Літературно-мистецький проект «Щастя – це світ, подарований всім»

Старововчинецький ліцей

Управління освіти Глибоцької РДА

Департамент освіти і науки Чернівецької ОДА

 

Щастя – це світ, подарований всім

Літературно-мистецький проект

 

 

Вчитель  зарубіжної літератури та мистецтва Гнатчук С.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Літературно-мистецький проект

«Щастя – це світ, подарований всім»

 

 

На фоні музики «Звуки природи»

на сцені з’являється учениця:

•         Прокинулась я і думаю: «Боже, дай мені…» і зупинилася… Батьки в мене Є… Друзі в мене Є… Я здорова… Я бачу і чую… Я не знаю, що таке голод… Мене люблять і турбуються про мене… А що мені треба? Ось що…

«Боже, дякую тобі за те, що я маю! Сохрани мені те, що у мене є!!!»

(У цей час 2 хлопчиків спостерігають за дівчинкою,

коли вона замовкає,  вони дивуються:

•         Ти бачив? Ото смішна!
•         І не кажи… послухати її, то вона найщасливіша, бо має батьків, друзів…
•         Каже: «Я здорова, я бачу і чую…». Ніби ми цього не маємо.
•         Розхвалилася тут!!! Знайшла чим!!!
•         Краще б телефон свій древній поміняла або шкаримодняцькі у своїх батьків видерла (іронічно).
•         Та що з неї взяти? Що вона знає про щастя?
•         Спробуй їй докажи, що щастя – це, коли у тебе є в друзях впливові люди… ну там… скажем МЕНТ, ЮРИСТ,…
•         Чи якийсь крутелик…

З’являється третій учень

•         Ви теж нічого не знаєте про щастя! Ось я щасливий! Мені не треба ходити до школи – РАЗ! Мені ніхто не вказує, коли я маю лягати, коли вставати – ДВА! Ніхто не заставляє вмиватися, чистити зуби, причісуватись – ТРИ!Мене ніхто ніколи не сварить через те, що я пізно повернувся, забруднив одяг – ЧОТИРИ!

І взагалі, кому яке діло як я живу? Ось це і є щастя!!

З’являються  двоє дівчаток

1 уч. Я така щаслива, нарешті здійснилася моя мрія – мені подарували цуценя!

2 уч. А мені купили новеньке плаття!

1 уч. А ще, моя бабуся одужала. Я її так люблю!

2 уч. Я така щаслива, нарешті сама змогла розв’язати задачу!

1 уч. Вся наша сім’я вчора так раділа, бо нарешті зібралася разом за вечерею.

2 уч. Як добре, коли всі здорові, коли немає ніякої біди. Це, напевне, і є щастя!

Всі утворюють своєрідну дорогу до ЩАСТЯ .

З’являються ведучі і звертаються до присутніх на сцені.

1 вед. Здрастуйте! Про що мова?

Відповідають врізнобій: Про щастя!

2 вед. І ви знаєте, що таке щастя?

Всі врізнобій: Знаємо!

1 вед. А може знаєте, яке воно?

Кожен відповідає: Велике, довгождане, несподіване, таке як сонце…

2 вед. Цікаво… А де його можна знайти?

Всі: Ось там (показують на дороговказ)

З’являються під веселу музику метелики і виводять дітей.

Всі вибігають у напрямку дороговказу «ЩАСТЯ»

 

 

Танець «Ніжність» виконує уч.5 класу Качуляк

Залишаються тільки ведучі.

1 вед. Щастя… Скільки про нього сказано і написано, думано і вимріяно.

2 вед Йдемо за щастям, шукаємо щастя… Це найбільш масова дорога на Землі.

1 вед. Щастя… Яке воно? Хто і коли тримав у руках стовідсоткове щастя? І де воно, щастя? Та й ким дається щастя?

2 вед.  Хтось тішиться, що його впіймав. Хтось мріє, що неодмінно знайде своє щастя. А ще інший плаче, що ніколи не був щасливим?!

1 вед. Прагнення до ЩАСТЯ – природне бажання і визначається воно природою людини.

2 вед. Принаймні з часів Сократа досліджують філософи природу щастя і його досяжності

Оголошуються дані відеоопитування по ліцею.

На сцені з’являється Чарівник і звертається до глядачів.

Чарівник: Хто хоче бути щасливим?

Вибігають бажаючі: 2 дівчинки і 2 хлопчиків.

Діти (наперебій кричать): Я, я, я!

