Роман І.Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною

Тема. Роман І.Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною

 

Мета. Розкрити образ головного героя твору Григорія Многогрішного як людини могутньої волі й незалежного духу; показати його біль, тривогу за долю України; дати оцінку виховного значення твору; розвивати критичне мислення, естетичний смак, інтерес до вітчизняної літератури; формувати навички роботи з текстом, вміння висловлювати власні думки; виховувати почуття власної, любов до рідного краю.

 

Обладнання. Мультимедійна презентація (Microsoft Power Point).

 

Тип уроку. Урок формування умінь і навичок. Урок-дослідження.

 

 

ХІД УРОКУ

 

Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами.

І.Багряний

 

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

 

1. Вступне слово вчителя.

Роман І.Багряного «Тигролови» - це ще одна болюча сторінка історії України, її народу, який поступово перетворювався з вільних козаків на цілі армії каторжників. «Прокладали шляхи, прокладали нову магістраль, вимощуючи її своєю розпукою, гатили собою прірви, й баюри, й провалля… А тепер ось вони стояли як на параді. Полтавці… Чернігівці… Херсонці… Кубанці… нащадки Многогрішного й нащадки того Авакума вільнодумного… Каторжники. Ті, що про них потім будуть розповідати легенди й співати… пісні».

Ми з вами на попередніх уроках говорили вже про історію написання «Тигроловів», аналізували його композиційні особливості. Але мені хочеться задати вам одне питання: перегорнувши останню сторінку роману, що ви відчули? Яке загальне враження у вас склалося від прочитаного?

(Учні відповідають)

Варіант відповіді: На мою думку, «Тигролови» - це передовсім твір-протест проти порушення елементарних прав людини.

 

Найкращий епітет до роману Івана Багряного «Тигролови» - «незвичайний». Нетипові для української літератури жанр, обставини дії, система образів, динамічний сюжет, ускладнена інтрига – і водночас такі актуальні для українців питання, як виживання й самоусвідомлення нації, виховання власної гідності українця.

 

Учитель. Які риси цього твору ви, як читачі, помітили в першу чергу?

 

Учень. В першу чергу привертає увагу швидкість розгортання дії, її напруга, невелика кількість головних персонажів, які згуртовано навколо чітко окресленого центру – Григорія Многогрішного, дія відбувається на тлі екзотичної природи і захоплюючих пригод. А щодо образів – то вони яскраві і навіть дещо ідеалізовані.

 

Учитель. Твори яких письменників, на вашу думку, місять більшість цих ознак?

 

Учень.  Такі ж ознаки зустрічаються у творах Жуля Верна, Даніеля Дефо, Джека Лондона.

 

Учитель. До якого ж жанру належать «Тигролови»?

 

Учень. На основі вище сказаного можна зробити висновок про те, що «Тигролови» І.Багряного – пригодницький роман, адже пригодницький роман – це літературний жанр, який характеризується напруженим розгортанням дії, екзотичним фоном подій, зображенням людини, сильної своїм інтелектом та єдністю з природою.

 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

 

Учитель. Основою «Тигроловів» став контраст між жахом сталінських концтаборів та привабливістю волелюбних українських поселенців, які приборкали сувору природу і взяли максимум від тих свобод, які їм надавала віддаленість від центру репресій – європейської частини СРСР.

Переживши юнацьку віру в національну революцію і чорне розчарування від грубого потоптання її ідеалів у тридцятих роках, Багряний шукав докази невмирущості свого народу, ґрунту для подальших надій на світле майбутнє. «Моделлю», «лабораторією» такого ґрунту були далекі українці – люди, які зберегли національну гідність, і загартувалися в двобої з природою та тоталітарною системою, випаливши «пережитки цивілізації»: манірність, розбещеність, лицемірство. А чи досяг письменник своєї мети – ми і з’ясуємо сьогодні на уроці.

Відкриваємо зошити, записуємо число, «класна робота».

Тема нашого уроку – «Роман І.Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний найперше має бути Людиною».

Сьогодні на уроці ми з вами повинні

• розкрити образи головного героя твору як людини могутньої волі й незалежного духу;
• показати його біль, тривогу за долю України;
• дати оцінку виховного значення твору;
• мені дуже хочеться донести до вас саме через народознавчий, історичний аспект твору багатство української душі;
• ми будемо розвивати ваше критичне мислення, естетичний смак, ваші творчі здібності (а я впевнена, що кожен з вас – творча особистість);
• будемо формувати вашу вміння висловлювати власні думки;
• вчитися у самого митця та його героя, як у будь-якій ситуації залишатися Людиною.

 

До перлин української літератури належать слова І.Багряного «Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами.». І саме ці слова – епіграф до нашого уроку. Запишіть їх, будь ласка.

 

ІУ. Формування вмінь і навичок.

 

Учитель.  Роман «Тигролови» - багатоплановий. І важливу роль у цьому творі виконує експозиція зі своєрідно запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паротяг «Йосиф Сталін» і підпихає демон «Фелікс Дзержинський», що має черево, натоптане тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, у небуття. Що ж символізує цей дракон?

 

Учень. Образ дракона – це образ усієї більшовицької системи. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює приреченість народів Радянського Союзу на знищення.

 

Учитель. Але цю приреченість перекреслює одна-єдина деталь: зринає над обставленими багнетами й оповитими державною таємницею вагонами українська пісня. Вона «здіймається на крила, вилітає назовні і летить слідом, шугає крилами над спиною дракона». Мелодія стає дедалі потужнішою, кипить, вирує, і оскаженілий вартовий не в силі спинити її. Бо то голос непокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.

Поїзд їде Забайкаллям. Професор, розважаючи пасажирів, викладав, як легенду, історичну довідку про «перших каторжників Сибіру, про перших політичних засланців, що склали тут свої голови. Їх було двоє: перший – протопоп Авакум, другий – малоросійський гетьман Дем΄ян Многогрішний. «Це вони були відкривателями і зачинателями тієї жахливої сторінки… в епопеї невимовних людських страждань на цій землі. За ними йшли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників… брязкаючи кайданами, вони вимощували кістками це гробовище, цю понуру юдаль розпачу і сліз людських».

А хто ж такий Дем΄ян Многогрішний і що спонукало автора згадати історичну постать?

 

Учень – дослідник-історик. Дем΄ян Гнатович Многогрішний – гетьман Лівобережної України (1668-1672).

Був людиною твердої вдачі. Непоступливий і задиристий, зумів добитися звання чернігівського полковника. Ставши спільником Дорошенка, вів неприязні дії проти Москви.

Бажаючи скінчити громадянську війну, пішов на переговори з Москвою, наполягаючи на звільненні українських земель. Дбаючи про порядок і спокій на Лівобережній Україні, гетьман поводився самовладно. Без старшинської ради проводив переговори, здійснював суд, накладав податки навіть на козаків та духовенство. Така тверда політика викликала незадоволення серед старшинської верхівки, яку він не допускав до влади.

Це були часи після громадянської війни, коли панувало безладдя та анархій, і лише сильна державна влада в особі Дем’яна Многогрішного могла повернути країні мир і добробут.

Перш ніж московський уряд вирішив, як учинити з доносами на Многогрішного, проти гетьмана було організовано змову. Зраджений, він був відправлений до Москви. Старшина від імені всього малоросійського народу просила стратити гетьмана та його брата Василя. Після довгих допитів та катувань їх вивели на страту у Москві. Однак цар прислав гінця з повідомленням, що на прохання своїх дітей смертну кару змінює на заслання у Сибір разом з родиною.

Письменник сповнений гордості за каторжанського патріарха – цей борець за вільне й достойне життя українського народу один з перших проторував шлях на Сибір для своїх онуків і правнуків.

 

Учитель. Що ж указує на генетичну спорідненість Григорія Многогрішного та його далекого предка?

 

Учень. Уже з першого розділу роману ми довідуємося про те, що Григорій – нащадок гетьмана Многогрішного. Письменник, указуючи на генетичну спадковість головного героя, послідовно виписує його національний характер, людську гідність, мужність, рішучість. Як і його видатний історичний предок, Григорій зумів кинути виклик цілій системі з її загарбницькою політикою, ідеологія якої не змінилася з тих далеких часів.

Головному героєві судилася дорога в Забайкалля, на Сибір, туди, де свого часу побував Дем΄ян Многогрішний.

 

Учитель. Так, Григорій Многогрішний – нащадок козацького роду. А давайте спробуємо уявити, що Григорій народився у часи Козаччини. Як би, на вашу думку, склалася його доля?

 

Учень. Як справжній патріот, Многогрішний, на мою думку, обрав би лише один шлях – на Січ. І став би справжнім козаком! Думаю, він би з успіхом пройшов ряд необхідних випробувань, коли новачок має довести, що він є людиною вищого ґатунку:

• стрільба;
• орієнтація на місцевості;
• нічний пошук води;
• таємна розвідка;
• участь у містичних ритуалах.

Осягаючи козацькі таємниці, майбутній герой має проявити надприродні здібності й уміння, здобути прихильність фортуни, адже «козак не без щастя».

Після успішного складання «вступних іспитів» новачкові на загальному зібранні дають нове ім’я і відбувається святковий бенкет.

 

Учитель. Як ми знаємо, ім΄я людині дають при народженні, а отже все це можна назвати своєрідним народженням нової людини – козака. А чи можна подібне народження знайти у романі?

 

Учень. Так, можна сказати що текст роману – це хроніка народження героя. Після втечі з арештантського поїзда, Григорій долає світ природи і, врятувавши життя дочці патріарха козацького роду Сірків, опиняється у їхньому середовищі, де його зустрічають як прибульця на Січ: дають притулок, нагляд, захист, гвинтівку, коня – і він стає повноправним членом братства. Під час полювання ми бачимо і стрільбу, і орієнтацію на місцевості, і нічний пошук води. Григорій успішно проходить ці своєрідні випробування. На загальному зібранні йому дають нове ім΄я («інженер»), потім відбувається святковий бенкет – вечеря.

 

У кого ще є думки з цього приводу?

 

Учень. Я хочу продовжити думку __________ і додати, що Многогрішний, як справжній козак, проявляє надприродні здібності: перемагає зміїну отруту, переживає внутрішнє очищення (згадаймо епізод в лазні), бере участь у містичних ритуалах – святкуванні Різдва. І, звичайно, таємна розвідка – це рейд на Хабаровськ. А вершиною випробувань було полювання на тигра. І в усіх ситуаціях Григорій показав себе гідним звання нащадка великого гетьмана Дем΄яна Многогрішного, нащадка великого козацького роду!

 

Учитель. Давня козацька приказка стверджує: «Сміливі завжди мають щастя». Саме ці слова звучать упродовж усієї розповіді про многотрудний шлях Григорія Многогрішного. Спочатку їх промовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой, і, нарешті, саме ці слова завершують роман.

Діти, як ви думаєте, чи можуть ці слова виражати життєве кредо Григорія?

 

Учень. Читаючи роман, ми ще не бачимо Григорія Многогрішного, а вже відчуваємо його людську неординарність. Він, знаходячись в утробі поїзда-дракона, виділений серед сотень інших каторжників, адже сам начальник поїзда на кожній зупинці перевіряє, чи не втік він.

А його втеча підняла справжній переполох. Усі розуміли, що це був смертельний стрибок, шансів урятуватися майже не було: поїзд мчав із шаленою швидкістю. Для всіх арештантів він став легендою, символом нескореності. Перед їх очима «стояв відтворений образ того, хто не здався, хто лишився-таки там. Образ як символ непокірної й гордої молодості, символ тієї волелюбної й сплюндрованої за те Вітчизни».

Це бунтарство з юних літ, непримиренність до несправедливості сформувало його життєве кредо: «Краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи».

 

Усі з цим погоджуються? Можливо, хтось хоче щось додати?

 

Учень.  Так, я згоден з таким висновком, але хочу ще дещо додати. Усю поведінку героя зумовлює могутня воля не просто до життя, а до життя, гідного людини. Блукаючи тайгою, Григорій неймовірними зусиллями волі долай відчай, зневіру, фізичну неміч. «Не хотілося рухати ні рукою, ні ногою. Не хотілося думати. Хотілося лежати і лежати. Вічність лежати. І хай шумлять високі кедри. З цього забуття виринає його крик, благання про допомогу. І все єство немов воскресає. Зцілює давно визначена життєва мета – служити добру, бути потрібним людям». То ж життєвим кредо Григорія Многогрішного можна визначити і цими словами: служити добру, бути потрібним людям.

