З якими дискусійними думками 20-х років ХХ ст. суголосні риторичні питання Івана Драча? Куди йдемо? Яка нас хвиля. Жене на кам’яні вітри?Якого виґвалтуєм звіра,Щоб з ним загинуть допори?Атомні цвяхи, мудрі бляхиІ філософські манівці,І сита морда костомахи. З кривавим прапором в руці. Іван Драч
Народ мій є, народ мій завжди буде, Ніщо не перекреслить мій народ! В. Симоненко … вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров’ю. Волю окропіте! Т. Шевченко... Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, Проклятий край, Елладо степова?!Є. Маланюк. А ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса. Л. Костенко. О ні! Не самі сльози і зітхання. Тобі судились! Вірю в силу ДухаІ в день воскресний твойого повстання. І. Франко
Стоїть у ружах золота колиска. Блакитні вії хата підніма. Світ незбагненний здалеку і зблизька. Початок є. А слова ще нема. Ще дивен дим, і хата ще казкова,і ще ніяк нічого ще не звуть.І хмари, не прив'язані до слова,от просто так - пливуть собі й пливуть. Ще кожен пальчик сам собі Бетховен. Ще все на світі гарне і моє.І світить сонце оком загадковим. Ще слів нема. Поезія вже є.
1. Остання в світі казка сидить під образами. Навшпиньки виглядають жоржини через тин…2. Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться, – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці.3. Душа належить людству і епохам. Чому ж її так раптом потрясли осінні яблука, що сумно пахнуть льохом, і руки матері, що яблука внесли?! 4. Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. А «Страшні слова, коли вони мовчать…»Б «Доля» В «Засвіт встали козаченьки» Г «Українське альфреско»Д «Шалені темпи. Час не наша власність»
напівлегендарна народна поетеса-піснярка. народилася близько 1625 р. в Полтаві козак Гордій Чурай мав горду натуру, брав участь у багатьох протипольських повстаннях, був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі. Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві — через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати чудові пісні. Маруся Чурай
Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» За своєю суттю це — глибоко національний твір. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше, зриміше показати, «оживити» Україну XVII ст. Письменниця спершу осягнула, відчула її сама, а згодом, працюючи над романом, відкрила її й для нас, обезсмертила в Слові. (В. Панченко).
Тема: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька широка картина життя України XVII ст.; зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної поетеси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України 17ст.; усенародна участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.
Ідея: незнищенність українського народу, глибока віра в його духовну силу і могутність; возвеличення Марусі Чурай – хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки; втілення найкращих риси українського жіноцтва – багату духовність, співучість, ліризм, романтичну вдачу, незалежність натури, що засвідчують незнищенність національного духу; глибока віра в духовну силу й могутність нашого народу.
«Вічна» проблема літератури: Митець і народ, митець і суспільство. Головна героїня роману, Маруся Чурай - геніально обдарований митець. Суспільне сприйняття Марусі глибоко неоднозначне. Коли в похід виходила батава,- її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні…… Чурай Марусю, у такій ганьбі! –До зашморгу вестимуть у юрбі.І не здригнеться наш пісенний край…І море гнівом не хлюпне на сушу…І попелом розвіяний Чурай. Безсмертним болем дивиться у душу.
«Маруся Чурай» Ліни Костенко, — зауважував Михайло Слабошпицький, — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це — історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це партитура вічних мотивів духовного буття народу... Якщо в національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить, воно не безнадійне, і не безнадійна доля того слова — воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу».