Літературно - мистецький проект "Торкнімося цілющих джерел людяності"

 

« ТОРКНІМОСЯ ЦІЛЮЩИХ ДЖЕРЕЛ ЛЮДЯНОСТІ»

              ( літературно – мистецький проект)

Мета:  -    розвивати навички виразного читання, творчі здібності учнів;

              -   формувати гуманістичні ідеали, моральні принципи;

              -   виховувати учнів на основі загальнолюдських цінностей.

Дійові особи:

Ведучий І

Ведучий ІІ

Учитель

Учень

Прометей ( міф про Прометея)

Маленький принц ( А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц» )

Кай і Герда ( Г.-К. Андерсен « Снігова королева»)

Ассоль ( О. Грін « Пурпурові вітрила»)

Джонсі ( О. Генрі «Останній листок»)

Дівчина – Природа

Мудрець

Тріо дівчаток

Танцювальний колектив «Едельвейс» (молодша група)

 

 

Обладнання:

Скарбничка «Джерела людяності»; афоризми з казки А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»; портрет Матері Терези; презентація «Доброта»;

крилаті вислови про високі моральні чесноти людини; фрагменти мультфільму про Машу і Ведмедя; серце, зірочка, скоринка хліба, пурпурові вітрила, листок плюща, квітка троянди, вишитий рушник, пшеничні колоски, глобус.

 

Використано:

Л. Костенко. Вірш « Блажен той муж…»

В. Сухомлинський. Казки « Чому це дідусь такий добрий сьогодні?», «Названий батько»

Слова Матері Терези

«Пісня про дружбу» (сл.М. Пляцковського, муз. Б. Савельєва)

Пісня Б. Окуджави «Посвящение друзьям».

Музика Раймонда Паулса.

Музика П. І. Чайковського (Балет «Лебедине озеро»)

 

( під мелодію на сцену виходить учитель з учнем і засівають зернами ниву)

• Подивися на ниву безкраю!

Вона кличе до себе й чекає!

 

• Чим засіємо ниву широку,

              Щоб багатша ставала щороку?

 

• Вкинем зерна добра і надії,

Щоб збувалися всі наші мрії.

• А я вкину зернятко любові-
• Буду бачити сни кольорові

         -      Вкинем зерна міцної родини,

Бо без неї так важко людині.

        -     А я дружби зернятко посію,

Хай зростає вона і міцніє

         -     Пам’ятай же, дитино маленька,

Про найближчих– батька і неньку.

         -     Я посію зернятко любові

До найкращої рідної мови.

         -      Ще нам вкрай співчуття необхідне,

Щоб прожити достойно і гідно!

         -      Милосердя людське я посію,

Подарую людині надію.

         -     Тепер треба усім нам подбати

Й ниву щедро оцю поливати.

         -      Щоби нива, засіяна нами,

Колосилась рясними плодами! (вірш авторський)

(  виходять ведучі і на фоні спокійної мелодії розпочинають дійство )

Ведуча 1.  Давайте поговоримо про світ,

                  Про ліс і поле, океан і сушу,

                  Давайте поговоримо про світ,

                  Давайте поговоримо про душу.

Ведуча 2.Давайте поговоримо про внутрішній простір людини – про душу. Цей простір не має   дна, не має меж. Це велика таїна і найбагатша скарбниця людини.

Ведуча 1. Так, саме скарбниця, яку кожен з нас впродовж земного буття наповнює, збагачує, втрачає, знову наповнює. Таке життя…

Ведуча 2.Ти знаєш, що ти – Людина?

                   Ти знаєш про це чи ні?

Ведуча 1. Ці слова закликають нас частіше заглядати в наші душі: чи, бува, не міліють вони, чи здатні любити, співчувати, бути доброзичливими, щирими, чесними…

Ведуча 2. Кажуть, що душа - це цілюще джерело нашої людяності. Зберегти його чистим, дбати про нього, наповнювати його покликана людина.

( виходить учень в образі Прометея, тримаючи в руках серце)

Прометей: Пройшли віки,  тисячоліття. Змінилося не одне покоління людей, а я знаходжу серед смертних подібних собі. Значить, буде існувати рід людський, якщо знаходяться близькі мені по духу люди (звертається до ведучих). Ви мову повели про душу, про духовну скарбницю.

Ведуча 1. Величний Прометею, ми, смертні, тебе завжди пам’ятаєм. Це ж бо тобі завдячує людина за всі блага, за які ти страждав і терпів страшні муки.

Ведуча 2. І будемо раді, якщо саме ти, титане, першим торкнешся цілющого джерела людяності.

Прометей. Ви склали мені велику честь. Зізнаюсь, що мене це приємно вразило. Тільки дозвольте залишити на пам’ять ось це серце (підносить до «джерела людяності» серце).Завжди  нехай у людській душі б’ється чуйне і любляче серце. Серце, що здатне на самопожертву. (йде за куліси).

( на фоні музики або пісні про Маленького принца на сцену виходить Маленький принц, тримаючи в руці зірочку )

Маленький принц: Я правильно почув, тут говорять про людське серце? Чи не принести йому води? (хоче бігти по воду, але ведучі його зупиняють)

Ведучі: Ні-ні-ні! Не йди! Зажди хвилинку!

Ти хто такий?

Маленький принц (тримаючи в руках зірочку): Я побачив вашу планету і відчув, що тут живе людина. Побачив, що всі кудись поспішають, рідко посміхаються. І вкотре зробив висновок: Дивний народ ці дорослі!

Ведуча 1. Невже ти міг побачити всю нашу планету?

Ведуча 2. Це в який телескоп ти на неї дивився? І, взагалі, звідки ти?

Мал. Принц: Я родом з дитинства, як з якої-небудь країни. І не потрібен мені жоден телескоп, бо я бачу серцем. Тільки воно здатне побачити найголовніше. Я приніс на вашу планету цю зірочку. Вона з планети Ліхтарника. Він просив пам’ятати, що у кожного є своя зірочка і треба робити все, щоб вона світила якомога яскравіше і довше. Це зовсім не важко. Дбайте, щоб душа була наповнена світлом, а серце – теплом (кладе до «джерел людяності» зірочку і виходить  на фоні тієї ж музики ).

Проектуються афоризми з казки А. де Сент-Екзюпері.

Ведуча 1. Сказав мудрець: «Живи, добро звершай!

                  Та нагород за це не вимагай!

                   Лише в добро і вищу правду віра

                  Людину відрізня від мавпи і від звіра.

                   Хай оживає істина стара-

                   Людина починається з добра.

Виходить учень і розповідає оповідання за В. Сухомлинським «Чому дідусь такий добрий сьогодні».

Виходить учениця і розповідає притчу за В. Сухомлинським «Названий батько».

(залишаються на сцені і дивляться сценку)

Двоє учнів виконують сценку «Допоміг!»

• Іванку, агов!
• Агов.
• Тебе я знайшов?
• Знайшов.
• Ти погріб копав?
• Копав.
• У яму упав?
•  упав.
• Давно ти упав ?
• Давно.
• Куди ти упав?
• На дно.
• А що там на дні?
• Струмок.
• А що вглибині?
• Пісок.
• Каміння нема?
• Нема.
• А холод пройма?
• Пройма.
• Нагору спішиш?
• Спішу.
• Лежиш чи сидиш?
• Сиджу.
• І нудно сидіть?
• Ага.
• Що в тебе болить?
• Нога.
• Драбину чекав?

-    Чекав.

       -    На поміч гукав?

       -   Гукав.

- То, кажеш, сидиш?

- Сиджу.

- Посидь…Я гулять біжу!

 

  ( Оповідачі між собою знайомляться )

Ведуча 1. Цікава зустріч відбувається. Гарні оповідачі ці діти. Може запросимо їх до нашого джерела?

Ведуча 2. Звичайно ж, запросимо. Адже цікаво, чим вони можуть поділитися?(діти, що розповідали оповідання підходять до «джерел…»)

Дівчинка. А ми можемо чимось збагатити цю скарбничку? Мені хочеться поділитись найдорожчим – ось цим намистом (знімає з шиї намисто і обережно опускає у скарбничку)

Хлопчик. А я хочу віддати мого годинника. Мені аніскілечки не шкода. Я це роблю з задоволенням.

( учень, що грав негативну роль у сценці, обшукує свої кишені і нічого не знаходить для скарбнички. Йому стає соромно. Він тихенько ховається за кулісами)

Звучить пісня «Доброта», а на екрані демонструється слайд-шоу  «Раз добром нагріте серце-вік не охолоне».

Ведуча 1. Доброта – душевна якість людини, яка завжди потрібна. У різні часи, епохи існували люди, славні своєю добротою, відданістю, умінням віддавати себе всього людям. Хочеться розповісти про таку людину. Це матір Тереза. Вона була настоятелькою ордена милосердя. Коли в 20-х роках минулого століття в Індії трапилася епідемія холери, вона поїхала туди, стала помічницею лікарів, відмовилася заради людей навіть від створення родини.

       Ведуча 2. Матір Тереза віддавала свої сили,     розум, добро і вміння людям. Пізніше у різних країнах світу вона відкривала школи, притулки для бідних, допомагала хворим і знедоленим. Своїми вчинками вона навчала, що кожна людина може і повинна робити добро на своєму місці.

Виходить учениця і читає слова матері Терези, а на екрані проектується її портрет.

 (закінчивши читати слова матері Терези підходить до «джерел…» і обережно кладе скоринку хліба)

Читець читає вірш Л. Костенко «Блажен той муж, воістину блажен…»

Під мелодію пісні про справжнього друга виходять Кай і Герда. Вони доглядають за квітами…

Кай: Як добре, що я знову дома! Ось наш кущ троянд.Наче нічого й не змінилося!

Герда: А пам*ятаєш, Каю, як ми повертались додому?

Кай: Хіба це можна забути? Північний олень відвіз нас у теплу хатинку до фінки…

Герда: Ми йшли, і навколо вщухали буйні вітри, дерева вкривалися зеленими бруньками, цвірінькали перші пташки…

Кай: …навіть маленька розбійниця погладила мене по щоці і обіцяла до нас завітати…

Герда: А потім ми почули знайомі дзвони і впізнали високі вежі рідного міста. На душі стало так весело!

Кай: Гердо, мені кажуть, що ми виросли за той час.

Герда: А я думала, що це мені тільки здалося. А це, виходить, правда?

Кай: Я здогадуюсь, чому це сталось. А ти?

Герда: Ні, а в чому справа?

Кай: Це ти , люба Гердо, своїм гарячим і чуйним серцем зробила неймовірне й перемогла саму Снігову Королеву!

Герда: Не перебільшуй, Каю. Так вчинив би кожен на моєму місці.(підходять до скарбнички)

 Кай: А що це за диво?

Герда: Тут написано «дже-ре-ла лю-дя-но-сті»

Ведуча 1. Підходьте, підходьте! Ми раді вітати у себе таких чудових дітей.

Ведуча 2. Ви зацікавились нашою скарбничкою? Чи не хотіли б ви збагатити її, щоб наше джерело ніколи не збідніло.

Герда і Кай: (порадившись). Ми дуже хочемо, щоб серед людей завжди жила вірна, справжня, міцна дружба.Така, наприклад, як наша.

(кладуть у скарбничку квіточку і  йдуть за куліси)

Тріо маленьких дівчаток виконує пісеньку про дружбу.

 

(під звуки природи з*являється дівчина в образі Природи)

Природа: (кладе  у скарбничку маленький глобус).

Обережно ступай,Не зламай живі квіти,

Бо вони, як і ти, потребують тепла

Адже все на землі

Прагне бути зігрітим:

Зупинися, не смій заподіяти зла!

Обережно ступай,

Нахились, придивися,

Не гаси під ногами земного       життя,

Десь співає цвіркун,

Заховавшись між листям,

Он гніздечко – не руш!

І другому затям.

Ось біжить по землі

Працьовита комаха.

Не дави, не топчи, не руйнуй, не ламай!

Все потрібно землі:

І рослина, і птаха-

Ти ж людина на ній!

Обережно ступай!

Підходить до скарбнички і обережно кладе в неї маленький глобус.

                                                                                                                                                                                   Звучить пісня «Ассоль». Дівчинка в образі Ассоль танцює, тримаючи в руках кораблик з пурпуровими вітрилами.

Ассоль: Я хочу поділитись своєю радістю! Ось і настав у моєму житті найщасливіший день. До берега рідної Каперни приплив корабель з пурпуровими вітрилами. Вірте у мрію! Не бійтесь мріяти! Творіть чудеса своїми власними руками! І навіть тоді, коли над вами сміються, не розуміють-не зраджуйте своїй мрії. І тоді неодмінно до вашого берега теж причалить корабель з пурпуровими вітрилами. Вірте у себе, у свої сили, бережіть свою душу від заздрощів, жорстокості і байдужості (підносить до скарбнички пурпурові вітрила)

На сцену виходить героїня оповідання О. Генрі «Останній листок». Вона тримає в руках листок плюща.

Джонсі: (звертаючись до глядачів) Неймовірна річ! Подивіться! Цілу ніч періщив дощ і шаленів рвучкий вітер. Останній листок, останній день, остання ніч, остання надія…Я думала, що він неодмінно впаде вночі. Я чула, як всю ніч не вщухав вітер. Північний, холодний вітер…Коли розвидніло я звеліла Сью підняти штору. Листок плюща був на своєму місці! Щось примусило цей останній листок залишитися там, де він є, щоб показати, яким поганим дівчиськом я була. Це ж треба – чекала смерті! Щоб я це зрозуміла старий Берман намалював свій шедевр – ось цей останній листок плюща.

Тепер я буду жити і обов’язково намалюю Неаполітанську затоку, а ще знаю, що моїм шедевром стане портрет старого Бермана (кладе до скарбнички листок плюща)

Відбувається діалог матері й сина: «Розкажіть мені, мамо, про вишні…»І підносять до джерел людяності вишитий рушник

     Мудрець: Цікаву розмову підтримати мушу,

Бо чую, що мова іде тут про душу.

Про нашу глибоку духовну криницю,

З якої у спрагу ми можем напиться

Людської любові, моральних чеснот,

Щоб досягали захмарних висот

Всі наші справи во ім’я людини!

Про це пам’ятайте щодня, щохвилини!

Ведуча 1.Скажи людині добре слово

Ведуча 2. І виросте з зернятка колос

Мудрець: Ми засіємо наші душі зернинками добра, вдячності, милосердя, любові і взаєморозуміння. Будемо дбати про вічні цілющі джерела людяності – і неодмінно збережемо їх для майбутніх поколінь.

( на сцену по черзі виходять учасники, кажуть афоризм і отримують від мудреця колосок )

• Криниця без води – просто яма, так і людина без доброти сама тільки оболонка.
• Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна.  (Гете)
• Якщо ви приховаєте правду і закопаєте її в землю, вона неодмінно виросте і набере такої сили, що одного разу, коли вона вирветься, то знесе все на своєму шляху.  (Золя)
• Душа, як і серце, як батько і мати,

                   Дається з народження тільки одна –

                   Отож в чистоті її треба тримати,

                   З поверхні до серця, до самого дна.  (Г. Акулов)

              -     З добром потрібно поспішати, адже можна запізнитися.

• Найкоротша відстань між людьми – усмішка. Частіше усміхайтесь!
• Найкращі ліки від образи – прощення. Навчись прощати всім, а собі – ніколи.
• Можна забути того, з ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, з ким разом плакав
• Є поміж нас багаті й бідні.
•   Кому що треба, доля не пита.
• Та є дві речі всім нам необхідні:

                   У світі – мир, а в душах – доброта

               -    Чи є різниця між слізьми дитини,

                   Людини молодої й літньої людини?

                   Звичайно, є, але мала  у тім різниця,

                   Бо сльози – то душі криниця

                -  Чужа душа то, кажуть, темний ліс.

                    А я кажу: «Не кожна, ой не кожна!

                    Чужа душа – то повне море сліз.

                    Плювати в неї – гріх тяжкий. Не можна»  (Л. Костенко)

             -  Скажи людині добре слово –

                Воно впаде, як в грунт зерно.

                Якщо душа прийнять готова,

                То прийметься й зійде воно.

              - І виросте з зернятка колос,

                 А потім нива зашумить

                   І вдячності почуєш голос,

                  І для людей захочеш жить.

Звучить пісня Б.Окуджави «Посвящение друзям». Всі учасники кладуть в скарбничку по колоску і виходять зі сцени.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             Старововчинецький  ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

« Ось він переді мною…»

 

 

• Подивися на ниву безкраю…

Вона кличе до себе й чекає!

 

• Чим засіємо ниву широку,

          Щоб багатша ставала щороку?

 

• Вкинем зерна добра і надії,

Щоб збувалися всі наші мрії.

 

• А я вкину зернятко любові-

Буду бачити сни кольорові

 

• Вкинем зерна міцної родини,

Бо без неї так важко людині.

 

• А я дружби зернятко посію,

Хай зростає вона і міцніє

 

• Пам*ятай же, дитино маленька,

Про найблищих– батька і неньку.

 

• Я посію зернятко любові

До найкращої рідної мови.

 

• Ще нам вкрай співчуття необхідне,

Щоб прожити достойно і гідно!

 

• Милосердя людське я посію,

Подарую людині надію.

 

• Тепер треба усім нам подбати

Й ниву щедро оцю поливати.

 

• Щоби нива, засіяна нами,

Колосилась рясними плодами!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План –конспект уроку вителя зарубіжної літератури Старововчинецького ліцею Глибоцького району Чернівецької області Гнатчук Світлани Іванівни

«Ось він переді мною…»

Тема уроку: Е. Т. А. Гофман – багатогранний митець –романтик         

Мета: ознайомити учнів з фактами біографії письменника, його творчим доробком; звернути увагу на багатогранність обдарованості натури митця; визначити місце письменника в історії світової літератури; виховувати повагу до людей, які залишаються вірними своєму життєвому призначенню.

Обладнання: презентація, портрет письменника, Ілюстрації до захоплень митця.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

                                       Хід уроку

І. Оголошення теми, мети і завдань уроку.

1. «Вільне письмо» ( учням пропонується написати до 5 речень про Гофмана на основі прочитаної дома біографії). Зачитують написане і здають учителю. Вчитель розміщує їх на дошці під загальним заголовком « Мій перший крок до Гофмана»

2. Записують тему уроку (слайди 1-3)

3. Робота над епіграфом ( учні зачитують самостійно вибрані епіграфи)

 

ІІ. Робота над засвоєнням теми уроку.

1. Слово вчителя: Ось він перед нами у цих речах …(показує учням розпущений бант, спущену панчоху, перекошену перуку).

• Чому саме ці речі присутні зараз?

Слайд №3

2. Завдання типу « Завершіть речення»

Слайд №4

3. Вчитель: Ми говоримо сьогодні про багатогранність талантів Гофмана. Пропоную розпочати з цієї маски (прикріплює на дошці театральну маску).

Учні коментують її появу тим, що Гофман працював у театрі:

• писав драми, лібрето;
•  малював декорації, костюми;
•  був режисером

Перегляд слайдів « Гофман і театр»

 

Вчитель включає музику Моцарта і прикріплює на дошці ноти.

Учні коментують захоплення Гофмана музикою

Перегляд слайдів « Гофман і музика»

 

Вчитель прикріплює на дошці зображення палітри.Учні розповідають про те, що Гофман був чудовим живописцем.

Перегляд слайдів « Гофман – художник»

Запитання до класу:

• Про кого він писав: «Зустрів імператора з жахливим поглядом тирана?»
• А що він створював як художник?

Перегляд  слайдів «Гофман – художник»

 

Вчитель цитує слова Гофмана: «Нарешті зволила розпочатися моя літературна кар*єра» (на дошці розміщує зображення книги)

Учні розповідають про Гофмана як письменника.

_ Назвіть твори митця.

Перегляд слайдів «Гофман – письменник»

4.Вчитель пропонує поговорити про двоїстість Гофмана (учні зачитують цитату на стор.126 .підручника).

Тема двоїстості була провідною в творчості письменника.

• На які дві групи розподілені всі його персонажі?
• Хто такі філістери?
• Хто такі ентузіасти?
• Чому з*являється тип філістера?

Вчитель: В той час філістерство стає мішенню для письменників –сатириків.

• Ми відносимо його творчість до романтизму. Яким романтиком був Гофман?

Учні відповідають, що він був одноосібним, не був сентиментальним, у нього присутній своєрідний гумор (майже сатира); він різнився вільнолюбством і в його творах наявні ознаки реалізму.

Вчитель: Гофман стверджував, що ідеал – це тільки оманливий жалюгідний сон. А як вважаєте ви?