Чарівник:Ось і бажаючі. І чого їм не вистачає для повного щастя? (до залу)

Чарівник(звертається до маленької дівчинки): Я можу подарувати тобі миттєво щастя. Чого б тобі хотілося?

Дівчинка(несміливо): Я дуже хочу біленьке маленьке цуценя.

Чарівник: Це мені зовсім неважко. Ось, тримай!!!

Дівчинка радісно пригортає цуценя до грудей.

Дівчинка: Дякую! Яка я щаслива!

Чарівник (до інших дітей):Я впевнений, що цуценя також щасливе, бо потрапило в гарні руки.

До Чарівника підходить хлопчик.

Хлопчик:  Невже ви все можете?

Чарівник: А чого б тобі хотілося?

Хлопчик: Та небагато мені треба. Просто давно мрію про новий м’яч. (соромлячись, показує старенький, порваний м’яч  ).

Чарівник: А я думаю, для кого я прихопив з собою цього м’яча? Ось, тримай!

Хлопчик бере м’яча  і розглядає його.

До Чарівника підходить дівчинка.

Дівчинка: Дядечку, а щось солоденьке для повного щастя знайдеться для мене?

Чарівник: А чого саме ти хочеш? Цукерочку? Тістечко чи шматочок тортика?

Дівчинка: Майже вгадали! Ви – справжній чарівник! Я страшенно щаслива, коли можу поласувати шоколадкою! (облизуючись)

Чарівник: А таку шоколадку любиш? (показує шоколадку)

Дівчинка: Люблю! Люблю! (бере з рук Чарівника шоколадку)Гарно дякую!

Хлопчик – 2 звертається до Чарівника

Хлопчик:Дивні вони якісь! Цуценя, м’ячик, шоколадка… Це все не те! У мене все це є! І що? Ніби це приносить щастя… Цілковита маячня.

Чарівник: Чому ж маячня? Сьогодні саме це робить їх щасливими. Подивися, збулася їх мрія! Хіба це погано?

Хлопчик: Так радіють! А мені це ніякої радості не приносить. Що з м’ячика, коли ні з ким погратися?

Чарівник:Здається, я здогадуюсь чого не вистачає тобі. Друга! Чи не так?

Хлопчик:(знітившись, киває ствердно головою і опускає очі ).

Чарівник:(помахом палички кличе дітей) Подивись, вони в тебе є!

Діти підбігають до нього, обступають, беруться за

руки і разом з Чарівником кажуть

Всі разом: Хіба не щасливий ти, коли можеш комусь допомогти здійснити чиюсь мрію?

 

Під веселу музику учасники вибігають за Чарівником.

Танець метеликів.

На сцені з’являється «вершина щастя».

На сцену виходять ведучі з тюльпанами в руках.

1 вед.  Стверджують, що щастя перебувало у золотистому, щільно стуленому пуп’янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто – силою, хто – хитрощами, хто – заклинаннями. І йшли до тої квітки і старі, й молоді, здорові й каліки, йшли царі із шляхетним почтом і жебраки з торбами, йшли багатії-марнотрати і злидарі, без копійки за душею. Щастя нікому не давалося до рук.

2 вед. Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, йшла натомлена тяжкою працею бідна жінка, яка вела за руку маленького сина. Їй хотілося, бодай, подивитися на пуп’яночок чарівної квітки щастя, якого вона так і не побачила за все своє життя, лише тяжко зітхала, згадуючи про нього.

1 вед.  Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилась до квітки. Раптом її хлопчик, побачивши пуп’янок чарівної квітки, дзвінко і голосно , як може лиш дитина, розсміявся…

2 вед. І сталося диво! – тієї самої миті пуп’янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні силою, ні хитрощами – зробив веселий безтурботний дитячий сміх…

(звучить тихесенько дитячий сміх). Дорослому часом важко збагнути, що не все можна купити за гроші. Не все можна здобути силою чи хитрощами. По-справжньому щасливою може бути лише дитина – їй так небагато для цього треба.

Дитячий сміх звучить голосніше.

Ведучі кріплять тюльпани до «вершини щастя».

На сцену виходить бабуся з торбинкою на плечі.

Бабуся: Здрастуйте, мої дорогі! Ось почула дитячий сміх і прийшла. Натомила я свої ніженьки, спину ломить, так хочеться відпочити. (шукає місце). Сяду і – знову в дорогу, багато ще справ в мене. Не маю часу засиджуватись ( дивиться в торбинку). Багатством своїм хочу поділитись. А в цій торбинці все воно і вмістилось. Ось воно моє багатство – ДОСВІД називається. Всякий він тут є: і хороший, і дуже гіркий. (дивиться по сторонам). Де ж ці мої онуки? (гукає)

•         Наталочко! Сергійку!