 

Учитель. Так, і…………., і…………… праві: для Григорія найголовніше – служити добру, і він ладен вмерти за свою справу, ніж жити, схиливши голову. А що, на вашу думку, значить «служити добру»?

 

Учень. В першу чергу, для Григорія Многогрішного, на мою думку, це значить – служити Україні. Григорій належить до тих людей, яких скорити неможливо. Надто багато в нього гідності й відповідальності за долю Вітчизни. Серце він завжди з Україною. Наталці, яка була свідком розправи з Медвеним, він пояснює:

- Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчаплював мою молодість, і намагався подряпати серце… А потім спровадив до божевільні, І все за те, що я люблю свою батьківщину…

Я втік з божевільні… потім мене знову піймали і знову мучили такі, як він… А потім присудили до 25 років каторги. А я всіх маю двадцять п΄ять. І все за те, що я любив свій нещасний край і народ…

 

Які ще думки?

 

Учень. Глибокий внутрішній біль пронизує Григорія, де змальовано насильницьке відлучення українців від батьківщини. У переповненому вагоні він чує печальні одкровення обдурених владою земляків-заробітчан. «Те, що він почав був забувати, - ціла ота трагедія його народу, - навалилася на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м΄яч у всі боки.

Уся! Уся його Вітчизна ось так – на колесах, розчавлена, розшматована, знеособлена, в покорі, в бруді, розпачі! Голодна! Безвихідна! Безперспективна…

І гризуть мозок у відповідь на відчай рідних душ думки:

- Боже мій! Боже! Та чи Ти ж є на небі?! Чи Тебе шукати та на прю викликати, Боже? Куди ж ти дивишся?!!»

 

Хто ще хоче висловитися?

Що ж це значить – творити добро?

 

Учень. На мою думку, творити добро – бути вірним нормам загальнолюдської моралі. Григорій Многогрішний – глибоко порядна і культурна людина. Потрапивши на маленький острівець далекої України – у родину Сірків – він не дозволив собі бути нахлібником: опанував мисливське ремесло, ходив із сім΄єю на полювання, хоч цим наражався на небезпеку. Піти з гостинної сім΄ї, яка стала для нього рідною, не попрощавшись, він теж не міг. А тому вертається, не дивлячись на смертельну небезпеку. «І, не розуміючи, що робить, скорившись невідомій силі, Григорій стяг шапку і спустився на коліна… Та зміг видушити тільки одне жалке слово:

• Мамо…»

 

Так, творити добро – бути вдячним.

А що ще ви можете сказати про Григорія Многогрішного?

 

Учень. Так, Григорій був дуже порядною людиною. Коли він поквитався зі своїм катом Медвяним, то дуже шкодував, що змушений був як свідка вбити і напарника Медвина, хоча той напарник, мабуть не одну живу душу скалічив.

А найбільшим своїм гріхом, вартим 25 років каторги, вважав пограбування бурундучка:

«- Грабунок, братку, каюсь. Але що поробиш? Але знай: з усіх злочинів, творених мною за життя, - це найбільший, і за це варто приліпити мені 25 років. А то мені приліпили лихо його зна за що…»

Уявіть, на порозі голодної смерті просити вибачення у маленької тварини!

Учень. Порядною і глибоко моральною людиною показав себе Григорій і у стосунках з Наталкою. Він захоплювався її дівочою гордістю, її красою як зовнішньою, так і внутрішньою:

«- Ось вона, козача кров! І ось вона – найвищий вияв не тільки жінки, а взагалі людини його крові. Така юна, квітуча – і така сувора; гартована і гонориста».

Не зважаючи на випробування долі, Григорій умів по-справжньому кохати й заради безпеки коханої твердо вирішив відмовитися від особистого щастя. Він намагався не показувати своїх почуттів. Однак на прощанні дівчина, яка давно про все здогадалася, вирішує за обох:

«Григорій не мав права говорити. Я знаю, що він скаже! Але він бреше. Він зрадить сам себе заради вас.»

Дівчина ось-ось мала опинитися в ситуації, коли зможе переступити через батьківське слово – святе для неї – і Григорію нічого не залишалося як опуститися на колі поруч «тяжко похиливши голову, мов під сокиру». Він поступився перед Наталкою, яка не хотіла з ним розлучатися.

 

Інсценізація уривку (на фоні музики, без оголошення)

 

Учитель. Що ж, лицар – усюди лицар! Ми з вами побачили нашого героя в різних ситуаціях, читали його портрет, побачили його в інтерпретації Артема, ось яким його побачила ваша однокласниця Оля Сержантська.

Але чи не здається вам, що Багряний створив ідеалізований образ супергероя?

 

Учень. Ні, мені здається, що Григорій Многогрішний – скоріше реальний приклад для наслідування. Тим більше, що цей образ змальовувався з реальної людини – Багряний описував своє життя. Можливо, він трошки ідеалізує Григорія, але це, скоріш, з погляду сучасності, адже сьогодні так не вистачає цілеспрямованих, високоморальних молодих людей, які щиро люблять свою рідну землю, вболівають за її народ і – найголовніше – вірять у щасливе майбутнє своєї країни і свого народу!

 

Учитель. Повернемося до нашого епіграфу. Яким чином, на вашу думку, ці слова пов΄язані з образом Григорія Многогрішного?

(учні відповідають)

А який би ви запропонували епіграф до нашого уроку?

(«Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це чи ні?»

В. Симоненка)

 

У. Підсумок уроку.

 

Учитель. Протягом уроку ми з вами говорили про те, що Григорій Многогрішний – зразок того, що людина завжди повинна залишати людиною. А тепер давайте узагальнимо все вище сказане. Перед вами схема. Виберіть, будь ласка, ті риси характеру, які притаманні Григорію Многогрішному.

 

Так, Григорій Многогрішний – реальний приклад для наслідування. А давайте зараз уявимо таку ситуацію: Наш герой хоче поділитися з вами якоюсь однією особистою рисою. Що б кожен з вас особисто для себе взяв від Григорія Многогрішного у доросле життя? Напишіть, будь ласка, це на аркушиках паперу перед вами.

(Аркуші приклеюють навколо портрета Григорія Многогрішного. Створюється психологічна модель ідеальної сучасної молодої людини: що не вистачає? Над чим працювати?)

 

Наш урок добігає кінця.

Діти, то чому ж ви навчилися сьогодні на уроці?

 

• вчилися висловлювати свої думки;
• працювати з текстом;
• узагальнювати;
• робити висновки;
• вчилися в будь-яких умовах залишатися Людиною.

 

Учитель. Головний герой роману І.Багряного «Тигролови» Григорій Многогрішний належить до того типу молодого свідомого українця, що відзначається найкращими якостями, живе у повній злагоді з мораллю і за будь-яких життєвих обставин залишиться гідним звання Людини з великої літери. І саме такі люди заслуговують на визнання.

Я вірю, що у дорослому житті ви завжди будете залишатися справжніми людьми!

У Німеччині вже багато років існує звичай: у родині на 18-річчя синові дарують книгу зі словами: пам΄ятай, що у цьому світі ти багато чого вартий, а для цього ти повинен завжди залишатися людиною! Думаю, що було б чудово, коли б цей звичай прийшов і до нас. Ви станете дорослими і свого часу обов΄язково кожен з вас подарує своєму синові на 18-річчя роман І.Багряного «Тигролови».

 

УІ. Домашнє завдання.

1. Дібрати цитати до теми «Життя українців-переселенців»
2. Дати письмову відповідь на питання «Чи завжди сміливі мають щастя?» (на високий рівень)

 

УІІ. Оголошення та коментування оцінок.

 

УІІІ. Релаксація

І. На уроці мені було… (підкресліть потрібне):

 

Весело нудно спокійно комфортно боязко цікаво не цікаво

відчував себе скуто задоволений був активним був пасивним хотів, щоб скоріше все закінчилося байдуже

була нагода показати себе якнайкраще розкрив свої творчі здібності не міг проявити себе хотів би брати участь в подібних заходах відчув важливість проблеми

ІІ. Поставте, будь ласка, оцінку за урок своєму вчителю. По можливості прокоментуйте.