Літературна вітальня "Випускники випускникам"

Рева О.В.,

учитель української мови

 та літератури,

спеціаліст вищої категорії,

 старший учитель

НВК гімназія №11

м. Кам’янське

Літературна вітальня «Випускники випускникам»

Учні 11 класу (старші випускники) готують захід учням 4-х класів (випускники молодшої школи). Заздалегідь, окрім виступів, готують невеличкі книжечки, у яких зібрані поради Т.Г.Шевченка із «Кобзаря» (орієнтиром слугували речення, у яких дієслова наказового способу).

 Розпочинається захід читанням напам’ять «Заповіту».

1. Вступне слово одинадцятикласників (ведучі):

• Діти, сьогодні ми говоримо про Тараса Григоровича. Що ви очікуєте від сьогоднішньої зустрічі?

(Біля виставки книг; кожну книгу, про яку йдеться, ведучий бере до рук, гортає сторінки та демонструє учням). Давайте нашу розмову про великого українського поета розпочнемо біля цієї книжкової виставки. Найпочесніше місце займає «Кобзар» Т. Г. Шевченка. У цій книзі зі­брані найвідоміші твори поета! Поряд знаходять­ся книги-альбоми з репродукціями картин ху­дожника Тараса Шевченка. А ось на цій полиці ми бачимо книги про Т. Г. Шевченка, його життєвий та творчий шлях. Про великого сина українського народу написано багато біографічних оповідань, повістей, романів, у яких художньо відтворені різні періоди життя поета.

Ось у цій книзі С.Васильченка «Широкий шлях» розповідається про дитячі роки Тараса Шевченка.

(Презентація книги С. Васильченка «Широкий шлях».)

Ведучий (біля портрета С.Васильченка). Степан Васильович Васильченко — відомий український письменник кінця XIX — початку XX століття. Його перу належать багато  творів , пройнятих любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу справедли­вості.

В останні роки життя у С. В. Васильченка виник грандіозний задум створити велику біографічну повість про Тараса Шевченка «Широкий шлях». Але, на жаль, з п'яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу — «В бур'янах», яка поба­чила світ уже після смерті автора в 1938 році.

Читаючи цю книгу, ми уявляємо страшні карти­ни життя простого народу в поневоленій панами Україні, усім серцем сприймаємо горе і страждан­ня. через які довелося пройти маленькому кріпа­ку, майбутньому видатному сину свого народу — всесвітньо відомому поету Т. Г. Шевченку.

Тож перегорнемо окремі сторінки біографічної повісті С. Васильченка «Широкий шлях», прочи­таємо та обговоримо деякі фрагменти книги, щоб уявити, якою була Україна в першій половині XIX ст. за життя Т. Г. Шевченка. А допоможе нам краще познайомитися з книгою творча група учнів.

2. Розповідь про кріпосне право.

Учень. «Року 1814. з 26 на 27 лютого старого сти­лю, темної ночі, перед світом в селі Моринцях на Звенигородщині. в хаті Григорія Шевченка, кріпа­ка пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник: народилась нова панові кріпаць­ка душа, а Україні — її великий співець Тарас Шев­ченко».             

А в цей час  вед.1 переодягається в повитуху, тримаючи книгу С.Васильченка розгорнутою, розповідає,підглядаючи уривок 2.

Бабка-повитуха таємниче розповіла матері, що побачила незвичайну долю новонародженого хлопчика.             

Учениця.. «Виросте твій син неабияка людина - буде змагатись з панами та з царями.. А за що — сама догадайся. Кажуть же, що народиться такий, що волю в панів одніме. Хто знає — може, це й він».

3. Ведучий.

Хто ж такий Шевченко? Подивімося відеосюжет (уривок з циклу «Найвідоміші українці».  Розповідь про Шевченка, закінчується розповідь презентацією пам’ятників.

4. Сценка «Шевченко і слідчий».

Слідчий сідає за стіл. Шевченко стоїть.

Слідчий. У поемі «Сон» ви зухвало описуєте Імператорську величність та імператрицю. Сво­єю просторічною мовою зневажаєте її велич­ність. У рядках поеми виливаєте усю свою ненависть. Як це там, не можу згадати: «Смеркалося! Огонь».             

Шевченко. Я нагадаю.

Смеркалося!.. Огонь огнем

Кругом запалало —

 Аж злякавсь я...»Ура! Ура!

 Ура! - закричали.

Слідчий. Припинити.

(Чути барабанний бій. Слідчий на його фоні читає наказ.)

Слідчий. Імператор височайше звелів призна­чити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд з забороною писати і малювати.

Шевченко. Якби я був недолюдком, крово­пивцею, то й тоді для мене страшнішої кари не можна було б придумати, як заслати мене в окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось у тому причина моїх нестерпних страждань. І до всього мені заборонено малювати. Трибу­нал під головуванням самого сатани не міг би виносити такого холодного нелюдського ви­року.

(Починає писати і говорить до себе.)

У цей час фоном звучить пісня «Зоре моя вечірняя».

Лічу в неволі дні і ночі, і лік забуваю.

О Господи, як то тяжко

Тії дні минають.

А літа пливуть за ними,

 Пливуть собі стиха.

 Забирають за собою

І добро і лихо.

 Забирають не вертають

 ніколи нічого.

(Шевченко сидить замислившись).

5. Учениця декламує вірш Ліни Костенко «Повернення Шевченка».

 ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА

Заслання,  самота,  солдатчина.  Нічого.
Нічого  -  Оренбург.  Нічого  -  Косарал.
Не  скаржився.  Мовчать.  Не  плакав  ні  від  чого.
Нічого,  якось  жив  і  якось  не  вмирав.

Вернувя  в  Петербург,  і  ось  у  Петербурзі  -
після  таких  років  такої  самоти!  -
овацію  таку  йому  зробили  друзі!  -
коли  він  увійшов.  І  він  не  зміг  іти.

Він  прихилився  раптом  до  колони.
Сльоза  чомусь  набігла  до  повік.
Бо,  знаєте...  із  каторги  в  салони...
не  зразу  усміхнеться  чоловік...

6. Перегляд відеосюжету ( Б.Ступка про Шевченка).

Ведучий: Що б сподобалось Тарасові? А чим би він був не задоволений?

Ведучі. Ви сьогодні до нас прийшли у гості. Безумовно, ми готувалися. У руках ви тримаєте невеличкі порадники з великим змістом.

Дієслова вжиті  у наказовому способі, що виражає волю того, хто говорить, спонукає інших до дії (поховайте, вставайте, порвіте, окропіте). Цим висловлюється впевненість у тому, що все, про що йдеться, буде здійснено, що народ повстане і порве кайдани. Шевченко переноситься в майбутнє, в нове суспільство, в якому не буде гнобителів. Нову сім’ю  поет називає спочатку великою, а потім підсилює, уточнює, що вона буде вільною, новою.

7. Бесіда з молодшими школярами із використанням подарованих книжечок.

• Чому може зрадіти поет?
• Шевченко звертається до вас рядками…Про що ці рядки?
• У яких рядках є впевненість?
• Знайдіть слова Т.Шевченка, що є викарбувані на пам’ятнику Тарасу Григоровичу в Кам’янському?
• У яких рядках поет закликає знати історію, як він про це пише?

8. Ведучий.   Багато віршів Т.Шевченка стали піснями, народними. Сьогодні ви вже чули  пісню на слова Т.Шевченка «Зоре моя  вечірняя..».

«Реве́ та сто́гне Дніпр широ́кий» — українська народна пісня літературного походження. Автор — Тарас Шевченко. Мелодія пісні була музичними позивними українського радіо в Другу світову війну (радіо «Дніпро»), а нині — Першої програми Національного радіо та Всесвітньої служби «Радіо Україна».

Мелодія пісні — народна. Музику до неї написав педагог і композитор Данило Крижанівський. Зверху над нотами він написав: «Присвячую Марку Кропивницькому». Коли Кропивницький прибув на гастролі з українською трупою в Одесу, Крижанівський показав йому нотний аркуш з присвятою. Програвши її на фортепіано, режисер обійняв гостя і назвав пісню шедевром. Незабаром, після однієї з вистав, оркестр і хор почали виконувати цю пісню, і її підхопив зал, люди підвелися… Так уперше прозвучала пісня, яка стала своєрідним гімном українців.

Звучить пісня, на екрані з’являється портрет Т.Шевченка, поступово збільшуючись.

Учитель: на святі лунали вірші Т.Шевченка, Ліни Костенко.

Готували ж його (діти виходять по черзі і називають свої імена).

Слово 11-класників. Ми вже закінчуємо школу, всі роки навчання з нами поряд було слово Тараса, яке не одне покоління українців виховало, не одному допомогло визначитися в житті, обрати правильний шлях. Тож і ви пліч-о-пліч прямуйте з Кобзаревими порадами й дотримуйтесь їх.