Літературно-мистецьке свято "Борітеся поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!"

СЦЕНАРІЙ

літературно-мистецького свята, присвяченого

210-річчю від дня народження

Т.Г. ШЕВЧЕНКА

«Борітися – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

 

ОФОРМЛЕННЯ:  У центрі – портрет Т.Г. Шевченка, прикрашений рушником, біля  портрета – квіти, книжкова виставка, присвячена життю і творчості Шевченка.

 

НА ЕКРАНІ: назва заходу, фото № 1

     Вступне слово вчителя.   9 березня – День народження великого поета, людини світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі Т. Г. Шевченка. 10 березня – це той день, коли людство вшановує пам’ять генія, що увійшов у безсмертя.

      Ці дві дати злилися в одну – Шевченківські дні. Протягом недовгих літ життя Тарас Григорович зорав свою ниву і засіяв її словами добра, любові, правди та волі. Тож давайте і ми кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.

 

ЗВУЧИТЬ  пісня «РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ»

 

Учитель.   Зі  слів: «Реве та стогне Дніпр широкий» з поеми «Причинна» розпочинається «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою народною піснею, (композитор Д. Крижанівський)  і символом України, , яку знають у Європі і в усьому світі. Але по-особливому світ вслухається в ці слова у цей час, коли відзначається 210-річчя від дня народження славетного сина України – великого поета і художника Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА, у час, коли наш народ виборює свою незалежність.

(В. Гарбузюк – читає учень 3 класу Коробченко Діма )

 

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає вірші його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,

А виріс – великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься «Кобзар»

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З портрету ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш батько, великий Тарас.

 

НА ЕКРАНІ: фото № 2, 3.

 

Ведучий . Дитинство Тараса було невеселим, кріпацька доля, рання смерть батьків, прислужування в пана-кріпосника Енгельгарда, злидні, голод. Та навіть терплячи велику нужду, юний Тарас був цілеспрямованим. В лихолітті не огрубіла душа Тараса, а навпаки – проймалася любов’ю та співчуттям до знедолених земляків. Це – чи не найбільша його наука, урок для всіх нас і для прийдешніх поколінь.

( Вірш «Не називаю її раєм»  - читає учениця 8 класу Дяченко Інна)

 

 

НА ЕКРАНІ фото № 4, 5

 

НА ЕКРАНІ ВІРШ:               (Звучить пісня «Думи мої…  у виконанні учителя музики)

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

 

ВЕДУЧИЙ: Життєвий шлях Шевченка був дуже важким. Ви тільки вдумайтесь у ці цифри!: із прожитих ним 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, без права писати і малювати.

3 роки з гаком поет провів під постійним наглядом поліції, і лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя. Але великий поет понад усе любив свою Україну.

 

НА ЕКРАНІ: № 5                (Пісня «Зоре моя вечірняя» 5клас)

   (Вірш «Садок вишневий коло хати» читає учениця 5 класу Коробченко Надія) 

  (Перегляд мультфільму створеного за допомогою штучного інтелекту «Садок вишневий коло хати»)

     

ВЕДУЧИЙ: Доля Тараса і доля України – невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення українського народу до волі.

Шануючи сьогодні Кобзаря як символ українства, вклоняємось йому за те, що він – єдиний поет-художник в усій світовій культурі, який врятував націю від виродження в умовах колонізації російською імперією. Сьогоднішня Україна, без перебільшення, постала завдяки шевченківському незламному духу, його думкам і українському слову.

(«Свою Україну любіть…» читає учениця 8 класу Коробченко Ліда)

НА ЕКРАНІ:№ 6, 7, 8

 

ВЕДУЧИЙ: З дитячих років у Тараса прокинувся талант художника. Це було незвичайне дитяче захоплення. Вугіллям, крейдою, олівцем він малював скрізь, де тільки міг. Ходив по селах в пошуках учителя. То було важке навчання у дяках, малярах. Але сталося так, що пан Енгельгард все ж таки відсилає Шевченка до Петербурга на навчання.

 

«Застав при малюванні раз

У Літньому саду Сошенко,

Поміг, щоб вільним став Тарас,

Щоб вчитись став Шевченко».

 

ВЕДУЧИЙ: Українські та російські діячі мистецтва і літератури Іван Сошенко, Євген Гребінка, Аполлон Мокрицький, Василь Григорович, Василь Жуковський, Олексій Венеціанов та Карл Брюллов відчули його не аби який творчий потенціал і викупили Тараса з неволі (25.IV.1838). З цією метою Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського – вчителя і вихователя царських дітей. Цей портрет купила цариця – дружина Миколи I, яка дуже поважала Жуковського. На ці гроші було викуплено Шевченка у пана Енгельгардта.  Це дало можливість талановитому юнакові вчитися в Академії мистецтв, де він здобув великих успіхів.

Спливав третій рік, як він жив вільною людиною – один з кращих років його життя. Як художник, він нагороджений двома срібними медалями Академії мистецтв. Тарас Шевченко зумів піднятися від раба-кріпака до академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв.

 

НА ЕКРАНІ:  фото №  9 - 11

 

ВЕДУЧИЙ: Його мистецька спадщина як художника вражає! Вона  налічує 835 творів: живописних полотен, рисунків, офортів та ескізів. Із них 270 не знайдено. Шевченко був першокласним акварелістом – відомо його 210 акварелей-пейзажів, які за рівнем досконалості  стоять у ряду світових здобутків художньої культури; він також був блискучим портретистом-психологом, про це свідчать написані ним 150 портретів.Переважну більшість своїх творів Шевченко намалював не в Україні, але маючи з дитинства феноменальну пам’ять, зумів і на чужині виразити, відтворити духовний стан свого народу на важкому драматичному етапі української історії.

Навчаючись в академії до нього вперше прийшла слава і як  поета: тут у Петербурзі, явився світові найперший  його «Кобзар» 1840 року, в який спочатку увійшли всього 8 його творів. А взагалі творчий спадок Шевченка — поета налічує 240 віршів, балад, поем, драму, 9 повістей, Щоденник, автобіографію, археологічні замітки. Повне зібрання творів Шевченка це 12 великих томів.

 

НА ЕКРАНІ: фото № 12- 22 (слайди картин Т. Г. Шевченка)

 

ВЕДУЧИЙ: «Кобзар» в нашій історії – це не просто книга, це сплав непримиренності до катів і неприйняття духовного рабства. Вона призначена «для пробудження усіх синів у всі століття», як сказав поет. Недарма її називають українською Біблією, яка створює навколо себе таку духовність, в якій мають виростати всі покоління народу. Сам народ визнав «Кобзаря» своєю безсмертною книгою. У творах поета переплелися долі кріпачок з долею неньки – України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. Духовну велич і красу Кобзар підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ.

 

  (Вірш «Зацвіла в долині» читає учениця 1 класу Кривошапка Вікторія)

НА ЕКРАНІ: фото № 23 - 27

 

ВЕДУЧИЙ:  Особливо вражає в творчості Шевченка тема жіночої долі. «Наймичка», «Катерина», «Тополя», «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар’яна — черниця», «Марина», «Титарівна» — самі назви говорять про трагічні образи жінок-страдниць. Великий Кобзар бачив у жінці духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість, не прощав аморальності і жорстокості.

(Уривок з поеми Шевченка «Катерина» читає Коробченко Антоніна)

 

Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов’ю оспівав у своїй творчості жінку-матір усієї Землі, берегиню, продовжувачку роду. Його невмирущі слова

«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі»

 

є ідеалом для багатьох поколінь і для нас нині, коли ми взялися за будівництво власної хати – держави Україна, бо як казав незабутній Тарас:

«В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля»

НА ЕКРАНІ: фото № 28 -30

 

ВЕДУЧИЙ:  Навесні 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві (метою якого було знищення самодержавного кріпосницького ладу і об’єднання всіх слов’янських народів у єдину державу), Шевченка заарештували і відправили спочатку з України  до Петербурга, потім на заслання. При арешті вилучили поему «Сон», за яку Шевченка звинувачено в політичному злочинстві і жорстоко покарано.

(Уривок з поеми «Сон» читає учень 11 класу Остапченко Руслан )

 

 

 

НА ЕКРАНІ: фото № 31

У період найбільшого занепаду національного життя, і з’явився Шевченко, як посланець Божий, слово якого було наділене величезною енергетичною силою, здатною відродити Дух нації.

«За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся, але не каюсь!..»

 

Правда і воля для нього – добро найкращеє в світі. Боротьбі за них він присвятив усе своє життя.

Тільки у серпні 1857 року залишив Шевченко свою каторгу.

 

НА ЕКРАНІ: фото № 32                                                 

                                                                                  

(Ліна Костенко «ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА» читає учень 7 класу Данілов Костянтин)

 

 Заслання,  самота,  солдатчина.  Нічого.

 Нічого  —  Оренбург.  Нічого  —  Косарал.

 Не  скаржився.  Мовчав.  Не  плакав  ні  від  чого.

 Нічого,  якось  жив  і  якось  не  вмирав.

 Вернувся  в  Петербург,  і  ось  у  Петербурзі  -

 після  таких  років  такої  самоти!  -

 овацію  таку  йому  зробили  друзі!  -

 коли  він  увійшов.  І  він  не  зміг  іти.

 Він  прихилився  раптом  до  колони.

 Сльоза  чомусь  набігла  до  повік.

 Бо,  знаєте…  із  каторги  в  салони…

 не  зразу  усміхнеться  чоловік…

НА ЕКРАНІ: фото № 33

Він пройшов «похмурий, тернистий шлях, не зрадивши себе, не поганьбивши своєї людської гідності». Але свічка його життя догорала. Фізично знищений, поет відчував, що мрії про одруження, сім’ю, хатину над Дніпром – залишаться нездійсненними. Тільки муза поезії зігрівала змучене серце, дарувала радість творчості. 10 березня 1861 р. в холодній майстерні будинку Академії мистецтв на 47 році – він пішов із життя. Спочатку його поховали в Петербурзі, а згодом, тіло його було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Але лишилися його твори, його заповіти-мрії тобі, мені, усьому українському народові.

 

(Пісня   «Заповіт»  виконують усі учасники)

 

НА ЕКРАНІ: фото 34 до фіналу.

 

ВЕДУЧИЙ: Шанують і вивчають Великого Кобзаря усі покоління українського народу: від посивілого великопомного покоління до молодших нащадків

 

 (Вірш про Шевченка читає учениця 2 класу Кацай  Саша)

«Я, маленька українка,

Вісім років маю.

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

 А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України»

 

Учитель.

Сьогодні, ми знову виборюємо справжню Незалежність, про яку мріяв великий кобзар Т.Г. Шевченко і  яку  вже ніхто не зможе сказати, що воля і свобода далися Україні надто легко.

Найкращим пам’ятником Вел икому Кобзареві буде Перемога і будівництво нової, вільної, очищеної кров’ю боротьби, УКРАЇНИ.

  (Звучить пісня «Україно, панно синьоока»)