Літературно-музична композиція "Пригорнись душею до Вкраїни"
Літературно-музична композиція
ПРИГОРНИСЬ ДУШЕЮ ДО ВКРАЇНИ
Підготувала Алла Кощей, учитель української мови й літератури Степанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Сумської районної ради Сумської області
На фоні музики
Ведучий 1. Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м'яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.
Ведучий 2. Моя Україно, рожевий серпанок,
Напоєне збіжжя солодких полів.
В барвистій росі прокидається ранок
І віє над світом замріяний спів.
Ведучий 1. Моя Україна — зоря світанкова,
Пшеничні лани, голубі небеса,
її солов'їна калинова мова
Світиться, наче на сонці роса.
Ведучий 2 О рідна матусю, за правду і волю
Справіку моляться твої вуста.
Моя Україна народжена з болю,
Любові та віри Ісуса Христа
Ведучий 1. Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!
ПІСНЯ «Перлина Україна»
Ведучий 2. Як часто в житті буває - все найцікавіше, найдивовижніше, найприємніше приходить до нас зненацька і від цього смак насолоди залишається надовго, а спогади назавжди укоріняються в нашій підсвідомості.
Ведучий 1. Ми звикли час вимірювать роками,
Ділити на початок і кінець.
А він живий! Сьогодні разом з нами
Пульсує поштовхом схвильованих сердець.
Ведучий 2. Ми звикли час вимірювать роками,
А він невпинний – вічний, як життя.
Він всіх єднає і разом із нами
Прямує у безмежне майбуття!
ВІРШ на тлі відео сюжету http://www.youtube.com/watch?v=vopHuxXXweI
Молюсь за неньку, ставши на коліна,
Бо споконвіку так завжди було,
Що наша справжня мати – Україна
Там, де хліби оточують село.
Там солов’ї дарують насолоду,
Розвішуючи дзвоники в садах,
І з відрами матуся йде по воду
Така струнка, красива, молода…
Де гордий півень вилетів на стовпчик
І людям сповістив про свій політ.
А я маленький, безтурботний хлопчик,
Захоплено дивлюсь на білий світ,
І десь у надрах юної голівки
Світ не з мільярдів розумів і сил.
З Порадки, Боярки, Шушківки –
Трьох величезних неповторних сіл,
З дерев великих і трави у лузі,
Ставків могучих, наче океан,
І щирих друзів, перших вірних друзів,
Набитих гуль, синців, подряпин, ран…
Десь є Китай, Америка, Росія,
А мені не хочеться рости,
Лишиться хати батька навесні.
А ті, всі інші – то чужі світи.
А вдома мати позове до столу,
Хлібину дасть гарячу і святу,
І знову не захочеться до школи,
Бо в школі розумію: я росту,
Зростаю швидше, як колосся в полі,
Росту, як осокори по весні
І рвуся бути першим у футболі,
І мрію бути першим в навчанні.
А ще я дуже хочу стати
У розквіті своїх юнацьких літ,
Як мама – мудрим, і міцним, як тато –
Мої батьки для мене – цілий світ.
І вперше бачу мамину тривогу,
Пірнаю в річку неспокійних снів…
Батьки мене збирають у дорогу,
За горизонти радісних ланів.
Я бачу як росту, минаю хату,
Бажання падають, як зорепад,
А я кажу: «Бувайте, мамо й тату».
А далі кілометри і роки…
О, Боже, як дороги об’єднати,
Мої шляхи, великі і малі,
До Сонця, мабуть, можна вже злітати,
А я їх протоптав по всій Землі.
Дороги на моїй планеті – рани,
Рубці, що не беруть ні мазь, ні крем.
Дороги – шрами гір Афганістану,
Дороги, що обпалені вогнем,
Шляхи, які хотілося б сьогодні,
Як пісню, щирим серцем розгорнуть:
Веселі стежки юних студзагонів,
Наївна комсомольська світла путь,
А ще благословити ту дорогу,
Що зразу не вагаючись пройшов.
І ця дорога – це мій дар від Бога:
На цій дорозі я знайшов любов.
Знайшов, щоб більш не втратити ніколи.
Про неї по секрету розказать,
Хотілось в парті «Люда плюс Микола»,
Як ножиком в дитинстві вирізать.
Хто не повірить, що любов від Бога,
Хто скаже, що не він так захотів,
Що за Дніпровим хортицьким порогом
Знайшов кохання й ще одних батьків
І мить, яку не можна описати
Ні в золоті, ні навіть в кришталі,
Коли уперше чуєш слово «тато»
Від двох принцес найкращих у житті.
З роками на улюбленій планеті
Найголовніше, що я зрозумів, –
Це шлях не до високих кабінетів,
А шлях до того, кого приручив.
Людей у світі, що трави у лузі,
Найбільший скарб, що випадає нам –
Знайти між ними щирих, добрих друзів.
І з друзями пройти дорогу в храм.
У храм, що ти спромігся збудувати
В ім’я отця і сина, й земляків,
У храм, куди приходять мама й тато
І тисяча твоїх земних шляхів.
Де я молюся, ставши на коліна,
Бо споконвіку так завжди було,
Що наша справжня мати – Україна
Там, де хліби оточують село.
Молюся тихо за свою родину,
Прошу здоров’я в Бога для всіх нас
І прошу, щоб не зникла та стежина,
Яка веде в щасливий світлий час,
В багряний час щасливого дитинства,
Де верби уклоняються землі,
Де йдуть удвох, гойдаючи колиску,
Мої батьки, красиві й молоді.
Ведучий 1. Україна. Вона завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів.
Ведучий 2. Україна. Вона здавна приваблювала до себе митців світового письменництва. Нашій батьківщині присвячували найкращі свої рядки поети різних країн та епох. І всі вони зливаються у дзвінку пісню — пісню любові до нашої землі.
Ведучий 1. Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї? Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі! Могутньою силою б'ються хвилі в береги!
Ведучий 2. Яка прекрасна українська природа! Вона зачаровує, нею захоплюєшся. І де б ти не був, пам'ятаєш її завжди. А зараз послухайте, як пише про свою рідну Україну письменник, виходець із щедрої полтавської землі — Микола Васильович Гоголь.
Читець: "Чи знаєте ви українську ніч?" (із повісті "Травнева ніч, або утоплена").
Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханий. Божественная ночь! Очаровательная ночь! Недвижно, вдохновенно стали леса, полные мрака, и кинули огромную тень от себя. Тихи и покойны эти пруды; холод и мрак вод их угрюмо заключен в темно-зеленые стены садов. Девственные чащи черемух и черешен пугливо протянули свои корни в ключевой холод и изредка лепечут листьями, будто сердясь и негодуя, когда прекрасный ветреник - ночной ветер, подкравшись мгновенно, целует их. Весь ландшафт спит. А вверху все дышит, все дивно, все торжественно. А на душе и необъятно, и чудно, и толпы серебряных видений стройно возникают в ее глубине. Божественная ночь! Очаровательная ночь! И вдруг все ожило: и леса, и пруды, и степи. Сыплется величественный гром украинского соловья, и чудится, что и месяц заслушался его посереди неба.. .
Читець
Тиха украинская ночь.
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Но мрачны странные мечты
В душе Мазепы: звезды ночи,
Как обвинительные очи,
За ним насмешливо глядят.
И тополи, стеснившись в ряд,
Качая тихо головою,
Как судьи, шепчут меж собою.
И летней, теплой ночи тьма
Душна как черная тюрьма.
Ведучий 1 А так описав українську ніч Олександр Пушкін, геній російської поезії, який царською волею змушений був познайомитись з багатьма українськими містами. Він усім серцем закохався в історію України, її традиції, звичаї, в її природу, що знайшло відображення в його творчості. Пушкін відчув усі привабливість цієї землі, осягнув героїчний дух її історії, відчув гостинність і волелюбність українського народу.
Ведучий 2 Українська земля справила велике враження й на великого російського поета Афанасія Афанасійовича Фета, а пейзажі української природи надихнули на дивовижні рядки.
Читець
Светало. Ветер гнул упругое стекло
Днепра, еще в волнах не пробуждая звука.
Старик отчаливал, опершись на весло,
А между тем ворчал на внука.
От весел к берегу кудрявый след бежал;
Струи под лодкой закипели;
Наш парус, медленно надувшись, задрожал,
И мы как птица полетели.
И ярким золотом и чистым серебром
Змеились облаков прозрачных очертанья;
Над разыгравшимся, казалося, Днепром
Струилися от волн и трав благоуханья.
Остался б здесь дышать, смотреть и слушать век...
Ведучий 1 Поетичне зізнання в коханні до нашої рідної землі, яка вражає дзвінкоголосою тишею, потопає в буянні різнобарвного цвітіння й бринить у незрівнянних звуках мелодій.
Ведучий 2 На зустрічі з групою українських студентів Лев Толстой говорив: "Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє почувати свої радості й так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нема чого боятися за своє майбутнє. Його час не за горами. Вірте чи ні, жодного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я відпочиваю. Стільки в них краси й грації, стільки здорового й молодого почуття й сили!".
Ведучий 1. Квітка Цісик. Вона була голосом Америки й мала українську душу. Її голос звучав у оперних та естрадних залах, рекламних роликах, але найширше визнання вона отримала як виконавиця українських народних пісень.
Ведучий 2. Епіграфом до другого альбому пісень Квітка обрала такі слова - "Ця збірка пісень — бажання мого українського серця вплести радісні нотки в розпатлане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу".
сюжет про Цісик https://youtu.be/R0Gd8qquuXI
Ведучий 1 Кохання! Яке чудове українське слово! Яке прекрасне, дароване Богом, почуття. Воно окрилює і надихає, спонукає нас робити сильні вчинки і оберігати свою любов. У цих словах ховається весь сенс, заради якого варто і жити, і померти.
Ведучий 2 Напитись голосу твого,
того закоханого струму,
тієї радості і суму,
чаклунства дивного того.
Ведучий1 Пропонуємо вашій увазі уривок із повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом»
СЦЕНКА
Оксана вдома одна. Милується собою перед дзеркалом.
Оксана: І чого це надумалось людям розпустити славу, нібито я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна! Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що подібних до них немає на цілому світі?( Уважно вдивляється у дзеркало). Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках? І в губах? Чи, може, гарні мої чорні коси?.. ( Мовчки розглядає себе). Ні, таки гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Якою ж радістю я буду тому, чиєю стану жінкою! Як милуватиметься з мене мій чоловік! Він зацілує мене до смерті!
( В хату непоміченим входить Вакула)
Вакула: (Про себе) Чарівна дівка. І вихваляється вона мало! З годину стоїть, вдивляючись у люстерко, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!
Оксана: Еге ж, парубки, чи ж до пари вам я? Ви погляньте - но на мене, як я поважно виступаю; у мене сорочка, вишита червоним шовком. А які стрічки на голові! Вам і довіку не бачити пишнішої позолоти. Цього всього накупив мені батько, щоб посватав мене найкращий молодець у світі…(Обернулась і побачила коваля). Чого ти прийшов сюди? ( З удаваним гнівом звертається до Вакули). Може, хочеться, щоб випровадила за поріг лопатою? Ви всі майстри підсипатися до нас. Умить пронюхаєте, коли батьків нема вдома.(Підходить ближче до Вакули) О, я знаю вас! ( Киває пальцем в його бік). Що там, скриня моя готова?
Вакула: Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Якби ти знала, скільки я попрацював коло неї: дві ночі не виходив з кузні; Зате в жодної попівни не буде такої скрині. Залізо поклав таке, якого не клав і на сотникову таратайку, як ходив на роботу до Полтави. А як буде розмальована! Хоч усю околицю виходи своїми біленькими ніжками не знайдеш такої! По всьому полю будуть розкидані червоні і сині квіти. Горітиме, як жар! Не сердься на мене. Дозволь хоч поговорити, хоч подивитися на тебе! ( Хоче обняти дівчину).
Оксана: Хто ж тобі боронить? Говори й дивись! ( Сідає на лаву).
Вакула: Дозволь і мені сісти біля тебе!
Оксана: Сідай!
Вакула:(Сідає поруч з Оксаною). Чарівна, люба Оксано, дозволь поцілувати тебе!
Оксана: Ще чого? ( Зриваючись з лавки). Йому як мед, то ще й ложку! Геть від мене, в тебе руки цупкіші за залізо. Та й сам ти пропах димом. Мабуть, геть усю мене забруднив своєю сажею. (Поправляє одяг, відходить від Вакули)
Вакула: Не любить вона мене. Їй усе іграшки, а я стою перед нею як дурень і очей не зводжу з неї. І все б стояв і повік не зводив з неї очей! Чарівна дівчина! Чого б я не дав, щоб дізнатися, що у неї на серці, кого вона кохає. Та ні! Вона й гадки не має ні про кого. Вона милується сама собою; мучить мене бідолашного, а я за журбою не бачу світу; а я її так люблю, як ні один чоловік не любив і ніколи не любитиме!
Ведучий 1 Краса жіноча, теплий подих квітки,
Коханий погляд радісних очей.
Тендітна усмішка, котра так личить жінці
Засліплює, як перший Божий день.
Ведучий 2 Нікого не може залишити байдужим природня краса, духовне багатство, безмежна відданість української жінки. Піддався цим чарам і видатний французький письменник Оноре де Бальзак.. Його причарувала до себе наша землячка Евеліна Ганська, а згодом і сама Україна. .
Ведучий 1 Ще не знаючи України, імені коханої, яка назвалася Чужоземкою, він полюбив цю землю, по якій вона ходила. . А приїхавши до Верхівні він напише «..Я побачив малий Лувр, грецьку святиню, позолочену призахідним сонцем...»
Ведучий 2 А в листі до Ганської -- найчарівнішої жінки – він писав
"Боже мій, будь благословенна тисячу разів, моя обожнювана Єво! Одержав твого листа, тисячу разів благословенного, тисячу разів перечитаного, де ти - це я, де ти кохаєш, усе забуваючи, я знову дихаю, я ожив, як зів'ялий квіт, напоєний водою...
Ти настільки моє життя, що я не витримаю більше 3 місяців розлуки...»
ПІСНЯ «Кохана»
Ведучий 1 Райнер Марія Рільке, непересічний австрійсь¬кий письменник, про Україну дізнався з вуст коханої, чарівної жінки Лу Андре Саломе, дочки генерала російської армії французького походження, яка народилася в Петербурзі. Розумна , із сильним характером дівчина запалила Рільке своїми розповідями про вітчизну, разом із нею Рільке у 1899 – 1900 роках подорожує Росією і Україною. А побачивши нашу країну, полюбив її назавжди.
Читець:
Земля без меж, вітри, рівнини,
Лісів там тіні старовинні
Й незмірна неба височінь.
Пливуть тобі назустріч села
І знов зникають в далині,
Немов прожиті щойно дні
Чи пісня дзвонів невесела.
Ведучий 2 Такою Райнер Марія Рільке побачив Україну в 1900 році. Саме тут, на цій землі, він знайшов жаданий приклад гармонійного єднання людей і природи, стихій і Бога. Саме тут вперше йому відкрився власний шлях. Українська земля викристалізувала в ньому поета.
Ведучий 1 Рільке зустрів в Україні дивних людей — кобзарів, перед якими схиляв голову. Вони ходили українською землею від хати до хати і своїм співом зворушували душі людей, розповідали про героїчне минуле. На віки вічні прославилася козача вірність запорозьких гетьманів. І тоді народився рядок: "Пригорнись душею до Вкраїни. . . "
Відео сюжет про Брія Блессінг http://www.youtube.com/watch?v=aqpWl777qpM
Ведучий 2 «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко», — писав А. Чехов Агатангелу Кримському.
Тарас Шевченко. Його імя відоме всьому світові. Його безсмертний заповіт звучить однаково велично й гордо різними мовами.
|
|
«Заповіт» Т.Шевченка німецькою мовою (переклала Ґедда Ціннер)
Заповіт» Т. Шевченка англійською мовою (переклав Джон Вейр) |
Ведучий 1 Кожен, хто, читаючи твори Шевченка, вживеться в багатющій світ його образів, сягне в його надра, відчує, що поезію цю написала людина, яка воїстину вистраждала свої відкриття, людина, яка по крутизнах життя піднеслась до вершин мудрості, на верхогір'я людського духу, людина, яка від початку до кінця перейнята вогнем, може, насильнішого поетового почуття – любовідо рідної землі
Ведучий 2 Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.
ПІСНЯ «Молитва за Україну»
Ведучий 1 Твій характер і поступ — билинний,
Голос твій — ніби спів солов'я,
Україно моя, Україно,
Найщиріша ти пісне моя.
Ведучий 2 Любий простір мені тополиний
І дзеркальця Дніпра течія.
Україно моя, Україно,
Непогасна ти мріє моя.
Ведучий 1 Славлю я твій політ соколиний,
І синів, що упали в боях.
Україно моя, Україно,
Легендарна ти славо моя.
Ведучий 2 Дніпро у хмаринах чаїних,
До Київських гір поспіша.
Безсмертна живи Україно,
Як пісня, як серце й душа!
ПІСНЯ «Хай вам сіється-родиться»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку