Літературно-фольклорне свято «Українські вечорниці»

Про матеріал

Літературно-фольклорне свято «Українські вечорниці» побудований з використанням народознавчих елементів. Метою заходу є ознайомлення учнів із звичаями та традиціями Слобожанщини зимового циклу, святкування Дня Святого Миколая (19 грудня ).

Перегляд файлу

Відділ освіти Барвінківської районної державної адміністрації

Барвінківської районної ради Харківської області

опорний заклад Барвінківська ЗОШ I-III ступенів №1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА

 

 

Виховний захід із елементами народознавства

«Українські вечорниці»

(Літературно-фольклорний вечір)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала  вчитель української мови та літератури вищої кваліфікаційної категорії

Лєбєдєва Ольга Станіславівна,

класний керівник 8-Б класу

 

 

 

 

                              2018

 

 

 

 

 

Мета:

  • ознайомити учнів із звичаями та традиціями Слобожанщини зимового циклу (з використанням літературно-фольклорних матеріалів);
  • навчати використовувати у повсякденному житті традиції та звичаї свого народу;
  • виховувати любов до минулого, до історії України.

 

Сценарій заходу

 

Автор:

Після Миколая (19 грудня) в селах України хлопці та дівчата збиралися на вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше – хлопці. Вечорниці – це традиційна форма організації молоді в побутових умовах українського села. Тут молоді люди зближались, пізнавали одне одного, одружувались. Приміщення для вечорниць наймали дівчата. Здебільшого це була хата самітньої вдови. Кожна частина села, а то й кожна вулиця мала свою хату для вечорниць. Найкраща народна музика, танці, пісні, небилиці, приповідки, прислів’я, загадки та інші види фольклору виникали саме тут – на вечорницях.

 Інтер’єр селянської хати, лави півколом, застелені

українськими килимами, на столах скатертини

в українському стилі, піч, підпіччя, рогачі тощо.

З хати ведуть двері , через які можна виходити. З

другої половини сцени - подвір’я, тин, український

краєвид. У хаті портрети Т.Г.Шевченка і І.Я.Франка

у вишитих рушниках.

За сценою учні співають один куплет пісні «Ой у гаю, при Дунаю».

Ведучий:  Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, , за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня…

Ведуча:  Українська пісня… Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Яких митець не був натхнений її мелодіями. Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведучий: «Народна поезія України – апофеоз краси. Український народ через століття рабства і неволі по шляху до щастя проніс дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який ласкавий і  співчутний світ розкривається в його безсмертних піснях,» - так сказав Горський.

Ведучі виходять.

На сцені з’являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, лави,  чепуриться.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляти б, тільки б музики та пісні, і то ж споконвіку так ведеться. І ми колись… Як загадаю… Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі(починає співати).

Ой догнали літа мої

На калиновім мості:

Гей верніться, літа мої,

До мене хоч в гості!

У цей час непомітно заходить така ж літня жінка, підхоплює пісню.

Не вернемось, не вернемось,

Не маєм до кого:

Не вміла нас шанувати,

Як здоров’я свого.

Господиня: Ой, Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало.

Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця.

Співають разом «Ой попід гай зелененький».

У двері хтось стукає. Співаючи «Ой під вишнею…»,  заходять дівчата, одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Добривечір вашій хаті!

Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж нам пристало сідати. Нам пристало пісню співати.

Починають співати пісню «В кінці греблі шумлять верби»

Господиня: Ще раз просимо гостей до хати, просимо сідати.

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання, дві-три починають поратися біля печі, стара жінка сідає за веретено чи прядку.

Дівчата: 

        Сядем, сядем, заспіваєм

Аж усе , що тільки знаєм,

Потім підем спати,

Щоб раненько встати.

Одна з дівчат: А хочете, я вам Шевченка почитаю?

Читає уривок з поеми «Тополя».

Вокальна група виконує пісню на слова Шевченка «Повій, вітре, на Вкраїну».

Господиня: Дівчатонька, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчата співають пісню «Заспівайте пісню веселеньку».

Одна із дівчат:  А де ж ваші хлопці?

У цей час чується пісня «Ой на горі та й женці жнуть». Її виконують хлопці, які йдуть на вечорниці.

Хлопці: (стукають у двері): Пустіть до хати!

Дівчата: Гарненько попросіть!

Хлопці знову стукають.

 

Дівчата:

                              Агов, хто такий?

                       Пес рябий,

Баран крутолобий,

Ведмідь клишоногий,

Пустіть до хати!

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: (знову грюкають):  Ми, як ліпше, бо буде гірше!

Дівчата: Ми, як візьмем рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопці: (вдають, що злякалися, перепрошують):

Дівчатонька, голуб’ятонька, та ми ж прийшли не битися, та ми прийшли миритися, і гостинці принесли,  і музики привели.

Грають троїсті музики.

Хлопці видзенькують у бубонці. Співають пісню «Ой мала мати». Дівчата пускають їх до хати. Хлопці роблять  вигляд, що сердяться, та й стоять на порозі, далі не йдуть. Дівчата, бачачи таке, починають їх зачіпати. Виходить одна та й починає, пританцьовуючи.

Дівчата:

        Полюбила коваля, така доля моя,

Я ж думала – кучерявий, в нього чуба нема.

Хлопець: (відповідає їй):

Галю, Галю, чорнобрива,

Чого в тебе брови криво,

На козака задивилась,

Та й брівоньки іскривились.

Господиня: Хлопці, та заходьте, не гнівайтесь на нас. Може, ми для  вас танець затанцюємо?!

Танець «Калинонька» під троїсті музики.

Господиня: (запрошує хлопців): Хоч не знаєм – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату  зайшли, просимо, просимо всіх сідати і з дівчатами пісню заспівати.

 Хлопці сідають з одного боку, а дівчата з другого, разом співають.

 

1. «Ой на горі два дубочки» (вперемішку).

2. «Ой не світи, місяченьку» (разом).

Господиня: (підходить до одного з хлопців і каже):

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях,  крутить головою,

Він, сердега, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопець:

         В Шармаївці густо хати,

Вітер не провіє,

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

Дівчата: 

        Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

Сидить гуска над водою, вирячила очі.

Я до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

Хлопці:  А давайте всі до танцю!

Український танець, танцюють хлопці і дівчата.

Ведуча:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине, от де, люди, наша слава,

Слава України!

Так сказав наш незабутній Тарас!

Виконується пісня «Червона калина».

 

 

Список використаной літератури

 

 

  1.   Бріцина, О.Ю., Довженюк, Г.В., Шумада, Н.С. Український фольклор. Хрестоматія 5-11. О.Ю., Бріцина, Г.В., Довженюк., Н.С., Шумада. К.: Освіта, 1998. – 750с.
  2.   Павлюк, С.П., Горинь Г.Й., Кірчіва Р.Ф. Українське Народознавство: Навчальний посібник. /.П., Павлюк, Г.Й., Горинь, Р.Ф., Кірчіва. Л.: Фенікс, 1994. – 608с.
  3. Шлов, І.Я. Українознавець: Дослідження/ Спроба першого прочитання наукових праць М.Ф. Сумцова. І.Я., Шлов. Х.: Майдан, 2000. – 172с.

 

 

 

docx
Додано
30 грудня 2018
Переглядів
194
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку