеч їх скликала... .
Ранять сердечко... .
І не забути їх... .
Слова для довідок: журавлі, хмарки, хустки, забула, жалі, вдягнула, осінь, просять.
Критики
Розподіліть видові поняття за родами літератури:
Ода, есе, комедія, послання, нарис, драма, елегія, новела, романс, повість, акростих, роман, вірш, трагедія, оповідання, ідилія.
Шукачі прекрасного
До якого різновиду можна віднести подані поезії:
У мене є одно кохання,
Котре не зраджу я повік;
Росло воно не день, не рік,
А і зо мною виростало
Їй квіткою рясною стало…
Не одцвіте моє кохання,
А буде в серці до сконання.
В. Самійленко.
Сміються, плачуть солов’ї
І бють піснями в груди:
«Цілуй. Цілуй, цілуй її –
Знов молодість не буде!»
О. Олесь
Не говори, не говори
Про світанковий яр,
Там сплять прощання явори
Під вибухами хмар.
М. Вінграновський
Серце розспівалось,
Мов липнева злива.
Не питай, що сталось,-
Просто ти красива.
А. Крупко
Звучить романс «Сміються, плачуть солов’ї»)
Працюємо разом
Створення сенкану (Слайд 15)
Сенкан - це п'ятирядковий вірш (слово "сенкан" із французької означає п'ять), це творча робота, що має коротку форму вірша, складеного за наступною схемою:
1) іменник;
- означення до іменника;
- дія іменника;
4) сконцетрована думка у вигляді речення;
5) висновок у формі іменника (асоціація з першим словом).
Складати сенкан просто й цікаво. Слова не повинні повторюватися і не повинно бути спільнокореневих слів. У процесі такої роботи кожен зможе відчути себе поетом.
Наприклад:
Друг
Вірний, щирий
Вислухає, порадить, зрозуміє
Завжди допоможе в біді
Опора
Антонім
Контрастний, спільний
Називає, указує, характеризує
Інколи нас усіх дивує
Протилежні
V. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу
Робота в парах
- Ви познайомилися із творчістю Івана Олександровича, і тому я пропоную скласти асоціативний кущ до слова поезія (Слайд 16)
П - приємно, пізнання
О - особливість, оригінальність
Е - ерудиція, емоція
З - задоволення, зізнання
І - інтерес, інтелект
Я - яскравість
VІ. Підсумок уроку
Гра «Мікрофон»
Учитель: На уроці для мене найбільшим відкриттям було: (Слайд 17)
Учні:
1. Не кожна людина може бути письменником, для цього потрібно мати дар.
2. Щоб бути письменником, як говориться в епіграфі до уроку, потрібно наполегливо
працювати.
3. Праця письменника потрібна як вода й повітрях, хліб і сіль
4. Мені б хотілося, щоб зустрічей із письменниками було більше, адже поспілкуватися з людиною, яка написала такі цікаві твори, це - прекрасно.
VІІ. Домашнє завдання (Слайд 11)
Учитель:
1. Підготувати повідомлення до уроку літератури рідного краю «Письменники-гумористи
Сумщини»
2. Виразне декламування одного з творів.
І завершити урок я б хотіла на поетичній хвилі
(звучить вірш «Червона Слобода»)
(Слайди 18 - 25)
Де верби в річці бавлять віти. Русалка з Чаші вигляда; Там, де на кручі грають діти, - Стоїть Червона Слобода.
А назва дивна, солов'їна. Бо як в перекладі звучить: "Червона" - те, що є красива, А "Слобода" - тут можна жить.
В уяві постають сади зелені І Чаші плеса голубі, Злотавий лист спада із клена, Й червонобокі вже сади.
А як красуня – білосніжка
До нас хурделить у село,
Позачаровує берізки, І гілок наче й не було.
Стоять хатиночки чарівні, Із снігу дах лиш вигяяда. Неначе з казки Антарктида Прийшла до нас, іздалека.
Весна прийде і все розквітне,
струмочки жваво побіжать, і люди добрі всі, привітні.
Наче мурашки копошать.
Робота в полі, на городі... Устигнуть треба все зробить, А по підсніжники до лісу Малеча зранку вже біжить.
А прийде літо - сонце, квіти, У вербах соловей співа. Він кличе молодь відпочити. Сказати чарівні слова...
Якщо ж у місті ти затужиш (бо шум постійно заїда),- То їдь до нас, тут знайдеш друзів, В селі Червона Слобода
Декламування поезій учнями
- Ваші поезії написані на різну тематику, але найбільше нас вразили вірші «Моє село» та «Біль». І тому наші юні поети зачитають свої творчі доробки.
Село моє
(Слайди 26 - 28)
Десь там за річкою глибокою і лісом,
В садках вишневих, в щебеті пташок.
Моє село найкраще, наймиліше,
Мій отчий дім, ріднесенький куток.
Тут скрізь цвітуть і вічно пахнуть квіти.
Тут молодість панує, як весна,
І рано-вранці йдуть до школи діти, -
Життя потік ніколи не стиха.
Моє село, у світі ти єдине,
Люблю тебе як неньку, як життя.
Куди не глянь – скрізь гай і небо синє,
Ти створене із казки, з небуття.
Берізки ніжні листячком тріпочуть,
Вітають перехожих день у день,
Немов сказати щось тобі так хочуть,
І наспівати трепетних пісень.
А річечка прудка до себе кличе,
Проміння сонце кидає в шибки.
Моє село прекрасне, мальовниче;
Коріння роду - в глибині віків.
Село моє, у пам’яті ти завжди,
В думках моїх і навіть уві сні.
Люблю тебе й любити буду завше,
Одне єдине ти на цій землі
Ностальгія
(Слайд 29)
Старий лелека знов летить до хати,
Він оселився тут давним–давно.
Виходить на подвір’я сива мати…
Так хочеться це повернуть кіно,
Але не відмотати життя плівку, -
Роки летять, як в небі літаки.
Вже кілька літ я закордонна жінка,
Але про Україну всі думки.
Моє життя – комп’ютер, авто, офіс,
Відпустка на Майямі раз на рік,
Але я б проміняла мегаполіс
Хоча б на тиждень в рідному селі.
Хотіла б з хати вибігти я боса,
З криниці випить чистої води,
Вдихнути п’янкий запах сінокосу,
Босоніж по землі пройти.
І рідну маму ніжно обійняти:
«Пробач, що мене довго не було»,
Хотіла б ластівкою стати,
Щоб повертатись у село…
(Слайд – тема)
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку