літературна студія "Ліна Костенко"

Ведуча.  Доброго дня  Літературна студія «Пролісок» розпочинає свою роботу. Я, …………..,  її ведуча.   У нас у гостях шанувальники творчості української поетеси Ліни Костенко. Це  (назвати прізвище, ім’я ). Вони  постараються розкрити таємниці життя поетеси, намагатимуться роздивитись її долю зблизька і  поділяться своїми враженнями про неповторний світ поезії Ліни Костенко.. Отже, тема нашої зустрічі «Ліна Костенко».

Колективне читання поезії Ліни Костенко «Доля» (по черзі)

Наснився мені чудернацький базар:

під небом, у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі.

 

Одні були царівен не гірш,

а другі — як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш*

А хто — і за мільйони.

 

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто — золотом золотим.

А дехто — вельми сумнівним.

 

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

 

Я глянула їй в обличчя смутне,

душею покликала очі.

— Ти все одно не візьмеш мене,—

сказала вона неохоче.

 

— А може, візьму?

— Ти собі затям,—

сказала вона суворо.—

За мене треба платити життям,

а я принесу тобі горе.

 

— То хто ж ти така?

Як твое ім'я?

Чи варта такої плати?

— Поезія — рідна сестра моя.

Правда людська — наша мати.

 

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені зосталась.

 

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

у мене жодних претензій нема:

до Долі — моєї обраниці.

 

Ведуча. Для багатьох  українців Ліна Костенко – беззаперечний моральний авторитет, адже за свій вік не заплямувала себе підлими компромісами з жодною владою. Це гордість і совість нашої нації.  А якою вона постала перед вами?

• Мужня , мудра  українка

• Наша сучасниця
• Приклад для українців.
• Самовпевнена жінка
• Жінка-легенда, справжня майстриня слова.
• геніальна українська поетеса та смілива жінка.

Ведуча. 89 весну відлопотіло чаїне крило Ліні Костенко. Щось правдиве, істинне є у цій жінці, незламне, несхитне, безкомпромісне. А яка велич і стійкість, терпіння та любов! Звідки  ж ви вбачаєте  першовитоки  всього цього.

• Без сумніву, із сім’ї. Ліна Костенко - з родини вчителів. Саме батьки у дитинстві їй прищепили високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування.  Тому й виросла такою геніальною, такою сміливою жінкою.

Ведуча. А ще  Ліна Костенко –  митець  непростої долі. На її долю випала гучна слава і не менш гучне мовчання. Репресії, війна, цензурні заборони, гіркі розчарування…та попри цього вона залишилась сама собою. Чи можна сказати, що поетеса була  незадоволеною своїм життям? Чи були у неї внутрішні дорікання відносно вибору своєї долі?

• На мій погляд, вона ніколи не жаліла, не плакалась на свою долю. Свідченням цього є такі рядочки:

Я вибрала долю собі сама

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До Долі – моєї обраниці.

• Звичайно, Ліна Костенко поклала на свої жіночі плечі нелегку ношу. Із самого початку свого літературного шляху вона усвідомлювала своє високе покликання: «Поезія – рідна сестра моя. Правда людська – наша мати». Поезія і правда – це два кольори прапора творчої лабораторії Ліни Костенко. Їм  поклялася вона чесно і до останку служити, тому по-лицарськи була смілива і горда.

Ведуча. На поетичному Олімпі України   Ліну Костенко називали по-різному: нерозгадане чудо, неймовірний птах, казка казок, голос народу, пілігрим вічності, і мудра, і дитя. А в реальному житті  - це звичайна земна жінка, проста трудівниця. Які цікаві факти із життя Ліни Костенко найбільше запам’ятались?

• У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено. Вже дорослою Костенко стала педагогом і лише згодом відкрила талант до поезії.

 

• Ліна Костенко завжди писала, що хотіла, і говорила, що думала, ніколи не підлаштовуючись під обставини. Свою безкомпромісність поетеса успадкувала від бабусі – саме вона вчила онуку любити свободу і бути чесною. Тому у той час, коли колеги-письменники боялися репресій і мовчали, Костенко відкрито критикувала владу. У радянські часи поетеса була активною учасницею дисидентського руху, за що її твори були забороненими для друку впродовж14 років. Це був важкий удар для письменниці, і вона навіть оголосила голодування. Однак акція протесту не дала жодного результату, і Ліні довелося навчитися жити у творчій ізоляції. Саме в цей час вона написала свої найвідоміші твори «Берестечко» і «Маруся Чурай».

 

 

• Письменниця була двічі заміжня. Вперше вона вийшла заміж за поляка Єжи-Яна Пахльовського, який носив їй оберемки бузку. У шлюбі народилася донька Оксана. Кохання було яскравим, але недовгим. Він не захотів їхати до Києва, а вона — до Варшави. Розійшлися тихо. Та в Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка — Василя Цвіркунова, директора кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина — син Василь.

 

• Про молоду Ліну ходять легенди. Кажуть, вона була дуже екстравагантною жінкою і багато курила. У неї закохувалися відомі чоловіки: зокрема, прихильності Ліни добивались українські поети Василь Симоненко та Дмитро Павличко. Другий навіть зізнався, що досі береже коробку сірників, яку придбав декілька десятків років тому спеціально для того, щоб при зустрічі прикурити Ліні цигарку. Зараз Ліна Костенко уникає публічності і на світських заходах не з'являється. Весь вільний час жінка приділяє письменництву.

 

Ведуча. Близькі Ліни Костенко називають її залізною жінкою. Поетесу нагороджували багатьма почесними відзнаками, про які її колеги тільки мріють. Але сама письменниця відкрито заявляє, що цих нагород не потребує. Без жодних пояснень Ліна відмовилася від премії Золотий письменник України та звання Герой України. А як ви думаєте чому?

• Я відповім коротко словами Ліни Костенко: «Це все політична біжутерія, яка мені не личить».
• Тодішня влада хотіла зробити з Ліни Костенко «свого» поета. Але, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона не злякалася, вистояла. Для неї головне – її Ім’я.

Ведуча. Ліна Костенко  відома як активний громадський діяч. Відомо , що з 1991 року Ліна Василівна їздить до Чорнобильської зони у складі історико-культурної експедиції, в якій працює як рядовий дослідник. Багатьох людей, мешканців зони, вона знає особисто. То чому ж, здобувши світове  визнання, поетеса самовіддано присвячує себе спілкуванню з мешканцями Чорнобильської зони? Ваша думка.

• Спілкуючись з цими  людьми вона за допомогою слова намагається припинити неуважність, байдужість і нехлюйство людське. Припинити ту душевну підлість, яка дозволяє людям не бачити цієї трагедії. Бо тут зосереджене вся історія нашого народу.
• Ліна Костенко – проста українська жінка, тому і шукає таких же простих для спілкування людей.

Ведуча. В усі часи світ рятує Слово. Поетичними текстами лікують людей. У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала важливі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята й наукові відкриття.

Проте Л. Костенко говорить:

       Поезія –  це завжди неповторність,

       якийсь безсмертний дотик до душі.

Які ж враження склалися у вас, шановні  шанувальники, від поезії Ліни Костенко. Поділіться, будь ласка.

• Ліна Костенко – автор понад 15-ти поетичних збірок («Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур», «Річка Геракліта»…). Виокремити якусь одну з них не можна, всі вони  по-своєму красиві, оригінальні. Читаючи її твори, розумієш, що Ліна Костенко – справжній митець, людина високого таланту, відверта зі своїм читачем. Її слова проникають глибоко в душу і запам’ятовуються назавжди.
• Ліна Костенко завжди актуальна, і з часом значення її творчості тільки зростає. Вона є автором багатьох романів, поем, збірок поезій. Перу Костенко належить і кіносценарій "Перевірте свої годинники", написаний у 1963 році спільно з Добровольським. Однак фільм, знятий в 1964 році про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни, так і не вийшов на екрани. Стрічку переробили, перейменували на "Хто повернеться – долюбить", але зміни були такими, що Костенко відмовилася від авторства.

 

• Видатна поетеса у своєму творчому доробку торкається багатьох тем: це і вічні духовні цінності, краса життя і природи, жорстокість війни та її наслідки, перше і вічне кохання, роль митця в суспільстві, доля України. Ми замислюємося над вічним плином життя і прагнемо зробити щось, лишити по собі, зберегти у серці те, що не мине: посмішку Джоконди, погляд  Рафаелівської Мадонни, закохатися до безтями у світ, який нас оточує. Поезія Ліни Костенко допомагає у важку хвилину, вчить переборювати труднощі, спонукає жити.

Ліна Костенко - душа українського народу. Дуже багато гіркоти в її творах, багато болю за Україну, немало критики і аналізу. Але багато і краси, любові та світла.

 Очевидно, що Ліні Костенко Україна болить і вона вимагає діагностики та лікування для своєї країни, при цьому пропонує жити, любити, бачити красу і ділитися нею.

 

• Для мене поезія Ліни Костенко м’яка, глибоко лірична, лаконічна і точна, вимогливо прискіплива і щира. Кожна її поезія – це філософський роздум про вічні категорії, це урок молодим, це сповідь. Хіба можна залишитися байдужим до таких, наприклад, рядків:

Коли буду я навіть сивою,

І життя моє піде мрякою,

Я для тебе буду красивою,

А для когось, може, й ніякою.

Тут немає ніяких ускладнень образності, символіки, навіть порівнянь, але сила вірша в цьому й криється. Кожне слово займає своє місце і тому змушує рядок бриніти, наливатися чистим змістом.

 

• Поезія Ліни Костенко надзвичайно жіноча, в ній відбито прекрасне, золоте серце поетеси, її думки і почуття. Її поезія – це талант, це гармонія мозку і душі, змісту і форми. Вона близька і зрозуміла. Особисто мене вразила інтимна лірика поетеси. Вона цікава, прониклива, душевна. Це своєрідні роздуми, монологи, діалоги, враження від баченого і пережитого, що відкривають читачу щире серце поетеси і її прекрасну душу.  Мені сподобалася  поезія «Світлий сонет», «Розкажу тобі думку таємну», «Моя любове! Я перед тобою…». На мій погляд, поезію Ліни Костенко необхідно читати серцем, люблячи і страждаючи разом з нею.

Ведуча. Мені  дуже подобається вірш  Ліни Костенко «Крила». У ньому поетеса використовує  відому метафору про крилатість людини. У звичайному розумінні людина живе на землі й не здатна до польоту, але авторка заперечує: «А крила має! А крила має!» Крила, на думку поетеси, має духовно багата людина. Вони зроблені не з пуху, як у птахів, а  з правди, чесності, довір’я, вірності у коханні, щирості до роботи, вічного поривання, пісні, надії, поезії, мрії.  У цьому смисл життя людини. Тому варто прислухатись до слів поетеси й не ламати власних крил песимізмом, нещирістю, байдужістю.

Читання поезії «Крила» (під музику  В.Моцарта  «Музика янголів»).

А й правда,

крилатим ґрунту не треба.

Землі немає,

То буде небо.

Немає поля,

То буде воля.

Немає пари,

То будуть хмари.

В цьому, напевно,

правда пташина...

А як же людина?

А що ж людина?

Живе на землі.

Сама не літає.

А крила має.

А крила має!

Вони, ті крила,

не з пуху-пір'я,

а з правди,

чесноти і довір'я.

У кого — з вірності

у коханні.

У кого — з вічного

поривання.

У кого — з щирості

до роботи.

У кого — з щедрості

на турботи.

У кого — з пісні,

або з надії,

або з поезії,

або з мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має,

А крила має!

 

Ведуча. Наша зустріч наближається до кінця. Мені хотілося б почути від наших слухачів відповідь на запитання:  « Як би ви скористалися крилами, якщо мали б їх?»

(Оглянули б світ, свою землю, відганяли б від сонця хмари, берегли землю від буйних вітрів, захищали маленьких птахів, створювали прохолоду в гарячі дні,

кохала б, знайшла  своє покликання в праці…)

Спасибі шанувальникам рідного слова, що завітали до нас у студію. Давайте і собі  побажаємо окриленої душі, відчуття власної людської гідності, почуття національного духу та патріотизму. Будьмо гідними Ліни Костенко! До зустрічі!