ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ:

«КРАЩОЇ НІЖ РІДНА, МОВИ НЕ БУВАЄ…»

Ведучий 1:

 Доброго дня Вам, шановні добродії! Розпочинаємо свято «Кращої ніж рідна, мови не буває…» .

Ведучий 2: 

Ми раді Вас вітати саме сьогодні в День української писемності та мови, яке відзначаємо як державне свято 9 листопада. 

Ведучий 1: 

Мова – своєрідна візитна картка кожної людини, за якою судять про її освіченість, ерудицію, начитаність. 

Ведучий 2: 

Знання мови потрібні кожній людині в її повсякденному житті: і без них не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рідним словом. 

Ведучий 1: 

Мова – це неоціненний божественний дар, який дано людині. А наша рідна українська мова за милозвучністю визнана вченими другою (після італійської) серед європейськох мов.

Ведучий 2:

Усі її звуки чіткі, гарно поєднуються голосні та приголосні, що надає мелодійного звучання кожному слову. 

Звучить пісня. Слова Д.Луценка, музика І.Шамо «Україно, любов моя!»

Ведучий 1: 

Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода.

Ведучий 2: 

Це України мова барвінкова, Така багата й вічно молода.

1-й учень: 

                Бог нам гарну мову дав, 

Щоб ми не мовчали 

І усі звуки і слова 

Легко вимовляли.

Кожна літера – це знак,

Кожна – загадкова,

Вони з’єднуються так,                             Що виходить слово.                            Мова – наш душевний код,                            Даний нам від роду.                            А без мови наш народ                             Не був би народом.

Через відстані віків,

Як сила могутня,

Мова наших прабатьків                             Лине у майбутнє. 

Ведучий 1: 

Як гарно звучить наша мова в рідній школі! Яка вона багата і чудова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає кінця.

Ще жива ти Україно,

Ще не вмерла мова

Встань, прокинься, пробудися, Рідна наша мово!

Не одне лихе століття Тиранів терпіла,

Та жила серед народу

І людям світила,

Квітла, мов лілея ніжна,

Лютою зимою,

Знала, певно, що народ твій

Завжди із тобою,

Збереглася в вишиванках, В золотому житі,

У простій бідняцькій хаті

Та в мужицькій свиті, Тож давайте, українці,

Мову поважати,

Що пройшла через тортури

Та залізні грати,

Що створила, наче долю,

Пісню калинову,

Встань, прокинься, пробудися, Рідна наша мова!

Ведучий 2:

Нині проводиться багато конкурсів знавців українськой мови. Щоосені проводиться в Україні олімпіада школярів з української мови та літератури.

Так, у нашій школі, 16 жовтня, було проведено I етап. Її учасники є і серед нас. Давайте привітаємо їх оплесками. 

Ведучий 1:

Одним з наймасовіших і найпопулярніших є Міжнародний конкурс з українськой мови імені Петра Яцика, який уже восьмий рік упевненою ходою крокує не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу, де живуть наші співвітчизники.

Ведучий 2:

У нашій школі дедалі більше учнів стають його учасниками. Це підтвердження того, що словесність – початок усіх наук. Вона – мов джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає силу і розливається могутньою рікою духовності.

Ведучий 1:

Сьогодні в цій залі зібралися юні шанувальники рідного слова – учасники першого (шкільного) етапу конкурсу імені Петра Яцика, а також наші вчителі.

Ведучий 2:

Петро Яцик народився  в 1921 році на Західній Україні. Доля склалася так, що він мусив емігрувати за кордон, до Канади (1949 р.) де прожив півстоліття. Але ніколи не забував про те, що він українець. Повсюдно прагнув допомогти своєму народові.

Ведучий 1:

Ставши видатним бізнесменом, власником будівельного підприємства, він став і великим меценатом. Петро Яцик допомагав багатьом – багатьом людям. Він давав кошти на будівництво українських шкіл, розвиток культури, мистецтва. 

Ведучий 2:

З його фінансової підтримки з’явилися на світ чимало важливих книг з історії та культури України. Усі благодійні пожертви мецената на українські справи вимірюються десятками мільйонів. 

Ведучий 1:

Він був скромним в особистих життєвих потребах, невибагливим у побуті. І цим мало нагадував респектабельного мільйонера. Він був твердо переконаний: найбільше багатство людини – те, що вона віддала іншим. 

Ведучий 2:

Життя Петра Яцика - це справді яскравий взірець служіння рідному народові України. 

Звучить пісня. Слова і музика М.Ровенка «Наша мова».

1-й учень:

Рідна мова

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,- Це України мова барвінкова,- Така багата  й вічно молода.

Вона, як ніжна пісня колискова, Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Це  мова, наче пташка світанкова,

    Що гордо лине в свій стрімкий політ. (Юлія Косинська)

2-й учень:

Клятва

Мова кожного народу

Неповторна - і  своя;

В ній гримлять громи в негоду, В тиші – трелі солов’я. На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зелен – клени у діброві По - кленовому шумлять.

Соловїну, барвінкову,

Колосисту – на віки – Українську рідну мову В дар дають мені батьки. Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,-

Бо ж єдина – так, як мати,- Мова в кожного із нас. (Володимир Лучко)

3-й учень:

Хто любить, той легко вчить

Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд, Не вважай її примусовою, Полюби, як весною ряст. 

Примусова тим, хто цурається, А хто любить, той легко вчить:

    Все, як пишеться, в ній вимовляється,- Все, як пісня, у ній звучить. І журлива вона, й піднесена,

Тільки фальш для неї чужа В ній душа Шевченка й Лесина, І Франкова у ній душа. 

Дорожи українською мовою, 

                                        Рідна мова – основа життя,

Хіба мати бува примусовою? 

                              Непутяще бува дитя!

(Дмитро Білоус)

4-й учень:

Мова

Сію дитині

В серденько ласку

Сійся-родися,

Ніжне «будь ласка», Вдячне «спасибі», «Вибач» тремтливе –

Слово у серці, Як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!»,

«Світлої днини!» - Щедро даруй ти Людям, дитино.

Мова барвиста,

Мова багата,

Рідна і тепла, Як батьківська хата. (Варвара Гринько)

5-й учень: Не цурайтесь мови! Не цурайтесь мови – мови тата й мами,

Мови діда й баби, предків наших всіх,

Бо її цуратись – сором непошани, Бо її цуратись – перед Богом гріх! На землі народів Бог створив багато

І подарував їм скарб усяких мов,

А у кожну мову, гарну і багату, Вклав свою небесну ніжність і любов. Всі народи світу – то Господні діти, Всіх народів мови – то Господній дар.

Але мова мами – найрідніша в світі,

В ній є все: і святість, і краса, і чар. (Роман Завадович)

6-й учень:

Рідне слово

Величне слово мудре і святе.

Любить його мене навчила мати. Воно у серці ніжністю цвіте І гріє так, батьківська хата.

Так відчуває слово кожну мить, Коли нам важко і коли страждаєм. На крилах ангела у небеса летить, Молитвою нам душу зігріває.

Коли жартує слово, то для нас Вишневі усмішки квітують дивоцвітом.

Вони лікують, пролітає час

І знов надія сонечком нам світить.

А як співає слово, як співа!

У солов’їні переходить трелі. У хороводі музики слова – Візитка української оселі.

Крізь товщу літ це слово йшло до нас, Вбирало часу неповторні миті.

Це наш безцінний золотий запас,

Це наша сутність в многоликім світі.

Я ним живу, без нього – німота.

Без слова рідного то не життя, а драма. Благословляю мить, коли мої вуста Промовили найперше слово – «мама». (Марія Ясакова)

Не цурайтесь мови! Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде, Хай дійде до серця. Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято,

Соловейком хай співає В українській хаті.

Бо ж вона така багата, Українська мова,

Неповторна і крилата, І така чудова!

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками,

Мрії наші і бажання, Верби над ставками.

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі,

І святкове, і буденне, В ній батьки і діти.

Не цурайтесь, люди, мови, Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово, Не буде народу. (Н. Кропоткіна)

Ведучий 2:

Тож давайте ще раз привітаємо учасників конкурсу знавців рідної мови і побажаємо їм кожному перемогти.

Ведучий 1:

Наше свято закінчується. Сподіваємось, ви відчули, зрозуміли багатство, красу та мелодійність української, нашої рідної, мови.

Ведучий 2:

Не шкодуйте часу і зусиль для вивчення мови, боріться за її красу, правильність, багатство. Розвивайте та бережіть наш національний скарб.

Ведучий 1:

Як парость виноградної лози

Плекайте мову

Пильно й ненастанно

Політь бурян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить Вам.

Хоч і живе своїм життям.

М.Рильський.

Звучить пісня. Слова і музика А.Житкевича «Музика землі».