(Учні висловлюють свої думки про ідеал)

Вчитель: Це ще одна своєрідна риса Гофмана, яка тримає його осібно від романтиків.

Вчитель прикріплює на дошці улюблені прийоми творчості митця:

• іронія;
• гротеск;
• гіпербола.

Учні коментують появу цих понять.

 

ІІІ.Закріплення вивченого матеріалу.

1. Вчитель. Протягом усього життя Гофман поєднує службу і творчість (зачит. цитату на стор 126).
2. Учні зачитують роздані вчителем уривки зі спогадів сучасників митця.
3. Перегляд слайдів (пам*ятник, напис на могилі…)

-Про що свідчить задум скульптора?

   4. Перегляд фрагменту з балету П. І. Чайковського «Лускунчик».

 

5.«Вільне письмо». Учні записують свої думки після побаченого і почутого на фоні «Реквієму» Моцарта.

Вчитель збирає записи і прикріплює на дошці під заголовком «Ось він переді  мною…».

 

ІV. Підведення підсумків.

Вчитель. Ми намагалися розкрити на уроці багатогранність митця – романтика Гофмана. Пропоную вам подивитися на себе самокритично і оцінити свою роботу на уроці (учні оцінюють себе і коментують свій вибір).

 

V. Домашнє завдання.

Прочитати казку «Малюк Цахес…», знайти приклади гротеску, іронії та гіперболи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План уроку

світової  літератури

у 9 класі

 

 

Тема: « Гофман – багатогранний митець- романтик»

 

Вчитель: Гнатчук Світлана Іванівна

 

 

                          

                            Старововчинецький ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Гнатчук Світлана Іванівна – вчитель світової літератури, спеціаліст вищої категорії, вчитель – методист. Стаж роботи 33 роки.

           Працює над проблемою організації пізнавальної та творчої діяльності учнів шляхом використання дослідницьких прийомів і методів у навчанні світової літератури. Педагог наполегливо вчить учнів використовувати різноманітні джерела знань і вміння аналізувати їх та робити висновки.

            Світлана Іванівна не уявляє свого життя без творчості, без поезії. Жодний загальноліцейний захід не обходиться без її режисерських здібностей. Літературно – мистецькі проекти, реалізовані нею в стінах ліцею і за його межами, високо оцінюються учасниками та спостерігачами і залишають глибокий слід не лише в їхній пам*яті, але й у душах.

 

« ТОРКНІМОСЯ ЦІЛЮЩИХ ДЖЕРЕЛ ЛЮДЯНОСТІ»

              ( літературно – мистецький проект)

Мета:  -    розвивати навички виразного читання, творчі здібності учнів;

              -   формувати гуманістичні ідеали, моральні принципи;

              -   виховувати учнів на основі загальнолюдських цінностей.

Дійові особи:

Ведучий І

Ведучий ІІ

Учитель

Учень

Прометей ( міф про Прометея)

Маленький принц ( А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц» )

Кай і Герда ( Г.-К. Андерсен « Снігова королева»)

Ассоль ( О. Грін « Пурпурові вітрила»)

Джонсі ( О. Генрі «Останній листок»)

Дівчина – Природа

Мудрець

Тріо дівчаток

Танцювальний колектив «Едельвейс» (молодша група)

 

 

Обладнання:

Скарбничка «Джерела людяності»; афоризми з казки А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»; портрет Матері Терези; презентація «Доброта»;

крилаті вислови про високі моральні чесноти людини; фрагменти мультфільму про Машу і Ведмедя; серце, зірочка, скоринка хліба, пурпурові вітрила, листок плюща, квітка троянди, вишитий рушник, пшеничні колоски, глобус.

 

Використано:

Л. Костенко. Вірш « Блажен той муж…»

В. Сухомлинський. Казки « Чому це дідусь такий добрий сьогодні?», «Названий батько»

Слова Матері Терези

«Пісня про дружбу» (сл.М. Пляцковського, муз. Б. Савельєва)

Пісня Б. Окуджави «Посвящение друзьям».

Музика Раймонда Паулса.

Музика П. І. Чайковського (Балет «Лебедине озеро»)

 

Найкоротша відстань між людьми – усмішка

 

З добром потрібно поспішати, адже можна запізнитися

 

Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем – стати на коліна