Вибігають дівчинка і хлопчик.

Бабуся: Наталочко! Прочитай, що тут написано?

Дівчинка: «Найщасливіша та людина, яка потрібна всім»

Слова проектуються на екрані.

Все, що дістають з торбинки, проектується на екран.

Бабуся: Прилаштуй, дитинко, це ось туди. (показує на «вершину щастя». Дівчинка кріпить слова).

Бабуся: Сергійку, а це ось ти прочитай.

Сергійко: «Щастя, коли ти маєш багато грошей»

Бабуся:Так, гроші необхідні, але не вони роблять людину щасливою. Поклади це ось у ту корзину («смітник»).

Наталочка: Бабусю, я здогадалася! Посидьте, ми наведемо лад, а ви тільки дивіться, як ми це робитимем (виймає з торбинки підкову) Підкова! Сергійку, що з нею робити?

Сергійко: Я знаю! Я чув, що підкова – символ щастя. Давай розмістимо її ось тут (кріпить до вершини). Правда, красиво?

Наталочка: «Чесність і порядність – це вже половина щастя» (М. Аврелій).

(без вагань підходить до вершини).

Сергійко: «Щастя, коли ти маєш усе, що хочеш, щоб жити в своє задоволення»

Наталочка: О, ні! Правда ж , бабусю?

Бабуся: Правда, рідна моя. Людина не може мати все. Як не дивно, але чим більше має вона, тим більше їй не вистачає.

Сергійко опускає слова у корзину.

Наталочка: « Щастя, коли тебе розуміють» (без вагань йде до «вершини щастя»).

Сергійко: «Ми не маємо права бути щасливими, якщо не робимо щасливими інших».

Наталочка: Сергійку, подивися яке велике серце! (розглядає серце) і таке красиве,.. ось візьми, відчуваєш його тепло? (хлопчик киває ствердно головою і розглядає його, притискає до свого серця).

Сергійко:Я відчув його тепло… Я готовий ним поділитися з іншими, щоб кожен зміг відчути це…

Кріпить до вершини.

Наталочка: Ой! Я чогось не розумію. На, ось прочитай!

Сергійко: «Щастя – це , коли тебе ніхто не турбує, ніхто нічого від тебе не просить»

Дівчинка бере від нього слова і з відразою кидає їх у корзину.

Бабуся: Щаслива я! Гарними людьми стануть мої онуки. (до присутніх у залі). Ось і полегшала моя торбинка. Та все одно засиджуватись не має права. Треба йти… (бере за руки дітей і виходить).

 

Пісня «Стежина добра», вик. уч. 9кл Подлєсна Алла

 

Дівчина: А я теж така нещасна! Нічого в мене не виходить, ні в чому мені не щастить. Невезуча та й годі.  Як подумаю про це, так жалію сама себе. І здоров’я мене   турбує: то голова болить, то в боку коле. Нічого мене не тішить, все мене дратує, ніхто мене не розуміє. Все не так! Бідна я ! Ох, нещасна я

На сцені з’являється Вереда.

Вереда: Не знаю, чому мене прозвали Вередою? Подивіться, яка я красива, така вся модна, чого вартують одні тільки нігті! Не можу ж я ходити як усі. Хіба це нормально? Дістали мене всі. Тільки прийду додому зразу: «Вимий посуд, прибери в своїй кімнаті, склади білизну..!» Прийду до школи: «На кого ти похожа? Де ти вчора пропала після 3-го уроку?». Здуріти можна! Дах зриває (тримається за голову) від цього всього. Такі всі правильні! Зараз прийду додому, ляжу в ліжко, скажу, що голова болить… Нехай побігають

коло мене

Танець «Шляпа» вик. уч.9кл Кирилюк Ганна

На сцені з’являються ведучі

1 вед.: Є й такі люди! (про попередніх дівчат) Вони вічно скаржаться, які нещасні, як у них все погано… І не замислюються над тим, що вони живуть. А це вже велике щастя!!!

2 вед.: Вони цього не розуміють… Адже вони не борються за своє життя кожну хвилину. Не знають вони, що кожний день багато дітей у всьому світі перебувають у небезпеці, яка перешкоджає їх росту і розвитку.

1 вед.: Щодня 40000 дітей помирають від недоїдання і хвороб, у тому числі від СНІДу, відсутності чистої води, наркотиків…

 

           Перегляд відеоролика «Крок за кроком»

 

2 вед.: Коли бачиш таке (показує  на екран), стає соромно за тих, хто скаржиться на своє життя, хто завжди шукає виправдань своїм забаганкам, хто придумує різні болячки і вдає з себе нещасних і хворих.

1 вед.: Спадають на думку слова В.Симоненка

«Скільки б не судилося страждати

Все одно благословляю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди

 

2 вед.:  Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми!-

На землі сміятись і страждати

Жити і любить поміж людьми»

 

Відеоролик. Балет «Handinhand». Китайські виконавці, які стали в 2007 році національною легендою Китаю. Жага життя.

 

1 вед.:Ми не маємо права бути щасливими, якщо не робимо щасливими інших.

2 вед.: Перед лицем інших нещасть якось соромно скаржитись на своє життя.

Вірш В.Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина!» чит. уч.10кл Топало Юлія

На сцені з’являється бабуся, тримає за руку дівчинку

• Бабусенько, то що ж таке щастя?
• Люба моя, подивися довкола…Ось, чуєш, пташечка співає…(прислухаються до звуків природи)…Поглянь, який чудовий день!!!!!!!!!
• Яка краса! Це щастя, бабусю?
• Так, дитинко, це щастя.
• Мені так добре і затишно біля тебе! У тебе завжди такі теплі руки! (тулиться  до бабусі). Я так тебе люблю!!!!!!
• Ти ж моя дорога, ти ж моє щастя!!! (обнімає і пригортає до себе дівчинку)

 

Виходять по одному учасники дійства з тюльпаном у руці, кажуть афоризм про щастя і дають квіти бабусі.

1 учасник: Немає більшого щастя, ніж відчувати, що люди люблять тебе і радіють твоїй присутності (Ш. Бронте «Джейн Ейр»)

2 учасник: Ви перетинаєте весь світ у пошуках щастя, а воно завжди поруч, на відстані витягнутої руки від будь-якої людини (Горацій)

3 учасник: Точно знаю, що для щастя потрібно зовсім небагато. От тільки не знаю чого…

4 учасник: Щастя – це коли ти хочеш робити те, що тебе змушують.

5 учасник: Щастя, це коли сама собі заздриш.

6 учасник: Щастя як здоров’я. Якщо його не помічаєш, значить воно є!!!

7 учасник: Все в житті є щастям! (Дональд Трамп)

8 учасник: Хто не задоволений тим, що має, не був би задоволений і тим, що хоче мати.

9 учасник: кажуть дорослі, що щастя – це коли вранці дуже хочеться йти на роботу, а ввечері дуже хочеться йти додому.

10 учасник: Для щастя потрібні 2 речі: жити і радіти!

11 учасник: Коли ви бачите щасливих людей – не заздріть. Ви ж не знаєте, як вони боролись за своє щастя.

12 учасник: Щастю людини найбільше сприяє весела вдача (Шопенгауер).

13 учасник: Щасливий той, хто щасливий у себе вдома (Л. Толстой)

14 учасник: Які ваші думки – таке й ваше щастя. (М.Аврелій)

15 учасник: Ми не маємо права бути щасливими, якщо не робимо щасливими інших

16учасник:Щастя–вінець відважних.

 

Бабуся пригортає до грудей тюльпани і разом з дітьми слухають

  вірш Л.Костенко «Крила»у виконанні Б. Ступки

після цього встає і кладе всі тюльпани до підніжжя вершини щастя

 

1 вед.:То чи є на грішній землі щасливчики? Дослідження, проведені кілька років тому в ряді країн світу, якими було охоплено понад мільйон осіб, дали чудовий результат –

2 вед.: 2/3 опитаних вважають себе щасливими або дуже щасливими. І лише 3% визнали себе нещасливими.

Вчитель:Щастя – це не кінцева станція… це спосіб подорожі. Габріель Гарсіа Маркес казав, що кожен з нас хоче жити на вершині гори, не здогадуючись, що істинне щастя чекає нас на спуску.

І ми відверто і впевнено скажемо що:

(діти читають вірш Н.Красоткіної «Щастя»)

Щастя – це вічна дорога земна,

Щастя – це літо, зима і весна,

Щастя – це сонце, злива і сніг,

Щастя – це пісню ділити на всіх,

Щастя – це віра в добро і любов,

Щастя – це музика вільних дібров,

Щастя – це друзі і рідний твій дім,

Всі разом:

Щастя – це світ, подарований всім!!

 

 

У виконанні 2 учениць звучить пісня «Ми бажаєм щастя вам»