Літературна вікторина для учнів 7-х класів за повістю М.Стельмаха "Гуси-лебеді летять"

Українська література. 7 клас.

Літературна вікторина за повістю М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять»

 

Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів із прочитаного твору; розвивати кмітливість, спостережливість, допитливість; виховувати любов до всього прекрасного, повагу до народних традицій і звичаїв.

«Якому героєві належать слова»

1. «Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, росте й міниться весь світ…»

А дідусеві Дем’яну

Б Софронові

В Юхримові Бабенку

Г авторові

2. «От і принесли нам лебеді на крилах життя».

А Михайликовій мамі

Б дідову Дем’яну

В батькові

Г Любі

3. «Он прочитав один розумник геть усю Біблію й позбувся того, що мав у черепку».

А матері

Б бабусі

В дідусеві

Г батькові

4. «Сто друзів – це мало, один ворог – це багато».

А дідусеві Дем’яну

Б дядькові Миколі

В дядькові Себастіяну

Г батькові

5. «Бо в неї (сойки)в голові нема однієї клепки: пролетить день, а потім неодмінно хоче взнати, скільки ж вона відмахала верст».

А Юхримові

Б Михайликові

В дідусеві Дем’яну

Г Петрові Шевчику

6. «Зерно хоч на оберемок, наче дрова клади. Давно в моїй клуні не було такого раю».

А дідусеві Дем’яну

Б дядькові Миколі

В Гиві

Г дядькові Володимиру

7. «До осені й книжка полежить, не бійся, миші її не струблять».

А дядькові Себастіяну

Б Юхримові

В Насті Василівні

Г батькові

8. «Хай тобі, дитино, завжди, завжди добре буде поміж людьми».

А дядькові Себастіяну

Б матері

В Мар’яні

Г молодій жінці з босоногим сином

9. «…що попросиш, те і зроблю, бо в мене такими онуками поле не засіяне».

А дідусеві Дем’яну

Б Михайликові

В батькові

Г дядькові Себастіяну

10. «Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хліба чи ложку борщу?»

А матері Михайлика

Б бабусі

В Мар’яні

Г Любі

11. «Ось бачиш, сьогодні літечко торкнулось руками до ягід, і вони почали паленіти».

А бабусі

Б Любі

В матері Михайлика

Г Мар’яні

12. «Сниться мені, наче я в своєму селі і в своїй хаті вимішую вдосвіта діжу, а до мого вікна підійшов місяць вповні й придивляється, що я роблю».

А матері

Б бабусі

В попаді

Г Мар’яні

13. «Ось маєш дуже вчену книгу. Прочитаєш – принесеш. Тільки не зашмаруй її – перед читанням руки вимивай!»

А поповичу

Б Юхримові Бабенку

В дядькові Себастіяну

Г Мар’яні

14. «Я знаю: у тебе горе, а коли горе – у всіх болить серце».

А матері

Б Софронові

В Мар’яні

Г Любі

15. «… доведеться вашого школяра записати в другу групу».

А директорові школи

Б учительці Насті Василівні

В завучеві

Г дядькові Себастіяну

16. «Тепер головне – свіжа сорочка і чиста совість».

А дядькові Себастіяну

Б Ганні Іванівні

В дідусеві

Г Панасові Дем’яновичу

17. «Будеш іти межи люди й вибивати іскри…»

А дідові Дем’яну

Б батькові

В Юхримові

Г Мар’яні

18. «Усе одно тепер буде вдома після театру ще один театр».

А Михайликові

Б Уляні

В Софронові

Г Любі

19. «І вчися, Михайлику, та тау учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти».

А Насті Василівні

Б Мар’яні

В Ганні Іванівні

Г Панасові Дем’яновичу

20. «А я таки й довго шукав її. Три роки в сідлі проїздив. Тому й доля нахилилася до мене».

А Юхримові

Б дядькові Себастіяну

В батькові

Г Максимові

( Відповідь: 1 Г, 2 Б,  3 А, 4 А, 5 Г, 6 Б, 7 Б, 8 Г, 9 Б, 10 А, 11 В, 12 Г, 13 А, 14 Г, 15 Б, 16 Г, 17 А, 18 В, 19 Б, 20 Г)

«Упізнай персонажа за його вчинком»

1. «… наче людина, може мати ключі». (Сонце)
2. «… йде до вчорнілої катраги майструвати колеса». (Дід Дем’ян)
3. «… опускався на перевернутому догори ногами ослінчику». (Іван, син дядька Миколи)
4. «… ревно почала молитися доти, поки не згадала, що мені доконче треба показати грізний і Страшний суд…» (Михайликова бабуся)
5. «Читав «Кобзаря» і «Ниву», казки та якісь без початку й кінця романи …» (Михайлик)
6. «… виймав з торби шматок причерствілого хліба й казав, що він од зайця». (Орач)
7. «… про нашу працю говорив як про щось героїчне». (Батько Михайлика)
8. «… вигріваю на собі гарбузове насіння». (Михайликова мати)
9. «… висипав у поділ сорочечки хлопчика насіння …» (Михайлик)
10.  «… нагодувала їх, бідолашних, дала хлібину в дорогу». (Мати Михайлика)
11.  «… радісно скрикнула, поправила хустинку на голові й метнулася до галявини …» (Люба)
12.  «… хтось позаду дужими руками піднімає мене вгору, а потім притуляє до себе». (Михайликів батько)
13.  «… взяла зі столу книжку, погортала її й простягнула мені». (Учителька Настя Василівна)
14.  «… підхопив чоботята, підняв їх угору, і вони блиснули срібними підківками». (Михайлик)
15. «… бачив, що мої сльози були на підході, а він мав делікатну душу». (Дядько Себастіян)
16.  «… притулилася до матері, щось зашепотіла їй, і на материних віях заблищали сльози». (Мар’яна)
17.  «… красиво повертає голову до нас і приязно усміхається». (Максим, наречений Мар’яни)
18.  «… підіймаємо голови до неба, до святково білих хмар і бачимо, як прямо з них вилітають лебеді …» (Михайлик і Люба)