Літературно-музична композиція « Ти для мене одна, Україно свята, нездоланна ніким і ніколи»

                                      Літературно-музична композиція

« Ти для мене одна, Україно свята, нездоланна ніким і ніколи»

Пісня «Ласкаво просимо»

        (Хлопчик і дівчинка  виносять хліб на вишитому рушнику)

1.За народним звичаєм стрічаєм,

   Як здавен ведеться на віку,

   Ми гостей пшеничним короваєм                                                                                              На чудовім тканім рушнику.

2.  Хай рясніють квіти малиново,                                                                                                                     Пахне хай духмяно коровай,                                                                                                                   Щоб і дар земний, і щире слово                                                                                                                           Ви відчули, завітавши   у наш край.

Ведучий. Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є - дорога, явори,
Усе моє, все зветься Україна.

 Ведуча.  Вишита колоссям і калиною                                                          Вигойдана співом солов'я,                                                                                  Зветься величаво - Україною,                                                                                     Земле зачарована моя.               

Пісня  «Україно моя»

 

І сторінка  «Козацька держава»

Ведучий  Україна.. Безкраї пшеничні лани, блакитне небо, могутня річка Дніпро, перші князі Київської Русі, визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, перший президент української народної республіки Михайло Грушевський. Ці українські образи утворені століттями, наша з вами історія. Для українського народу шлях розвитку, шлях до щастя, до самовизначення - був довгим і тернистим

( Звучить мелодія «Думи мої,думи»)

Шевченко :Україно! Україно! Серце моє, ненько.

Як згадаю твою долю, заплаче серденько

 Ведуча В народі кажуть: без минулого, немає майбутнього. А чи можна говорити про минуле України і не згадувати славних, бравих козаків-запорожців? Адже слава про них лунала широким світом.

Шевченко: Почуємо славу, козацькую славу,
Почуємо — та й загинем

Ведучий:      Яка ж вона довга, в століття, у цілі віки

Година негоди, що люд український гнітила.
Із сивої пам'яті сміливо ідуть козаки,

А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила.

 

 Козак . (Закличний марш:)                              Агей, козацтво, в путь!

                                                      ( вихід козаків)

 

Козаки: 1.Лиха ж отчий край зазнав...

2.Але наш народ боровся.

3.І Хмельницький в нас знайшовся,

4.І Сірко, і Дорошенко,

й Полуботок, й Морозенко...

5.Рабства каламутну ніч переборювала Січ.

6.Козаків боялись зайди, бо була в нас

 Разом: Сила Правди!

1.За волю, за віру, за честь України

2.Ми будем невтомно стоять до загину.

3.Нехай небезпека чатує навколо,

4.Та друзів своїх  ми не  зрадимо ніколи.

5.А недруги наші нехай пам'ятають:

У чеснім бою козаки не втікають.

6.Чи горе навколо, чи радість буяє —

Разом  Козак добрим людям завжди помагає.

Отаман: Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах нашого народу. Всі ми є нащадками славних українських козаків, то ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу. Тож бажаю вам щастя земного, неба голубого, хліба запашного. І щоб козацькому роду не було переводу. 

( Пісня « Козацькому роду нема переводу»

ІІ сторінка   «Дорогами війни»

 Ведуча  Україна... В одному цьому слові і для нас, і навіть для чужинців бринить музика  смутку і жалю...

 О Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули, щоб ніколи звук гармати

  Ведучий  Стали історією грізні роки війни. Але подвиг наших земляків, солдатів   Другої світової війни, завжди буде в людській   пам’яті

 Ведуча  Розлука з рідними тяжким каменем лежала на серці солдат, а останні слова дорогих людей допомагали в бою і були стимулом життя наших воїнів.

(під музику   виходить хлопець – солдат і дівчина ,  тримаються за руки)

 Дівчина     Проводжаю, милий, я тебе із дому,                                                                   Проводжаю серце і любов свою                                                                                                                Ти ж вернись, коханий, із біди і грому,                                                                                                 Не забудь мене ти, пам'ятай, молю!

(Дівчина дістає червону хустку і дарує її солдату.)

Дівчина. Хусточку  червону я тобі дарую,                                                                                  Вишиту барвінком у тривожні дні.                                                                                                        Буду виглядати, серцем всім чекати,                                                                                                    Може, прийде звістка радісна мені.                                                                                                              Я не похилюся, з болю не заплачу                                                                                                                     І про твою мужність людям розкажу,

А любов юначу, а печаль гарячу                                         Хусточкою тою щиро пов'яжу.                                                                                         Вийду за ворота, стану як тополя                                             Хусточка розлуки в далі голубій                                                                                                                      (Закохані відпускають руки. Солдат іде від дівчини , не відриваючи погляд)

 Дівчина   І щоб ми, дівчата, вдома і у  полі Ждали своїх рідних, що пішли у бій!                                                                                      Ведучий  Лише листи були єдиною ниточкою, що зв'язувала фронт із тилом. І лише листи залишалися вічною пам'яттю про них..

                                                                                                                                       Ведуча 30 травня 1944 року  «Доброго здоров’я, моя люба дружино Олю! Я, як і всі мої друзі, захищаю батьківщину на фронті, вчуся стріляти, вже маю письмову подяку від командира нашої частини»

                                                                                                                                                                                                           Ведучий        «.. .Шановна Олю, передаю тобі уклін замість твого чоловіка. А тепер я тобі, Ольго Степанівно, повідомляю, що твій чоловік, а мій товариш, загинув. Похоронили ми його у братській могилі між крутими сопками, між квітучими садами, в яких співатимуть пташки, над самою дорогою, де хто не їхатиме, хто не йтиме - згадувати Полеглих  Героїв рідної країни!».

   

                      (Д і в ч и н а   о д я г а є   ч  о  р н у   х у с т к у.   З в у ч и т ь    м е л о д і я     )                   

 Дівчина. Коханий, рідний, чуєш, як курличуть                                

 У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, любий , кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
                         (Чується голос померлого солдата.)  (із - за сцени)
Солдат. Я чую, рідна, чую, як співають .
Мені над Україною пісні...
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе... уві сні.
Хусткою червоною тобі зітру сльозинку
І поцілую в світлеє чоло...

Дівчина. О, незабутній, рідний і єдиний !
Як хороше б мені тоді було!

 

                                        Ведучий Стоїть струнка дівчина на могилі
І навіть квіти плачуть мовчазні...
Від сліз за милим і очей піднять не в силі,
А він довічно житиме...вві сні.

Ведуча   Роки.. скільки б їх не минуло, не зітруть у пам’яті тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забудемо воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх імена в книзі «Пам’яті». 169 уродженців села Юрівка не повернулися з фронтових доріг.

Ведучий  Ми молодь XXI століття, пам’ятаємо подвиг в ім’я Перемоги. Хай звершене батьками, і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну надихає нас на добрі справи заради щасливого життя, зміцнення України.

 Пісня

ІІІ  с т о р і н к а   «У к  р а ї  н а  –  м о я  Б а т ь к і в щ и н а »

 Ведучий Сьогодні, в цей нелегкий час перед нами стоїть завдання презентувати свою державу, свій народ.

 1. Учень :Щасливі ми, що народилися в  такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні! Корінь давнього роду українського сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби...

2.Учень: Ми маємо усі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

3.Учень: Хочеш пізнати український народ-почуй мамину пісню,що сіє в душі дитини зернятка, котрі, зійшовши, виростають в добро, любов, і ласку людини, відвідай батьківську хату, стежину, від якої йде великий шлях до Батьківщини, придивись до бабусиної вишиванки, забутої і розтоптаної жорстоким часом, послухай дідусеву казку про правду і кривду.

4.Учень: Думка й чуття кожного українця горнуться до найсвятішого - грудочки земл гілочки калини, колоска пшениці, слова українського, пісні- душі народу, до дорогих батька й неньки. Святі слова тримають нас на світі та вчать любити береги, між якими у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України.

5.Учень: Століттями виборювала Україна свободу і незалежність. І довгожданий час настав  16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ - Декларацію про державний суверенітет України. Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

 

 6.Учень: Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом стала держава давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними працьовитими миролюбивими людьми - українським народом.

7. Учень :  А чи могло бути інакше? Ні, інакше бути не могло, не могла бути марно пролита кров тих, хто боровся за волю і незалежність, тих, хто вірив у перемогу, і тих хто вірив у воскресіння. Хіба міг не почути Всевишній тих молитв, з якими звертався  до нього славний син Тарас Шевченко:                            Шевченко:Молю, ридаючи, пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем  взялось,

Щоб людям серце розтопило,

І на Україні понеслось,

І на Україні освятилось...

8.Учень: 24 серпня 1991 року Верховна Рада України урочисто прийняла Акт проголошення України незалежною, самостійною, демократичною державою.

