Літературна кав'ярня

         Літературна кав’ярня

(відкрите засідання гуртка юних поетів – початківців)

 Вступне слово вчителя про мету зібрання.

( На фоні легкої музики звучать слова )

Ведучий 1. Перші промінчики сонця…

Ведучий 2. Перші порухи душі…

Ведучий 3. Перші спроби творчого пера…

Ведучий 1. Ми, люди, у вирі щоденних клопотів не замислюємося ніколи, чому найбільше полюбляємо перші промінчики сонця, які так ніжно пестять нас після холодної зими; чому  до скромного проліска ми часто – густо припадаємо душею більше, ніж до розкішної троянди; чому з таким трепетом мама чекає свого первістка.

Ведучий 2. А відповідь проста. Перший промінчик сонячний дарує нам тепло й радість на пробудженій весною землі, пролісок – це перша квітка, перший прояв краси й ніжності в оновленому світі природи, а первісток – це нове життя, у якому беремо початок і шукаємо  ми  - люди.

Ведучий 3. Отож, і щирі, по- особливому щирі ті поетичні дарунки, що першими промінчиками з’являються на творчому небосхилі. Вони приваблюють своєю легкістю й невимушеністю розповіді , теплотою й ніжністю роздумів, бентежними почуттями , а також відчуттям прекрасного.

Ведучий 1. Можливо, в окремих поетичних писаннях ще відчутний брак літературної техніки, та все ж це – непідробні поетичні малюнки, образні знахідки, які здатні полонити справжніх шанувальників слова. Щирі дитячі душі за допомогою своєї джерельно – чистої поетичної Музи відкривають перед нами,  дорослими, дорогу Правди, Добра, Справедливості, Чесності…

Ведучий 2. Своїм поетичним доробком хоче поділитися з нами…(учень  читає нейтральну поезію про природу, мистецтво тощо. Можна провести цей блок у вигляді естафети ).

Ведучий 3. Ми, юні поети – початківці, прагнемо затримати у вічності безцінні слова , адже наші серця б’ються в унісон, коли чують соковите поетичне слово, коли зачаровано вдихають його аромат.

Ведучий 1. До слова запрошуємо переможницю конкурсу « Юних поетів – початківців»…(уч. читає поезію ( бажано ліричну, можливо, про кохання, дружбу). Звучить пісня  « Колискова»

Ведучий 2. Я знаю цей голос. Ще жоден з голосів, які я чула за своє життя не звучав настільки ніжно та любляче, жоден не проникав світлою хвилею до серця, жоден не обіймав теплою ковдрою душу. Він кличе до себе спокоєм та надією. Він лунав раніше, лунає й зараз. Мама…(учасник без оголошення читає поезію про маму,  як фон звучить  музика пісні « Мам» Кузьми Скрябіна ).

Ведучий 1. Ви прослухали поезію…

Ведучий 2. Мама… Скільки віршів, скільки пісень складено про неї. І продовжують складати, бо слово « мама» є невичерпним. « Перший подарунок, який дає нам мама – це життя, другий – любов і третій – розуміння». Материнські руки – втілення ніжності. Кожна людина у світі : чи то суперзірка, чи то рядовий працівник виросли з материнських рук.

Ведучий 3. Сьогодні в нашому залі є цікава  й багатогранна особистість, яку ми з великим задоволенням хочемо запросити до слова, – Зоя Красуляк.                (Слово З.   Красуляк )

Ведучий 1. Батьківщина…Для кожного вона починається по – різному : подвір’ям дитинства, спогадами теплих материнських рук, сходом сонця, сяянням зірок…У кожного своя Батьківщина, у мене – Україна. Я вважаю її найкращою країною країною у світі, бо я тут народилась, тут мої батьки й друзі. Я люблю за широкі лани, густі діброви, що завтра під моїм вікном знову розквітне акація…

Ведучий 2. Думаю : під цими словами  радо підписався б не один мільйон українців. Але зараз не про те…До слова хоче долучитися (2-3 учні читають поезії про Україну, звучить пісня про Україну).

Ведучий 3. Я люблю українську весну, буйну, неповторну. Це – квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країв. Я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки в перший день. Я люблю річку Південний Буг з її мальовничими берегами, увінчаними вербами, з її оптимістами – рибаками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів, люблю суниці на лісовій галявині. Люблю українську осінь з її вкритими в золото й багрянець деревами, ранковими туманами та голосною піснею шкільного дзвоника, який знову й знову повертає мене до друзів у Країну Дитинства.(учні читають вірші про школу)

Ведучий 1. Я пишаюся тим, що живу в країні з такою багатою історією. Україна пройшла тисячолітній шлях – від часів Київської Русі до сучасної незалежної країни. Нашим пращурам неодноразово доводилося відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців. Сьогодні нашу неньку  Україну знову рвуть на шматки. Ми не можемо мовчати , коли сльози рідної Вітчизни  змішані з кров’ю та потом. І ми,  юне покоління, не бажаємо стояти осторонь від народної біди. Наші поетичні рядки піднімають бойовий дух, кличуть до боротьби, укріплюють віру в краще мирне майбутнє.(учні читають 2-3 поезії про сьогодення)

Ведучий 2. Розділи з Батьківщиною її долю по – синівськи, бережи її вірність, оберігай , цінуй, роби для неї все, що у твоїх силах. Не чекай і не вимагай  нагороди за вірність. Будь справжнім патріотом і громадянином.(звучить мелодія   « Пісні  Січових Стрільців», уч. читають поезію про Батьківщину )

                    Учні виконують пісню « Заспіваймо пісню про Україну»

Заключне слово вчителя.