Літературний захід за творчістю Г.К.Андерсена. Сценарій

Літературний захід за творчістю Г. К. Андерсена у 5-му класі.

На сцену виходить Оле-Лукойє, вдягнений в панчохи, штанці, шовковий жупанчик, на голові у нього ковпачок.

Оле-Лукойє:

-Привіт! Я- Оле-Лукойє. Приходжу до дітей увечері, щоб уночі вони бачили казкові сни.  Якщо дітки слухняні, я розкриваю зонт з барвистими малюнками, і їм цілу ніч сняться чарівні казки. Над неслухняними пустунами я розкриваю звичайний зонт, і вони не побачать уві сні нічого.

Сьогодні я розповім вам про короля без скіпетра і держави .

«Що ж це за король такий?» - запитаєте ви.

На екрані з’являється портрет Г.К.Андерсена.

Оле-Лукойє:

-Ось він! Це король  дитячих сердець, король казок - Ганс Крістіан Андерсен.

Народився наш король в місті Оденсе, в Данії. Родина була бідною, батько –швець, мати- прачка. Жили вони в невеличкій кімнатці під самим дахом. Оселя була сонячна, завжди прибрана, на підвіконні в горщиках зеленіли пера цибулі та грівся до сонечка великий вусатий кіт. Цей вусань і був першим слухачем історій, які вигадував маленький Ганс.

Хлопець з дитинства любив ляльковий театр і цю любов зберіг на все життя.

Він за 40 років написав 156 казок, у цьому жанрі він залишається неперевершеним і сьогодні, його твори перекладені більш, ніж на 150 мов світу. В пам’ять казкарю створена премія імені Г.К.Андерсена, яку вручають за видатні успіхи в дитячій літературі.

Ну що, саме час познайомитись з героями казок нашого короля.

Звучить вальс,на сцену виходять дівчатка в барвистих сукнях ,вони танцюють і ховаються за сценою.

Оле-Лукойє:

-Які вони чарівні,чи не так? Це квіти маленької Іди, які люблять танцювати. За сценою чути шум,крики,брязкіт,свист…

Оле-Лукойє:

 -Що там таке? Я здогадуюсь, це розбійники! Краще мені заховатись.

Навшпиньки він виходить за сцену.

Розбійники вибігають на сцену і тягнуть маленьку Герду .Вона пручається.

Маленька розбійниця:

-Ану розступіться! Хто це тут?Дівчинка! Тепер ти будеш жити зі мною! Будеш гратися ,розповідати веселі історії…

Герда:

-Відпусти мене! Я шукаю Кая!Я мушу його знайти!

Маленька розбійниця :

-Що за історія? Ходімо, розповіси  мені!

(Вона бере за руку Герду і витягує за сцену)

Знову з’являється Оле-Лукойє.

Оле-Лукойє:

-Не хвилюйтесь , дітки! Герда обов’язково знайде Кая, бо вона дуже сильна. Сила - в її серці! Дівчинка здолає чари Снігової Королеви, що викрала Кая, і вони разом повернуться додому, де цвітуть їхні троянди.

Лунає музика і чути спів соловейка. Оле-Лукойє дослухається.

Оле-Лукойє:

-Ви чуєте? Так, це він! Соловейко! Його спів врятував життя самого імператора. Справжній, живий спів зробив чудо!  Добро і любов роблять дива. Я знаю одну маленьку добру дівчинку, яка врятувала Ластівку. Давайте, я познайомлю вас із нею.

Йде за сцену і повертається з Дюймовочкою.

Дюймовочка:

-Я - Дюймовочка. Живу в країні ельфів .Гляньте, які чудові крильця вони мені подарували.

(Сміється,кружляє і танцює )

Народилась я у квіточці , спала в ліжечку з горіхової шкарлупи, вкривалася пелюсткою троянди, м’якесенькі пелюстки фіалок були мені за матрац.  Але мене викрала гидка мокра жаба , вона хотіла видати мене заміж за свого сина, такого ж бридкого, як сама . Та мене врятували рибки, рак і метелики. Скільки всього мені довелось пережити! Я була на лісовій галявині, на високому дереві у жука, в мишачій норі, мене чуть не видали заміж за крота… Але мене  врятувала Ластівка, у неї на спині я прилетіла в теплі краї, в мене закохався принц ельфів, і з тих пір я така щаслива!

Добро повертається, пам’ятайте про це, діти!

Дюймовочка махає рукою і зникає за кулісами.

На екрані з’являються білі лебеді у воді.

Оле-Лукойє:

-Яка неймовірна краса! Чи повірив би хтось, що в дитинстві красивий лебідь був гидким каченям. Діти, обов’язково прочитайте казку «Гидке качення» Г.К.Андерсена.

Прочитавши її , ви зрозумієте, що зовнішність -  не головне. Головне - це залишатися собою, навіть, якщо ти не схожий на інших. Тоді ти неодмінно перетворишся на прекрасного лебедя і обов’язково знайдеш свою «зграю».

На екрані з’являється пам’ятник Русалонці.

Оле-Лукойє:

-Це символ творчості Андерсена-Русалонька. Цей пам’ятник , як і музей казкаря, знаходиться в Даніії: Русалонька - в столиці, а музей - в рідному місті письменника ,Оденсе.

(Діти дивляться кліп про музей Г.К.Андерсена)

Оле-Лукойє:

-От і прийшов час мені прощатися з вами, любі діти. На прощання скажу вам таке: читайте казки Андерсена, мандруйте чарівними світами, знайомтеся з його героями, розвивайте уяву, любов до книг. Ви отримаєте багато нових знань і неймовірну насолоду .

Будьте щасливі!

Оле-Лукойє вкланяється і покидає сцену.