9.Учень:1996 рік. 28 червня Верховна Рада України прийняла Основний Закон - Конституцію України. Вона володіє найвищою юридичною силою і встановлює засади політичної, економічної і правової систем держави. Конституція України створена для  людей і во благо людей. Закон проголошує рівноправність усіх громадян.                                                                                                                              10.Учень: Сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава: своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями, культурою, і нарешті, зі своїм Основним Законом - Конституцією України.                                                                                                                                     Ведуча Двадцять  чотири роки нашій незалежній Україні. Для людини - це вже юність, а для молодої держави - це тільки період становлення та творення сильної, могутньої, стабільної держави                                                                                                                                        Ведучий Тут ми зросли,ми є, ми завжди будемо.

Добро і пісню несемо ми людям.

Пісня « Україна - це ти»

ІV сторінка « Рідний край»

 Ведучий   У кожної людини є своя маленька Батьківщина: це й домівка, вулиця, село, де вона народилася. Все це є частиною великої Батьківщини – нашої славної України. Ми всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих.

Ми щасливі, що живемо в такому мальовничому селі  Юрівка. Саме тут наше коріння, звідси виходять наші стежки у світ.

 Ведуча Село моє рідне, у тихім розмаї

Я пісню веселу про тебе співаю.

Лежить моє тихе село у долині,

Немов би сховалось, як пташка в калині.                                                                                               В зелених деревах хатини біленькі,                                                                                                         Собі виглядають – такі чепурненькі.                                                                                                                      Поглянеш навколо – аж серце радіє.                                                                                                           Це ти, милий краю, це ти, моя мріє.                                                                                                                     Тут моя держава, тут моя родина,                                                                                                              Тут моя маленька, рідна Батьківщина.

 Ведучий Славиться Юрівська земля золотими іменами

1.Квач Валентина Петрівна

2. Галян Ніна Володимирівна

3.Галян Микола Михайлович

4. Щербань Микола Михайлович

та інші , які своїм гідним життям прославляли рідний край .

Ведуча  Моє коріння тут, на цій землі,

Яку не можна серцем не любить.

До болю рідне й миле все мені,

Тут слово ніжне батьківське звучить.

Моє коріння тут, на цій землі,

Тож до народу і моє послання.

Дай Україно, силоньки мені,

А українцям-миру і кохання.

Пісня  «Рідний край»

V сторінка « Українські звичаї »

Ведуча : Пам'ять роду і почуття патріотизму тісно пов'язані між собою. Від шанування батьків йде шанування рідної землі -Батьківщини.. Батьки нас зростили,
виховали, навчили добра, і як же не відплатити їм пошаною, любов'ю, ласкою.                                          (Звучить мелодія пісні « Батько і мати» О.Злотника  Заходять батьки  і юнак   )                                                                                                          Батько : У які світи тебе,  сину, не поведе життя, пам'ятай: найдорожче в ньому - твоя Батьківщина, земля, на якій ти народився.                                                                                      Мати: Можна все на світі вибирати, сину,                                                                                                             Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,                                                                                                               Та не можна рідну матір вибирати.
                                    (Простягає сину вишитий рушник)                                                            Візьми на щастя. Він тебе завжди поверне до отчого дому.                                                                             Юнак: Я буду пам'ятати, мамо, бо Україна і світ наді мною стоять.
Україна і Світ - два крила мого лету.
Україна сія у красі світовій,
Світ мені осіяв чарівну Україну.

 Мати:   Швидко пролетять  роки. Колись захочеш їх зібрати по шляхах широких,   збереш, бо немає вороття в минуле. Кожний прожитий день рахуй добрими справами, бо без добра немає людини, адже вона з цього бере свій початок.  І від цього світ людяніє.                                                                                                                                    

А ще, мій синочку, хліб - усьому голова. Хліб наш насущний. Це найвищий здобуток нашої праці, глава дому, із мозолистих рук предків узяли ми його собі у спадок. На жаркому черені випечений у капустяному листі, вистояний, обплетений передвечірньою райдугою, пахощами любистку, м'яти, татар-зілля, запах якого порівнюється з принадним маревом найтонших парфумів. Вишептаний на молитві, він не має ціни  

(Дає юнакові кусань хліба).

Візьми його він додасть тобі сили, зніме втому. Оцей кусень знає ціну життя і смерті. До нього ми простягаємо руки з дня народження, вклоняємося йому перед смертю,

 Батько: Шануй славні традиції, звичаї нашого народу, пам'ятай завжди і скрізь, що  ти дитина козацького роду, онук славних пращурів, що не корилися ні кровавій орді, ні мечу, ні кулемету, а свято вірили в майбутнє своєї держави.

                                       Пісня    «Моя Україна» 

Ведучий  Україна…. Блакитні Карпати.                                                                                   Україна…Зелені луги.                                                                                                                   Україна… Усміхнена мати.                                                                                                        Україна…То синь - береги,                                                                                                                  Наші душі у тебе в полоні,                                                                                                                          І серця, й заповітні думки.                                                                                                                     Розцвіли , наче маки червоні,                                                                                                Українських жінок рушники!

Танок дівчат  з рушниками «Лише у нас на Україні»                                                                        

VІ сторінка   « Героїчна і трагічна сучасність»

 Ведучий  Земля моя рідна - Україна! Разом із тобою, Україно, ми вступили в нове століття. Бути свідками, учасниками подій, які відбувалися протягом минулого століття і розповідати нащадкам - це велика відповідальність, час розкидати каміння минув. Настав час збирати його. Тож не пошкодуймо для цього ні сил, ні душевних щедрот.                                                                                Ведуча Нехай ніхто не половинить                                                                                                                Твоїх  земель,   не    розтина                                                                                                                                   Бо ти єдина, Україно,                                                                                                                                      Бо ти на всіх у нас одна.                                                                                                                           Одна від Заходу й до Сходу,                                                                                                          Володарка земель і вод -                                                                                                                       Ніхто не ділить хай народу,                                                                                                                   Бо не поділиться народ.  

Пісня « Україна –це ми»

 Ведучий   70 років Україна не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу тепер.  Майже кожну родину, так чи інакше, опалило полум’я військових дій.   Не   звертали особливу увагу на слова «Слава Україні – Героям слава!», а тепер ці слова набули нового змісту.

 Ведуча   Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає  сумніву, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний  кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того  світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

 Ведучий   Слова «Слава Україні – Героям слава!» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини.

          Вірш воїнам АТО

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають,

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддають саме цінне - життя,

України найкращі сини!

 Ведучий :   Важка це праця захищати мир! Багато   наших  чоловіків залишили свої домівки і пішли на війну захищати Україну, її волю, її незалежність. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують воїни  незалежної України. Серед них і наші односельці це:

1.Іржавський  Ігор Олексійович ,  

2.Химченко  Володимир  Михайлович

3.Тройний Володимир Миколайович.

Ведуча: Службу   у військовій частині м. Конотоп несуть    підполковник , заступник 36 шляховідновлювального загону з виховної роботи

1.Черненко Віктор Володимирович,            

 та за контрактом :

2.Макаренко Михайло Юрійович,

3.Іржавський  Микола Анатолійович,

4.Мусієнко Олексій Миколайович,

5.Дудка Володимир Миколайович,

6.Кондратенко Микола Володимирович , які неодноразово виконували свій  обов`язок перед державою на сході України .

Ведучий. Перебував  у зоні АТО тато наших  учнів Хроленко Михайло Кузьмич. Тож запрошуємо   вас Михайло Кузьмич до слова

Повертайся, будь ласка, живим…

«Повертайся, будь ласка, живим…»

Я прошу не багато, й не мало,

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

«Повертайся, будь ласка, живим,

Батьківщина чекає на тебе..»

 Ведуча: Сьогодні героїв дедалі більшає, адже кожен, хто стає на захист своєї держави, поповнює лави добровольців у війні на сході України, - герой. Кожен, хто робить свій внесок у перемогу України - герой. Кожен, хто ризикує життям, аби надати таку потрібну допомогу в зоні АТО, - герой. Саме таким героєм є наш односелець, випускник нашої школи Гергель Олексій Валерійович. Який загинув 24 жовтня 2015 року ,як герой, патріот нашої держави,  виконуючи свій громадянський обов’язок  на сході України.  Йому було лише 27 . Пам'ять про нього завжди буде жити в наших серцях.  

Ведучий : Вшануємо хвилиною мовчання тих, кого в нас відібрала  війна, яка зараз триває на сході нашої країни та героїв Небесної сотні..

( Хвилина мовчання )  Метроном

Пісня « Герої Небесної Сотні»

Ведучий Ніхто  не міг навіть уявити, що ми з вами будемо боятися за життя наших близьких, молитися про мир, мріяти, щоб на нашій землі припинилася війна.

Ведуча Ніхто не міг собі уявити, що наші діти дізнаються, що таке артобстріли, біженці, розруха.

Ведучий Але ми дозволили цьому статися і ми маємо це припинити. Так просто зрозуміти одну річ  « Війна ніколи не наближує мир, якщо ти дуже хочеш миру ти вже припиняєш війну.

 

Діти:Нехай душа ваша ніколи не старіє                                                                      Хай квітне в серці доброта                                                               А життя ваше піснею буде                                                                                А тій пісні не буде кінця.

Пісня  «Сонячний круг» (виконують усі учасники свята)