Даний виховний захід має на мені виховувати любов до Батьківщини. Україна здавна приваблювала до себе митців світового письменництва. Нашій Вітчизні присвячували найкращі свої рядки поети різних країн та епох. І всі вони зливаються у дзвінку пісню — пісню любові до нашої землі.
Літературно - музичний вечір «З любов’ю до України»
( Україна у творчості зарубіжних письменників)
Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
Ведучий: Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна-
Найкраща , безцінна, кохана земля.
Ведучий: Чи є десь на землі такий край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці джерельною водою вмивається латаття, де у вільному степу п’янієш від пахощів трав. Де все грає силою,наче чарами манить до себе художник.
Ведуча: Україна!Це вона несе на крилах любові душу народу через віки і не меркне у вічності,бо тримає її на землі наша любов.
Ведучий: Ми українці, Україна –наша рідна земля, яку ми любимо, плекаємо, прославляємо у віршах. Її краса не залишала байдужими митців інших країн. І хто побував тут, обов’язково мріє повернутися знову.
Ведуча: Благословенна, овіяна легендами українська земля, оспівана в прекрасних ліричних рядках зарубіжних письменників, вона стала для них натхненням, творчою Музою.
Ведучий: Україна здавна приваблювала до себе митців світового письменництва. Нашій батьківщині присвячували найкращі свої рядки поети різних країн та епох. І всі вони зливаються у дзвінку пісню — пісню любові до нашої землі.
(Звучить пісня про Україну)
Ведуча: Українське слово. Воно частка тих, що вже давно померли,але залишилось живим їх нетлінне слово. Це слово безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна.
Ведучий: Микола Васильович Гоголь народився та виріс у Василівці, невеличкому маєтку Гоголів-Яновських, що знаходився в Миргородському повіті Полтавської губернії. Його літературними шедеврами про Україну стала збірка оповідань «Вечори на хуторі поблизу Диканьки” та повість «Тарас Бульба».
Ведуча: Україна для Миколи Гоголя була матір’ю, колискою, коханою, молитвою. Він дихав нею в свої найкращі роки, бігав хлопчиком по її землі, а потім згадував в далеких подорожах, як материнську ласку, як найкращий подарунок буття.
Ведучий: А яка прекрасна українська природа! Вона зачаровує, нею захоплюєшся. І де б ти не був, пам'ятаєш її завжди.
Ведуча : Ось як писав про свою рідну Україну письменник, виходець із щедрої полтавської землі — Микола Васильович Гоголь.
Читець: "Чи знаєте ви українську ніч?" (із повісті "Травнева ніч, або утоплена").
"Чи знаєте ви українську ніч? О, ви, не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розсунулось іще безмежніш. Горить і дише воно. Земля вся в срібному світлі, а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь від себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів. Незаймані гущавини черешень та черемухи боязко простягли своє коріння в студені джерела і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніваючись, коли прекрасний зальотник — нічний вітер, закравшись, зненацька цілує їх. Увесь ландшафт спить. А вгорі все дише, все чудове, все урочисте.
А на душі й безмежно, і дивно, і рої срібних видінь зграйно виникають у її глибині. Божественна ніч! Чарівлива ніч!",
Читець: Ти українськими шляхами
Проходив тут у давнину
Стрічаючись із кобзарями,
Ти слухав пісню їх сумну -
Про Запоріжжя й Морозенка,
І про Хмельницького похід,
Про трьох братів і бідну неньку,
І про безкрає море бід…
Ведучий: Так писав Микола Терещенко про враження Олександра Пушкіна від перебування на українській землі.
Ведуча: Геній російської поезії, Олександр Пушкін, царською волею змушений був познайомитись з багатьма українськими містами і всім серцем закохався в історію України, її традиції, звичаї, в її природу, що знайшло відображення в його творчості.
Ведучий: Перше знайомство Пушкіна з Україною відбулося не у найкращі часи його життя. Південь Російської імперії став місцем його вигнання.
Подорожуючи українськими степами, поет здолав тисячі верст, милуючись мальовничою природою, спілкуючись з її привітним і співучим народом.
Пушкін відчув усю привабливість цієї землі, осягнув героїчний дух її історії, відчув гостинність і волелюбність українського народу. Тоді й зародилися південні поеми, а згодом — "Полтава..."
Ведуча:Керч,Феодосія,Гурзуф,Ялта,Алупка,Бахчисарай,Сімферополь,Одеса,Дніпропетровськ, Кам’янка - всі ці місця пов’язані з великим російським поетом, зберігають пам'ять про нього.
Ведучий:За підрахунками дослідників Олександр Пушкін з1820 по 1824роки проїхав Україною 5 700 верст,побував більше, ніж у 120 населених пунктах Чернігівської, Полтавської, Катеринославської, Київської, Волинської губерній.
Читець: Тиха украинская ночь.
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетьманов сады
И старый замок озаряет.
Ведучий: Засновник романтизму в польській літературі, Адам Міцкевич, був також прекрасним співцем нашого рідного краю. Доля закинула його в Україну, краса і неповторність якої навіки полонили поета.
Ведуча: Пізня осінь 1824 року. Покараний за причетність до діяльності віденських студентських гуртків і одержавши дозвіл служити в Одеському Рішельєвському ліцеї, Міцкевич здійснив тривалу подорож від Балтійського моря до Євксину в санях, їхав безкраїм степом, де немає нічого, крім землі та неба на триста верст... Стугоніла віхола. А він на повні груди дихав повітрям України.
Ведучий: Саме тоді він уперше побачив скелі, про які знав лише з книжок. Ця новизна його назавжди полонила. Величні гори й похмурі провалля між ними, які переходили в рівнину, замріяні ліси й гаї вражали. Згодом не раз із щемом у серці він згадуватиме їх:
Чи на Вкраїні я ту липу упізнав,
Що сотню панночок і сотню хлопців бравих
Ховала в холодку при танцях і забавах,
Як вечір пробивав блакитноводну Рось ?...
Ведуча: Понад дев’ять місяців перебував в Україні і Адам Міцкевич. За цей час він відвідав Київ, Харків, Одесу.
Ведучий:Та особливе місце серед творчих зупинок поета посідає Крим. Природа цієї «землі богів і поетів» дала поштовх творчому натхненню. «Країна розкоші прослалась піді мною»,- так писав про цю землю поет.
Ведуча: Перебуваючи у Криму, милується неповторною природою півострова. Не залишають байдужими поета Бахчисарай, Байдари та Акерманські степи.
Читець: Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, мій візок в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур'яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана...
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністро, то лампа Акермана.
Ведуча: Австрійський поет Райнер -Марія Рільке усе життя мандрував світом. Він відвідав Францію, Італію, Іспанію, Росію і двічі побував в Україні.
Читець:
Земля без меж, вітри, рівнини,
Лісів там тіні старовинні
Й незмірна неба височінь.
Пливуть тобі назустріч села
І знов зникають в далині,
Немов прожиті щойно дні
Чи пісня дзвонів невесела.
Ведучий: Перша подорож пробудила в поетові інтерес до історії Київської Русі. Рільке був глибоко вражений Софіївським собором і Києво-Печерською Лаврою .У Лаврських печерах Києва поет побував кілька разів. У листі до матері писав:«Сьогодні кілька разів мандрував підземними ходами. Це найсвятіший монастир…В моїх руках палаюча свіча. Я пройшов усі ці підземелля раз на самоті, раз із людьми».
Ведуча:Вдруге його маршрут пролягав від Києва до Кременчука, Полтави, Харкова, і той шлях українськими степами глибоко запав у поетову душу. Великим переживанням Рільке стала краса української природи, безмежжя рівнини й степу.
Ведучий:На українській землі поет знайшов жаданий приклад гармонійного єднання людей і природи, Бога і землі. Рільке навіть планує назавжди переселитися до Києва, у це « близьке до Бога місто».
Повернувшись додому, поет записав у щоденнику: « Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки й охоплює сум, що мене там немає».
Ведуча: Враження від перебування в Україні знайшли відображення в збірці « Книга годин». Рільке поставив Києво-Печерську Лавру в один ряд з найвеличнішими пам’ятками культури людства, зобразив сліпого співця-кобзаря, перед яким схиляє голову, як перед незрівнянно духовно вищою особою.
( Гра на бандурі)
Ведуча: Двічі відвідав Україну французький письменник Оноре де Бальзак. Саме його причарувала до себе володарка маєтку у Верхівні, Евеліна Ганська. «Україна — безмежне поле, царство хліба на благодатному чорноземі, який не треба удобрювати, а лише — засівати. Такі ж привітні, щедрі, як земля, хлібороби», - писав автор «Людської комедії».
Ведучий: Перебування Бальзака у Верхівні, одруження з Евеліною у Бердичеві - найромантичніший період його життя. У Верхівні він працював у кабінеті з каміном. Крізь велетенські вікна він бачив українські пейзажі. Божественна аура чарівної природи сприяла творчому натхненню. Тут він написав "Листи з Києва", драму "Мачуха", повість "Зворотний бік сучасної історії".
Ведуча: З Києвом пов’язана доля відомого російського письменника Михайла Булгакова. Дитинство і юність пройшли у Києві, з ним пов’язане становлення митця. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових.Київ займав особливе місце в житті та творчості письменника. Про це він сказав у ліричному нарисі "Київ-місто". Андріївський узвіз, 13, де впродовж тривалого часу мешкала родина Булгакова перетворено на літературно-меморіальний музей, відомий в Європі.
Ведучий: Час все розставив по своїх місцях, підтвердив слова «Рукописи не горять». І понині звуть його люди Майстром, шанують за незламний дух свободи і правди в роки тяжкої диктатури, пам'ятають його як людину, яка розповіла світові про свою любов до міста, пронесену через все життя.
Ведуча: «Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі, ніж Київ».
Ведуча: Російський поет Сергій Єсенін теж багато мандрував. Приїздив він і до України, зокрема до Харкова та Києва. Зовсім юним переклав та опублікував уривок з поеми Тараса Шевченка "Княжна". У Єсеніна є вірш, що має підзаголовок "З Тараса Шевченка", датований 1914 роком і присвячений сторіччю від дня народження великого українського поета.
Ведучий: Поезія Сергія Єсеніна здавна відома українським читачам.
Про свою любов до Єсеніна писав український письменник Юрій Яновський у вірші — відповіді на трагічну смерть поета.
Читець:
Збережу на пізню дорогу,
На осінні срібні дні —
Мли весняної намріяну тривогу,
Золотаві обрійні вогні.
Я люблю тебе, душевного поета,
Той мені Єсенін — синій "сон"...
Тихо так тополя силуетиться,
І його рядки, як меду сот.
Знаю, що життя іде невпинно —
Знаю, що з весняного коріння
Треба вже стежками стугоніть.
Ведуча: “ Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко,” — писав А. Чехов,- “ Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий,” — записав А. Чехов після подорожі по Україні.
Ведучий: Життя й творчість А. П. Чехова були тісно пов’язані з Україною. Антон Павлович приїхав до Ялти 1898 року в зв'язку через погіршення стану здоров'я, побудував тут власний будинок..Навколо нього письменник посадив парк, у якому було 180 видів рослин.
Ведуча: У Криму Чехов А. П. зустрічався із Л. Толстим, О. Горьким, І. Буніним, О. Купріним, В. Короленком. Кримські враження згодом ввійдуть в оповідання "Довгий язик", "Дама з собачкою", "Архієрей", "Студент", "Нова дача", "Душечка", "Наречена", п'єси "Три сестри" та "Вишневий сад".
Ведучий: У наш час п'єси Чехова входять до репертуару театрів України. У Криму присуджується літературна премія імені Чехова, знімаються художні та документальні фільми за творами письменника.
Читці: 1.Моя найкраща в світі сторона
Чарівна, неповторна, Україно!
Для мене в цілім світі ти - одна
І рідна , мила, дорога, єдина.
2.Ми всі малі пагінчики твої
Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.
Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,
А нам судилось в Україні жити.
Ведучий: Життя і творчість Володимира Короленка теж тісно пов'язана з Україною: народився він у Житомирі, у Рівному навчався у місцевій гімназії, останні 20 років провів у Полтаві. Історія та культура України, талановитість і душевна щедрість українського народу відобразилися у багатьох його творах на українську тематику. Досить згадати «Сліпого музиканта», «Судний день», «У поганому товаристві», «Історія мого сучасника», «Ліс шумить».
Ведуча: Проте Короленко не обмежувався лише написанням творів на українську тематику. Він брав найактивнішу участь у суспільному житті України, допомагав голодуючим, захищав невинно засуджених, боровся проти національної ворожнечі, в роки реакції сміливо виступав проти смертних вироків.
Читець:
Є багато країн на землі,
В них - озера, річки і долини …
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди - Батьківщина!
Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у Рідному краю.
Є багато пташок голосних,
Любі, милі нам співи пташині
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у Рідній країні.
І тому найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна, -
Дорога нам усім Україна!
Ведучий: Для будь-якої країни завжди були, є і будуть престижними відвідини когось із знаменитостей, зокрема – відомих письменників. Тож питання про зв′язки видатних закордонних митців з Україною було і залишається актуальним.
Ведуча: Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері - такий закон життя, але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля. Її майбутнє - у ваших руках. Бережіть історію України, її мову, природу! Бережіть її оксамитову ніч і мрійливий світанок, крик птаха в тумані і ніжну ромашку в росі!
Ведучий: Україно, будь вічно молода і щаслива, радуй нас щасливими голосами дітвори, золотою пшеницею, синім небом! Любіть Україну, любіть свій край, бережіть його, плекайте! Згадуйте про неї так, як митці світового пера.
(Звучить фінальна пісня)