Літературно-музична О слово рідне, хто без тебе я!

Про матеріал
Сценарій виховного заходу до Міжнародного Дня рідної мови для 5-9 класів. Для вчителів української мови та літератури, педагогів-організаторів, керівників методичних об'єднань, студентів вищих навчальних закладів.
Перегляд файлу

 

О слово рідне,  хто без тебе я!

Літературно-музична композиція

 

Мета:  активізувати знання школярів про мову, як джерело духовного зростання нації; розвивати культуру мовлення, чуття слова, виразного читання поезій, пам'ять; виховувати пошану до рідної мови, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.

Очікувані результати: сформованість ціннісного ставлення особистості до суспільства і  держави, до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю;  підвищення рівня мовленнєвої компетентності і культури особистості.

 

Хід заходу

 Сцена прикрашена квітами, рушниками. У   центрі слова «О слово рідне, що без тебе я!».

Свято розпочинається першими акордами  «Реве та стогне Дніпр широкий».

    Лунають  слова за сценою:

«Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!»

 Т. Шевченко.

Згорають очі слів, згорають слів повіки.

 Та є слова, що рвуть байдужий рот.

Це наше слово. Жить йому повіки.

Народ всевічний. Слово — наш народ.   

                                                  М. Вінграновський

На сцену виходять ведучі.

1-й ведучий.     Доброго дня вам, шановні друзі! Ми раді вітати вас на святі рідної мови! Мова — це і той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, бере­гти і розумно збагачувати.

2-й ведучий.    Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

1-й ведучий.     Тож запрошуємо  всіх вас на свято української мови,  яка є міцним корінням нашої вічноживої культури.

                    Пісня «Ласкаво просимо»

2-й ведучий.    Мова -  це душа народу. Це проста і разом з тим правдива істина. Якщо забувається мова, то народ, який користувався нею, зникає. Але не фізично, а морально.

1-й ведучий.     Українська мова – одна з найкрасивіших і наймилозвучніших мов світу. Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись і відшліфувавшись протягом багатьох століть. І, як дорогий діамант, засяяла на устах кожного українця в умовах незалежності.

1-й учень.   

                          ЧУЄШ, ЯК ГАРНО СПІВАЄ ПТАШИНА?

Чуєш, як гарно співає пташина?

Скоро народиться день.

В білих віночках над ставом калина

 І у віночках пісень.

Неба торкнулося перше проміння,                                                                                   Пісня злітає у світ.                                                                                                                                     Пісня любові і ніжне цвітіння,                                                                                              Щирий весняний привіт!

 

Світиться радістю днина погожа.

 Сонце веселе сія.

Квіточка кожна на іншу не схожа,

 Пісня своя в солов'я!

 

 І у людей на землі різна мова,

Кожна на лад свій звучить.

А серед них і моя — світанкова —

Мова у небо летить.

 

Світла моя, українська, пречиста,

 Рідна, як Небо й Земля!

Ніжна, барвиста, свята й промениста,

Нею любов промовля!

Слово у пісню чарівну кладеться,                                                                                    Радістю щиро бринить.                                                                                                                     Хай до душі воно вам доторкнеться,                                                                               Щоб залишитись там жить.

2-й учень. Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати й ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає в до­бро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.

 

3-й учень. Мудре й добре слово дає радість, нерозумне й зле, не­обдумане й нетактовне приносить біду.

 

4-й учень. Словом можна вбити й оживити, поранити й вилікува­ти, посіяти тривогу й безнадію, одухотворити.

 

5-й учень. Розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку й сльозу.

1-й учень. Породити віру в людину й заронити невіру, надихнути на працю й скувати сили душі...

 

2-й учень. Пам'ятаймо про це. Уживаймо у своєму мовленні по­більше теплих, лагідних, чарівних слів.

 

2-й ведучий.    Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує  на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.

    Виконується пісня «Мови чарівної голос» (муз. Слободенюка, сл. С. Галябарди).

1-й ведучий.   Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьо­годні українська мова. Де б не про­живали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкри­вають українські школи, випуска­ють українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український  родовід серед інших національностей.

2-й ведучий. І як боляче усвідом­лювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалеж­на Україна, в час, коли ми має­мо здійснювати мрію Кобзаря — об'єднатися в одну велику сім'ю, ім'я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння.

1-й ведучий.  Вашій увазі представлення

 Інсценізації поезії  Володимира Сіренка «Балада про перевертня»

Сільська хата. Біля воріт стоїть стара мати.

Дикторський текст

Ой за ворітоньками тітка Харитина

 Билася, мов горлиця, виглядала сина.

Мати

Зранку виглядаю, лиш зоря заграла,

А його не видно, а його немає.

Хлопчаком в Росію виїхав блукати

 І забув дорогу до рідної хати...

 Тільки прилітають із країв далеких

 Щовесни до мене стомлені лелеки,

 Та іще дві ластівки під зруділу стріху

 На легку розраду, на веселу втіху.

(Лунає пташиний спів, мати прислу­хається, посміхається.)

Дикторський текст

Защебече котра на хуткій дротині,

 І здається тітці, що не в самотині...

(Спів стихає... чутно прощальний крик лелек.)

А як павутиння попливе над лугом

 Й відлітають птахи,   знову стогне мати...

Мати

Скільки тебе, голубе, буду виглядати.

Приїзди скоріше. Ждати вже несила.

Вже мене гукає по ночах могила.

    (  У глибині сцени з'являється юнак, ро­зігрується сцена зустрічі матері і сина.)

Дикторський текст

І, почувши, мабуть, матері зітхання,

Син таки приїхав рано, на світанні.

Йде він через поле, йде він попід гаєм.

Тітка Харитина з хати вибігає

 І летить назустріч, наче біла птиця,

 Простягає руки, чорні від землиці,

 До свого серденька сина пригортає.

Мати. 

Милий мій лебедику,  як живеш?

                      (Син відсторонюється від матері.)

Син  

В общем я живу неплохо.

Ну зачем, маманя, эти слезы, вздохи...

Дикторський текст.

Тітка зані­міла.

Мати.

Що це він белькоче?

            (Під дикторський текст іде інсценізація.)

Дикторський текст

Уночі не спала, виплакала очі.

 А як засиніло у долинах зранку

 Відшукала в скринях нашу вишиванку.

 Випрала, на сонці вигріла сорочку,

 Мов колись, у біле одягла синочка

 Й повела за луки, у густу діброву,

 У проміння щедре, у росу ранкову.

Заспівали сину солов'ї про літо,

 Посміхнулось небо, уклонились квіти,

Закружляло всюди маєво зелене.

 Син просяяв раптом і промовив...

Син.         Нене!

 

( Схиляється перед матір'ю, цілує її руки.)

 

Учень.                Безсмертя нації — у слові,

А слово — Бог земних віків.

Лише нікчемні й безголові

Зрікаються старих батьків.

 Не робітництво, не селянство,

 Не щирий, праведний народ,

А так собі — тупе міщанство,

Ходячий шлунок, жуйний рот.

                                          (Микола Руденко)

1-й ведучий.    Українська мова створила українську народну піс­ню. Українська пісня піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

2-й ведучий.

 Слово у пісню чарівну кладеться,

 Радістю щиро бринить.

Хай до душі воно вам доторкнеться,

 Щоб залишитись там жить.

(Виконується українська народна пісня.)

1-й ведучий.    Українська мова — це невичерпна скарбниця м'якого гумору, тонкої іронії. Гумо­рески, смішинки, анекдоти, співомовки свідчать, що наш народ має жартівливу вдачу. І ви зараз у цьому переконаєтесь.

 

НАЙКРАЩА МОВА

 Йде синок до школи вперше. Пита батько матір:

Якій мові ми синочка будемо навчати — українській чи російській? Обидві ж хороші.

Хай вивчає ту, якою печатають гроші.

ПРЯНИК

 У вас зуби є, дідусю? —
Онучок питає.

Дід журливо посміхнувся:

 Вже давно немає.

Це почувши, хлопченятко зраділо без краю.

 Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

                              ***

Пил збиваючи стовпом, мчить автомобіль селом.

 Подивись: «ту-ту» біжить. —
Баба внуку гомонить.

А малюк їй неквапливо:

 Не «ту-ту» біжить, а «Нива».   

                                ***

Упіймав дядько на дереві хлопчика.

Що ти там, шибенику, робиш? — Запитав сердито.

Та упало ваше яблуко, то я його вішаю. — Не розгубився хлопчик.

                                      ***

Грицю, у твоїй письмовій роботі аж 10 гру­бих помилок. Чи не могло б їх бути менше?

Могло б, якби робота була коротшою.

                                      ***

Приїхала бабуся в гості до онуків.

Ну, Васильку, скажи, скільки тобі років? Одержиш за кожен рік по цукерці.

Давайте, бабусю, я краще скажу, скільки ро­ків вам.

 

(Пісня «Рідна мова» муз. Павла Дворського, сл. Григорія Вієру)

 

         На сцені з'являється дівчина-Мова у вінку зі стріч­ками, а за нею дівчата.

1-ша дівчина. Купана-цілована хвилями Дніпровими.

 

2-га дівчина. Люблена-голублена сивими ді­бровами.

 

3-тя дівчинка. З колоска пахучого, з кореня цілющого.

 

4-та дівчинка. Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.

Усі. Наша мова.

 

5-та дівчинка. Як осмута матерів.

 

6-та дівчинка. Думи сивих кобзарів.

 

7-ма дівчинка. І дівочі переспіви синіх ве­чорів.

 

8-ма дівчинка. Виплекана веснами і серця­ми чесними.

Усі. Наша мова.

МОВА

Як путівець між нивами — проста,

Барвиста, наче далеч веселкова.

Такою увійшла до вас в уста

І в долі заясніла ваша мова.

З роси, проміння, шуму колосків

Я вам дарую чисте першослово,

Аби з ясних слов'янських берегів

У світі засвітитися дніпрово.

 

Десь тут була наша мова,

Десь тут була кольорова.

Тут вона сіла,

Тут вона впала,

Довго не звучала.

Усі (разом)

Ой устань, устань, наша мово.

Ой устань, устань, кольорова.

 Цвіти веселково,

Рідне наше слово

(На мотив пісні «Подоляночка»). Учні водять хоровод.

1-й учень

          Будемо навчатись мови золотої...

         У трави-веснянки, у гори крутої.

 

2-й учень. В потічка веселого, що постане річкою,

 

3-й учень. В пагінця зеленого, що зросте сме­річкою.

4-й учень

                  Будемо навчатись мови-блискавиці

                  В клекоті гарячім кованої криці.

 

5-й учень. В кореневищі пружному ниви ко­лоскової.

Усі

Щоб людському щастю

 Дбанок свій надбати,

Щоб раділа з нами

Україна-мати.

2-й ведучий.       Так, і краса і багатство рідної мови залежать від кожного з нас, від нашого ставлення до слова, від уміння берегти чистоту живомовної стихії.

Учень.           Без пісні українець — сирота,

А українці — всі ми, хто свідомі

Того, що наша мова золота

І має господарювати вдома.

 Вона ж бо милозвучна і така

Зворушлива, прониклива, красива!

Чи не ганьба для нас втрачати скарб,

Який весь світ вважає

Справжнім дивом?

1-й ведучий.       Україна та її культура святкують відродження. Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнен­ня, добра, миру та світлого майбутнього.

 

2-й ведучий.       Хай же лине над світом чарівне українське слово на добро, на мир, на щастя.

Учні виконують пісню «Хай щастить вам, люди добрі».

 

doc
Додано
14 лютого
Переглядів
125
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку