Література українського романтизму

Література українського романтизму. Романтизм – літературно-мистецький напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Німеччині й панував у літературі Європи й Америки протягом першої половини XIX століття. Визначальна ідея романтизму – цілковита свобода творчості, культ свободи як такої.

Характерні ознаки романтизмупротиставлення реальній дійсності картин життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю;виняткові характери у виняткових обставинах;ліризм, фантастика;повернення до правди, простоти і народності;протест проти класицистичного культу розуму ;основна увага приділяється не раціональному, а почуттєвому, не зовнішньому, а внутрішньому, не об'єктивному, а суб'єктивному. «Світ душі торжествує перемогу над зовнішнім світом» (Гегель);романтики приділяють увагу єдності почуттів і розуму, емоцій та ідей;посилений інтерес до фольклору:взаємопроникнення та взаємодія поезії, музики, живопису;народ та історія - основні теми української романтики;утвердження в українській літературі нових жанрів: балади, історичної та ліро - епічної поеми, думи, медитації, трагедії, драми, громадянської та інтимної лірики;розширення проблематики літератури, розвиток художньої фантазії та умовних засобів.

Харківська школа романтиків. Гурток літераторів та науковців, засновником якого був професор Харківського університету Ізмаїл Срезневський. Склад – студенти й викладачі.

Петро Гулак-Артемовський 1790-1865 Народився 27 січня 1790 року в містечку Городищі на Черкащині. Поет, перекладач, байкар, історик, професор, ректор Харківського університету.

Левко Боровиковський 1806-1889 Поет, фольклорист, перекладач, байкар. Автор балад «Молодиця», «Маруся», ліро-епічних творів: «Чарівниця», «Бандурист».

Амвросій Метлинський 1814-1870 Поет, фольклорист, видавець. Автор збірки поезій «Думки і пісні та ще дещо» (1839)

Микола Костомаров 1817 - 1885 Визначний український поет, прозаїк, драматург, літературознавець, історик, фольклорист. Найвідоміші праці: розвідки про Степана Разіна, Івана Мазепу; перша історична драма в українській літературі «Сава Чалий»; історичні повісті «Син», «Кудеяр», «Холуй»; фантастичні оповідання «Дитяча могила», «Тайновидець». Автор поетичних збірок «Украинские балады» та «Вітка». Зразок романтичної лірики – вірш «Соловей».

Михайло Петренко 1817-1862 Поет, драматург. Збереглося лише 20 віршів. Автор поезій: «Дивлюсь я на небо…», «Туди мої очі…», «Ходить хвиля по Осколу…», які стали народними піснями.

Петро Гулак- Артемовський Балада «Русалка»

Петро Гулак-Артемовський. Балада «Рибалка»

Євген Гребінка.(1812-1848). Народився на хуторі поблизу Пирятина на Полтавщині. Письменник, байкар, педагог, видавець. Освіту здобував у Ніжинській гімназії разом з Миколою Гоголем. Не входив до Харківської школи романтиків.

Жанр – віршована балада. Тема – роздуми поета про майбутнє життя.Ідея – зображення всіх негараздів та випробувань людського життя. Алегоричні образи: човен (людина),море (життя), хвилі, вітер, громи, хмари (життєві негаразди, випробування).Є. Гребінка. Вірш «Човен»

Художні засоби Епітети – синєє море, буйнії вітри, чорнії гори, темная нічка. Порівняння – хвиля гуляє, мов чорнії гори; в тих хмарах, мов голос небесної кари: як човнові море, для мене світ білий; як темная нічка, насупились хмари. Метафори –  хвиля гуляє, грає синє море; Зменшувально-пестливі слова (нічка, весельце), повтори (плавле), звертання (мій покою), нестягнені форми прикметників (буйнії, лютеє). В останньому рядку першої строфи балади повторюються звуки  «р», «г», які передають гуркіт грому, це алітерація, яка підсилює образну картину бурхливого моря. Риси романтичного стилю в баладі “Човен”: грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором./

Пісенна (романсова) лірика Євгена Гребінки. «Ні, мамо, не можна нелюба любить», «Очі чорнії». Романс - музично-поетичний твір, який виконується сольно у супроводі музичного інструменту.